Реферат на тему:

Характеристика інноваційного аспекту діяльності малого підприємництва

В вітчизняній та зарубіжній науковій економічній літературі широко
представлені результати досліджень різних аспектів внеску малого
підприємництва в процеси зростання національних економічних систем.
Підсумовуючи висновки дослідників, зупинимось на розгляді інноваційного
аспекту питання.

По-перше, малий бізнес демонструє виключно високу новаторську активність
і є незамінним компонентом національних інноваційних систем, що виконує
функції на початкових стадіях інноваційного циклу. Так, згідно зі
статистичними даними, представники сектору малого бізнесу є авторами
переважної більшості (до 95%) нововведень, що реалізуються в розвинутих
економічних системах. Цей факт має важливе значення, адже доведено, що
приріст ВВП розвинених країн на сучасному етапі здійснюється саме за
рахунок використання нововведень [1].

По-друге, зі становленням національних інноваційних систем малий бізнес
починає відігравати вагому роль у виникненні і становленні галузей
перспективних технологічних укладів, що визначатимуть
конкурентоспроможність національної економічної системи у майбутньому.
Так, наприклад, галузі п’ятого технологічного укладу пройшли зародження
і початковий розвиток саме в середовищі малих високотехнологічних фірм.
Як свідчать дані статистики, в США близько 90% програмного забезпечення
комп’ютерної техніки створено саме малими фірмами [1]. Малий бізнес
також є активним агентом у справі створення і використання технології
рекомбінантних молекул ДНК (генна інженерія)[2].

По-третє, малий бізнес відіграє роль середовища виникнення великих
корпорацій, що визначатимуть темпи розвитку економіки у перспективі.
Так, наприклад, з фірм малого бізнесу розвинулись такі всесвітньо відомі
корпорації, як «Вольво», «Сааб», «Майкрософт», «Диджитл экуимпмент»,
«Джинентек» тощо.

По-четверте, малий бізнес завойовує ключові позиції на ринку споживчих
товарів за рахунок використання притаманної йому прикладної
інноваційності, невеликих обсягів виробництва та близькості до
споживача. Саме ці особливості надають можливість малим фірмам швидко
реагувати на зміни нюансів попиту окремих індивідуальних споживачів,
модифікуючи власну продукцію, що є неможливим для відносно інерційних
великих компаній. Так, за статистикою, обсяги виробництва
індивідуалізованої продукції, що виготовляється в кількості від 50 до
300 виробів, в США, країнах Західної Європи та Японії, складають близько
80% [3]. Звідси випливає, що розвиток відповідного сегменту споживчого
ринку ініціюється саме малим бізнесом.

З вищенаведених фактів, зокрема, випливає висновок про те, що
представникам малого бізнесу більшою мірою, ніж представникам інших
секторів економіки, притаманна схильність до інноваційної активності.
Однак чи є інноваційна активність сектору малого підприємництва
рівномірно розподіленою між його представниками?

Дослідниками малого бізнесу, зокрема, Варналієм З.С., підкреслюється
складний характер малого підприємництва як економічного феномену. Сектор
малого підприємництва є неоднорідним і різнобарвним утворенням, що
поєднує кардинально різні, навіть полярні за певними характеристиками
економічні суб’єкти. Штучно «усріднити» різнорідні компоненти сектору
малого підприємництва для синтезу його типового представника, неможливо
й недоцільно. Адже це в теоретичному аспекті призведе до неприпустимого
спрощення і викривлення розуміння категорії малого підприємництва, а на
практиці відтворить хибні посилки для формування державної регуляторної
політики, що зумовить її зреченність на низьку ефективність заходів.
Таким чином, мале підприємництво доречно сприймати як сукупність якісно
різнорідних прошарків економічних суб’єктів, поєднаних відповідністю
певним кількісним (чисельним та вартісним) критеріям, законодавчо
закріпленим тією чи іншою країною [3].

В інноваційному аспекті сектор малого підприємництва також є складним
утворенням, що складається, на нашу думку, з трьох якісно різних
прошарків малих фірм, які значно відрізняються за регулярністю та метою
ведення інноваційної діяльності, і, відповідно, потребують різних
підходів до стимулювання свого розвитку.

Отже, зупинімось на характеристиці прошарків сектору малого
підприємництва, виокремлених за специфікою ведення інноваційної
діяльності.

Першим прошарком є прошарок традиційних малих фірм, що працюють в сферах
«старої економіки» і під тиском ринкової конкуренції змушені до
ситуативного чи періодичного оновлення процесів та принципів організації
власної діяльності.

Роль в інноваційному процесі цього прошарку малих фірм, як правило,
обмежується участю у дифузії інновацій або ситуативним,
нецілеспрямованим винайденням та поширенням дрібних удосконалюючих
інновацій. Новаторська діяльність не є ключовою лінією стратегії
представників прошарку традиційних малих фірм, а є лише одним із засобів
збереження та певного підвищення рівня власної конкурентоспроможності.

Вимоги до специфічного ресурсного забезпечення інноваційної діяльності
таких структур є досить скромними. Діючи за аналогією попередників у
випадку дифузії інновації або за встановленими в процесі функціонування
рутинами (тобто, традиційно прийнятими комплексами дій) у випадку
реалізації власних дрібних винаходів, представники традиційного малого
бізнесу, зазвичай, не є першопрохідцями радикальних новаторських ідей,
і, відповідно, не потребують специфічних знань та навичок для їх
просування.

Інноваційна активність традиційних малих фірм знаходиться в прямій
залежності від наявності інституційних механізмів забезпечення основними
економічними ресурсами, необхідними для ведення підприємницької
діяльності, та ефективності функціонування цих механізмів. Так, світовою
практикою підтверджено позитивний вплив на інноваційну активність
представників прошарку традиційних малих фірм заходів з податкового
стимулювання інноваційної діяльності, програм гарантування кредитів,
технологій бізнес-інкубації інноваційних проектів малого підприємництва,
розвитку мереж інформаційної та комунікативної інфраструктури тощо.

Ресурси щодо фінансування інноваційної діяльності традиційних малих фірм
залучаються, як правило, з власних заощаджень, а також шляхом отримання
кредитів банківських установ та з коштів державної підтримки, зокрема,
програм з підтримки малого підприємництва та підтримки інноваційної
діяльності.

Інноваційна діяльність традиційних малих фірм не є високоризиковою. Це
пов’язано з тим, що, по-перше, реалізація інноваційних проектів
традиційних малих фірм, зазвичай, не потребує значних капіталовкладень,
по-друге, зміст проектів має імітаційний характер, по-третє, переважна
більшість проектів мають за мету впровадження нерадикальної
удосконалюючої процесної або продуктової інновації, по-четверте,
результати інноваційних проектів у кожному конкретному випадку є досить
добре передбачуваними. При цьому успішність інноваційної діяльності при
дифузії інновації обумовлена досвідом фірм-новаторів або у випадку
реалізації власного дрібного винаходу обумовлюється здоровим глуздом та
практичним досвідом підприємця.

Проте, характерна відсутність змістовної новаторської ідеї, що мала б
широку перспективу розвитку, суттєво обмежує рівень прибутковості
капіталовкладень в інноваційну діяльність прошарку традиційних малих
фірм.

Інноваційна активність традиційних малих фірм значною мірою
обумовлюється й інтенсивністю інноваційних процесів, що відбуваються в
ринковому середовищі регіону.

Прошарок інноваційно активних традиційних малих фірм є найбільш
численним, адже він в умовах розвиненої економічної системи містить в
собі практично всіх малого підприємництва «старої економіки» за
виключенням прошарку малих фірм, метою діяльності яких є виключно
отримання коштів для виживання найбідніших верств населення (прошарок
«мале підприємництво заради виживання»). До потенціалу прошарку
традиційних ситуативно інноваційно активних малих фірм у першому
наближенні можна віднести всі малі фірми традиційних сфер діяльності.

Другим прошарком є науково-дослідні малі фірми, які професійно
займаються діяльністю в сфері досліджень та розробок на замовлення
ринкових агентів або державних установ. До таких структур, зокрема,
належать приватні науково-дослідні фірми, інститути, лабораторії, що
діють на комерційній основі та відповідають законодавчо встановленим
критеріям належності до сектору малого підприємництва. Переважна частина
малих фірм цього прошарку працюють на замовлення великого бізнесу і є
головним постачальником новаторських ідей для оновлення великого
виробництва. Малі науково-дослідні фірми є, як правило, міцно
вбудованими в інноваційні процеси, що протікають в економіці країни,
регіону, кластеру, великого бізнесу.

Роль в інноваційному процесі цього прошарку малих фірм полягає в
підготовці інформаційного підґрунтя для виникнення інноваційних ідей,
теоретичній розробці концепції інновації, проведенні робіт з технічного
вдосконалення інновації та виявлення її комерційного потенціалу. Проте,
з огляду на специфіку професійного профілю прошарку, з внутрішньо
фірмової точки зору, дослідницька робота є рутинною, буденною справою, а
отже не носить дійсно новаторського характеру. Цей прошарок малих фірм є
«ремесниками від інновацій».

Малі фірми цього прошарку висувають високі специфічні вимоги лише до
якості основної складової трудових ресурсів (рівня кваліфікації наукових
кадрів та технічного персоналу), що є безпосередніми продуцентами
результатів досліджень, зокрема, новаторських ідей. Специфічні вимоги
щодо послуг інноваційного менеджменту з боку цього прошарку фірм
практично відсутні з огляду на те, що процеси організації виробництва,
безпосереднього виробництва, просування інноваційних товарів та послуг
відбувається поза їх межами.

Необхідні для ведення дослідницької діяльності фінансові ресурси
авансуються замовниками або надаються з коштів програм державного
замовлення або підтримки. Діяльність фірм цього прошарку також не є
високоризиковою, а її успішність залежить, з одного боку, від рівня
кваліфікації наукових кадрів, з іншого боку, — від складу клієнтури,
який обумовлює авторитет фірми, який, в свою чергу, визначається
знов-таки рівнем кваліфікації наукових кадрів малої науково-дослідної
фірми.

Рівень інноваційної активності цього прошарку малих фірм визначається, в
першу чергу, наявністю ефективної інноваційної системи, адже
представники прошарку малих науково-технічних фірм створюються та
функціонують як елементи інноваційних систем макро- та мезорівня і не
спроможні до автономного існування поза межами зрілих інноваційних
систем.

Третім прошарком є інноваційно орієнтовані малі фірми, тобто малі фірми,
діяльність яких зосереджена на реалізації оригінальної, у більшості
випадків власної новаторської ідеї. Інноваційна діяльність цього
прошарку малих фірм полягає у самостійній розробці, комерціалізації і
використанні новації. Інноваційна діяльність є єдиною стратегічною
лінією інноваційно орієнтованих малих фірм, від успішності якої повністю
залежать їх прибутковість, перспективи зростання і навіть сам факт їх
існування.

Роль цього прошарку малих фірм в інноваційному процесі є виключно
важливою в макроекономічному аспекті, адже вона полягає у винайденні
радикальної інноваційної ідеї і здійсненні повного циклу її практичної
реалізації, тобто:

створення концепції інновації та дослідного зразка,

організація виробництва та експериментальне виробництво,

маркетингове випробування продукції та доопрацювання концепції
інновації,

розширення виробництва,

відпрацювання механізмів просування інноваційної продукції тощо).

Інноваційна діяльність інноваційно орієнтованих фірм потребує відносно
масштабних інвестицій. Так, в середньому пересічний проект інноваційно
орієнтованих фірм потребує інвестицій у розмірі 1-1,5 млн.$. Більше
того, ці інвестиції є високоризиковими з огляду на малопередбачуваність
перспектив розвитку проекту. Так, наприклад, за світовим досвідом, з
загальної кількості інноваційних проектів, що були визнані експертами як
перспективні і варті інвестування, лише кілька відсотків виявляються
дійсно високоприбутковими.

Представники прошарку інноваційно орієнтованих малих фірм мають
специфічні вимоги до якісних характеристик економічних ресурсів.

По-перше, реалізація інноваційних проектів, пов’язаних зі створенням
якісно нової, не маючої аналогів продукції та просуванням її на ринку, а
також залучення ресурсів у високоризикові проекти, вимагає залучення
фахівців з інноваційного менеджменту, які володіють комплексом особливих
управлінських підходів та навичок.

По-друге, особливі вимоги висуваються щодо рівня кваліфікації персоналу
фірми, який має володіти широким спектром знань в сфері виникнення
новації. Окрім того, дослідження доводять критичну важливість залучення
до процесів комерціалізації новаторської ідеї її безпосереднього автора.

По-третє, успішний масовий розвиток фірм цього прошарку можливий лише за
умов ефективно діючого динамічного ринку ризикових інвестицій,
спроможного за допомогою експертно-аналітичного сегменту оцінювати
перспективність потоку інноваційних проектів, проводити їх відбір та
здійснювати підтримку на будь-якій стадії розвитку у відповідних обсягах
(невеликий обсяг інвестицій — рання стадія розвитку проекту —
бізнес-ангели, середній обсяг інвестицій — ранне розширення — венчурні
фонди, великий обсяг інвестицій — зріла стадія інноваційного проекту —
стратегічний партнер або синдикат венчурних фондів).

По-четверте, особливі вимоги висуваються щодо рівня розвитку
організаційної та інформаційно-комунікативної інфраструктури, яка
відіграє важливу роль у процесах подолання новоствореними фірмами так
званої «доліни смерті», пошуку інвестицій та збуту продукції.

У випадку успішного розгортання інноваційної діяльності,
фірми-представники цього прошарку залишаються в межах сектору малого
бізнесу нетривалий час (в середньому від одного до трьох років) на
ранніх стадіях свого існування і лише за окремими кількісними
показниками (кількість працівників, обсяги прибутків). При цьому якісні
характеристики малих інноваційно орієнтованих фірм мають суттєві
відмінності від типових ознак представників малого бізнесу. Це свідчить
про особливе положення цього прошарку малого бізнесу і навіть створює
підвалини для постановки питання про доцільність його виокремлення в
особливий вид підприємницької діяльності.

З огляду на запропоновану класифікацію малих фірм за видом їх
інноваційної активності, доцільним вважається розрізняти прошарки
ситуативно інноваційно активного традиційного малого підприємництва;
«рутинного», малоризикового з економічної точки зору
кабінетно-дослідницького науково-технічного малого підприємництва;
швидкозростаючого інноваційно орієнтованого малого підприємництва.
Останній прошарок виник синхронно зі становленням інноваційних систем і
є своєрідною вершиною еволюції малого підприємництва на сучасному етапі
розвитку економічної системи. Його сутність найбільш повно відповідає
змісту складної категорії «мале інноваційне підприємництво», адже цей
прошарок протягом всього терміну свого функціонування в межах сектору
малого підприємництва (категорія мале) цілеспрямовано зосереджує свою
діяльність на новаторській діяльності (категорія інноваційне) з метою
отримання прибутку на свій ризик (категорія підприємництво).

На противагу цьому, малі науково-дослідні фірми, у більшості випадків, є
сателітами великого бізнесу, що мають особливі режими підключення до
ресурсних потоків великих корпорацій і особливі умови збуту результатів
інноваційної діяльності. Окрім того, на відміну від прошарків
традиційних та інноваційно оріентованих малих фірм, прошарок
науково-дослідних малих фірм не розглядає результат інноваційної
діяльності як засіб підвищення власної конкурентоспроможності.
Діяльність цього прошарку не є суто інновативною та підприємницькою,
адже вона позбавлена того екстремального рівня ризику та зацікавленості
у досягненні позитивного результату, що супроводжує діяльність
інноваційно орієнтованого підприємництва. Проте, досвід свідчить, що
прошарок науково-технічних фірм у ряді випадків є середовищем виникнення
інноваційно-орієнтованих фірм.

Системних досліджень інноваційно активних прошарків малого
підприємництва в Україні не проводилось, відомі лише окремі спроби
тлумачити наявні дані офіційної статистики щодо тенденцій розвитку
малого підприємництва та інноваційної діяльності. Тому, на жаль,
специфіка стану, особливостей та напрямів розвитку прошарків цього
сегменту вітчизняної економіки залишається білою плямою на карті
наукового аналізу економічних процесів.

Література

Келле В. Государство в сфере инноваций // Свободная мысль — XXI. — 2002.
— № 9. — С.43-55.

Дагаев А. Механизмы венчурного (рискового) финансирования: мировой опыт
и перспективы развития в России // HYPERLINK
«http://www.innovation.ru» http://www.innovation.ru

Варналій З.С., Кузнецова І.С. Державна регуляторна політика у сфері
малого підприємництва. — К.: Ін-т екон. прогнозув., 2002. — 104с.

Єгоров І.Ю, Войнович А.І., Красовська О.В. Малі та середні підприємства
як невідємний елемент інноваційної моделі розвитку економіки України //
Тези доповідей ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції
«Інноваційна модель та стратегія економічного розвитку», К.: Інститут
економічного прогнозування НАН України, 2002. — 158с. — С.48-50.

Варналий З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. — К.: Т-во
«Знання», КОО, 2001. — 277с.

Пашута М. Мале підприємництво та інновації як фактори зростання
економіки // Економіст. — 2004. — №1. — С.50-55.

Похожие записи