Виховання патріотичних почуттів шляхом залучення їх до творчої,
пошуково-дослідницької та проектної роботи

Рудкіна Ганна Іванівна, викладач вищої категорії, викладач-методист
зарубіжної літератури Лебединського медичного училища імені професора
М.І.Сітенка,

Корчменко Олексій Степанович, викладач історії вищої категорії
Лебединського медичного училища імені професора М.І.Сітенка

У статті розкрито роль пошуково-дослідницької та проектної роботи
студентської молоді у вихованні патріотичних почуттів та наведені
приклади роботи зі студентами.

Сьогодення поставило перед педагогами складні проблеми: світова криза
призвела до зниження життєвого рівня в країні, спаду виробництва,
дестабілізації економіки, а це призвело до втрати моральних якостей,
розпаду старої системи цінностей, що спричинило збільшення скоєння
злочинів молоддю, захоплення шкідливими звичками.

Щоб вийти з економічної кризи люди повинні вийти з кризи моральної. Бо,
як правило, за негараздами суспільства стоїть моральне зубожіння.

Виховання людини ґрунтується на визнанні певної системи цінностей,
яким надається перевага в даному суспільстві, це проявляється через
культуру народу, традиції, звичаї, обряди, історію, національний ідеал,
єдність поколінь. Важливу роль відіграють патріотичні почуття. Тлумачний
словник дає таке визначення поняттю:? Патріотизм – це любов до своєї
Батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви і
подвиги ?. Отже , патріотизм — це складова частина моралі.

До нас приходить молодь у 14-15 років, а це — підлітковий вік, один з
найскладніших періодів розвитку людини. Це перехід від дитинства до
дорослості. Саме в цьому віці відбувається формування характеру, звичок
та інших основ особистості.

Працюючи з першокурсниками помітила, що їм досить складно самих себе
похвалити. А це – низька самооцінка, з відси перший крок до агресивної
поведінки, тому разом з колегами та батьками намагаємося включити
підлітків у таку діяльність , яка лежить у сфері інтересів дорослості і
в той же час створює можливість реалізувати себе на їхньому рівні.

Перш за все, наш педагогічний колектив вибудовує свої відносини у дусі
поваги до особистості студентів, оточує їх атмосферою довіри. Цьому
сприяє і форма спілкування на ? Ви ? , яка на Україні з давніх-давен
вважалася одним із критеріїв вихованості.

Хіба може бути патріотом та людина, яка не любить своїх батьків, свою
сім’ю, родину, ту землю де народилася і виросла. Тому з перших зустрічей
прагну допомогти підліткам розібратися в собі та в своєму оточенні.
Обираючи теми для рефератів з української мови пропоную таке;? Що
означає моє ім’я??, ? історія походження назви моєї вулиці(села,
міста)?, ?З якої ми країни??(Історія походження слів Русь, Малоросія,
Україна).

Проводячи предметні місячники та декади, організовуємо конкурси творів
патріотичної тематики:

Моє рідне село(місто), як я люблю тебе!

Що я можу зробити для рідної мови?

Мій улюблений куточок природи.

Найулюбленіше свято моєї родини.

Родзинки мого роду.

Чи можна бути патріотом у сьогоднішньому світі?

Як я готую себе до майбутньої професії?

Бережімо друзів наших менших.

Доброта врятує світ.

На заняттях гуртка ? Пролісок ? досліджуємо етимологію прізвищ. Студенти
із задоволенням зазначають, що більшість Українських прізвищ можна
пояснити без застосування наукової літератури. Наприклад: Бондаренко,
Коваленко Кравченко, Ткаченко — відображають рід діяльності пращурів;
Григоренко, Васильченко, Іваненко, Петренко, Федоренко — походять від
власних імен; Вовк, Сорока,Зозуля, Гусиня — риси характеру людини ,які
співвідносяться з відповідними ознаками тварин птахів; Тритяк, Четвертак
— від порядку народжуваності дітей, а щоб дізнатися походження прізвища
Замана студент досліджував родові легенди. Виявляється, його прапрадіда
колись заманила до себе прапрабабуся.

Знання історії своїх предків визначення власного місця в суспільстві
емоційно приваблює багатьох людей. Колись це було необхідно. Наприклад,
у Стародавньому Римі кожен громадянин повинен був знати сім поколінь
предків, бо це було пов’язано з наслідуванням землі. Ішов час, родовідне
дерево складали королі та знатні люди, які теж були пов’язані з
приватною власністю. А нашим предкам було не до того. Але ми повинні
гордитися за свій рід, за натруджені руки наших дідусів і прадідусів, що
давали хліб людям, за чарівну мамину колискову, за бабусину казку, за
неповторну вишиванку. Українець без родини не уявляє повноцінного
змістовного життя. Родина для нього – це родичі, рідна домівка – лагідна
пристань наших душ. Сюди повертаємося ми з далеких доріг , несемо свої
радощі, сумніви, печалі. Родина – це корабель, що несе людину крізь
бурхливе життєве море.

Формування родини починається з батьків, які, у свою чергу, є
дітьми наших дідусів і бабусь. Де далекі пращури, повертаючись з
нелегких і небезпечних полювань збиралися біля родинного вогнища, що
незгасно горіло в оселі, давало тепло і затишок. І хоч у наших домівках
не палає багаття, ми звемо їх родинним вогнищем, бо в них ніколи не
згасає інший вогник – родинної любові та доброти, взаємної турботи.

Найдорожчі і найсвятіші люди – це батько і мати. Усі
матеріальні цінності ми зберігаємо у своїй сім’ї від батька й матері.
Кажуть,що дитина – це дзеркало сім’ї. Мова, вчинки,поведінка батьків є
найважливішими. Матері вчать дівчаток куховарити, в’язати, вишивати.
Батьки хлопчиків – майструвати. А самі вони усього навчилися від своїх
батьків. І так із покоління в покоління. Цілком зрозуміло, чому
вихованцям дитячих будинків так важко побудувати власну сім’ю, бо вони
не знають, як це робити,як вибудовувати сімейні відносини.

o

&

gdAd1

hOc

hOc

&

h

их, звичайних і незвичайних, характерних і поодиноких. Розкриваю
характери, численні події, цікаві подробиці , пов’язані з історією
Лебединщини та Сумщини. Адже саме моя прабабуся стала прототипом
головної героїні Костя Гордієнка «Чужу ниву жала». А дідусь був
несправедливо репресований і оправданий лише в 70-і роки минулого
століття. Цю низку розповідей можна продовжувати і продовжувати.

Переконана,що треба вивчати історію своєї родини, бо це – наша
історія.

Звичайно без допомоги батьків, дідусів, бабусь і родичів студенти
не зможуть цього зробити. Намагаюся захопити студентів , щоб вони
дізналися про своїх пращурів до сьомого , а то й дванадцятого коліна.
Пропоную спочатку зробити таке:

1.Складіть коротку хронологію свого роду.

2.Звідки бере початок ваш рід?Де ваша маленька батьківщина?

3.Що ви знаєте про весілля ваших батьків? Дідуся і бабусі?

4.Які звичаї , народні свята, обряди традиційні для вашої родини?

5.Де і як ви вшановуєте старших з вашої родини?

6.Як батьки передають вам свої знання , уміння?

Аналізуючи письмові роботи, приходимо до висновку,що
студенти знають про свою сім’ю дуже мало. Їхні відповіді дуже
коротенькі, конспективні.

І тут можна згадати слова Олександра Довженка, які викликають
у кожного сльози , гіркоту в душі: «Яка ганьба! Яка мерзота! Чия огидна
рука тут діяла і во ім’я чого? Країна виховання безбатченків!
Безбатченків без роду , без племені!»

Потім даю студентам завдання ознайомитися з історією своєї
родини за таким планом:

1.Наш рід, родина,рідня.

2.Моя сім‘я:тато, мати, брати,сестри,дідусі,бабусі.

3.Сімейні реліквії.

4.Стародавні речі.

5.Розповіді за старими фотографіями.

6.Хто з родини навчався у нашому навчальному закладі.

Цю роботу розпочинаємо на першому курсі і продовжуємо на
другому. У деяких студентів вона переходить у проектну роботу.

Більшість студентів з цікавістю ставляться до пошуку, старанно
збирають статті, нагороди, документи, фотокартки. Але є і такі , у яких
це викликає страждання, вони соромляться своєї родини. Ось чому, якщо
дівчини чи юнак не бажають виконувати цю роботу, я їх не примушую. Адже
бувають випадки ,коли батько перебуває у в’язниці чи мати пиячить, а
деякі студенти взагалі сироти. Тому ця робота вимагає індивідуального
підходу,такту, делікатності.

У бесідах зі студентами доводжу, що «поганої» історії не
буває.

У кожній родині віддзеркалюється історія держави. А до неї треба
ставитися з повагою.

Зупинюся на найяскравіших прикладах. Так, Сельніцен Олег
дізнався про своїх предків до дванадцятого покоління, дослідив, що мамин
рід має спільне коріння і кровні зв’язки з нашим українським генієм –
Тарасом Григоровичем Шевченком. А батькове коріння сягає до Китаю .
Цікава історія роду,який осів , асимілювався в Україні.

Працюючи над історією свого роду, Кисла Олена дослідила , що
три покоління представників їхньої родини закінчили Лебединське медичне
училище імені проф.М.І.Сітенка, а це 34 випускники нашого навчального
закладу! Які нині працюють медиками у різних куточках України.

Черняк Наталія розповіла про свою родину,захоплення та
уподобання у поетичній формі. Свою розповідь оформила презентацією.

Закінчується робота з вивчення родоводу звітом , а потім
конференцією. Варто зазначити,що значна частина батьків уболівають за
якість пошукової роботи, допомагають своїм дітям , часто самі
зв’язуються з далекими родичами.

Іншим різновидом патріотичного виховання є виконання краєзнавчих
проектів. Готуючи студентів до виконання цієї роботи , проводимо
екскурсії до лебединських музеїв: краєзнавчого та художнього, відвідуємо
храми, буваємо на могилах та похованнях загиблих воїнів , зустрічаємося
з ветеранами Великої Вітчизняної війни та праці. Усе це допомагає
студентам визначитися з напрямком пошукової роботи. Після цього студенти
заглиблюються в обрану тему, досліджують музейні, архівні матеріали та
добірки періодичної преси та додаткової літератури, працюють з
інтернетними даними. Провівши відповідну пошукову роботу ,студенти
виступають зі своїм проектом перед одногрупниками, потім беруть участь в
училищній конференції, а переможці захищають честь училища, виступаючи
на обласній конференції проектних краєзнавчих робіт. Так, у цьому
навчальному році в училищній конференції взяли участь 12 студентів.
Заслуговують на увагу такі: «Мій земляк – видатний кошовий отаман Петро
Калнишевський» студента 1фА Окуня Тараса, «Подвиг Роменської Мадонни»
студентки 1фА Вішнякової Олени, «Неповторність визначної особистості
Лебедина отця Івана (Приходька)» студентки 3мА Глущенко Юлії,
«Самобутній талант Дмитра Гмирі» студента 2фА Кононенка Артема,
«Гордість Лебединщини – Василь Кричевський» студентки 2мА Бондаренко
Ольги, а переможці конкурсу студентки 3мА Гончарова Тетяна та Куценко
Римма зі своїм краєзнавчим проектом «Слава та гордість рідного краю»
захищали честь училища на обласній конференції , де вибороли 4 місце і
стали переможцями у номінації.

Різновиди робіт дають широку можливість виховати у студентів
, любов до рідного краю, до малої батьківщини , до своїх батьків , до
своєї родини, а це допомагає їм стати патріотами своєї держави.

Використана література:

Андреев В.И. Педагогика: Учебный курс для творческого саморазвития.- 2-е
изд.Казань: Центр инновационных технологий , 2000.

Галузинський В.М. та інші. Місце науково-дослідницької роботи студентів
у концепції вдосконалення підготовки сучасного вчителя — //Нові
технології навчання: науково-методичний збірник, 2000. – Вип.27

Лекції з педагогіки вищої школи : // Навч.посібн./ За
ред..В.І.Лозової.- Харків « ОВС», 2006- 496с.

Педагогіка вищої школи: Навч.посібн./ За ред. З.Н.Курлянд.-3-тє
вид.,перероб. І доп. — К.: Знання, 2007-495с.

Похожие записи