Моральні проблеми людської діяльності. Проблема співвідношення цілей і
засобів діяльності.

Мораль є основою, базовим компонентом духовного світу особистості. Цей
феномен можна віднести до загальнолюдських цінностей, оскільки існують
універсальні і вічні основи духовного світу особистості.

Моральність – фундаментальне надбання людини, в якому акумульовано всю
людську культуру. Саме в царині культури (науці, мистецтві, релігії,
праві) створюються цінності, які привласнює у власному розвитку
особистість. Активно долучаючись до світу культури, вона набуває
духовності як вищого вияву людяності.

Духовність не приписується індивідові ззовні; вона «виростає» зсередини
разом з особистісним «Я» людини, а часто навіть випереджає його
формування і виражається лише у суспільно значущих прагненнях. Виявом
духовності є совість. Це завжди самооцінка – іноді доволі жорстока.

Кожна доросла людина самостійно обирає пріоритети , а дитині необхідно
допомогти сформувати особисте ставлення до світу, яке було притаманне
добропорядній особистості на будь-якій частині земної кулі й надавало б
духовну підтримку життєдіяльності в нашій державі. Формування
духовності, моральності як провідних якостей особистості – велике і
складне завдання сучасного суспільства, у якому школа не може стояти
осторонь. Серед дітей і підлітків спостерігається зневіра в
духовно-моральні цінності, скептичне ставлення, байдужість до того, що
відбувається навколо. Засоби масової інформації деструктивно впливають
на дітей та молодь, пропагуючи насилля, вседозволеність, аморальність.
Споживацьку концепцію сенсу життя. Наслідком цього є стрімкий ріст таких
негативних явищ, як злочинність, безвідповідальні статеві стосунки,
наркотична та алкогольна залежність.

Пріоритет сучасної моральності – загальнолюдські гуманістичні цінності.
Критеріями цих цінностей виступають не лише уявлення про такі моральні
якості, як доброзичливість, повага до людської гідності, милосердя,
доброта, людяність, толерантність, порядність, вміння прощати, не чинити
зла, а й практичні дії, вчинки, мотиви, стимули і наміри людей. Особливе
значення має сформованість в емоційному та духовному контактах з людьми,
потреба у самоповазі, співчутті і співпереживанні людям. Але чільне
місце поміж названих цінностей посідають гуманна поведінка. Виявлення
поваги до людської гідності, людяність, бажання допомогти, прояви
довіри, толерантності.

Особливого значення в моральній регуляції набуває формування в кожній
особистості здатності самостійно визначати свою лінію поведінки без
зовнішнього контролю, спираючись на такі етичні категорії , як совість,
почуття власної гідності, честь та ін.

Вчитель – довірена особа суспільства, зберігач культурної і духовної
спадщини народу. І внутрішній світ дитини нині став центром докладання
виховних зусиль педагога. Однак цей світ буде справжнім виразником
людяності . якщо до нього з високим душевним напруженням апелюватиме і
сам вихованець як його творець і носій. Отже, внутрішній світ
підростаючої особистості набуде гармонійності лише тоді, коли дії
вихователя і вихованця «переливатимуться» одна в одну. І це буде ознакою
виховної майстерності педагога. Вчитель працює у царині духовності, тому
для нього особливо важливі висока особистісна моральність і духовність.
У морально-етичному вихованні вчитель озброює вихованців не лише
знаннями – він впливає на них своєю поведінкою, виглядом. Сердечність,
чуйність, доброта, ввічливість чесність, справедливість – обов’язкові
професійні якості учителя.

Є судження, згідно з яким розумово розвинена людина характеризується
більшою мірою моральності ніж нерозвинена. Якщо це так, то в житті не
повинні зустрічатися розумні, але аморальні люди. Водночас трапляється,
що розумна і освічена людина не демонструє високої моральності.

Духовно зріла особистість повинна вміти сприймати світ людей не тільки
зі свого погляду. Тут важливо мати такі якості як самокритичність і
відповідальність. Певну роль відіграють вольові зусилля, за допомогою
яких відбувається гальмування ЕГО — потягів, які стають на заваді
вихованню людяності.

Унікальним засобом формування важливих сторін морально-етичного життя
дитини є мистецтвознавчі предмети. Існує інша, особлива сфера художнього
пізнання життя, котра є наскрізь суб’єктивною, бо пов’язана з
мистецтвом. Твір мистецтва – не об’єктивна реальність, а моє, Людини до
неї ставлення. Отже, існує особливий предмет пізнання – ставлення до
реального світу, і, відповідно, особливий тип мислення:
емоційно-образний. Важливе значення в розвитку особистості посідають
такі предмети як: українська література, зарубіжна література, музика,
основи світової культури, образотворче мистецтво.

Твори образотворчого мистецтва, музики, поезії, хореографічного
театрального мистецтва в їх єдності та протилежності допоможуть дитині
не тільки пізнати духовність людства, а й стати її гармонійною часткою.
Викликані мистецтвом естетичні почуття мають надзвичайно цілющу
перетворювальну силу, бо виникають не примусово, а в результаті вільної
творчої фантазії, узагальнення і злиття всіх людських почуттів.

Нині вже нікого не треба переконувати в тому, що людство переживає
глобальну екологічну кризу, тому роль екологічного виховання можна
сформулювати словами Чарльза Дарвіна «Людина мусить постійно
спілкуватися з природою, інакше вона буде бідніти емоційно, слабнути
інтелектуально, а зрештою – деградувати морально».

За результатами дослідження соціологи роблять висновок про те, що
відчуття щастя дитини залежить від психологічної атмосфери в родині, яке
виражається у щасливому подружньому житті батьків, наявності уваги,
поваги, любові батьків до дитини, відсутністю конфліктів між дорослими і
дітьми, жорстокості щодо дитини та знущання. Підлітковий вік – це
період «обернення усередину», коли підліток стає інтроверт ним, схильним
до заглиблення в себе, самокритичним і чуттєвим до критики; він починає
цікавитися психологією, критично ставиться до батьків, вибірково
ставиться до друзів. Тому щоб спрямувати особистість дитини на високо
духовний високо гармонійний розвиток потрібна цілісна
соціально-педагогічна система батьківсько-вчительської взаємодії в
основу якої покладено спільну творчу діяльність сім’ї та школи .

Українці здавна поціновували такі риси, як працьовитість, повагу до
старших і до жінок, чесність, порядність. Але найбільше українці
піклувалися про «плекання духовності» про моральне здоров’я і духовний
розвиток дитини. Народна педагогіка дійшла висновку, що вдале просування
морально-духовного розвитку дитини сприяє виробленню таких важливих рис,
як почуття власної гідності, честі, совісті,радості чи смутку, тривоги і
хвилювання не лише за себе, але й за інших людей, за сім’ю, родину, а
також почуттів краси, любові, віри.

За цими словами криється величезний і невичерпний гуманізм української
народної педагогіки.

Пріоритетними принципами батьківсько-вчительської взаємодії є:

— принцип суб’єкт-субєктивної взаємодії (батьки і вчителі рівноправні
партнери, беруть до уваги точку зору один одного);

— принцип гуманізації взаємин учителів і батьків (створення ситуації
довіри і підтримки, культура взаємостосунків);

— принцип демократичності (усунення авторитарного стилю взаємовідносин
між батьками і вчителями);

— принцип систематичного аналізу (допомагає подоланню навичок миттєвих
оцінок прагненням, станам і бажанням підлітка);

— принцип творчості і успіху (позитивні емоції від співпраці);

— принцип діалогічного спілкування (вільний обмін думками);

— принцип включення у діяльність (залучення батьків до всіх видів
активної діяльності);

— принцип довіри і підтримки(Ставлення один до одного за якого
формується почуття взаємоповаги і взаємопідтримки);

— принцип високої духовності (розвиток у дітей таких якостей
морально-духовної особистості , як совість, честь, гідність, порядність,
людяність, милосердя, доброта )

Високий виховний потенціал має колектив однолітків. Унікальні виховні
можливості такого колективу виявляються у блокуванні агресивних виявів
дітей, емоційному захисті особистості, створенні їм простору для
самореалізації, сприянні особистісній ідентичності, у презентації себе
іншим.

Показниками морально-духовного становлення підлітків є:

— Знання про моральні і духовні цінності;

— Вміння керуватися у житті вищими духовно-моральними принципами,
наявність ідеалу;

— Усталеність вияву моральних якостей;

— Здатність вільно робити свій вибір;

— Турботливість та доброчинна поведінка, спрямована на благо інших;

— Наполегливість у самовихованні.

Християнські цінності також являються могутнім виховним засобом .
Християнська етика аналізує природу, внутрішню структуру моральної
свідомості і моральних відносин, досліджує моральні поняття, які
виражають моральні норми, принципи, що містять оцінку діяльності людей.

Проявом морально-духовної спрямованості особистості є її ставлення до
суспільства, до дійсності, до себе, до інших людей.

Тільки на базі емоційно-пізнавальної активності можуть формуватися
правильні оцінки навколишнього світу, вироблятися моральні принципи, що
становлять внутрішню красу дитини, високий рівень духовності.

Забой Тетяна Анатоліївна

Місце роботи: Ватутінська спеціалізована школа І-ІІІ ст.
№1

Ватутінської міської ради
Черкаської області

Посада: заступник директора з виховної роботи, вчитель
етики

Адреса: 20250 м. Ватутіне, Леніна 44

Тел. 6-24-63

Похожие записи