Л.М. Назаренко

м. Цюрупинськ

Формування громадянських цінностей школярів у контексті ПАТРІОТИЧНОГО
ВИХОВАННЯ

Постановка проблеми в загальному вигляді. Демократична громадянська
освіта є важливою складовою становлення громадянського суспільства в
Україні, що передбачає істотну трансформацію ціннісних ідей,
світоглядних орієнтацій та самосвідомості людей. Це складний і
багатоаспектний процес, що вимагає системного залучення політичних,
наукових та практичних освітніх і виховних зусиль. Першочергового
осмислення потребує цілепокладання питання громадянської освіти в
контексті патріотичного виховання, яке має на меті не лише підготовку
молоді до активної участі у житті демократичного суспільства й розвитку
демократичної культури, але й формування свідомого ставлення до уроків
історії, виховання любові до Батьківщини, до рідного краю, виховання
поваги і толерантного ставлення до представників інших етносів,
віросповідань, культур. Результатом громадянської освіти має стати
сформованість у молоді громадянської компетентності (знання, уміння,
навички, цінності, ціннісні установки та орієнтації) як складного
особистісного утворення.

Аналіз досліджень і публікацій, в яких започатковано розгляд даної
проблеми. Над проблематикою структури та характеристик складових
етнічної культури, її впливу на соціальне становлення особистості
працювали в різні часи такі відомі теоретики етносу та культурологи, як
Ю. Бромлей, С. Арутюнов, С. Алексєєв, Л. Гумільов, В.
Козлов, С. Маркарян [1], із західних дослідників одна з перших
фундаментальних праць з цієї проблеми належить Е. Тайлору [2]. Для
сучасної західної філософії характерний погляд на етнічну культуру як
особливу сферу суспільного та особистого життя, її визначальними
чинниками вважають цінності (М. Вебер) [3], сталі структури мови та
мислення (структуралізм), символічні форми, первісні ідеї різного типу
(О. Шпенглер, А. Тойнбі [4]. Таким чином, розуміння культури як
способу буття певного етносу продукує важливий висновок: носіями
етнічності можуть бути або широкі маси народу(звичаї, обряди, фольклор,
стереотипи поведінки тощо), або етнічна еліта (символи цього буття), або
й ті й інші.

Наразі в Україні нагромаджено значний досвід у галузі громадянської
освіти і патріотичного виховання, але він потребує ґрунтовного аналізу,
осмислення, напрацювання сучасних моделей його системного впровадження.
Зокрема є актуальним питання щодо особливостей формування громадянських
цінностей особистості в етнічному культурному просторі.

Формулювання цілей статті. Метою даної статті є також розглянути
основні форми вияву етнічної культури в учнівському середовищі та шляхи
її інтеграції в полікультурному суспільному просторі.

Виклад основного матеріалу. Насамперед, слід зазначити, що громадянська
освіта ґрунтується на процесуальному та багатовимірному підході до
громадянства, що включає:

1. політичний вимір – участь у процесі прийняття рішень та використання
політичної влади;

правовий вимір – знання та використання прав громадянина та дотримання
його обов’язків;

культурний вимір – повага до історії і культури інших народів, внесок у
розбудову мирних міжнаціональних відносин;

соціальний та економічний вимір – боротьба з бідністю та відчуженням,
пошук нових форм праці, зміцнення громади, виявлення економічних
чинників розвитку демократичного суспільства;

європейський вимір – усвідомлення єдності та багатоманітності
європейської культури, навчання жити в європейському контексті;

глобальний вимір – усвідомлення та сприйняття глобальної солідарності.

ue

e

o

&

Hусталених норм поведінки, традицій, звичаїв. Передаючись із покоління в
покоління, вони часто трансформуються, зазнають культурного впливу інших
епох і етносів, подекуди втрачаючи свій первісний вигляд і значення.
Відтак за умов сьогодення можна вести мову про об’єднання етнічного
культурного простору та полікультурного суспільного, яке яскраво
визначається регіональними факторами.

За умови сприятливих факторів процес соціального становлення
особистості як патріота-громадянина України є адаптованим до етнічної
сутності кожної людини. Найбільш впливовим соціальним інститутом на
формування громадянських цінностей членів полікультурного соціуму,
зокрема учнівської молоді, є зазвичай навчальний заклад. Сучасна
українська школа наразі є центром багатоманітної місцевої громади.
Практика освітньої діяльності шкіл з мовами навчання національних меншин
накопичив достатньо досвіду щодо організації виховних заходів із
залученням школярів різних вікових груп, батьків, представників
національних общин, керівників місцевої влади. Проте на наш погляд всі
вони є зовнішнім антуражем, який, у кращому випадку, дозволяє привернути
увагу молоді до творчої спадщини народу, що передається від покоління до
покоління в усній та матеріально-образотворчій формі й носієм культури
якого є конкретний учень [5]: традиції, обряди, звичаї стереотип
поведінки. Звісно, у певному розумінні етнос становить просторово
обмежені згустки специфічної культурної інформації, а міжетнічні
контакти є обміном такою інформацією, що і відбувається під час
проведення Днів культури, відзначення національних свят, створення
музеїв народних ремесел і побуту. Та, на наш погляд, процес формування
моральних норм і цінностей передбачає не лише відповідальність перед
«своїми» родом, родиною, етнічною групою, але й перед самим собою. Тому
є нагальною потребою розробка та впровадження нетрадиційних
інтерактивних форм виховання, які б вливали не стільки на розум, скільки
на почуття, породжували потрібні мотиви, ціннісні установки, виробляли
ціннісне ставлення як до культури, мови, вірувань рідного народу, так і
до культурного надбання інших народів. Ми пропонуємо залучати учнів до
реалізації соціальних проектів, як наприклад: «Хто твої сусіди»,
«Вихідний день в іншій родині», «Святкуємо разом», впродовж яких
підлітки отримують можливість практичного засвоєння побутово-ціннісної
сфери життя сім’ї представників тієї чи іншої національності або
народності, а головне – набути досвіду міжособистісного полікультурного
спілкування, що саме по собі є цінністю. Дискусійні питання було б
доречним обговорити на засіданнях шкільних клубів «Дебати», «Діалог».
Цікавим є виховний досвід, який поширюється освітянами останніми роками,
— це організація партнерського обміну групою учнів з різних регіонів
протягом шкільних канікул, облаштування літніх таборів толерантності.
Діти із сімей національних меншин не повинні залишатися поза увагою
практичних психологів, соціальних педагогів, класних керівників,
завданням котрих є і налаштування учнів на співпрацю з іншими, і
з’ясування етнічних звичаїв, і спонукання до громадської дії задля
попередження в них розвитку стереотипу меншовартості в учнівському
колективі чи в референтній групі.

Висновки з даного дослідження. Отже, як свідчить практика таких
вмотивованих педагогічних дій, модель громадянського виховання школярів
у сучасній школі має актуалізувати розробку аксіологічного підходу до
організації та змісту патріотичного виховання учнівської молоді,
сутність якого полягає в поступовому утвердженні у громадянській
свідомості особистості нової (переосмисленої) системи ціннісних
орієнтацій, установок і ставлень та, як результат, виховання ідеалу
громадянина як людини демократичного світогляду і культури. Відтак зміст
виховної роботи навчального закладу зосереджується на формуванні в
школярів громадянських цінностей, які можуть бути згруповані у такі
основні групи:

загальнолюдські: добро, милосердя, правдивість, чесність,
відповідальність, наполегливість, скромність, вірність, поступливість,
обов’язковість, порядність, самоцінність кожної людини;

демократичні: рівність, справедливість, усвідомлення прав і свобод
особистості, повага до традицій народів і культур світу, національного,
релігійного, мовного вибору особистості, культура миру і міжособистісних
відносин, активність, соціальний оптимізм;

національні (етнічні): гордість за державу, повага до держави та
державної символіки, культурно-історичної спадщини, рідної та державної
мов, народних традицій тощо.

Окрім того, модель організації патріотичного виховання повинна
передбачати декілька ціннісних компонентів: емоційно-ціннісний,
діяльнісно-ціннісний, когнітивно-ціннісний, адже громадянин-патріот – це
не тільки толерантна, але й самостійно мисляча людина. Тільки за такої
умови виховний простір буде здатен мотивувати в учнів усвідомлене не
сприйняття таких ціннісних орієнтацій як зверхність, расизм, ксенофобія,
національна, релігійна ворожнечі, тероризм, репресії, дискримінація.

Література

1. Арутюнов С. А. Народы и культуры: развитие и взаимодействие.- М.:
Наука, 1989.- 246 с.

2. Арутюнов С. А.Инновации в культуре этноса и их
социально-экономическая обусловленность // Этнографические исследования
развития культуры.- М.: Наука, 1986.- С. 31-49.

3. Бромлей Ю. В. Очерки теории этноса.- М.: Наука, 1983.- 412 с.

4. Бромлей Ю. В. Современные проблемы этнографии.- М.: Наука, 1981.- 390
с.

5. Гуревич П. С. Культурология / Учебное пособие,- М.: Знание, 1996.- С.
9.

Відомості про автора:

Назаренко Людмила Миколаївна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри
теорії та методики виховної роботи Південноукраїнського регіонального
інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, член-кореспондент
Української Академії Акмеологічних Наук, начальник відділу освіти
Цюрупинської районної державної адміністрації

Домашня адреса: 75100

Херсонська область

м. Цюрупинськ, вул. Першотравнева, 192, кв. 22

контактний телефон: 0661108323

Похожие записи