Реферат на тему:

Наукові підходи до побудови освітнього процесу обдарованих дітей

У сучасній педагогічній теорії та практиці відбувається інтенсивний
процес розробки системи виховання та навчання обдарованих дітей. Про це
свідчать численні наукові, методичні публікації, науково-практичні
конференції.

За визначенням багатьох учених, складовими системи роботи з цієї
проблеми, на які треба орієнтувати педагогічних працівників, є:

• концепція обдарованості;

• психодіагностика (виявлення рівня обдарованості);

• прогнозування розвитку обдарованих дітей;

• технології та методики виховання, навчання й розвитку творчого
потенціалу особистості.

Складна та багатоаспектна проблема роботи з обдарованими дітьми потребує
якісних нововведень на рівні теорії та практики.

Науковці пропонують різні підходи до побудови освітнього процесу
обдарованих дітей.

Індивідуально-особистісний.

Він базується на тому, що необхідно враховувати не лише індивідуальність
учня, а й усю систему стосунків особистості з оточенням; оцінювати вплив
цих стосунків на психіку дитини та її індивідуальні можливості.

Обов’язкові елементи цього підходу:

• вивчення досягнутого рівня розвитку особистості;

• індивідуалізація процесу навчання, яка б відштовхувалася від
досягнутого рівня і зберігалася протягом усього процесу навчання.

Провідною формою розвитку здібностей є розвивальні завдання, які за
змістом мають бути оптимальним навантаженням для дитини і формувати в
неї раціональні вміння розумової праці.

Дидактичний. Найхарактернішим проявом обдарованості є ті здібності, які
вже притаманні певній особистості, нібито раз і назавжди сформовані.

Завдання ж учителя — створити таку навчальну ситуацію, яка б максимально
навантажувала провідну здібність конкретної дитини (інтелектуальну чи
спортивну).

Бажано, щоб ці діти навчалися за спеціальними навчальними
індивідуальними програмами або в спеціальних навчальних закладах.

Необхідно зауважити, що в дидактичному підході до навчання обдарованих
дітей, як правило, недостатньо використовують психологічні знання, тому
часто залишаються відкритими питання:

1. Якщо результати навчання досить високі, то кому належить заслуга —
вчителю, що побудував курс навчання, чи природній обдарованості учня?

2. Якими можуть бути психологічні наслідки даної програми для
особистісного розвитку дитини?

3. Якими можуть бути наслідки даної програми для здоров’я учнів у
фізіологічному та психологічному відношенні?

Отже, рано чи пізно перед прихильниками цього підходу постають вказані
проблеми, і вони звертаються до послуг психологів, залучення яких може
відбуватися у двох варіантах, і тоді дидактичний підхід змінюється на
дидактико-психологічний або психодидактичний.

Дидактико-психологічний — пріоритет залишається за дидактикою. Наочним
зразком цього підходу є введення в освітній процес психологічної служби,
яка має компенсувати труднощі, що виникають у вчителя та учня під час
реалізації даної навчальної програми.

Психодидактичний підхід має психологічний пріоритет у побудові
освітянських технологій. В останнє десятиріччя це знайшло відображення в
теорії та практиці розвивального навчання, за якого знання, вміння та
навички з мети освітнього процесу перетворюють на засіб когнітивного
(пізнавального) та особистісного розвитку учнів.

Під час його реалізації необхідно:

• сформувати у вчителя певний рівень психологічних знань та вмінь,
розуміння структури здібностей та особистості в цілому, закономірностей
побудови окремих навчальних програм та навчально-виховного процесу
взагалі;

• створити експериментальні навчальні програми з урахуванням
психологічних закономірностей розвитку та навчання обдарованої
особистості;

• розуміти характер та роль освітянського середовища, в якому
відбувається навчання (воно може сприяти розвитку обдарованості або
шкодити проявам здібностей учня).

Якщо спробувати схематично відобразити систему роботи по вертикалі, то
вона орієнтовно матиме такий вигляд, як на схемі.

Навчання дітей з високим розумовим потенціалом у звичайній
загальноосвітній школі можна здійснити на підставі стратегії прискорення
та стратегії збагачення навчання.

Організаційними формами прискорення є:

• достроковий вступ до школи;

• прискорення в звичайному класі;

• заняття з окремих предметів в інших класах;

• «перестрибування» через клас;

• достроковий вступ до ВНЗ.

Як радять учені, основними вимогами залучення учнів до навчання на
підставі прискорення мають бути:

• зацікавленість учня в прискоренні, підвищенні здібності в окремій
сфері;

• достатня зрілість у соціально-емоційному плані;

• згода батьків тощо.

Прискорення навчання пов’язане зі змінами швидкості навчання, а не його
змісту.

Друга стратегія — стратегія збагачення, дає дитині змогу в середовищі
своїх однолітків розвивати інтелектуальні здібності на відповідному
рівні. Основними напрямами стратегії збагачення є:

• розширення знань про навколишній світ;

• розвиток творчого мислення;

• зростання знань у конкретній галузі тощо.

Форми навчання обдарованих дітей:

1. Спеціальні класи.

2. Спеціалізовані школи та школи-інтернати.

3. Навчальні заклади нового типу.

4. Спецкурси та факультативи.

5. Позашкільні гуртки та об’єднання.

6. Заочні школи.

7. Станції юних біологів, техніків тощо.

Із зазначених форм роботи у звичайній загальноосвітній школі
найпоширенішими є форми, визначені у згаданих вище п. 1,4,_5.

Основні завдання адміністрації і педагогічного колективу школи у
плануванні роботи з обдарованими дітьми

Розвиток індивідуальних здібностей і обдарованості дітей, забезпечення
умов їхньої самореалізації є одним із завдань управлінців, яке потребує
конкретної розробки практичних заходів. На шкільному рівні вчителі та
класний керівник повинні:

• визначити мету, створити план (програму) і режим роботи школяра,
забезпечити циклічність, тривалість навчання згідно з віковими та
індивідуальними особливостями обдарованої дитини;

• забезпечити наукову насиченість змісту освіти відповідно до
можливостей, нахилів, інтересів та потреб обдарованого учня;

• розробити і впровадити індивідуально-розвивальні стратегії та форми
організації навчально-виховного процесу, різнорівневі програми;

• модернізувати методи, засоби навчання, віднайти нові дидактичні
технології, спрямовані на активізацію пізнавально-творчих потенцій
обдарованих дітей;

• стимулювати постійний самоаналіз та самоосвітню діяльність учня;

• сприяти психолого-педагогічній освіті батьків обдарованих дітей;

• створювати умови для отримання додаткової освіти в позашкільних
закладах з певного напряму обдарованості.

Обов’язок адміністрації школи:

• побудувати систему пошуку, відбору та діагностування рівня розвитку
обдарованої дитини:

• забезпечити організацію педагогічного процесу так, щоб максимально
розвинути здібності обдарованих дітей,

• розробити конкретні програми роботи закладу освіти з цієї проблеми;

• визначити варіативну частину робочого плану, яка б максимально
враховувала розвиток обдарованих дітей;

• створити комплекс науково-методичних та навчальних матеріалів;

• розробити конкретні методичні рекомендації щодо індивідуальної роботи
з окремих навчальних дисциплін з обдарованими дітьми;

• дібрати та підтримати педагогічні кадри відповідного рівня, які були б
здатні сприяти творчій праці учня, виявляти ініціативу та професійну
компетентність у цій галузі педагогічної діяльності;

• постійно вивчати педагогічну майстерність учителів, забезпечувати
умови для їхньої самоосвітньої діяльності, підвищення
загальнокультурного та професійного рівня;

• відпрацьовувати оптимальну систему контрольно-оцінної діяльності учня
і вчителя з позицій гуманізації освітянської роботи;

• сприяти участі обдарованих учнів у конкурсах та змаганнях різних
рівнів, олімпіадах, турнірах, спартакіадах, конференціях, заочних та
позашкільних формах навчання.

У процесі вирішення означених завдань доцільно враховувати основні
особливості вікової обдарованості дітей.

Робота з цією категорією дітей потребує створення певних дидактичних
умов, які включають:

• своєчасну діагностику;

• відповідне здібностям програмне забезпечення;

• розробку системи творчих завдань;

• визначення витрат часу на опанування навчальною програмою певного
предмета;

• спонукально-творчу діяльність учителя.

Оновлення практичної діяльності вчителя неможливе без оновлення
теоретичних знань. Багато учителів мають негативне ставлення до теорії,
отже, завдання керівників — передусім змінити ставлення вчителів до
теоретичних знань.

Щоб ці знання стали конструктивними, необхідно зробити добір
педагогічних проблем не тільки за логікою вивчення теорії, а й за
логікою практичних дій учителя (причому пріоритет слід віддати
останнім). Можна запропонувати таку тематику самоосвіти: мотивація
навчання; створення програм самоосвіти учнів; особливості пізнавальної
діяльності; позитивні та негативні факти у навчанні обдарованих дітей;
інтерес як мотиваційна передумова обдарованості; особливості спадкової
основи особистісної обдарованості; особливості образотворчої (музичної,
технічної тощо) обдарованості дитини.

Під час розгляду цих та інших питань необхідно передусім виявити
психологічну суть проблеми, а вже потім на цій основі розкривати
дидактичне забезпечення відповідних ланцюжків навчального процесу.

Головною умовою при цьому є поступове введення вчителя у світ наукових
знань. Це можливо, якщо школа має загальну проблему, загальний підхід до
планування роботи над нею, систему методичної роботи. Особливості
вікової обдарованості дітей

Вікова

категорія

дітей Основні особливості вікової обдарованості Завдання роботи з
обдарованими дітьми Форми роботи з обдарованими дітьми Позиція вчителя

Молодші школярі Загострене почуття свідомості, особистої гідності;
ініціативність, поєднання протилежностей, (швидкість і повільність;
обережність і сміливість, гнучкість і стійкість суджень); ранній прояв
пізнавальної активності та допитливості; швидкість і точність виконання
розумових операцій; стійкість уваги та оперативної пам’яті;
сформованість навичок логічного мислення; багатство активного словника;
установка на творче виконання завдань; готовність управляти собою;
розвиненість творчого мислення та уяви. Наявність інтересу до
неординарних явищ Велика увага до вияву здібності. Тактовне ставлення до
учня. Постійне навантаження. Оптимально побудований навчальний процес.
Раціональна організація позаурочних форм роботи. Взаємодія сім’ї та
школи. Задоволення потреби в новій інформації. Розвиток дивергентного
мислення (уявлення) Рольові ігри. Індивідуальні творчі завдання.
Створення проблемної ситуації. Виставки кращих зошитів, малюнків,
виробів. Конкурси, змагання. Екскурсії Рольові ігри.

Індивідуальні

творчі завдання.

Створення

проблемної

ситуації. Виставки

кращих зошитів,

малюнків,

виробів.

Конкурси,

змагання.

Екскурсії

Вікова

категорія

дітей Основні особливості вікової обдарованості Завдання роботи з
обдарованими дітьми Форми роботи з обдарованими дітьми Позиція вчителя

Учні 5—9-х класів Інтенсивне формування особистості; значне зростання
моральних та інтелектуальних сил; прагнення до самостійності,
самоосвіти, до найраціональнішого способу вирішення; послідовне,
обгрунтоване мислення; розвиток просторових уявлень; формування стійкого
інтересу до окремих предметів; усвідомлення своїх почуттів і вміння їх
висловити. Наявність інтересу до парадоксів. Застосування навчальних
навичок під час різних видів діяльності Залучення до винахідництва й
дослідницької роботи: розвиток навичок аналізу, самоаналізу;
впровадження проблемних методів навчання; залучення до аналізу
проблемних ситуацій, висунення гіпотез, їх аргументації, наукової
перевірки і формування обгрунтованих висновків; різнорівнева
диференціація. Навчання орієнтації в інформаційному просторі; розвиток
навичок, комунікативних взаємин Тематичні, творчі, індивідуальні
завдання, спрямовані на розширення, поглиблення знань; консультації;
спортивні та інтелектуальні ігри (шахи, шашки, головоломки, шаради
тощо); турніри, конкурси, читацькі конференції, олімпіади; зустрічі з
майстрами, фахівцями (письменниками, поетами, художниками, науковими
працівниками); виставки робіт; гурткова робота Доброзичливе й обережне
оцінювання всіх видів діяльності учня; підтримка прагнення подальшого
розвитку; підтримка, захист формування доброзичливого ставлення з боку
дорослих до дітей

Вікова

категорія

дітей Основні особливості вікової обдарованості Завдання роботи

з обдарованими

дітьми Форми роботи з обдарованими дітьми Позиція вчителя

Учні 10— 11-х класів Енергійне зростання моральних та інтелектуальних
сил і можливостей; підвищений рівень абстрагування й узагальнення;
формування прямих і зворотних операцій, міркувань і умовиводів;
критичність; посилення розумової діяльності; прагнення до
самовдосконалення; становлення світогляду, моральних, естетичних
почуттів.

Зростання й збагачення обдарованості; становлення, формування
спеціальних схильностей нахилів і здібностей. Уміння передбачити
наслідки діяльності, критичність мислення Розвиток інтересу до творчості
(фото-, кіно-, художньої…); розвиток конструктивних винахідницьких
можливостей

Профільні класи; класи з поглибленим вивченням окремих предметів;
індивідуальні навчальні плани, інтелектуально-розважальна ігрова
діяльність; дослідницька діяльність, Позакласна робота: гурток,
факультатив, вечори, свята, олімпіади, товариства, змагання, турніри,
вікторини, диспути. Захист творчих робіт: проектів, рефератів;
виготовлення недіючих виробів (ліплення, різблення, інкрустація);
виготовлення діючих виробів тощо Співпраця. Розумна тактовна порада,
консультація.

Сприяти створенню умов для роботи з фахівцями вищого рівня

Похожие записи