Реферат на тему:

Cуспільство у взаємодії з державою і правом

Суспільство має давнішню історію. З позиції теорії держави і права, а
не філософії, нас цікавить суспільство у його взаємодії з державою і
правом. Нам належить зрозуміти суспільство як систему, його структуру.

У цьому аспекті і треба досліджувати поняття «суспільство», місце та
роль у ньому держави і права.

Суспільство — соціальний організм, частина при-г роди, що складається з
людей, які постійно, працюють над удосконаленням знарядь і засобів
виробництва.

Природа — це те, що оточує людське суспільство, географічне середовище.

Вплив географічного середовища завжди опосередковується суспільними
умовами і насамперед — рівнем розвитку виробництва.

Вплив людини на природу залежить від рівня розвитку виробничих сил, від
характеру суспільного ладу, від рівня розвитку суспільства і самої
людини.

Організація суспільства і здійснення політичної влади державою залежить
і від того, який зміст вкладається у визначення суспільства. Тут є дві
позиції: широка і вузька.

У широкому розумінні суспільство — частина матеріального світу, що
відокремилася від природи і є формою життєдіяльності людей, що історично
розвивається.

У вузькому розумінні суспільство — певний етап історії людства,
внутріформаційні чи міжформаційні ступені історичного розвитку чи
індивідуальне, окреме суспільство.

Прикладами такого розуміння суспільства можуть бути:

• суспільно-економічна формація;

• ранньофеодальне суспільство, докапіталистичне суспільство і т. ін.;

• французьке, радянське, американське суспільство і т. д.

Існують різні думки щодо розвитку суспільства. Одна з них — та, що
суспільство розвивається в межах конкретної суспільно-економічної
формації.

Суспільно-економічна формація — певний тип суспільства, цілісна
соціальна система, що функціонує та розвивається за своїми специфічними
Законами на основі конкретного способу виробництва.

У філософи XVII-XIX ст. розглядалось і договірне суспільство. Критикуючи
його, Гегель висунув концепцію громадянського суспільства.

Отже, держава, здійснюючи політичну владу в громадянському суспільстві:

• підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству;

• забезпечує рівні можливості для всіх людей у всіх сферах їхньої
життєдіяльності на засадах соціальної справедливості й милосердя;

• не втручається в особисте життя людини;

• регулює суспільні відносини в межах чинної конституції, законів та
інших нормативно-правових актів (чи інших джерел права).

З появою держави і права в суспільстві виникають нові види суспільних
відносин: політичні та правові. Це спонукало до виникнення політичної та
правової систем.

Політична система в теорії держави і права визначається по-різному.
Різні позиції з цього питання можна звести до двох: широкого і вузького
розуміння цього суспільного явища.

Вузьке розуміння політичної системи зводиться до сукупності державних
організацій, громадських об’єднань і трудових колективів, що здійснюють
функції з реалізації політичної влади.

Політична система в широкому розумінні — це найбільша сукупність
матеріальних і нематеріальних компонентів, зв’язаних політичними
відношеннями під час здійснення політичної влади.

Політика — це частина життєдіяльності людей, пов’язана з головними для
життя й діяльності особи, держави і суспільства інтересами, в основі
яких лежать потреби народів, націй, соціальних груп, держави та інших
соціальних суб’єктів. Відомо, що чистої політики, не зв’язаної з іншими
сферами життєдіяльності людей, не буває. У широкому розумінні політика
охоплює економіку, власне політику, соціальну сферу, духовну та інші
сфери життєдіяльності особи. З розвитком суспільства в межах
суспільно-економічної формації відбувається і розвиток політики,
оформлення її в цілісну політичну систему. В теорії права політика, як
багатогранне явище, визначається по різному: як спосіб практичної
діяльності партій, класів, держав та засоби, з допомогою яких
захищаються інтереси цих суб’єктів; як особливий вид діяльності людей,
пов’язаний з організацією всього процесу соціального життя; як платформа
вибору цілей, стратегії й тактики, що ведуть до здійснення цих цілей; як
сфера взаємовідносин народів, національностей, партій, інших об’єднань
громадян, держав та інших суспільностей; як свідома й цілеспрямована
діяльність політичних суб’єктів, що зачіпають відносини між державами і
народами.

Роль держави в організації суспільства і здійсненні політичної влади
зумовлена тим, що вона є центром, ядром політичної системи.

Тому тільки держава: володіє суверенною владою, що є верховною,
самостійною, повною, єдиною і неподільною в межах її території, а також
незалежною і рівноправною у зовнішніх відносинах; виступає офіційним
представником усього чи більшої частини населення країни; уособлює
суверенітет народу і нації, а також здатна реалізувати права народу на
самовизначення; має спеціальний апарат управління і примусу, з допомогою
якого здатна забезпечити реалізацію своїх функцій, охорону прав людини і
громадянина, задовольнити загальносоціальні й загальнолюдські потреби; з
метою реалізації управління суспільством видає загальнообов’язкові для
всіх правила поведінки у вигляді юридичних норм, а також
індивідуально-правові приписи, необхідні для регулювання прав та
обов’язків конкретних осіб стосовно конкретних життєвих ситуацій.

Отже, політика держави охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства. В
її основі лежать потреби народу, нації, соціальних верств і груп, особи
й держави, інших соціальних суб’єктів.

Важлива роль в організації суспільства і здійсненні політичної влади
належить і праву.

Право, як і держава, — це надбудова над економічним базисом суспільства,
що є складником правової системи суспільства.

Правова система — сукупність внутрішньо узгоджених, взаємозв’язаних,
соціальне однорідних юридичних засобів, за допомогою яких держава
здійснює необхідний нормативний вплив на суспільні відносини,
закріплюючи, регулюючи, охороняючи й захищаючи їх.

Отже, можна розглядати співвідношення економіки, політики і права в
суспільстві.

Роль права в суспільстві передусім виявляється у співвідношенні його з
економікою.

По-перше, виробничі відносини в економіці об’єктивно визначають, яким
повинно бути право.

По-друге, економіка визначає право не безпосередньо, а через інші
соціальні явища: соціальну структуру суспільства (класи, прошарки,
групи), політику, правосвідомість, ідеологію, спосіб виробництва, що
відображаються у праві.

По-третє, право, своєю чергою, також впливає на економіку. Такий вплив
здійснюється як безпосередньо, так і через різні економічні важелі.
Держава, як власник засобів виробництва та іншого майна, володіє,
користується і розпоряджається своїм майном. Держава також визначає
суб’єктів і розміри податків, мінімальної заробітної плати і пенсії,
тривалість робочого часу і часу відпочинку, нормування праці, правила
технічної, екологічної безпеки праці й виробництва, санітарії тощо. Усі
ці відносини держава регулює з допомогою права.

Право співвідноситься і з політикою, а саме:

право залежить від політики і насамперед від керівної частини
суспільства, що має державну владу;

право є формою вияву політики вказаної частини суспільства;

у праві відображається тільки та політика керівної частини суспільства,
до якої вона прагне, якій може надати загальнообов’язковості з допомогою
держави та інших суб’єктів політичної системи суспільства;

право є концентрованим виразом політики тієї частини суспільства, що
здійснює керівництво;

політика у праві формується у вигляді конкретних прав та обов’язків
людини і громадянина;

політика, зі свого боку, залежить від права, оскільки право є засобом
декларування, здійснення й гарантування політики, а також пропаганди
окремих політичних програм чи їхніх положень.

Роль права у громадянському суспільстві та здійсненні політичної влади
залежить від взаємозв’язку держави і права. Як уже зазначалося, право
(як юридичне явище) і держава (як політична організація влади) виникають
водночас і тісно взаємозв’язані.

Право залежить від держави, оскільки:

виникає як інституйована система джерел, і що встановлюються чи
санкціонуються державними органами і службовими особами, а це означає,
що юридичне право походить від держави;

є більш-менш сталим і недоторканним завдяки державі;

завдяки державі та її органам впроваджується в життя;

його авторитетність і престиж залежать від держави;

сутність права відображає соціальну сутність і призначення державної
організації.

Але слід мати на увазі, що право має відносну самостійність і впливає на
державу (її органи), а отже, і держава залежить від права.

Право, як явище цивілізації та культури:

• обмежує в демократичному суспільстві державну владу;

• упорядковує державну владу через процесуальну і процедурну форму;

• дозволяє державним органам відповідні дії;

• організовує побудову, структуру, вдосконалення й розвиток державних
органів, визначає їхнє функціонування;

• надає державним органам престижу й авторитету.

У реалізації своїх функцій держава використовує правові та неправові
форми і методи.

Отже, як держава, так і право відіграють певну роль в організації
суспільства і здійсненні політичної влади.

Похожие записи