1

Спілкування, як цариця людської моральності.

Коротка Людмила Володимирівна, учитель етики і образотворчого мистецтва
гімназії №9 ім. О. М. Луценка, м. Черкаси, Черкаська обл.

„Самотня людина ніколи не досягне мети”

Й.В.Гете.

Людина живе, розвивається, чогось прагне, досягає поставленої мети,
дорослішає і старіє. Все це відбувається на фоні спілкування з іншими
людьми. Без спілкування не можливо було передавати нагромаджений досвід,
та його б взагалі не було б, як не було б культури та цивілізації.

„Люди-це найцікавіше і найпрекрасніше,

що є в житті. Що б спілкуватись з ними,

надаючи, контакту нових форм і відтінків”

-В.А. Сухомлинський-

Спілкування — одна зі сторін способу життя людини, не менш суттєва ніж
діяльність. Спосіб життя – не тільки те, що і як робить людина, важливе
і те з ким і як вона спілкується.

У спілкування здійснюється своєрідна „презентація” внутрішнього світу
особистості. Тому спілкування, як форма взаємодії однієї людини з іншою
або з групою осіб, виявляє певні людські якості, і дає відповіді на
питання: „Чого варта та чи інша людина?”

Історично склались дві форми спілкування: безпосереднє та
опосередковане.

Безпосереднє – це мовне спілкування, що підкріплюється мімікою,
інтонацією тощо. В цьому спілкуванні вся людська сутність стає
своєрідним „знаряддям” . Ми сприймаємо не лише інформацією, а й
інтонацією, реагуємо на ситуацію вцілому.

Спілкування суттєво впливає на розвиток усіх потреб людини в ньому
завжди наявний комунікативний момент.

На основі безпосереднього спілкування виникло опосередковане письмо,
масові засоби інформації: газети, радіо, телебачення, книги, відео,
комп`ютер, музичні засоби і т.д.

Вся система безпосереднього та опосередкованого типу спілкування впливає
як на розвиток особистості, так і на взаємини між любими. Це особливо
важливо, бо в процесі спілкування людини ”присвоює” ті багатства, які
створені притаманні іншим, і водночас додає в цей процес те, що вона
засвоює з власного досвіду.

В процесі спілкування знаходить свій вияв своєрідний парадокс: з одного
боку людина пристосовується до життя в суспільстві, засвоює його досвід,
добуті людством наукові і культурні досягнення, а з другого – вона
відособлюється, формується її індивідуальна неповторність, самобутність.

Справжньою культурою ділового спілкування є уникнення приниження та
образи партнера.

Широко відомі слова Антуана де Сент – Екзюпері: „ Єдина справжня розкіш
– це розкіш людського спілкування”.

Але для декого ця розкіш перетворюється в муку – якщо людина надто
сором`язлива і не впевнена в собі. Зустрічаються „генії” у спілкуванні –
люди, які в тій чи іншій ситуації інтуїтивно знаходять правильні
прийоми контакту .

Спілкування – це різнобічні контакти між людьми, обумовлені потребами
спільного життя, спілкування діяльності. Результат спілкування:
налагодження стосунків з іншими людьми, задоволення потреби людини в
психічному контакті.

Перша функція спілкування – регулювання спільної діяльності;

Друга – пізнання;

Третя – формування свідомості людини;

Четверта – самовизначення.

Навчитись встановлювати контакти з людьми не легко. Можна
використовувати принцип Емерсона „ Кожен з ким я спілкуюсь, — говорив
він, — має в чомусь перевагу переді мною. Саме цього я хочу від нього
навчитися”. Бо якщо поводитись зарозуміло і ставитись з погордою до
інших людей, вважаючи їх не вартими уваги, то встановлювати контакти
надзвичайно важко.

Надзвичайно важчим в спілкуванні є:

По-перше – дружнє ставлення;

По-друге – не виявляти зверхньості;

По-третє – знайти спільні інтереси;

По-четверте – вміти слухати, проявляючи щиру зацікавленність;

По-пяте – вміння пристосовуватись до поведінки інших;

По-шосте – забезпечення сталих і взаємноприємних стосунків.

Експериментально встановлено, що понад 50% змісту інформації передається
виразом обличчя, близько 40% — інтонацією і менше 10% — значенням слів.

Як показали дослідження, до 40% інформації загалом несуть міміка і
жести, вони є важливим компонентом спілкування. Вони вказують на те, що
люди реагують на все, що відбувається навколо них. І. Кант назвав руку
людини „видимою частиною мозку”. На експресивному виявленні діти можуть
розпізнати, визначити радість – в 3 роки, біль – в 5-6 років, гнів або
страх – в 7 років, жах – в 9-10, здивування – в 11 років, зневагу – в 14
років.

Здібність спілкуватись – воїстину людська цінність і найвищий дар. Це
єдиний спосіб взаєморозуміння людей.

Саме тому, молоді, підліткам, юнацству – важливо вчитися спілкуватись.

Спілкування – нелегке мистецтво, що вимагає постійної наполегливої
праці.

Успіх в навчанні; в будь-якій справі, добрі відносини з друзями та
знайомими, лагідні та надїйні відносини в сім’ї можливі лише при умінні
спілкуватись.

Глибоке, щире, побудоване на взаємоповазі спілкування – запорука
здорового мікроклімати в сімї, колективі, у відносинах з друзями.
Навпаки, самовпевненість, зверхність. Вередливість, непевність та егоїзм
розїдають відносини, ведуть до найгіршого: ізоляції, самотності.

Невміння спілкуватись – страшний ворог, що шкодить здоровю та щастю
людини.

Та не всяке спілкування гідне суспільства. Потрібно виховусвати і
поширювати позитивні, красиві і приємні форми спілкування. Як сказав
В.А.Сухомлинський: „ Твоє нерозумне, холодне, байдуже слово може
образити, поранити, завдати горя, визвати невпевненість, вразити, задати
болю”.

Навіть незгоду, несприйняття чи непогодження можна виразити так, щоб не
образити людини, не завдати йому тяжких переживань.

Вміння бути принциповим і одночасно не зневажлим дається не відразу. Це
вміння потрібно виховувати в собі постійно, випрацьовувати. Не можна
давати послаблень собі, робити що заманеться. Потрібно вчитись дарувати
тим, хто поруч свою доброту, свій розум, свій талант.

Мистецтво спілкуватися – результат постійної роботи на собою і напрямок
на самовдосконалення. Треба лише не зупинятись, іти вперед до нових
досягенень в нелегкому і благородньому вмінні бути людиною, до того ж
людиною відкритою і доброзичливою.

Список літератури:

1) І.Н. Горєлов, В. Ф. Житков, М.В.Зюзько, Л. А. Шкатова „Умеете ли вы
общаться?” М. Просвещение, 1991

2) Е.А. Крашенинникова „Шаг навстречу” М. Просвещение, 1988

3) Уейн У.Дайер „Живи по-своему”, Минск, 2000

4) Тернопільська В. І. „Технологія для старокласників” Киів, 2004

5) Н.А. Побірченко, О.П. Сергєєнкова, І.В. Підліток „ Людина і праця”
Київ „Наш час” 2006

Похожие записи