Виховний потенціал шкільного курсу географії у патріотичному вихованні
учнів

Учитель – це особлива професія. Її не можна порівняти з жодною іншою.
Адже вчителю довірено найдорожче, неоціненне, що є у світі, – дітей. А
тому вчитель стає одним із скульпторів, які творять людину майбутнього.
Від його роботи залежить майбутнє кожного народу і всієї світової
спільноти. Основою виховання при цьому стають гармонія серця і розуму.
Виховання ефективне в тому випадку, якщо воно тісно пов’язане з
навчанням, здобуванням знань і здійснюється за певною системою.

З кожним роком навчати та виховувати дітей стає все складніше.
Зменшується вплив батьків. Звідусюди на дітей спрямовано потік
інформації, на жаль, не завжди позитивної. Все більше ми говоримо про
вплив «вуличного середовища». У таких умовах школі відводиться особлива
роль.

Мій власний (27-річний) досвід показує, що успіх вчительського колективу
в організації виховання значною мірою визначаються чіткістю роботи самих
учителів, єдністю вимог школи і батьків, роз’ясненням способів і
прийомів виконання домашніх завдань, систематичною перевіркою виконаних
робіт, заохоченням самостійності у виконанні завдань, засудженням
недоброзичливості, неправдивості, ледарства та ін. Вдосконалення,
підвищення ефективності виховної роботи з учнями передбачає тісну
єдність всіх сторін виховного процесу.

Фізичній і економічній географії належить особливо велика роль у
вихованні в учнів патріотизму, гордості за свою Батьківщину, почуттів
поваги до інших народів, різних країн. Кожна тема, кожний урок містять
політико-виховну інформацію, усвідомлене сприйняття якої учнями сприяє
переконаності – кращого місця, ніж рідний дім немає у цілому світі.
Патріотичному вихованню сприяє весь процес навчання науки географії,
адже цей предмет має виключно широкі можливості для організації
патріотичного виховання.

Зокрема, на уроках у 8-му і 9-му класах під час вивчення матеріалу про
природу та господарство України відбувається формування почуття
приналежності до великого українського народу, яким ми є; гордості і
любові до нашої культури і традицій. У дітей від захвату горять очі,
вони запитують: «То наша культура та історія така ж давня, як і
Стародавнього Єгипту?», та переконливо стверджують: «Наша природа не
менш прекрасна, ніж природа екзотичних куточків світу!».

У позакласній роботі при проведенні екскурсій, походів подорожей юних
туристів-краєзнавців продовжується вивчення, дослідження рідного краю –
вони розширюють світогляд, закріплюють і поглиблюють знання, здобуті на
уроці, формують високі моральні якості громадянина України, тут є ще
більша можливість ознайомити дітей з історією Батьківщини, її природними
скарбами, народними звичаями, традиціями.

На уроках, засобами свого предмету, розкриваю взаємозв’язки між людиною
(суспільством) і природою, виховую в дитини кращі моральні якості:
патріотизм, дружбу, взаємодопомогу, людяність, чуйність, уміння
переборювати труднощі і досягати поставленої мети, прагнення бути
корисним суспільству, зробити і свій внесок у справу збереження і
поліпшення природного оточення. А позакласна, гурткова,
туристсько-екскурсійна робота є взагалі універсальною формою виховної
роботи з з патріотичного виховання учнівської молоді, бо може
передбачати і поєднувати елементи всіх сторін виховного процесу та
добиватися найбільшого результату.

Навчаючи учнів предмету географії завжди і всюди привчаю їх бачити
прекрасне, виховую їх так, щоб вони не росли байдужими до рідної природи
і творінь людських рук.

Навчання учнів фізичній географії безпосередньо зв’язане із сприйняттям
краси рідної природи, неповторних поєднань різної рослинності в лісі і
степу, ландшафтів вічнозеленої рослинності субтропіків і холодної краси
гірських вершин, бурхливого моря і тихого лісового озера. Якщо
перебуваючи в туристичному поході на березі великої ріки або моря,
розбудити учнів вдосвіта, щоб вони змогли побачити і оцінити красу
щоденного явища – сходу сонця, то можна впевнитись у тому, яке
неповторне враження справить це явище на учнів, які позитивні емоції
воно викличе, як потім довго вони згадуватимуть той чудовий ранок.

На велике значення споглядання природи в патріотичному вихованні
вказував К.Д. Ушинський. Він підкреслював, що природа є одним з могутніх
агентів у вихованні людини, і найстаранніше виховання без цього агента
завжди буде відзначатися сухістю. Правильно поставлене вивчення фізичної
географії привчає учнів бачити прекрасне в природному середовищі рідного
краю, цінувати і берегти природу, охороняти її, примножувати її
багатства.

Василь Олександрович Сухомлинський надав патріотичному вихованню
першочергового значення у всебічному розвитку особистості. Він
започаткував цікаві ідеї і традиції, які допомагають зробити навчання в
школі цікавим і результативним. Гуманізм та патріотизм – серцевина його
педагогічної спадщини.

Читаючи твори Василя Олександровича, я часто замислююсь, як чудово він
проводив уроки серед рідної природи. Неодноразово переконувалася якими
різнобічними були географічні інтереси педагога. Особливо майстерно він
змальовував у своїх творах рідну землю. Це можна побачити в його збірці
«Чиста криниця». У самобутніх казках, оповіданнях та етюдах ми чуємо
пахощі й звуки, бачимо барви і чари, відчуваємо світлість духу. Всі
його твори розкривають перед нами красу навколишнього світу й рідного
слова, навчають людяності і мудрості. Він вчив дітей пізнавати оту
надзвичайну красу, любити її, з нею розмовляти і милуватися нею. Природа
у його творах вчить мудрості, не промовивши ні слова, сповнює серце
якоюсь дивною любов’ю, яку оберігатимеш, як своє життя.

Роботи видатного українського педагога використовую під час вивчення
різних тем з природознавства та географії. Казки, оповідання, етюди,
допомагають донести до учнів розуміння тих природних явищ, які важко
уявити. Ці поетичні образи підводять учнів до висновків та розуміння
причинно-наслідкових зв’язків у природі. Коли дитина на власному
досвіді переконується, що кожне явище має свою причину, її мислення
набуває дуже цінної риси: вона намагається знайти, пояснити природну
причину кожного явища.

Скільки цікавого можна взяти з його творів «Туман над ставком»,
«Ранковий вітерець», «Крапля роси», «Краплини роси», під час вивчення
тем, «Серед степу в липневий день», «Вічна тополя», «Пролісок і
жайворонок», «Кульбабка», «Бузковий гай у яру», «Перепел і кулик», «Куди
летять ластівки») і використати цей матеріал під час вивчення тем
(«Атмосфера», «Вологість повітря», «Вітер»),.

Тут і одвічні символи України верба і тополя, калина, соловейко, лисиця
й інші представники флори і фауни рідної України.

Всеосяжна, багатоаспектна творча спадщина В.О. Сухомлинського з роками
не втрачає своєї актуальності, а відкривається для мене все новими і
новими гранями.

На уроці географії кожна дитина має можливість для розвитку своїх
здібностей, фантазії, смаку. Тобто хоч на мить учень може стати
мандрівником, побувавши в уявній науковій експедиції до певної
природної зони чи ландшафтів України, що існували в геологічному
минулому, чи до заповідних українських об’єктів ( курс «Фізичної
географії», 8 клас) і скласти звіт експедиції про свої відчуття,
враження, доповненими їх власними малюнками чи фотографіями; відчути
себе мером рідного міста і створити, по-господарськи продуману,
економічну і соціальну програму його розвитку ( курс «Економічної і
соціальної географії», 9 клас). Такі роботи дітей відрізняються
образністю, природа і господарство рідного краю сприймаються всіма
«п’ятьма чуттями».

Вивчення економічної географії надає ще більші можливості для
патріотичного виховання учнів. Знайомлячи учнів з працею людей, завжди
виділяю таке, що позитивно впливає на почуття учнів, сприяє вихованню в
них поваги до людей праці, які споруджують заводи, оброблюють поля,
садять сади.

A сорочки! Про майстерність рук чоловічих, які виготовляли хатнє начиння
і збрую, вичиняли шкіри та шили взуття, зналися на ковальській справі,
могли виготовляти, і гончарні вироби, і жіночі прикраси та багато інших,
потрібних і корисних речей (тема «Легка промисловість. Художні
промисли»). Коли ж я веду бесіду з учнями про проблеми розвитку галузей
харчової промисловості розкриваю особливості унікальної української
кухні, підвожу учнів до думки, яку роль у раціональному, здоровому
харчуванні українців відігравала українська піч. На екскурсії по
старовинному місту Львів учні мали можливість в цьому переконатися на
власному досвіді. Тут ми відвідали заклад громадського харчування
«Пузата хата». Учні не тільки куштували страви національної кухні, а ще
й насолоджувалися інтер’єром цього закладу, який можна назвати справжнім
музеєм, витвором українського мистецтва.

На своїх уроках прагну, щоб в уяві моїх вихованців українець поставав
працелюбним і здатним до всякої роботи, милосердним, талановитим, з
почуттям обов’язку перед родиною та державою; таким, що вміє пожартувати
і пожуритись, потрудитись і відпочити, бути водночас красивим і охайним,
а головне з високим почуттям власної гідності!

Учні, які навчилися відчувати і розуміти красу природи і людської
праці, виростуть хорошими людьми, будуть завжди оберігати природу і
примножувати її багатства, прикрашатимуть рідну землю, самі
створюватимуть матеріальні і духовні цінностi.

Для розвитку таких здібностей і якостей учнів у мене, крім
безпосереднього контакту учнів з природою, є й такі дійові засоби
естетичного виховання, як кінофільми, художня література, репродукції з
картин відомих художників, слайди, фотографії, географічні картини,
плакати, таблиці, відвідування музеїв і виставок, записи музики.

В патріотичному вихованні учнів важливу роль відіграє вироблення

сумлінного, відповідального ставлення до праці, потреба працювати на
благо

Батьківщини, своєї родини та для себе, виховання поваги до людей праці.

Такі почуття особливо легко виховуються на екскурсіях, в туристських

походах, подорожах. Всі вони виховують у школярів такі цінні якості, як

почуття дружби і колективізму, привчають до взаємної допомоги і

підтримки. Вони розширюють світогляд, закріплюють і поглиблюють знання,

здобуті в школі, дають можливість ознайомити дітей з історією
Батьківщини,

її природними скарбами, народними звичаями, традиціями, залучають їх до

проведення різноманітних досліджень та спостережень.

Ці форми відіграють велику роль у викладанні географії у школі,
забезпечують найвищий ступінь наочності в навчанні. Вони не тільки
сприяють вивченню учнями свого краю і створенню в них запасу загальних
уявлень і понять, але й розвивають інтерес до навколишнього середовища,
до господарської діяльності людей, а отже, виховують почуття патріотизму
у школярів.

За період моєї 26- річної роботи організувала з учнями різноманітні
екскурсії, походи та подорожі. Ось їх географія:

“По замкам Закарпаття”, ”В Долину нарцисів”, “Вулицями рідного міста”,
на схили Берегівського горбогір’я, “До каолінових печер”, “Похід в
долину річки Боржави та Тиси”, “На виставку прикладного мистецтва”, “На
виставку квітів”, “На осінній ярмарок – Дари щедрої осені”, “На
Берегівський консервний завод”, “На полонину Рівну до турбази “Лумшори”,
“До термальних вод с. Косино”, “Подорож залізницею до старовинного міста
Львова”, “Вулицями старовинного міста Львова”.

Найбільш пам’ятними стали дві подорожі до Угорщини, на озеро Балатон.
Тривали подорожі по два тижні, одна в зимовий час, а друга – в літній.
Обидві принесли величезне задоволення дітям, розширили світогляд учнів,
дозволили на практиці закріпити і поглибити всі ті знання, які
отримували на уроках, сприяли розвитку комунікативних здібностей,
згуртували школярів. Угорські організатори подорожі потурбувалися про
широку культурну і спортивну програму нашого відпочинку. Ми відвідали
головні історичні та архітектурні пам’ятки Будапешта, побували у кількох
навчальних закладах, в яких діти спілкувалися з угорськими однолітками,
знайомилися з народними звичаями та традиціями Угорщини. Ми, у
відповідь, також демонстрували наші українські звичаї і традиції
(історичні відомості про наш край, традиції святкування
різдвяно-новорічних свят, страви української кухні, українські та
закарпатські пісні, танці, різноманітні розваги та інше).

Серед групових форм діяльності виділю також організацію конференцій.
Учні за заданою тематикою готують доповіді, короткі повідомлення,
монтують фотомонтажі, презентації (про природу, населення та його
господарську діяльність), фотоальбоми; виготовляють колекції зразків
зібраних корисних копалин і природних багатств, схеми маршрутів і
туристичних походів та екскурсій. У формі конференції проводила
вивчення теми у 10 класі «Глобальні проблеми людства та їх прояв на
території України, « Україна і ЄС» та деякі інші.

З появою інформаційних технологій у мене розпочався новий етап – збираю
відеоматеріали на DVD дисках. В моїй колекції: «Природні катастрофи», «
Найбільша подорож по Криму», «50 чудес Криму», матеріали із серії
«Національної географії», «Великі чудеса світу», електронні атласи та
навчальні посібники для всіх класів.

Впродовж восьми років мої учні успішно беруть участь у конкурсі
робіт МАН.

Ось кілька тем робіт моїх вихованців:

“Всеукраїнський перепис населення 2001 року: аналіз його показників на
території Закарпатської області, Берегівського району та міста
Берегова”;

“Вплив природних умов нашого краю на розвиток і поширення деяких
захворювань”;

“Золото в Україні. Мужіївський рудник”;

“Родова книга сім’ї Онуфер”;

“Україна і Нобелівська премія”.

Обрана учнями тематика робіт засвідчує – доля України, її природи та

господарства, життя людей, їх успіхи моїм учням небайдужі.

Працюючи над своїми темами, мої учні розвивають свої здібності і

творчу активність, у них виникає самоповага та оптимістичний настрій до

життя; вони самостійно та критично мислять; усвідомлюють практичне

застосування здобутих знань, умінь і навичок; розвивають здатність

генерувати нові ідеї; вчаться комунікабельності, контактності в
будь-яких

ситуаціях, соціальних групах; поєднують навчання з творчим пошуком;

розвивають організаторські здібності; самостійно працюють над розвитком

моральності власного культурного рівня; користуються засобами

збереження інформації, складають власний план дій у нестандартних

ситуаціях. Всі ці якості особливо потрібні молодій людині у майбутньому

житті, адже нині в Україні відбувається становлення нової системи
освіти,

орієнтованої на вихід у світовий освітній простір.

Цей процес супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії

і практиці навчально-виховного процесу. Новий час потребує розумних,

дбайливих господарів. Саме таким має бути випускник навчального

закладу, будівник майбутнього України:

конкурентоспроможним на ринку праці;

всебічно освіченим, з високим рівнем ерудиції,;

здатним знайти вихід у будь-якій ситуації;

вміти аналізувати політичні, економічні, екологічні проблеми і приймати
відповідні рішення.

Багатовекторність освітнього простору сьогодні не лише передбачає, а й
вимагає широкої інтеграції гуманітарних, суспільних, природничих, точних
наук.

Шкільний предмет географія має виключні можливості для виховання
патріотизму дітей та учнівської молоді в умовах суспільних змін та
сучасних державотворчих процесів, і моє завдання, як вчителя географії
сприяти популяризації власного педагогічного досвіду з означеної
проблеми.

Міжнародна науково-практична Інтернет –конференція

«Проблеми виховання патріотизму підростаючої особистості в умовах
глобалізації»

Назва статті

Виховний потенціал шкільного курсу географії у патріотичному вихованні
учнів

Автор статті Рябікова Оксана Антонівна

вчитель географії, вчитель-методист,

Відмінник освіти України

Навчальний заклад Загальноосвітня школа № 5 І –ІІІ ступенів з
поглибленим вивченням англійської мови

Населений пункт м. Берегово Закарпатської області

Коротка анотація

Роль фізичної і економічної географії у вихованні в учнів патріотизму,
гордості за свою Батьківщину, почуттів поваги до інших народів, різних
країн. Кожна тема, кожний урок – політико-виховна інформація,
усвідомлене сприйняття якої учнями сприяє переконаності – кращого місця,
ніж рідний дім немає у цілому світі.

Приклади власної позакласної, туристсько-екскурсійної роботи з
патріотичного виховання учнівської молоді, які розкривають взаємозв’язки
між людиною (суспільством) і природою, виховують в дитині кращі моральні
якості: патріотизм, дружбу, взаємодопомогу, людяність, чуйність,
прагнення бути корисним суспільству, зробити і свій внесок у спільну
справу.

Похожие записи