Реферат на тему:

Педагогічна система К.Д. Ушинського

Костянтин Дмитрович Ушинський (1824—1870) — видатний педагог. Народився
в Тулі, навчався в Новгород-Сі-верській гімназії, закінчив юридичний
факультет Московського університету. Працював професором Ярославського
юридичного ліцею, служив у Міністерстві внутрішніх справ, згодом
викладав словесність і був інспектором у Гатчинському сирітському
інституті, інспектором класів Смольного інституту шляхетних дівчат.
Після конфлікту з керівництвом інституту його було відряджено за кордон
(Австрія, Швейцарія, Бельгія, Франція, Німеччина) для вивчення
організації жіночої освіти. Після відрядження повернувся в Україну, яку
вважав своєю батьківщиною.

К. Ушинський залишив чималу педагогічну спадщину: «Людина як предмет
виховання», «Про користь педагогічної літератури», «Про народність у
громадському вихованні», «Про елементи школи», «Проект учительської
семінарії», «Праця в її психічному і виховному значенні», «Дитячий світ»
та інші праці. Писав російською мовою, упорядковував посібники для
російської народної школи, проте ніколи не цурався свого народу, своєї
батьківщини — України, палко любив її. У приватному листі від 9.12.1863
р. до приятеля, відомого педагога Модзалевського, він називає себе
українцем.

Заслуга К. Ушинського передусім у тому, що він розглядає педагогічну
науку в тісному взаємозв’язку з філософією, історією, психологією,
анатомією та фізіологією людини, а також із педагогічною практикою. На
його думку, педагогічна наука може розвиватися тільки на основі
передового педагогічного досвіду. К. Ушинський вважав педагогіку наукою
і мистецтвом. Будь-яка практична діяльність, спрямована на задоволення
духовних потреб людини, є великим мистецтвом, а педагогіка як наука —
найвище мистецтво, тому що задовольняє найбільшу з потреб людини і
людства загалом — прагнення до вдосконалення.

Однією з основних ідей, які пропагував К. Ушинський, є ідея народності у
вихованні. У статті «Про народність у суспільному вихованні» він дав
високу оцінку всім народам Росії, народність вважав основою виховання
підростаючого покоління в дусі патріотизму, любові до батьківщини та
свого народу. Народ, на його думку, — джерело всіх надбань матеріальної
та духовної культури, тому треба вивчати історію, географію, економіку,
мову, літературу, мистецтво та інші науки. Народна творчість, поезія,
пісні, музика, образотворче мистецтво — джерело культури народу. Однією
з ознак народності є мова, найкращий виразник духовної культури кожного
народу. У статті «Рідне слово» К. Ушинський писав, що мова народу —
кращий, ніколи нев’янучий цвіт усього його духовного життя, яке
починається далеко за межами історії. У мові одухотворюється весь народ
і вся його батьківщина. Висока оцінка ним рідної мови і його боротьба за
створення шкіл, у яких би діти навчалися рідною мовою, мала не лише
педагогічне, а й політичне значення. Його виступи з цього питання
використали представники прогресивних сил Росії для боротьби з
русифікаторською політикою царського уряду.

Важливу роль у підготовці людини до життя К. Ушинський відводив її
моральній вихованості. Моральне виховання дитини слід починати з
найменшого віку і здійснювати постійно і систематично. Воно має бути
спрямоване на формування у дітей кращих моральних рис і почуттів:
патріотизму й гуманізму, любові до праці та дисциплінованості, чесності
й правдивості, почуття обов’язку і відповідальності, власної гідності та
громадського обов’язку, скромності, твердості волі й характеру та ін.
Головними методами і засобами морального виховання дітей та молоді є
переконання, заохочення і покарання (але в жодному разі не тілесні),
власний приклад вчителя, а також батьків і старших, правильний режим
навчання тощо. Особливе місце у моральному вихованні вчений відводив
фізичній праці, вважаючи за потрібне правильно поєднувати її з працею
розумовою. У статті «Праця в її психічному і виховному значенні» він
наголошує на великому значенні фізичної праці у вихованні дітей та
молоді, у розвитку суспільства загалом. Пропонує залучати дітей до
різних видів праці, виходячи з практичних потреб школи і сім’ї:
самообслуговування вдома і в школі, допомога батькам по господарству,
праця в саду й на городі, допомога вчителям у виготовленні наочного
приладдя та ін. Організовувати дитячу працю слід таким чином, щоб діти
отримували від неї насолоду, не перевтомлювалися.

Як видатний педагог-методист, К. Ушинський дав низку цінних порад щодо
організації навчально-виховного процесу в школі. На його думку, для
правильної організації навчання дітей, розвитку їх розумових здібностей
треба знати їх вікові та індивідуальні особливості, передбачати
правильне дозування змісту навчального матеріалу, посильність його для
учнів, послідовність і систематичність вивчення, розвиток свідомості й
активності учнів, міцність засвоєння знань, виховуюче навчання та ін. Ці
дидактичні принципи навчання він детально розробив у своїх творах.

К. Ушинський вважав, що у процесі навчання необхідно розвивати пам’ять —
пасивну (мимовільну) і активну (довільну), використовуючи повторення
навчального матеріалу. Однак слід уникати механічного заучування, тобто
зазубрювання. Неприпустиме перевантаження учнів, перевтома. Водночас
навчання не може бути й розвагою.

У засвоєнні знань, за Ушинським, велике значення має наочність. Діти
мислять формами, фарбами, звуками, відчуттями, тому в процесі навчання
корисно використовувати всі наочні засоби з тим, щоб органи чуттів брали
безпосередню участь у сприйманні навчального матеріалу. Прикладом
умілого використання наочності в навчанні можуть бути його книжки для
дітей «Родное слово» і «Детский мир».

Значну увагу приділяв К. Ушинський розробці методики роботи вчителя на
уроці, радив запроваджувати різноманітні ефективні методи і способи
навчання: пояснення нового матеріалу, повторення пройденого, вправи,
письмові та графічні роботи учнів, індивідуальні й фронтальні форми
роботи на уроці, облік знань учнів тощо. Зосереджувався він і на питанні
реалізації на уроці освітньої та виховної мети навчання. Щоб привчити
учнів до самостійної роботи і прищепити їм інтерес до навчання, треба
допомагати їм у навчанні, розвивати мислення, виховувати працездатність.
Він був прихильником поєднання існуючих на той час формальної (розвиток
пам’яті, уваги, мислення, мови) і матеріальної (вивчення матеріалу
навчальних предметів) освіти.

Особливого значення К. Ушинський надавав питанням вивчення рідної мови,
розвитку в дітей природженої здібності, яку називають даром слова. Для
його формування пропонував використовувати усні й письмові вправи,
поступово ускладнюючи їх. Навчати дітей рідної мови радив на кранщх
зразках народної творчості (билинах, піснях, казках, прислів’ях,
загадках та ін.), а також кращих творах письменників. Мова вчителя має
бути зразковою, граматично правильною і милозвучною. Для учнів молодших
класів велике значення мають книжки для читання (взірцем була його
книжка «Родное слово»). У навчанні грамоти (читання) він відстоював
звуковий (аналітико-синтетичний) метод, за яким подав перші уроки письма
і читання в своїй книжці.

Елементи природознавства, географії та історії у початкових класах, на
думку Ушинського, треба вивчати у процесі пояснювального читання на
уроках. Вважаючи важливим питання вивчення іноземних мов, видатний
педагог радив починати його тільки тоді, «коли рідна мова пустила
глибоке коріння в духовну природу дитини». У процесі вивчення рідної й
іноземної мов важливо використовувати художню літературу, підбираючи її
відповідно до віку та інтересів учнів.

Складова частина гармонійного розвитку людини, за Ушинським, — її
фізичний розвиток. Оскільки організм дитини розвивається в процесі її
повсякденної трудової діяльності та під впливом оточення (природи,
сім’ї, суспільства), необхідно створити такі умови життя, праці й
навчання дітей, які б сприяли їх фізичному розвитку, починаючи з
раннього віку. До чинників фізичного розвитку він відносить нормальне
харчування, сон, відповідний режим удома і в школі; фізичну працю на
свіжому повітрі; медичний нагляд; гімнастичні вправи та ігри; створення
гігієнічних умов життя і праці; використання природних чинників
(повітря, води) тощо.

К. Ушинський зробив спробу обґрунтувати мету, зміст і форми фізичного
виховання дітей, виходячи з основ анатомії та фізіології людини,
медицини, санітарії та гігієни, приділивши велику увагу зміцненню
нервової системи учнів та вихованню в них волі різними засобами
фізичного загартування (розділ «Загальні зауваження про фізичне
виховання» в книзі «Педагогічна антропологія»).

К. Ушинський визначав учителя як головну постать у навчальному процесі,
тому він має бути відповідно підготовлений до вчительської роботи.
Передусім народний учитель повинен бути близький до народу, знати його
мову, жити його інтересами. Вчитель — це високоосвічена людина з
енциклопедичними знаннями, яка любить свою професію, постійно
вдосконалює свою майстерність, має ґрунтовну практичну підготовку,
педагогічний такт, володіє методикою навчання й виховання, є не лише
хорошим викладачем, а й добрим вихователем. Він повинен знати психологію
дитини, вивчати і добре знати вихованців, бути обізнаним з новими
основами педагогіки й будувати свою діяльність на передових досягненнях
педагогічнвї теорії.

Похожие записи