Стаття

На тему: Спілкування як царина людської моральності. Педагогічне
спілкування

Роботу виконала: Чабан

вчитель
географії,

Мліївської ЗОШ
I-III ступенів №2

м.Городище,
Городищенський район

Черкаської
області

моб. тел.
098-873-79-48 ЧАБАН с. в.

Спілкування як царина людської моральності

А. Макаренко
писав: «Я став майстром

спілкування
лише тоді, коли навчився

говорити «йди
сюди» з 15-20 відтінками

мови, коли
навчився подавати 20

відтінків у
голосі, виразі обличчя,

поставі
фігури».

Педагогічне спілкування

Оволодіння майстерністю спілкування потребує засвоєння його техніки.Як
ми розмовляємо. Як правило в конфліктній ситуації не так і важливо, що
Ви скажете, у порівнянні з тим, як Ви це скажете. Б. Шоу відмітив, що є
50 способів сказати слово «так» і 500 способів сказати слово «ні».

Давайте уявимо таку ситуацію:
В  читальному  залі  дві  подруги  сміються,  заважаючи іншим
користувачам. Ваша реакція: 1.Ви подходите ніяковіючи, говорите майже
пошепки, дивлячись у підлогу, руки в кишенях, вираз обличчя –
несміливий. 2.Ви стрімко підходите до них, кидаючи на них гнівний
погляд. Говорите голосно. 3.Впевненою ходою Ви підходите до читачок,
люб’язно посміхаєтесь і кажете твердим тоном, зберігаючи спокійний вираз
обличчя. Я з акцентувала три варіанти поведінки.Перший випадок —
пасивний стиль поведінки. Діючи у такому стилі, бібліотекар постає
прохачем, який приречений на відмову. У другому випадку агресивний
бібліотекар досягне бажаного, але можна з впевненістю сказати, що
настрій у нього і у читачів буде зіпсовано. І, напевно, вони вже не
захочуть коли-небудь мати справу з цією людиною, так як вона принизила
їх людську гідність. Не є виключенням і варіант, що після такого
спілкування читачі можуть діяти «на зло».

Одним із цікавих досліджень, у ході якого було виявлено роль
педагогічного спілкування, став експеримент, що увійшов у історію
педагогіки як «ефект Пігмаліона». Американські психологи Розенталь і
Джекобсон проводили психологічне обстеження школярів, визначаючи рівень
їхнього розумового розвитку. По закінченні роботи вони повідомили
вчителям, що в класах є учні з високим інтелектуальним потенціалом, і
назвали прізвища цих дітей. Під час експерименту вибір того чи іншого
учня відбувався довільно, зі списку, тобто вчителям повідомлялися
прізвища дітей, які насправді мали різні успіхи і здібності, але
дослідники приписували їм значно вищий, ніж в інших, потенціал розвитку,
спираючись на наукові відомості. Минув час, і сталося надзвичайне.
Психологи повторно обстежили учнів і виявили певний прогрес в їхньому
розвиткові, проте найбільший — саме в тих, на кого було вказано раніше.
Чому так сталося? Адже прізвища було названо випадково. Чим зумовлено
таке досягнення? Я як вчитель мені досить легко уявити цю ситуацію.
Дізнавшись про неабиякі можливості своїх вихованців, вони, звичайно,
звернули увагу на цих дітей. Навіть якщо рівень знань дитини був вельми
невисокий, учитель замислювався, чому він не помітив у неї здібностей,
уважніше придивлявся до неї, а це змінювало його ставлення до учня і
характер стосунків у цілому. Вчитель, як Пігмаліон, через атмосферу
уваги й піклування, доброзичливої вимогливості й любові створював умови
для ефективного розвитку дитини. Тож виявилося, що здатність учителя
організовувати спілкування стала підґрунтям продуктивної діяльності
учня. Отже, педагогічне спілкування як професійно-етичний феномен
потребує від учителя спеціальної підготовки не лише для оволодіння
технологією взаємодії, а й для набуття морального досвіду, педагогічної
мудрості в організації стосунків з учнями, батьками, колегами у різних
сферах навчально-виховного процесу. Залежно від змісту і сфери
функціонування, воно може бути професіональним і непрофесіональним за
якісними ознаками. Професіональне педагогічне спілкування на рівні
майстерності взаємодії забезпечує через учителя трансляцію учням
людської культури, сприяє засвоєнню знань, становленню ціннісних
орієнтацій під час обміну думками, забезпечує формування власної
гідності дитини. Професіональне педагогічне спілкування — комунікативна
взаємодія педагога з учнями, батьками, колегами, спрямована на
встановлення сприятливого психологічного клімату, психологічну
оптимізацію діяльності і стосунків. Непрофесіональне педагогічне
спілкування, навпаки, породжує страх, невпевненість, спричинює зниження
працездатності, порушення динаміки мовлення і внаслідок цього появу
стереотипних висловлювань у школярів, оскільки у них зменшується бажання
думати і діяти самостійно. Зрештою, виникає стійке негативне ставлення і
до вчителя, і до навчання. Почуття пригніченості предметом у школі —
насправді ж учителем — у деяких учнів триває впродовж багатьох років.
Замість радості пізнання і спілкування з’являється відчуженість.

За якими ознаками ми робимо висновки щодо професіоналізму у спілкуванні?
Потрібен різнобічний аналіз педагогічного спілкування, адже це явище
багатогранне. Розгляньмо ситуацію. Мати з обуренням скаржиться на
вчителя математики, який «увесь час ставить синові двійки», що змушує її
«вживати заходів. Як діє класний керівник за цих обставин? Насамперед
він розуміє, що мати не вірить у справедливість школи, обурена
бездушністю вчителів щодо переживань її сина. Педагог вирішує спочатку
заспокоїти жінку. Якщо розглянути цю ситуацію спілкування з
перцептивного боку (як сприймають і розуміють партнери один одного), то
ми побачимо, що на негативну реакцію вчитель реагує обдумано,
нейтралізуючи її. Отже, продуктивність взаємодії забезпечено
адекватністю сприймання і розуміння партнера.

Тепер проаналізуймо інший бік спілкування. Класний керівник запропонував
матері учня сісти, уважно слухає її. Він звернувся до дітей, які чекали:
«У мене важлива справа». Цим він показав, що поділяє занепокоєння жінки,
готовий до серйозної розмови і прагне допомогти їй. Таким чином,
інтерактивний бік спілкування (взаємодія між партнерами) також свідчить
про те, що педагог спрямований на співробітництво і цим оптимізує
сприятливу атмосферу розмови. Повноцінне педагогічне спілкування є не
тільки багатогранним, а й поліфункціональним. Воно забезпечує обмін
інформацією і співпереживання, пізнання особистості і самоутвердження,
продуктивну організацію взаємодії. Обмін інформацією і ставленнями
реалізує комунікативний бік спілкування, пізнання особистості і
самоутвердження — перцептивний, а організація взаємодії — інтерактивний.
Спілкування педагога з учнями є специфічним, адже за статусом вони
виступають з різних позицій: учитель організовує взаємодію, учень
сприймає її і включається в неї. Треба допомогти учневі стати активним
співучасником педагогічного процесу, забезпечити умови для реалізації
його потенційних можливостей, тобто суб’єкт-суб’єктний характер
педагогічних стосунків.

Із власного досвіду я можу сказати, що психологічний портрет вчителя
залежить саме від спілкування з учнями і він має такі засади:

— він відкритий і доступний для будь-якого учня, не викликає в них
страху, дає їм можливість висловлювати свої думки і почуття, відвертий у
своїх поглядах;

— демонструє дітям цілковиту довіру до них, не принижує їхньої
гідності;

— щиро цікавиться життям учнів, не байдужий до їхніх проблем,
справедливий;

— виявляє емпатійне розуміння — бачення поведінки учня його ж очима,
вміє «постояти в чужих черевиках», відчуваючи внутрішній світ дитини;

— надає учням реальну допомогу.

Як бачимо, головне в учителя — потенціал його цінностей, чи є в нього,
за словами В. Сухомлинського, спрямованість на людину, здатність
поважати і любити іншого.

Похожие записи