Реферат на тему:

Живлення рослин в інтенсивних системах овочівництва

gdU r

вають дефіцит кальцію, який у великих кількостях міститься у грунті у
формі слаборозчинного карбонату. У вересні, коли температури знижуються,
баланс зміщується в бік гідрокарбонатних солей і доступність кальцію
стає високою. Єдиний засіб забезпечити рослини потрібною кількістю
кальцію в цей критичний період — вносити зі зрошувальною водою розчинні
солі та/чи здійснювати позакореневе підживлення (кальцієвою селітрою).
Отже, наявність поживних речовин у грунті не є достатньою умовою їх
забезпечення для рослин. Тепер перейдемо до живлення рослин в
інтенсивних системах овочівництва. Найпоширенішим методом розрахунку
необхідної кількості поживних речовин є балансовий, який пов’язує
наявність поживних речовин у грунті з їх доступністю, реальними запасами
та запланованим виносом їх з урожаєм. У таблиці 2 наведено приклад
розрахунку потреб мінеральних добрив для отримання врожаю огірків у 50
т/ га (500 центнерів!). Як бачимо з наведеної таблиці, тільки незначна
частка елементів, що містяться в грунті, може піти на виробництво
врожаю, оскільки широкі міжряддя на огірках зовсім не використовуються
корінням (табл. 2, рядок 3), а коефіцієнт використання поживних
елементів з грунту не перевищує 60% (табл.2, рядок 4). Після розрахунку
потреби в добривах постає питання, як правильно їх внести в грунт. Як ми
вже підкреслювали, традиційні засоби внесення добрив не задовольняють
потреб “інтенсивних” культур. Світова практика засвідчує: найбільш
правильним та раціональним є комбінований спосіб внесення: основне
внесення, підживлення зі зрошувальними водами – фертигація та
позакореневе внесення обприскуванням. Розподіл між цими способами
приблизно такий. Для макро- та мезоелементів: 40—45% — основне внесення,
50—55% — фертигація, до 5% потреби — позакореневе обприскування; для
мікроелементів: 60% — фертигація, а решта — позакореневе обприскування.
Основне внесення проводять фосфорно-калійними добривами восени чи/та
ранньої весни, мета його — створити сприятливий агрохімічний фон у
грунті. При цьому формується грунтовий “страховий фонд”, який гарантує
забезпечення мінімальних потреб рослини. Фертигація — основний спосіб
внесення добрив за інтенсивних технологій, який дає можливість різко
підвищити продуктивність культури. Його особливість: m щоденне внесення
поживних речовин, а інколи й тричі на день, відповідно до потреб
рослини; m низька норма (кількість добрив розраховується в грамах на
метр гряди і становить 0,5—3 г/м, що в перерахунку на 1 га становить
3—15 кг/га/день; m збалансованість (рослині подаються повністю
збалансовані добрива, що значно підвищує коефіцієнт іх використання).
Звісно, фертигація можлива лише за умови застосування крапельного
зрошення та спеціальних водорозчинних добрив. Ці компоненти не дешеві,
проте повністю окуповують гроші, вкладені в них. Для фертигації можна
використовувати як прості солі, так і комплексні добрива. На перший
погляд здається, що використання простих солей обійдеться дешевше, ніж
використання спеціальних комплексних. Проте, як показали наші
дослідження, найдешевшим із “донесених” до рослини є кілограм фосфора,
внесеного у формі спеціальних комплексних добрив. Сучасні високоякісні
добрива складаються із збалансованих до умов життя рослини компонентів —
простих солей — та обов’язково містять мікроелементи у найбільш
сприятливій для рослин, хелатній, формі. Є два принципи формуляції
комплексних добрив: q Ідея балансу полягає в тому, що рослині, на кожній
стадії її розвитку, потрібна особлива формула. Отже, впродовж розвитку
рослини використовують кілька різних формул: для вегетації, фази
цвітіння, для фази достигання плодів тощо (група КРИСТАЛОНІВ). q Другий
принцип формуляції (за останніми розробками вчених) полягає в тому, що
окремі групи рослин потребують протягом всього життя стабільного складу
добрив (група ТЕРРАФЛЕКСІВ). Тобто групи рослин, біологічно близьких
(огірок, кавун, диня, кабачок), протягом усього життя використовують
одне добриво, а в окремі фази розвитку програма живлення корегується
простими (більш дешевими) добривами. q Загальна кількість комплексних
добрив у розрахунку на один гектар становить 100—300 кг залежно від
культури, довжини вегетаційного періоду тощо. Позакореневе живлення є
компенсаційним засобом, воно має на меті забезпечити рослини поживними
речовинами у ті фази, коли коріння за певних причин (дуже холодна чи
надто жарка погода, захворювання рослини, стрес) не може забезпечити
вбирання речовин із грунтового розчину. Обприскування можна проводити як
простими солями (для компенсації дефіциту основних елементів), так і
спеціальними комплексними добривами. Використання комплексних добрив, що
містять низку мікроелементів у хелатній формі, забезпечує потреби
рослини у цих елементах, які часто стають найбільш дефіцитними у процесі
застосування інтенсивних технологій. Проте тих виробників, які
намагаються все живлення звести до позакореневих його форм,
попереджаємо: за всієї привабливості цього методу надмірне захоплення
ним (так само, як ліками) завдає шкоди рослині. Живлення рослин в
інтенсивних системах є одним із рівнозначних елементів технології, який
потребує пильної уваги і вивчення. Найбільш оптимальною з точки зору
біології рослин та економіки виробництва є комбінований спосіб внесення
добрив: основне внесення — фертигація — позакореневе живлення. Як
показує дослід, живлення рослин в інтенсивних технологіях ще недостатньо
вивчено і потребує подальшої уваги з боку як наукових установ, так і
практиків. Ми не можемо ризикувати вкладеними великими коштами, нехтуючи
одним із елементів технології, адже це те саме, що їздити на машині з
трьома колесами або, купивши дорогий “мерседес”, залити в бак дешевий
бензин задля економії коштів. Уважне ставлення до живлення рослини стане
запорукою вашого економічного успіху.

Похожие записи