Пилипенко Людмила Петрівна, класний керівник 6-го класу

Степанівська загальноосвітня школа І-ІІ ст. Драбівської районної ради. В
статті розкрито теоретичні напрацювання з напрямків реалізації Концепції
національно-патріотичного виховання молоді. Показано форми та принципи
патріотичного виховання.

Теоретичні основи патріотичного виховання в сучасному педагогічному
процесі.

Проблема патріотичного виховання базується і тісно переплітається з
громадянським вихованням учнів.

Однією із складових громадянськості є емоційність. Вона містить у собі
групу вищих особистих почуттів, передусім патріотичних, у яких
відбивається ставлення українських громадян будь-якої національності до
своєї держави, її життєдіяльності і перспектив розвитку. До цих почуттів
належать: почуття любові до своєї самостійної держави – України та її
народу; повага до його історії, культури, менталітету; любов до рідної
природи; ностальгія під час розлуки з Батьківщиною, тощо.

Слід розділяти патріотичні і національні почуття, хоча вони й родинні.
Відмінність полягає в тому, що об’єктом національних почуттів є власний
етнос, незалежно від його розташування, а в патріотичних почуттях
відбивається любов до рідної землі, території, місця народження,
Батьківщини.

У визначенні об’єкта патріотичних відчуттів є певні розходження. Ще
Софокл висловив думку, що патріотизм будь-яких громадян може бути
спрямований тільки на рідну землю, Батьківщину, але не на
співвітчизників.

Чеський філософ минулого сторіччя Я. Колар схиляється до спрямування
патріотичних почуттів тільки на народ, націю. «Батьківщину ми можемо
легко знайти, якщо ми навіть її втратили; а от націю і мову – ніколи;
батьківщина – сама по собі є мертва земля, сторонній предмет, це не
людина. Нація ж – це наша кров, життя, дух, особиста власність.» [3]

Що ж являється об’єктом патріотичних почуттів – батьківщина чи народ.

Протиставлення спрямованості патріотичних почуттів на батьківщину і
народ ніколи не приносило і не принесе добра. Ці дві емоційні складові
патріотизму мають поєднуватися і підживлювати одна одну.

Міністерство України у справах сім’ї молоді та спорту розробило
Концепцію національно-патріотичного виховання молоді.

  Метою Концепції є сприяння вихованню у молодого покоління почуття
патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності,
толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального,
культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та
творчого потенціалу молодих громадян, а також сприяння ефективній
діяльності центрів патріотичного виховання молоді.[2]

Дана концепція покликана сформувати цілісну систему, спрямовану на
забезпечення процесу національно-патріотичного виховання. Процес
національно-патріотичного виховання є важливою складовою національної
безпеки України. Реалізація єдиної комплексної програми патріотичного
виховання молодих громадян України забезпечує ґрунтовну мотивацію молоді
до праці на користь України.

Розроблені основні напрямки реалізації Концепції
національно-патріотичного виховання молоді:

Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді

Активізація діяльності органів державної влади у сфері патріотичного
виховання молодого покоління

Інформаційно-пропагандистське забезпечення національно-патріотичного
виховання молоді

Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з
громадськими об’єднаннями

Посилення ролі сім’ї у процесі патріотичного виховання молоді

Формування науково-теоретичних і методичних засад
національно-патріотичного виховання молоді.[2]

Складний процес героїко-патріотичного виховання здійснюється за
допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та
завдань виховної роботи, вікових особливостей вихованців з урахуванням
основних напрямів діяльності школярів. Основними формами патріотичного
виховання школярів є:

інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, “філософський
стіл”, “відкрита кафедра”, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини,
вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права,
“жива газета”, створення книг, альманахів);

діяльнісно-практичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята,
театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);

інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки);

діалогічні  (бесіда, міжрольове спілкування);

індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота
тощо);

наочні (шкільні музеї, кімнати, зали, галереї, виставки дитячої
творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).[1]

У процесі організації патріотичного виховання рекомендується
дотримуватись таких принципів:

національної спрямованості – передбачає формування національної
самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу,
шанобливе ставлення до його культури;

гуманізації виховного процесу – вихователь зосереджує увагу на дитині як
вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості й
можливості, не форсує її розвитку, спонукає до самостійності,
задовольняє базові потреби дитини, виробляє індивідуальну програму її
розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності,
патріотичних цінностей;

 самоактивності і саморегуляції – сприяє розвитку у вихованця суб’єктних
характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до
прийняття самостійних рішень; поступово виробляє громадянську позицію
особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та
вчинках;

культуровідповідності – передбачає єдність патріотичного виховання з
історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та
звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність
поколінь;

полікультурності – інтегрованість української культури  у європейський
та світовий простір, створення для цього необхідних передумов:
формування у дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного
ставлення до культури, мистецтва, вірування інших народів; здатності
диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, сприймати
українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської; 

соціальної відповідності – обумовлює необхідність узгодженості змісту і
методів патріотичного виховання реальній соціальній ситуації, в якій
організовується виховний процес. [1]

Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу,
являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність.

У дошкільному та молодшому шкільному віці важливо формувати здатність
дитини пізнавати себе як члена сім’ї; родини, дитячого угрупування; як
учня, жителя міста чи села; виховувати у неї любов до рідного дому,
школи, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту,
традицій.

У підлітковому віці виховується духовно осмислений, рефлексивний
патріотизм, який поєднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з
почуттям поваги до інших народів, своїх і чужих прав та свобод.

У старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до
Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники не лише
ідентифікують себе з українським народом, але прагнуть жити в Україні,
пов’язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її становлення як
суверенної і незалежної, демократичної, правової і соціальної держави;
поважати Конституцію України і виконувати норми законів; бережно
ставитися до етно-етичної культури народу України; володіти рідною та
державною мовою; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу,
демократію, справедливість.

Результатом патріотичного виховання має бути сформованість почуття
патріотизму, яке означає прояв особистістю любові до свого народу,
поваги до українських традицій, відчуття своєї належності до України,
усвідомлення спільності власної долі  з долею Батьківщини, досконале
володіння українською мовою.[1]  

У своїй роботі по патріотичному вихованню, як класний керівник, я
використовую різноманітні форми і методи роботи: бесіди, лекції, «круглі
столи», конкурси, вікторини, уроки пам’яті, екскурсії до музеїв,
зустрічі з ветеранами тощо.

До вашої уваги пропоную один з виховних заходів по патріотичному
вихованню – КВК «Рідний край».

Література:

Яременко Н. , Устич Ю. Методичні рекомендації щодо організації
патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах
загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Концепція національно-патріотичного виховання молоді.

Допризовна підготовка і військово-патріотичне виховання в школі. Газета
«Директор школи», 2004, №27-28.

Виховний захід

Тема: Конкурс Веселих і Кмітливих « Рідний край»

Очікувані результати: виховувати в учнів любов до рідного краю,
патріотизм, розуміння приналежності до свого роду та нації.

* В самому центрі України, по обидва береги Дніпра простягайся наділені
щедрою природою землі Черкащини, історія яких сягає глибини віків. Тут
здавна жили люди, свідченням якого є датоване 20-15 тис. років до н.е.
поселення мисливців на мамонтів у селі Межиріччі Канівського району.
Майже 6 тис. років тому на території краю набула поширення трипільська
культура — одне з найяскравіших явищ стародавньої історії. Черкаська
область — квітучий край з багатою історією і самобутньою духовною
культурою. Неповторним поєднанням сучасного і минулого, реальності і
легенди є унікальні історичні пам’ятки на тлі чарівної природи.

Ось наприклад, одна з легенд цього краю: «Дніпро і Десна» «Дніпро і
Десна — брат і сестра — були колись людьми. Як стали вони дорослими,
батько та мати благословили їх у дорогу. Домовились брат і сестра вийти
в ранці, полягали спати. Десна проспала, а Дніпро прокинувся на
світанку, порозвертав гори, порозчищав гирла і помчав степами. Десна,
розплющивши очі, побачила, що брата немає, і заповзялась його шукати.
Пустила ворона наперед, а сама побігла слідком. Летить ворон, летить,
коли наздоганяє Дніпро, щоразу кряче. Чуючи це, сестра повертає до
брата, а той убік — і долі.

h

h

A

gd

gd

< h h h h h h h 9 h h & ?????, а Дніпро - праворуч. Де є острови і скелі там річки розходяться. В ясний день видно, де Дніпро, а де Десна: в Дніпрі вода синя, а в Десні жовтувата. Десна тече тихо, а Дніпро прудко.» Учні об'єднуються у дві команди. Обирають капітана. Готують девіз і привітання . 1 Конкурс.« Привітання.» 2.Конкурс. «Розминка». Відгадати загадки. 1. Із-за гаю, з-за діброви вийшли кралі чорноброві. Узяли водиці жбан, полили колгоспний лан. ( хмари ) 2 Без рук, без ніг, а малювати вміє. ( мороз ) 3 Коли нема мене - чекають, Коли прийду - усі тікають, (дощ ) 4 Біла скатертина увесь світ вкрила. ( сніг) 5 Гуде, реве, гілля ламає, пилюку піднімає, з ніг збиває. Чуєш його, та не бачиш, (вітер) 6 Надворі горою, а в хаті водою, (сніг ) 7 Восени родюся, навесні вмираю, а узимку своїм тілом землю зігріваю, (сніг) 8 Ой за лісом, за пралісом коні ржуть, а додому не йдуть, (грім ) 9 Всі його люблять, всі його чекають, а хто подивиться – кожен скривиться. (сонце) 10 Високо стоїть, одне око має, всюди заглядає. ( сонце ) 11 Стукотить, грюкотить, мов сто коней біжить, (грім ) 12 Невидимий дух скинув з мене капелюх, (вітер ) 13 Без рук, без олівця малює без кінця, (мороз ) 14 Шумить, гуде і все горою йде. (вітер ) 15 Летіла птиця по синьому небі, розпустила крила і сонце закрила, (хмара ) 16 Гуляє в полі, та не кінь, літа на волі, та не птиця, (вітер ) * Послухайте ще одну легенду Черкащини. «Легенда про Звенигору» «У часи сивої давнини неспокійним було життя. Живеш собі й не знаєш, з якого боку біда прийде, звідкіль ворог посуне. Тож зібралися українські люди з усіх околиць, і почали думати й гадати, як захистити себе від несподіваних нападів ворога. Одні пропонували виставити на всіх кордонах потужну сторожу, інші вважали за краще обнести всю довколишню землю високою стіною. А був серед тих людей майстер-будівельник, вправний у своїй роботі й розумний у життєйських справах. - Послухайте мене, мужі-браття. Не вистачить нам сил ані для сторожової служби, ані для будування великої стіни. Кожен бо з нас має сіяти-орати, жити своїм ремеслом. Зробімо так: на найвищій горі збудуймо місто-фортецю, щоб видно було ворога здалеку й захищатися було легше. А у фортеці поставимо високу сторожову вежу, на якій вдень і вночі вартуватимуть охоронці. Так і зробили. Побудували потужну твердиню, а коли охоронці бачили ворога - били на сполох у всі дзвони. І лунав дзвін понад полями та лісами, і попереджував він усіх добрих людей про небезпеку. Тому й прозвали фортецю на горі Звенигорою. Багато десятиліть вдавалося місцевим жителям у такий спосіб рятуватися від злих ворогів. Ані турки, ані татари, ані інші загарбники не могли подолати захисників Звенигори. Пішла слава про твердиню на всю Україну. Вороги вже боялися підступати до неї. Але один татарський хан, почувши про Звенигору, надумав для власної слави захопити фортецю. Зібрав він багатотисячне військо й пішов на штурм Звенигори. Ледве встигли українці поховатися за стінами твердині, як численне вороже військо, наче чорною попоною, вкрило собою все довкола. - Виходьте і здавайтесь на мою милість, - запропонував хан захисникам фортеці. -0 ви втратите свободу, ваші жінки і діти помруть у неволі, але всі залишаться живими. - Не було нам такої ганьби ніколи, й ніколи не буде! - годі відповіли звенигородці. Тоді хан оголосив початок штурму. Мужньо стояли оборонці міста, та сили були дуже нерівні. Вже полягли воїни сильні, уже жінки до зброї взялися, а вороже військо не тільки не маліло, а навпаки множилося. Не змогли захисники дати відсіч ворогові... Тоді ті, хто ще був живий, звернулися до бога з молитвою й проханням порятувати їх від ганьби, не дати потрапити в неволю. Палкі молитви захисників Звенигори були почуті, в усій окрузі почувся гуркіт: це гора розступилася й сховала під собою фортецю й усіх, хто в ній залишився. Так і пішли завойовники ні з чим; не здобувши, ані слави, ані полонених невільників... Звенигора не загинула. Місцеві мешканці розповідають, що у час коли знову над краєм кружляють чорні ворони біди, з-під землі чується тривожний дзвін. І сьогодні прислухаються люди до гори. «Чи не чути з-під землі дзвін? Чи не загрожує бува небезпека»» 3.Конкурс «Знайди зайвого». 1. Білка, вовк, корова, лисиця, ховрах. 2. Курка, гуска, індик, лебідь, качка. 3. Кріль, собака, свиня, кінь, хом'як. 4. Синиця, горобець, жайворонок, іволга, курка. 5. Береза, дуб, клен, черешня, акація, липа. 6. Конвалія, підсніжник, жоржини, ряст, волошки. 7. Пшениця, жито, овес, деревій, ячмінь. 8. Калина, бузина, ожина, конюшина, ліщина. 4 Конкурс «Ромашка». Капітани відривають по пелюстці із «Ромашки» і команди дають відповіді на питання, що записані на зворотній стороні пелюстки. 1 Що вивчає краєзнавство? 2 3 якими областями межує Черкащина? 3 Звідки походить назва села Степанівка? 4 Які форми рельєфу переважають у нашій місцевості? 5 Назвіть корисні копалини нашої області 6 Назвіть народні прикмети, що передбачають погоду 7 Які річки протікають на Черкащині ? 8 Найпоширеніші грунти Драбівщини 9 Назвіть рідкісні рослини нашого краю 10 Назвіть рідкісні тварини нашого краю * До вашої уваги гарна древня легенда пов'язана з назвою струмка. Який омиває Тарасову гору з заходу - його називають Меланчиним потоком. Коли у 13 ст. монгольський хан Батий ішов на Київ, він, розповідає легенда, переправився біля Княжої гори через Дніпро. На правому березі хан поділив своє військо: одна ,більша, частина пішла на Київ, а друга - обложила руські міста Канів і Родень. Коли канівські і роденські чоловіки полягли на полі бою, до зброї стали їхні сестри й дружини. За легендою, в бій їх повела вродлива й смілива юнка на ім'я Меланка. На смерть стояли жінки в борні з монгольським військом. Та сили були нерівними. Найдовше трималася красуня Меланка. Врешті й вона. Втративши сили, не змогла протистояти ворогові. На березі потоку, що омиває канівські кручі, випустила вона меча з закривавлених рук. Її іменем і назвали в народі той потік. 5 Конкурс «Розгадай ребуси» Учасники розгадують ребуси про корисні копалини і назви річок. 6 Конкурс «10 Кроків .» Учасник проходить 10 кроків і при цьому називає 10 назв рослин нашої місцевості. * Напевно, немає на Черкащині такого місця, яке було б настільки пов'язане з різноманітними легендами і переказами, як уманська «Софіївка». Майже кожний куточок, кожна часточка парку має свою легенду. Звісно, оповита переказами й та мить, коли красуня Софія, дружина Станіслава Щасного Потоцького, захотіла собі в подарунок парк-казку. Кажуть, гуляла якось навесні графиня зі своїм чоловіком в уманському маєткові Потоцьких. Дійшовши ліском до річки Кам'янка, присіла красуня на бережку. — Хочу я гуляти у чарівному рукотворному місці такому, як луги Версаля, де мені доводилося бувати при дворі Людовика XVI, говорила дружина до безтями закоханому графові. -А ще хочу, щоб це місце нагадувало стародавню Елладу, адже я грекиня! І щоб краса і пишність цих місць була гідна моїх предків, візантійських імператорів! Так це було чи ні, але Станіслав Потоцький взявся до справи. Для задоволення забаганки дружини він не пошкодував 15 мільйонів золотих, змусив до тяжкої праці своїх кріпаків. Ще один переказ, не такий романтичний, твердить, що плоска кам'яна брила біля Нижнього паркового ставка називається каменем Смерті через те, що під час будівництва «Софіївки» вона зірвалася й накрила великий гурт кріпаків. Мовляв, їхні кості й нині лежать під нею.. 7 Конкурс «Турнір.» Змагаються два учасники біля географічної карти Черкаської області. Вони по черзі називають географічні об'єкти . Перемагає той, хто назве більше. 8 Конкурс «Ланцюжок» З кожної команди беруть участь по 3-4 учасники. Вони стають в коло і по черзі називають географічні об'єкти нашої місцевості. Другий учасник до попередньої назви додає свою, третій повторює назви першого і другого і додає третю і т. д. Наприклад. 1 учасник – Рось; 2 - Рось, Черкаси; З- Рось, Черкаси, Степанівна; Учасник, який не зможе повторити назви, або зіб'ється виходить з гри. Останній - переможець. 9 Конкурс « Домашнє завдання .» Учасники повинні підготовити дома кросворди для суперників . * Над чигиринськими степами, над Тясмином здійнялася в небо висока кам'яна гора. На самій маківці гори з-під скелі б'є джерело. Світле, прозоре. Вода в ньому завжди прохолодна. Звідки воно взялося? Загадка природи. Поруч з джерелом - старовинний хрест - пам'ятник, на якому написано: « На пам'ять про воєводу Івана Ржевського , полковника Якова Коробку та інших православних і христолюбивих воїнів, що загинули в бою під час захисту Чигирина 1678 року від нападу 120000 турецько-татарської орди» ...У липні 1677 року з усіх боків оточило Чигирин стодвадцятитисячне військо турків і татар. Не хліба колосилися на березі Тясмину - то списи турецькі стирчали з ковили. Іржали коні. Важко гупали гармати. Кулі сипалися градом з турецьких рушниць. Ні вдень, ні вночі не стихала битва. Минув тиждень. У фортеці є захисники, є порох, є харчі... але немає води. Захисники Чигирина почали помирати від спраги. Тоді козаки вирішили видовбати в кам'яній скелі криницю. День за днем били скелю. Камінь іскрився, піддавався дуже важко. Аж ось над фортецею з'явилася хмара. Сяйнула блискавиця - і вдарила в гору. Прокотилося відлуння, немов разом вдарили тисячі гармат. І сталося диво: тріснула, розкололася скеля - і звідти полилася прохолодна джерельна вода. Напоїли дітей козаки. Напоїли коней. Напилися й самі - сили відразу потроїлися. Кинулися козаки на військо Ібрагім-паші і розбили його. Минають віки, а джерело не висохло, не зміліло. В народі його називають громобоєм. І чигиринці вірять, що той, хто нап'ється з нього, здобуде особливу козацьку силу. 10 Конкурс «Реклама» Команди готують дома рекламу туристичної фірми, рекламуючи природні та історичні куточки Черкащини. * Підсумок гри. PAGE \* MERGEFORMAT 1

Похожие записи