Реферат на тему:

Зрошення: здобутки, стан, проблеми

gd¬-¦ й електропостачання, дощувальна техніка, руйнуються
міжгосподарська та внутрішньогосподарська мережі, велика кількість площ
не отримує поливів, зрошувані землі відводять під низькопродуктивні
культури тощо. І все це відбувається за умов зміни клімату в напрямі
його стійкого потепління. Останніми роками, як свідчать кліматологи,
швидкість зростання явищ так званого “парникового ефекту” в 3–6 разів
вища, ніж у попередні 100 років. Це призводить до збільшення числа років
з посухами у степових регіонах. За період з 1960 по 2001 рік на Півдні
України відмічено 21 рік з посухами: кожен другий — посушливий, а кожен
третій — гостро посушливий. Цей матеріал готувався після нищівної посухи
травня 2002 року, негативні наслідки якої — знищення посівів ранніх
зернових культур або зменшення їх продуктивності — ще підрахують
фахівці. Проте, посіви озимих та ярих культур, які отримали у травні
один-два вегетаційних поливи, необхідну кількість мінеральних добрив і
засобів захисту рослин — у відмінному стані. Витримали травневу посуху,
хоча й з невеликими втратами врожаю, посіви озимих, на яких восени було
проведено передпосівний полив або які розміщували по добре политому
попередникові. Подальший розвиток зрошуваного землеробства потребує
вирішення на законодавчому і виконавчому рівнях низки питань, головними
з яких, на наш погляд, є: q виділення зрошення земель у Степу в
пріоритетний напрям економічної політики держави і регіонів; q заборона
на законодавчому рівні переводу поливних земель у неполивні, які
зрошуються з державних зрошувальних систем; q передбачення у державному
та регіональному бюджетах на наступні роки суттєвого збільшення
фінансування на проведення реконструкції та модернізації зрошувальних
систем, а також на їх експлуатацію; q забезпечення пільгового
кредитування водокористувачів для поточних розрахунків з
енергопостачальними і водогосподарськими установами, ремонту
внутрішньогосподарської меліоративної мережі і дощувальної техніки,
придбання сучасних систем зрошення та агроресурсів; q перегляд питань
про державну фінансову підтримку будівництва систем краплинного зрошення
на багаторічних насадженнях — поширення його на овочеві, лікарські та
інші високорентабельні культури; q забезпечення державного замовлення на
виробництво в умовах зрошення екологічно чистої овочевої продукції для
дитячого та дієтичного харчування, зерна кукурудзи та сої, насіння вищих
репродукцій. Певна річ, ці та багато інших проблем збереження і розвитку
зрошуваного землеробства в Україні неможливо вирішувати тільки за
рахунок держави. До цієї роботи потрібно залучати кошти як власних, так
і закордонних, інвесторів, бо вкладення коштів у зрошення завжди
даватиме високий чистий прибуток. Можна навести достатньо прикладів
плідної роботи на зрошенні власних, спільних та іноземних фірм, які
отримують щороку високі врожаї культур, спеціалізуються на реконструкції
зрошувальних систем, відновлюють насосні станції та дощувальну техніку,
створюють додаткові робочі місця і вирішують соціальні питання. Серед
них можна назвати українську фірму “Радан”, представництво американської
фірми “Фридом Фарм”, спільне українсько-шведське підприємство “Чумак” та
інші. Однак їх ще небагато, і тому значні площі зрошуваних земель
використовуються незадовільно, а зрошувальна мережа поступово
руйнується. Думаю, що депутати нової Верховної Ради, обрані населенням
степових областей, мусять постійно опікуватися проблемами зрошуваного
землеробства, порушувати ці питання перед Урядом і Адміністрацією
Президента України, обласними і районними державними адміністраціями,
сприяти залученню інвесторів для роботи на поливних землях. І ще одне
питання, яке потребує вирішення. Починаючи з 1956 року, головною
науковою установою, яка займалася проблемою ефективного використання
зрошуваних земель в Україні, був Інститут зрошуваного землеробства
Української академії аграрних наук, здобутки якого широко відомі не
тільки у нашій державі, а й далеко за її межами. Учені інституту зробили
все можливе для розвитку зрошення, брали участь у розробці проектів
будівництва зрошувальних систем, відпрацьовували технології вирощування
культур, розробляли заходи збереження родючості грунтів, системи
обробітку грунту, удобрення і захисту рослин, водоощадні режими
зрошення, створювали сорти й гібриди культур, вирішували ще безліч
різноманітних питань. Розробки інституту широко використовуються в
сільськогосподарському виробництві всього степового регіону України —
від південного заходу до північного сходу, а також у більшості республік
колишнього Радянського Союзу, країнах Східної та Західної Європи. У
квітні 2000 року Президія УААН ухвалила рішення перепрофілювати Інститут
зрошуваного землеробства в Інститут землеробства південного регіону,
тобто з галузевого інституту зробити інститут регіональний. Таке рішення
було хибним, бо Інститут землеробства південного регіону вирішує зовсім
інші проблеми — ведення землеробства на неполивних землях — і згортає
дослідження щодо зрошення культур. На мою думку і на думку колег, які по
30–40 років працювали в Інституті зрошуваного землеробства, Президії
Академії аграрних наук слід переглянути своє рішення і відновити роботу
Інституту зрошуваного землеробства Якщо цього не буде зроблено, то в
найближчі роки Україна втратить кадри вчених зі зрошуваного землеробства
і нікому буде займатися науковим забезпеченням украй необхідної для
степового регіону галузі сільськогосподарського виробництва і водного
господарства.

Похожие записи