Модель підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників у
системі підвищення кваліфікації

Одним з головних завдань педагогічної освіти є підготовка педагога,
здатного до самореалізації, саморозвитку, ефективної професійної
діяльності в нових соціально-економічних умовах, який має високий
рівень культури, освіченості, інтелігентності, професійної
компетентності та здатний забезпечити всебічний розвиток людини як
особистості і найвищої цінності суспільства.

Необхідність змін у підготовці учителя відповідає викликам часу,
зростанню вимог і якісним перетворенням у суспільстві, отже, – важливим
соціальним і педагогічним питанням. Суспільству потрібні вчителі, які
б сприйняли зміни, що відбуваються в освіті, адаптувалися до них,
трансформували в собі нову освітньо-світоглядну парадигму і працювали на
рівні вимог часу.

Нові підходи до організації освіти у старшій школі, її
переструктурування, зокрема – і профілізація навчання, зумовлюють
необхідність подальшої модернізації системи підвищення кваліфікації
педагогічних кадрів. Становлення старшої профільної школи, яка
забезпечить нову якість освіти, можливе за умови зростання рівня
функціонування системи післядипломної освіти, що зумовить розвиток
професійної культури, творчого потенціалу, кращих якостей особистості
педагога. Домінуючою метою підвищення кваліфікації педагогічних кадрів
для їх роботи у старшій профільній школі є встановлення співвідношення
між соціальними вимогами до професійної діяльності педагога в умовах
профілізації навчання та рівнем його підготовки до виконання професійних
функцій в умовах модернізації освіти.

Запровадження системи підвищення кваліфікації вчителів, які
працюватимуть у старшій профільній школі, потребує наукового
супроводження даного процесу, а отже – і створення науково обґрунтованої
моделі підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників у
системі підвищення кваліфікації як цілісного педагогічного процесу.
Розроблення такої моделі стало основним завданням нашої роботи;
результати теоретико-практичних досліджень представляємо у даній статті.

Згідно з Концепцією профільного навчання у старшій школі [4] питання,
пов’язане з кадровим забезпеченням зазначеного процесу, є одним з
нагальних, в останні роки воно перебуває в центрі уваги науковців і
педагогів-практиків. Основну увагу в розв’язанні проблеми зосереджено на
роботі з молодим спеціалістом в умовах вищої школи, а питання
підготовки працюючих педагогів до реалізації завдань профілізації
навчання залишається, на жаль, практично не розробленим.

Важливим, на нашу думку, є те, що підготовку вчителя до профільного
навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації в умовах
післядипломної освіти досліджуємо у процесі безперервного навчання.

А.Чернишов та В.Юрисов у своїй комплексній концепції післядипломної
освіти визначають безперервну освіту як двофазний процес, що
складається з процесу формування (становлення) особистості фахівця, який
відбувається під час первинної вузівської підготовки, та процесу
різнобічного розвитку особистості, що здійснюється у системі
післядипломної освіти [6].

Післядипломна педагогічна освіта України як складова системи освіти
трактується у законі України «Про освіту» як спеціалізоване
вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом
поглиблення, розширення й оновлення її професійних знань, умінь і
навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше
освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду [1].

Н.Протасова розглядає післядипломну освіту педагогів як «систему
навчання та розвитку фахівців з вищою освітою по: приведенню їх
професійного рівня кваліфікації у відповідність до світових стандартів,
вимог часу, індивідуально-особистісних та виробничих потреб;
удосконаленню їх наукового та загальнокультурного (загальноосвітнього)
рівня; стимулюванню та розвитку творчого і духовного потенціалу
особистості, яке відбувається у спеціалізованих, державних, приватних
навчальних закладах та засобами самоосвіти і керується державними
стандартами до фаху певних рівнів кваліфікації відповідно вимогам
суспільно-економічного та науково-технічного прогресу» [7, с.12]

На думку В.Пуцова, «в основі сучасної провідної ідеї післядипломної
освіти з огляду на зміни в соціально-економічній ситуації України має
знаходитися цілісний розвиток та збагачення сукупної культури педагога,
що містить як професійні, так і особисті якості фахівця, його потреби,
інтереси, можливості адаптуватися та ефективно діяти в динамічних
умовах сьогодення» [8, с.8]. Тому пріоритетним завданням післядипломної
освіти на сьогодні, вважає науковець, має стати погодження
соціально-цільового і особистісно-орієнтованого компонентів навчання.

Методологію безперервності в системі післядипломної освіти обґрунтовано
українськими вченими В.Кременем, О.Савченко, І.Зязюном, В.Семиченко,
В.Олійником, Н.Бібік, Н.Протасовою, М.Романенком.

Сутність і особливості теорії і практики навчання у післядипломній
педагогічній освіті взагалі та в системі підвищення кваліфікації
зокрема, висвітлено у роботах І.Анциферової, Є.Белозерцєва, В.Демчук,
Н.Клокар, Ю.Кулюткіна, В.Маслова, В.Олійника, Н.Протасової,
Н.Ситникова, В.Пуцова, В.Сухобської, Г.Сущенко, О.Тонконогої,
М.Чегодаєва та інших.

У наукових дослідженнях В.Бондаря, Г.Данилової, Л.Даниленко, В.Демчука,
В.Долгової, Л.Милейки, В.Пуцова, Д.Рупняк, Т.Сидоріної, В.Слюсаренка,
Г.Федорова, А.Худомінського та інших розкрито питання вдосконалення
системи післядипломної освіти різних категорій педагогічних працівників.

Водночас проблема підготовки вчителів до профільного навчання
старшокласників у системі підвищення кваліфікації є практично не
розробленою, насамперед, вважаємо, зважаючи на її новизну.

У працях І.Жерносека, С.Крисюка, В.Маслова, Н.Протасової, В.Пікельної,
В.Пуцова, Т.Сущенко, Є.Соф’янца та інших зазначається, що система
післядипломної освіти сприяє адаптації до професійної діяльності в
умовах нових соціально-економічних відносин, апробує новий зміст освіти
та нові педагогічні технології, здійснює моніторинг основних показників
розвитку галузі з метою визначення її перспектив.

Є.Соф’янц виокремлює значущі фактори, що визначають особливості процесу
підвищення кваліфікації педагогічних і управлінських кадрів на сучасному
етапі, а саме:

— пошук і реалізацію нової державної та регіональної освітньої
політики, розроблення нового чинного законодавства;

— комплексне реформування загальної середньої і вищої освіти,
перехід до багаторівневої освіти, становлення нових форм підготовки та
підвищення кваліфікації;

— реформування предметної, галузевої освіти в підсистемах
загальної середньої і вищої освіти [10].

«Післядипломна педагогічна освіта сьогодні вирішує важливу соціальну,
економічну, культурну проблему: сприяє розвитку професійної культури,
професіоналізму вчителя, завдяки чому він стає конкурентноспроможним
упродовж усього життя, а його діяльність загалом здатна забезпечити
якісну підготовку майбутніх спеціалістів для будь-якої галузі
суспільного життя» [11, с.15].

Приєднуємося до думки (С.Батишев, І.Зязюн Є.Соф’янц та інші), що у
комплексі соціально-педагогічних функцій післядипломної освіти
(пізнавальна, розвивавальна, діагностична, відновлювальна, інноваційна
та ін.) визначальними на сучасному етапі реформування системи освіти є
компенсувальна, адаптивна, прогностична і випереджувальна.

Отже, педагогічна система як соціальна і спеціально організована формує
освітній простір відповідно до певної моделі, яка визначає типи
взаємозв’язків, очікувані результати, перспективи й механізм розвитку.
Тому, вважає Н.І.Клокар, «нові вимоги, що ставить перед освітою
суспільство, спонукають до пошуку таких форм роботи з педагогом, які
забезпечували б безперервність процесу професійного зростання та освіти
вчителя, а саме: розробку й запровадження багатовимірних моделей
організації підвищення кваліфікації, що супроводжуються системою
семінарів, тренінгів, інструктивно-методичних нарад, які є логічним
продовженням змісту навчання педагогів під час курсового підвищення
кваліфікації» [2, с.22].

Зважаючи на зазначене вище, основним завданням наукової роботи
визначаємо створення багатовимірної моделі підготовки вчителів до
профільного навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації
як цілісного педагогічного процесу, що базується на основі провідних
вітчизняних та світових традицій педагогіки, сучасних педагогічних
інновацій, а також є відкритим і здатним до саморозвитку утворенням.

Загалом моделювання педагогічних процесів та явищ розглядається як
необхідний елемент пізнання та управління цими процесами. Воно дає
можливість виразити загальний аспект пізнавального процесу, перевести
його в теоретичну площину, краще зрозуміти структуру і механізм
взаємодії досліджуваної системи. За визначенням Н.Островерхової,
моделювання – це специфічний спосіб пізнання, за допомогою якого одна
система (об’єкт дослідження) відтворюється в іншій (моделі) [6]. Модель
є копією реального об’єкта (явища), що відтворює його найбільш
суттєві характеристики і властивості, визначальні щодо результатів,
а її вивчення дає адекватну інформацію про цей об’єкт.

?

?Питання створення моделі передбачає урахування загальновизнаних
наукових підходів до зазначеного процесу, насамперед, до порядку
побудови моделі. Він, зазвичай, складається з таких етапів: постановки
завдань, розроблення моделі, перевірки на достовірність,
експериментального випробування моделі (застосування у реальному житті),
модернізації моделі [6].

Побудова моделі передбачає також урахування її сутнісно-змістової та
формально-кількісної складових, що в межах нашого дослідження означає:

— визначення основних компонентів у структурі готовності вчителя
до профільного навчання старшокласників;

— визначення наукових підходів і пріоритетних принципів
щодо підготовки вчителя до профільного навчання старшокласників;

— визначення структурних і функціональних елементів (одиниць)
підготовки вчителя до профільного навчання старшокласників у системі
підвищення кваліфікації (Рис. 1).

Рис. 1. Модель системи підготовки вчителів до профільного навчання
старшокласників у системі підвищення кваліфікації

Відповідно до зазначеного вище визначення сутності і структури
готовності вчителів до профільного навчання старшокласників стало
предметом нашого дослідження на першому етапі.

Готовність вчителя до профільного навчання старшокласників трактуємо як
складну, динамічну якість особистості педагога, яка характеризується
певним рівнем сформованості і функціонуванням в єдності
мотиваційно-вольового, когнітивно-методичного,
операційно-технологічного, комунікативно-організаційного,
оцінно-рефлексивного компонентів і визначає рівень підготовленості
вчителя до здійснення профільного навчання.

У розробленні моделі підготовки вчителів до профільного навчання
старшокласників у системі підвищення кваліфікації враховували, що
функціонування та розвиток сучасних освітніх систем, до складу яких
входить і система підвищення кваліфікації, доцільно розглядати на основі
сучасних підходів теорії цілісного педагогічного процесу, серед яких
виокремлюємо системний, синергетичний, акмеологічний, андрогогічний,
компетентнісний, діяльнісно-практичний, інтегративний, особистісно
орієнтований, рефлексивно-творчий, рівнево-кваліфікаційний,
диференційований, культуротворчий.

Освітній процес на всіх рівнях будується відповідно до певних
закономірностей і принципів. Сучасна теорія і практика підвищення
кваліфікації педагогічних працівників базується на системі
методологічних, загальнопедагогічних, андрагогічних, дидактичних і
психологічних принципів залежно від напрямів, мети і завдань. Ураховуючи
наукові дослідження, виділяємо групу принципів психолого-педагогічної
підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників у системі
підвищення кваліфікації як певну систему вихідних, основних вимог,
установок до процесу навчання, що забезпечують його ефективність. Такими
вважаємо принципи гуманізації, демократизації, варіативності,
раціонального поєднання колективної, групової та індивідуальної роботи,
гнучкості і динамічності, пріоритету самостійності й активності в
навчанні, діалогізації та суб’єкт-суб’єктної організації навчання,
використання досвіду, проблемно-ситуативної організації навчання,
розвитку творчого потенціалу, взаємозв’язку і взаємодії, модульності,
випереджувального професійного навчання, подолання стереотипів
діяльності і мислення, взаємного збагачення.

Сукупність принципів, на яких має будуватися підготовка
вчителів до профільного навчання старшокласників, є системою, в якій
кожен із принципів так чи інакше взаємодіє з усіма чи з більшістю, а
також перебуває у тісному зв’язку з загальнодидактичними принципами.

Запропоновані підходи та принципи можна розглядати як
методологічний компонент підготовки вчителя профільної школи,
оскільки вони розкривають місце і функції післядипломної освіти у
загальній системі підготовки педагогічних кадрів до профільного
навчання старшокласників та розкривають особливості підвищення
кваліфікації вчителя в умовах профілізації навчання, що забезпечує
встановлення співвідношення між соціальними вимогами до професійної
діяльності педагога та рівнем його підготовки до виконання професійних
функцій в умовах реформування освіти.

Системний підхід вимагає бачення процесу у взаємозв’язках усіх його
елементів, спроектованих на досягнення певної мети. Ю.Конаржевський
зазначає: «… у будь-якій системі набір її елементів як змістова
сторона, що переважно визначає її властивості, особливості, кінцевий
результат її функціонування, не є єдиним чинником впливу на якісні
параметри даної системи. Велике значення у визначенні специфіки системи
відіграє структура» [3, с.13].

Виходячи з цих теоретичних положень, беручи за основу наукові
дослідження Н.Клокар [2] і враховуючи, що у моделюванні необхідно
виявляти найбільш важливі організаційні підструктури, оскільки число
структурованих підсистем має бути оптимальним, модель підготовки
вчителів до профільного навчання старшокласників розглядаємо як
багатовимірну двокомпонентну, що включає курсове підвищення кваліфікації
та науково-методичний і організаційно-педагогічний супровід вчителя
старшої профільної школи у міжкурсовий період.

Ці складові системи взаємозв’язані між собою і мають свою ієрархарічну
послідовність. Разом з тим кожна з названих одиниць має право на
окреме функціонування, має власну мету діяльності, функції, структуру,
специфіку організації (Рис. 2).

Рис. 2. Структура системи підготовки вчителів до профільного навчання
старшокласників в системі ПК

Об’єднуючим і основним компонентом підготовки вчителя до профільного
навчання старшокласників, внутрішнім чинником розвитку вчителя як
особистості та професіонала має стати самоосвіта, яка реалізується на
основі самопізнання, самоорганізації, самокерування, самонавчання,
самовиховання, самодіяльності, самореалізації, самооцінки,
самокритичності, самоконтролю.

Приєднуємося до думки В.Пуцова, що система післядипломної освіти певним
чином спрямовує і стимулює самоосвіту. «Зміст самоосвіти повинен
визначатися не тільки потребами професійного самовдосконалення, а й
природним, внутрішнім прагненням особистості до постійного духовного,
загальнокультурного і професійного розвитку» [8, с.10]. Сучасна
післядипломна освіта можлива лише на основі поєднання власне системи
післядипломної педагогічної освіти та самоосвіти педагогів у процесі
здійснення професійних обов’язків.

Отже, модель підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників
у системі підвищення кваліфікації визначаємо як багатовимірний
двокомпонентний цілісний педагогічний процес, що включає курсове
підвищення кваліфікації, науково-методичний і організаційно-педагогічний
супровід вчителя старшої профільної школи у міжкурсовий період, який
базується на основі сучасних підходів і дидактичних принципів, є
відкритим і здатним до саморозвитку.

Розроблена модель, на нашу думку, в умовах підвищення кваліфікації
допоможе підготувати для профільної школи вчителя-професіонала,
здатного творчо застосовувати здобуті знання; самостійно відшуковувати,
опрацьовувати, аналізувати та використовувати інформацію; мислити
нелінійно; використовувати у своїй діяльності сучасний зміст, сучасні
педагогічні прийоми, методи навчання, технології; набувати необхідних
компетенцій та особистих якостей; змінюватися самому та прагнути
постійного самовдосконалення.

Розроблена структурно-функціональна модель є програмою для організації
і проведення експериментального етапу дослідження, що передбачає
перевірку ефективності її функціонування.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про освіту»// Книга керівника навчально-виховного
закладу: Довідково-методичне видання / Упоряд. Б.М.Терещук, В.В.Скиба. –
Вид. 2-ге, доповн. – Харків: ТОРСИНГ ПЛБС, 2006. – С. 14-38.

2. Клокар Н.І. Вплив глобалізаційних процесів на зміст і завдання
післядипломної освіти регіону // Вісник післядипломної освіти: Збірник
наукових праць. Випуск 3 / Ред. кол.: В.В.Олійник (гол. ред.) та ін. –
К.: Міленіум, 2006. – С. 17-27.

3. Конаржевський Ю.О. Что нужно знать директорам школ о системах и
системном подходе: Учеб. пособие. – Челябинск: Челяб. гос. пед. ин-т,
1986. – 135 с.

4. Концепція профільного навчання в старшій школі // Інформ. зб.
Міністерства освіти і науки України. – 2003. – № 24. – С.3-15.

5. Островерхова Н. Моделювання управлінської діяльності директора//
Директор школи. – 1999. – №8-9. – С.28-34.

6. Последипломное образование: потребности, проблемы, тенденции: Сб.
науч. тр. – М.: НИИВО, 1992.

7. Протасова Н.Г. Післядипломна освіта педагогів: зміст, структура,
тенденції розвитку. – К., 1998. – 176 с.

8. Пуцов В. Післядипломна педагогічна освіта як система // Освіта на
Луганщині. – №1. – 2004. – С.8-10.

9. Соф’янц Є. Час підтверджує правильність аксіом // Управління освітою.
– 2001. – Червень. – С. 4-13.

Похожие записи