Черкаська науково-методична Інтернет-конференція

Проблема Етика і духовний світ людини

Напрям роботи Спілкування як царина людської моральності

Автор Новіцька Ж.В., вчитель-методист

Христинівської спеціалізованої

школи І-ІІІ ступенів №1

імені О.Є.Корнійчука

Черкаси

19 листопада 2010

Не те, що входить до вуст,
людину

сквернить, але те, що виходить із
уст, людину

сквернить

(Мт.
VII: 1)

Поняття культура означає турботу про
людей

(Генріх Манн)

Спілкування як царина людської моральності

Спілкування — складний багатоплановий процес установлення й розвитку
контактів між людьми, що виникає через потреби спільної діяльності та
передбачає обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії,
сприйняття і розуміння іншої людини.

Кому, як не учителю близька ця тема. Вона реалізується не лише на уроках
етики. Ця тема вічна, як вічне життя у його багатогранності і
неосяжності. Спілкування — це не просто процес з відповідною
структурою та функціями. Це те, що складає основу нашого життя.

Хто, як не учитель історії, найближче знаходиться до цієї теми. Чому?
Відповідь дуже проста: саме розвиток суспільства пов’язаний із
установленням й розвитком контактів між людьми. Свідчення давніх часів,
які підтвердили археологічні відкриття, доказують, що найдавніші люди
спілкувалися на основі найдавніших моральних правил. До наших часів в
окремих народів збереглися приклади утілення моральної мудрості.

А якщо повернутися до етики, то тут теж становлення моралі пов’язують з
розвитком суспільства. І можна наводити багато фактів, які доказують
існування певних правил поведінки, які з часом стають системою норм,
принципів, які склалися в суспільстві під впливом громадської думки
відповідно до уявлень про добро та зло, обов’язок, справедливість та
честь і забезпечуються особистим внутрішнім

2.

переконанням, традиціями (притаманними цьому суспільству) та засобами
громадського впливу.

В широкому розумінні норми моралі у спілкуванні присутні у всіх сферах
життєдіяльності суспільства: тут і економіка, тут і політика, тут і
право. Але воно іще існує у вузькому розумінні: це сфера
міжособистісного спілкування. Тут мова йде про взаємодопомогу, кохання,
дружбу. Таким чином, мораль регулює поведінку людини і співвідносить її
з інтересами суспільства, що дозволяє ліквідувати суперечності, які
існують між людиною і суспільством, регулює міжособистісне спілкування.

У суспільстві сформувалися моральні вимоги, які мають загальнолюдське
значення. І зовсім не важливо, якого народу чи якої культури це
стосується, так як моральні норми втілюються в найкращих людських рисах
та взаємовідносинах. Люди у відносинах один з одним, керуючись нормами
моралі, оцінюють свої вчинки, свою поведінку, схвалюють або засуджують
свої дії.

У спілкуванні мораль виступає регулятором поведінки, спонукає людину
дотримуватися норм, аналізувати свої відносини з іншими людьми. Вивчаючи
різні курси та періоди історії України та світу, звертаєш увагу учнів на
різні факти, що дають можливість у ході роботи з навчальним матеріалом
виокремити ті моменти, які показують, що на різних етапах існували різні
уявлення у тогочасному суспільстві про норми, принципи і установи
морального плану. Саме це моральне підгрунтя і пояснювало ту поведінку
історичних персонажів, яку ми аналізуємо у ході вивчення матеріалу.

Працюючи над матеріалом історії епохи Стародавнього світу або наступних
історичних періодів (і не має значення чи то ХVI, чи то XX століття)
вчитель мимоволі акцентує увагу на питаннях моральності у

3.

відносинах членів того чи іншого суспільства. Факти жорстокості при
веденні війн, маніпуляції свідомістю мас, вплив на формування
громадської думки – все стикається із питаннями спілкування членів
суспільства. Хай ці суспільства різняться по суті, але схема морального
підгрунтя залишається.

Можливо не всі погоджуються із запропонованою мною схемою пояснення.
Тому, що можна брати спілкування як царину людської моральності
поверхово, а не пояснюючи її глибинні корені із далеких віків. Так було
б простіше і легше захищати свою позицію. Тут же багато моментів, на які
б кожен опонент міг знайти свої аргументи. І все ж я вважаю, що моя
точка зору має право на життя.

Я не можу, звичайно за кілька хвилин, повністю довести, що в кожному
окремо взятому суспільстві існує та чи інша належна поведінка її членів
при їх спілкування і, які моральні установи ними керували. Але саме
питання настільки глибинне, цікаве і ніколи не досліджуване по суті із
акцентуванням на етичні аспекти розвитку суспільства, що воно варте
уваги в майбутньому.

Окремою сторінкою аналізу спілкування як царини людської
моральності є використання досвіду людства, яке передавалося із
покоління в покоління і стало надбанням кожного окремо взятого народу чи
народності. Я маю на увазі моральний досвід людства, який втілюється у
мові. Слово — це керманич, слово — це вчитель,

слово – це поводир, слово – це наставник. За кожним попередньо сказаним
визначенням стоїть перелік всього здобутку народу.

Якщо взяти моральні норми українського народу, то тут бездонне
розмаїття: починаючи від слів, які дитина чує з перших років життя,
мамині колисанки, казки, приказки, прислів’я, фразеологізми, перекази,
фольклорні твори, твори релігійного характеру (повчання, заповіді,
притчі,

4.

молитви). Поряд з цим не можна оминути українські звичаї та традиції, в
яких віддзеркалилися моральні установки для спілкування членів сім’ї,
роду, суспільства. Будуть доречні слова Олекси Воропая, які як у краплі
води зібрали блискітки живої енергії сонця, яке дає життя, а тут –
внутрішню моральну енергетику – основу спілкування: “…звичаї – це не
відокремлене явище в житті народу, це – втілені в рухи і дію
світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми”.

h™(

?

.

b

ae

ue

\ ^ v 1/4 AE .

?

h™(

h™(

?

ae

ae

e

e

i

i

?

o

o

oe

o

u

ue

^ AE E E I 0

?

h™(

h™(

?????????$??

?????????$??

?????????$??A?роїв, керуючись взірцевими моральними нормами та
приписами, щоб в кінцевому результаті у дитини виробилося внутрішнє
бажання чинити і діяти відповідно до взірцевого зразку. А згодом, коли
дитина стане дорослою людиною, щоб ці моральні настанови стали
регуляторами свідомого ставлення до оточуючих людей. Щоб золоте правило
моралі: “Стався до людей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе” не
залишилося на папері, а стало компасом у взаємовідносинах людей між
собою.

Я вважаю, що уроки етики — це прямий шлях до формування моральних
взірцевих установ людської свідомості (і навіть підсвідомості). Терміни
і поняття, які ми розглядаємо на уроках, вдумуємось у їх значення,
моделюємо ситуації, вживаючи необхідні терміни у тому чи іншому випадку,
допомагають дітям збагнути моральні приписи поведінки у спілкуванні один
з одним. Ми, опрацьовуючи навчальний матеріал, аналізуємо, виокремлюємо
необхідне, висловлюємо свої судження, коментуємо, розігруємо діалоги,
обмінюємось думками про себе, свої вчинки. Фантазуючи, але із
використанням запропонованих моральних

5.

установок, малюємо, пишемо вірші, складаємо оповідання, казки,
розповіді, діалоги.

Все перераховане вище спрямоване на закріплення моральних установ при
спілкуванні, вироблення вміння можливості людини (хай вона в даний час
лише формується) жити разом, спілкуватися навіть за відсутності приязні,
поваги, любові. У стосунках дітей і дорослих, на жаль, зустрічається
нетерпимість (небажання, невміння терпіти іншого). Я , як вчитель, своїм
завданням бачу потребу виявляти ці негативні прояви у стосунках між
дітьми, аналізувати обставини – комунікативну ситуацію і проводити (це
потрібно робити непомітно, ненав’язливо) роботу по викоріненню цього
прояву. З такими дітьми потрібно проводити індивідуальну роботу,
активізуючи їх підсвідомість, пропонуючи їм моделі відповідних ситуацій
і з виходом на формування тих необхідних моральних орієнтирів, які для
них не існували у свідомості раніше. Коли поняття толерантності у
стосунках для такої дитини стане нормою поведінки, а ставши дорослою
людиною буде терпимо і поблажливо ставитися до чиїхось думок, вірувань,
поглядів, а подалі і до інших народів, культур тощо, то місія вчителя
буде виконана. Але як ви розумієте, це питання часу. Тому вчитель і
працює на майбутнє дитини, а потім дорослої людини.

Навчання етики не може бути іншим, як особистісно зорієнтованим. Тільки
підхід до кожної окремо взятої дитини при проведенні занять буде мати
результативність. Коли ти стаєш свідком того, що дитина відчула радість,
її душу переповнило почуття щастя тільки тому, що вона вперше у житті
змогла зробити крок до досягнення певного рівня результатів (хай для нас
дорослих і незначних), переборовши себе (а тут можливий і страх перед
учителем, товаришами), зуміла у спілкуванні отримати задоволення, тоді
ми вчителі працюємо не даремно.

6.

Навчаючи учнів спілкувальним нормам, мовному етикету, моделюючи
спілкувальну поведінку, ми наголошуємо, що шанобливе ставлення один до
одного є передумовою успішного спілкування. Люди рідко задумуються над
тим, що у спілкуванні потрібне почуття шани, прихильного ставлення,
визнання переваг іншого. Без цього не відбудеться “розкоші людського
спілкування”. Діти повинні зрозуміти, що кожен із них повинен поважати
іншого, рахуватися з його інтересами. Учні у підсумку повинні дійти
висновку, що поведінка кожного визначається культурою самої людини, є
виміром її моральних цінностей.

У спілкуванні досить часто люди завдають один одному болю, інколи навіть
не помічаючи цього. У дитячому колективі, на жаль, це зустрічається.
Етика допомагає донести до розуміння дітей ті моральні настанови, які б
підвели їх до розуміння понять милосердя у вчинках (співчувати людям в
горі, ділити з ними радощі), проявів поблажливості, вибачливості,
доброзичливості, необхідності використання словесних формул ввічливості.

Чи важливо вчити дітей спілкуватися з близькими, рідними людьми, які
поряд з ними від дня їх народження, без яких вони не уявляють свого
життя. Відповідь однозначна: “Так. Потрібно”. Дитина повинна зрозуміти,
що вона має своїм моральним обов’язком зробити все, щоб близькі люди
відчували її турботу, тепло у відносинах, любов до них. Адже від цього
залежить їх спокій, інколи і здоров’я. Що, незважаючи на будь-які
обставини, треба розділяти з рідними і близькими людьми їх радість і
печаль. Людина, яка іще сама формується (і фізично, і психічно, і
морально) повинна спочатку на інтуїтивному, підсвідомому рівні відчувати
почуття причетності, а згодом і вчитися йому. До цих понять близько
підходить і поняття альтруїзму. Головне тут – донести до розуміння
дитини саме значення поняття і шляхи його застосування в

7.

житті. Не лише говорити про безкорисливе піклування про інших, вміння
ставити інтереси інших вище своїх, а й, моделюючи ситуації, виходити на
реальний досвід життя дитини, щоб установки стали моральними принципами
її подальшого життя.

Це лише окремі аспекти великої, на жаль, іще не розкритої в повній мірі
проблеми тому, що спілкування як царина людської моральності невичерпна.
Я запропонувала кілька напрямків дослідження цієї глобальної етичної
проблеми.

Моє бачення грунтується на власному педагогічному досвіді. Як викладач
історії і правознавства, я вважаю, що питання людської моральності,
моралі тісно пов’язані з даними предметами. Не можу залишити поза увагою
питання і не сказати кілька слів про царину культури у питаннях
спілкувальної поведінки членів суспільства. На кожному етапі історії
вони різні і можуть бути предметом дослідження, так як культура у всіх
своїх проявах впливає, формує, корегує поведінку людей, духовність,
віру. А коли мова йде про духовність, яка здатна творити духовний світ
людини, то ми переходимо до глибинного процесу самовдосконалення. Звідси
є наші прагнення досягти ідеалу, стати кращими і досконалішими. Це, я
думаю, і є мрією кожного: бути Людиною на цій Землі.

8.

Відомості про автора

Автор Новіцька Жанна Володимирівна

Місце роботи Христинівська спеціалізована школа І-ІІІ ст.№1

імені О.Є.Корнійчука

Посада вчитель історії та правознавства, етики

Адреса Черкаська область,

м.Христинівка, вул. Свердлова, 40

Телефон 80675955045

Похожие записи