Реферат на тему:

КРИМІНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ.

План

Предмет кримінальної психології.

Психологічні особливості злочинця.

Психологічні основи організованої злочинності.

1. Кримінальна психологія – галузь юридичної психології, яка вивчає
психологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників,
психологічні проблеми утворення, структури, функціонування і розпаду
злочинних груп. Кримінальна психологія вивчає закономірності, пов’язані
з формуванням злочинної установки, утворенням злочинного умислу,
підготовки і здійснення злочину, а також, створенням злочинного
стереотипу поведінки. Вона досліджує особу злочинця і злочинної групи, а
також психологічні шляхи впливу на цю особу і групу. Кримінальна
психологія також вивчає психологічні закономірності поведінки особи в
криміногенній ситуації і розробляє рекомендації по профілактиці
злочинності, досліджує психологічні аспекти необережної злочинності.

Злочинність – не тільки сукупність злочинних діянь, але і сукупність
осіб, які їх здійснюють. При дослідженні стану, структури і динаміки
злочинності аналізуються не тільки факти злочинів, але і контингент
злочинців. Узагальнення суб’єктивних даних дозволяє точніше прогнозувати
динаміку злочинності, її вплив на соціальні процеси, науково
обґрунтовано будувати організацію боротьби із злочинністю.

2. Психологічне вивчення особи обвинуваченого включає в себе дослідження
його внутрішнього світу, потреб, прагнень, які лежать в основі вчинків
(мотивів поведінки), загальної структури і окремих рис характеру,
емоційно-вольової сфери, здібностей, індивідуальних особливостей
інтелектуальної діяльності (виховання, мислення, пам’яті та інших
пізнавальних процесів).

Робота по виявленню причин даного злочину проводиться успішніше, якщо
слідчий більш детально і всебічно вивчив психологічні особливості особи
обвинуваченого.

Вивчення психологічних особливостей обвинуваченого повинно бути
складовою частиною розслідування злочину, і в кожному конкретному
випадку діапазон цих відомостей повинен конкретизуватися в залежності
від категорії і характеру кримінальної справи і від особливостей особи
обвинуваченого.

Особа злочинця відрізняється від особи не злочинця негативним змістом
ціннісно-нормативної системи і стійкими психологічними особливостями,
сукупність яких має криміногенне значення і специфічна саме для
злочинців. Злочинці більш фаталістичні і меланхолічні, вони негативно
оцінюють прожите життя, щоденні справи і життєві перспективи, в них
знижена потреба в саморегуляції і в подальших планах вони надають
перевагу безтурботному існуванню. Але різні риси особи неоднаково
виражені у різних категорій злочинців.

Вбивці – це люди, поведінка яких визначається афективними ідеями, які
реалізуються в певних ситуаціях. Вони дуже чутливі до будь-яких
елементів міжособистісної взаємодії, підозріливі, сприймають зовнішнє
середовище як вороже.

Корисливо-насильницьким злочинцям притаманні такі властивості, як
імпульсивність поведінки і нехтування соціальними нормами, агресивність,
відчуженість від соціального середовища, неадекватна оцінка ситуації.
Для них характерна підвищена ворожість до оточення, труднощі в засвоєнні
моральних і правових норм.

Психологічні особливості злодіїв подібні до особливостей
корисливо-насильницьких злочинців, але мають меншу степінь вираження.
Вони більш соціально адаптовані, менш імпульсивні, в більшій степені
можуть контролювати свою поведінку. Злодії добре орієнтуються в
соціальних нормах і вимогах, але внутрішньо їх не приймають і свідомо
порушують.

Для осіб, які здійснили зґвалтування, характерна наявність таких
якостей, як схильність до домінування і подолання перешкод, зниження
чутливості до відношенні до інших людей. Цей злочин пов’язаний з такими
особистими властивостями як імпульсивність, соціальна відчуженість,
порушення адаптації, дефекти правосвідомості і можливості регулювання
своєї поведінки.

Одним з істотних факторів, що впливає на злочинність, є незадоволеність
потреб в сфері споживання. Потреби виступають як такі стани особи,
завдяки яким здійснюється регулювання поведінки, визначається
спрямованість мислення, почуттів і волі людини.

3. Організована злочинність існує у вигляді злочинних угруповань.
Основою внутрішньої організації подібних угруповань можуть бути
корисливі мотиви, ідеологічні і навіть політичні цілі.

До найбільш простого типу злочинних формувань належать випадкові
злочинні групи, які виникають випадково і здійснюють злочин без
попередньої змови, мають низький рівень психологічної згуртованості. В
таких групах відсутній лідер, рішення приймаються під впливом емоцій,
настрою, нема розподілу ролей і функцій.

Наступним різновидом злочинних формувань є групи типу компанії, які
здійснюють злочини за попереднім зговором. В таких групах вже
виділяється керівне ядро з найбільш активних членів, підвищується
значимість взаємовідносин, але вини побудовані переважно на особистих
симпатіях і емоційних зв’язках.

Організована злочинна група – більш досконала і більш небезпечна форма
кримінального об’єднання. Вона являє собою стійку групу осіб, які
попередньо об’єдналися для споєння одного або декількох злочинів. Така
група детально готує і планує злочин, розподіляє ролі між
співучасниками, забезпечує техніку. В таких групах є лідер, керівне
ядро. Такі групи існують досить тривалий час. Найбільш активні члени
організованих злочинних груп – це особи, які систематично займаються
злочинною діяльністю, мають кримінальні навики і досвід.

Серед організованих злочинних угруповань банда (озброєна злочинна група)
відрізняється самим високим рівнем організованості, безумовним
підкоренням главареві.

Похожие записи