Реферат на тему:

Зберегти майбутній урожай пшениці — важливе завдання державного рівня

Стрімкий розвиток економіки країн Азії (особливо, Китаю та Індії)
посприяв підвищенню в них рівня життя населення і, як наслідок,
спричинив збільшення споживання продуктів харчування. Остання обставина
породила досить потужний ринковий попит на зернові культури, що одразу
позначилося на трейдерській ціні на пшеницю, ячмінь, кукурудзу. Нова
висока ціна дала можливість українським аграріям уперше за роки
незалежностві завершити 2007 рік з досить пристойними прибутками. Нині
інтерес до зернових країн стає дедалі більшим, саме тому фактичні
посівні площі озимої пшениці в Україні під урожай 2008 року становлять
7546,1 тис. га, що на 655,1 тис. га більше, ніж торік. З огляду на це
вже є прогнози, що в 2008 аграрному році валовий збір зернових культур
може становити 48 млн тонн. Накреслено серйозні урядові та бізнесові
програми, пов’язані з переробкою майбутнього врожаю та
зовнішньо-економічними поставками. Ф’ючерсні транзакції в усьому світі є
нормальною практикою, завдяки їм відбувається планування
макроекономічних показників економік, залучаються кредити, будуються
переробні підприємства, організовується логістика. Тож що точніше
прогноз збіжиться із фактичним отриманням зернової продукції, то
стабільнішою буде економіка держави. А це означає, що немає важливішого
для аграрія завдання, як зберегти посіви, тобто захистити їх від
будь-яких несприятливих впливів. І цих чинників так багато, що одразу їх
важко проранжувати за важливістю. Найперше: які будуть погодні умови
нинішнього сезону? І якщо знову повториться торішня спека, особливо на
півдні України, то, напевно, перез багатьма постане питання, чи варто
без зрошування займатися сільським господарством. Не додають оптимізму
на початку вегетаційного сезону й традиційне подорожчання пального,
суттєве зростання вартості посівного матеріалу, мінеральних добрив тощо.

Проте давно відомо: що вищий рівень агротехнологій, то менша залежність
урожайності, зокрема озимої пшениці, від різних несприятливих факторів,
у тому числі й від згаданих вище. Тому правильно відпрацьована
технологія, яка адаптована до конкретних грунтово-кліматичних умов, дає
змогу одержувати стабільно високі врожаї, а отже, мати прибуток. У таких
технологіях немає головних і другорядних технологічних операцій. Усі
складові технології є важливими, і їх належить виконувати вчасно і
якісно.

Протягом вегетаційного періоду озимій пшениці завдають шкоди понад 100
видів комах, 20 хвороб. Конкурують за світло, воду, поживні речовини
бур’яни. Взагалі, за підрахунками вчених, усі ці шкідливі організми
призводять до втрат урожаю понад 30%. Тобто з висіяної площі озимої
пшениці в Україні у 2008 році приблизно 2,2 млн га сільгоспвиробники
засіяли для підтримання життєдіяльності шкідливих організмів. Недобір
урожаю озимої пшениці від комплексу хвороб в умовах помірного їхнього
розвитку становить 7–10 ц/га, а в роки епіфітотій втрати врожаю можуть
сягати 50 і більше відсотків. Водночас українська статистика стверджує,
що близько 65–70% витрат на хімічний захист рослин припадає гербіциди і
тільки 10–12% фунгіциди. Світовий досвід твердить, що без надійного
фунгіцидного захисту Україна, навіть зі своїми родючими чорноземами,
навряд чи досягне рівня врожайності європейських країн у 7–8 т/га.
Досить часто хлібороб сподівається, що ситуація на полі складеться
сприятливо і не доведеться вдаватися до фунгіцидного захисту. Але
практика такої недбалості не вибачає.

За даними наукових установ, погодні умови 2008 року були сприятливі для
початкового росту рослин озимих культур після відновлення вегетації. В
усіх регіонах стан посівів оцінюється як добрий та задовільний.
Зрідженість нормально розвинутих посівів не перевищує 2–8%. Тільки на
окремих, слабких, посівах озимої пшениці випадання рослин становить
15–20 і більше відсотків. Проте таких площ небагато (3–5%). Більшість
посівів озимої пшениці уражена борошнистою росою, септоріозом,
кореневими гнилями, а місцями — сніговою пліснявою. За прогнозами,
весняно-літній період буде сприятливий для розвитку хвороб, отже, вони
можуть завдати значної шкоди. Через порушення сівозмін (висівання озимої
пшениці по стерньових попередниках, наявність падалиці, бур’янів,
обмеженість просторової ізоляції посівів) склалася така фітосанітарна
ситуація, коли для збереження врожаю вкрай потрібно застосовувати
пестициди й, зокрема, фунгіциди. Водночас, щоб кошти витратити не марно
й досягнути максимальної ефективності, фахівцю треба добре розрізняти
симптоми прояву хвороб, їхні біологічні особливості, добирати
оптимальний препарат для обробки посівів. Інколи цих знань не вистачає,
тому розглянемо найпоширеніші хвороби в посівах озимої пшениці.

Борошниста роса. Борошниста роса поширена в усіх районах вирощування
пшениці. Уражуються стебла, листя, листкові піхви, iнодi колос i
колоски. Борошниста роса зменшує асимiляцiйну поверхню листків, руйнує
хлорофіл та iншi пігменти. За сильного ураження знижується кущистість
рослин, затримується колосіння, але прискорюється достигання. Недобір
урожаю може сягати 10–15, а iнодi 30–35%. Збудник хвороби — сумчастий
гриб — Erysiphe graminis DC.

Проявляється хвороба у вигляді білого павутинистого нальоту, який
розміщується на органах рослин щільними ватоподiбними подушечками.

Спочатку на сходах піхви листків покриваються матовими плямами, потім з
верхнього боку листка, а iнодi з обох боків утворюється білий наліт. З
ростом рослин він переходить на листки i вгору по стеблу. Наліт
поступово ущільнюється, набуває жовто-сiрого забарвлення й на ньому
з’являються клейстотецiї у вигляді чорних крапок. У сприятливі для
розвитку хвороби роки наліт може з’являтися i на верхніх частинах
рослин, у тому числі на колосі. Грибниця збудника борошнистої роси
поверхнева. Інфекція борошнистої роси на пшениці поширюється восени й
навесні за допомогою конiдiального та сумчастого спороношення. На озиму
пшеницю гриб переходить зі сходів падалиці. Конiдiї проростають за
вiдносної вологості повітря 50–100%. Iнкубацiйний період розвитку гриба
— три-одинадцять днів (у середньому — чотири-п’ять днів). Сильніше
уражується озима пшениця ранніх строків сівби в разі високої загущеності
та незбалансованого внесення азотних добрив.

Септоріоз. Септорiоз на пшениці виявлено повсюдно. Проявляється хвороба
на листках, стеблах i колосках. У хворих рослин зменшується асимiляцiйна
поверхня листків, колос залишається недорозвиненим, хліба передчасно
достигають. За сильного ураження посiвiв септорiоз може бути причиною
пустоколосицi й недобору врожаю до 30–40%. У разі пізнього прояву
хвороби недобір урожаю зерна не перевищує 5–7%. Збудники хвороби — гриби
Septoria graminum, S.tritici — уражують переважно листки й листкові
піхви, а S. nodorum — усі надземні органи.

На листках i стеблах з’являються свiтлi, жовті, свiтло-бурi, бурі чи
слабо виражені плями з темною облямівкою або без неї. У центрі плям або
на всій її поверхні утворюються чорні дрiбнi пiкнiди. Хворі листки
стають блідими, поступово втрачають зелений колір i всихають, а стебла
буріють і зморщуються. Уражені колоскові лусочки вкриваються плямами,
внаслідок чого колос стає пістрявим, а iнодi бурим. Зерна в колосі
щуплі. Інколи септорiоз може бути причиною безплiдностi колосся.

Пікноспори поширюються з краплями дощу й повітряними потоками, iнодi на
90–100 м. Проростають пікноспори в краплі вологи, а також за 100%-ої
відносної вологості й температури повітря 5…30°С (оптимум — 20…22°С).

Iнкубацiйний період хвороби становить 7–25 днів. Особливо сильно хвороба
розвивається за частих опадів у поєднанні з температурою в межах 20…25°С
та сильного вітру. Інфекція септоріозу злаків зберігається на залишках
уражених рослин, які перебувають на поверхні грунту та на посівах озимих
культур, на диких травах. Інколи джерелом iнфекцiї може бути заражене
насіння.

Посилюють розвиток хвороби безполицевий обробіток грунту, ранні строки
висіву озимих, внесення підвищених норм азотних добрив, вилягання
посівів, травмування й опіки рослин, застосування гербіцидів, особливо
за підвищених доз витрати і недотримання рекомендованих строків обробки
або за нерівномірності їхнього внесення. Як водиться, це спостерігається
в місцях дворазового проходу тракторного агрегату на крайових поворотних
смугах або в разі перекриття двох проходів обприскувача. Крім того,
розвиток септоріозу підсилюють ураження борошнистою росою, кореневими
гнилями, бурою чи жовтою іржею.

Бура іржа. Дуже шкідлива й поширена в багатьох районах України хвороба.
Проявляється на листках, рідко на листкових піхвах i дуже рідко на
стеблах. Спочатку, переважно з верхнього боку листків, з’являються бурі
уредiнiопустули завдовжки 1–2 мм i завширшки 0,5 мм. Вони прикриті
епiдермiсом, який швидко розривається, звільнюючи велику кiлькiсть
уредiнiоспор. У разі сильного ураження рослин уредiнiопустулами
покривається вся листкова пластинка, а iнодi листки скручуються й швидко
всихають. На сортах пшениці з підвищеною реакцією на листках з’являються
хлоротичнi та некротичні плями.

gdOed?

уредiнiостадiї (частіше уредiнiогрибницею) на озимій пшениці. Зараження
пшениці можливе в широких межах температури — від 2,5 до 31°С.
Оптимальною вважається температура 15…25°С. А якщо є роса, рослини
заражуються за 5°С протягом семи годин, а за 15…20°С — менше, ніж за
чотири години. Iнкубацiйний період хвороби за температури 4…25?С триває
від 18 до 5 днів. За період вегетації пшениці патоген утворює кілька
генерацій уредiнiоспор.

Уредiнiоспори, які утворилися восени, дуже стiйкi до низьких температур,
тому хвороба проявляється навесні, а потім прогресує, досягаючи
максимуму у фазі цвiтiння або молочної стиглості зерна. В лiтнiй період
життєздатність уредiнiоспор нетривала, бо в теплу погоду й за наявності
вологи вони швидко проростають. Тому в південних районах, де між
періодом збирання врожаю i висіванням озимих минає 1,5–2 мiсяцi, основна
маса уредiнiоспор гине. Тут джерелом iнфекцiї є заражені сходи падалиці
пшениці. У пiвнiчніших районах, де розрив між збиранням i новим посівом
озимої пшениці дуже малий, уредiнiоспори можуть поширюватися із
пожнивними рештками.

Збудник бурої iржi пшениці може заражати злакові бур’яни (стоколос,
метлюг звичайний, пирій повзучий та ін.). На цих рослинах навесні на
сім-десять днів раніше, ніж на пшениці, виявляються уредiнiопустули з
уредiнiоспорами, які теж є додатковим джерелом iнфекцiї.

Гриб має понад 260 рас, які вирізняються агресивністю щодо вiдповiдних
сортів.

Снігова (фузаріозна) пліснява. Проявляється після танення снігу. На
листках рослин утворюються водянисті плями, на яких з’являються спершу
білий, а пiзнiше рожевий павутинистий наліт. Утворення рясного нальоту
призводить до склеювання листків. Уражені листки втрачають зелене
забарвлення й повністю відмирають. Може відмирати піхва листків i навіть
вузол кущіння. Хвороба спричинює зрідження посiвiв.

Збудниками снігової плісняви є гриби з роду Fusarium. Велика кiлькiсть
їх живе в грунті на органічних рештках. Частіше буває Fusarium nivale
Ces. Початок розвитку грибниці патогена на озимій пшениці
спостерігається ще восени й посилюється рано навесні після танення
снігу. F.nivale інтенсивно розвивається за температури 2…6°С. У
природних умовах життєздатність грибниці й конiдiй гриба зберігається за
температури нижче -20°С (iнодi навіть -33°С).

Згубна дія снігової плісняви виявляється, коли рослини ослаблені й на
непромерзлу землю випадає сніг, за надмiрної вологості грунту, порівняно
низької температури навесні, за частих відлиг узимку.

Джерелом iнфекцiї є грибниця, сумкоспори в перетецiях i хламiдоспори,
які зберігаються в рослинних рештках, насінні та грунті.

Фузаріоз колоса. Хвороба зустрічається на всій території України.
Уражені колоски спочатку стають блідими з рожевуватим вiдтiнком. Потім
на їхніх лусочках з’являються блiдо-рожевi, оранжево-червонi або
червонуваті подушечки, які поступово зливаються й утворюють суцільний
наліт. Він покриває всю поверхню колоса або концентрується на його
верхiвцi. Iнодi червонуваті подушечки утворюються i на зерні. До моменту
достигання хлiбiв гриби утворюють грибницю й конiдiальне спороношення у
вигляді червонуватих подушечок не тільки на колосках i зернах, а й на
піхвах листків, вузлах i навіть біля основи стебла.

Збудники хвороби — гриби Fusarium graminearum та Fusarium avenaceum.

Оптимальні умови для розвитку хвороби — часті дощі, підвищена вологість
i температура повітря 28…30°С в період від початку колосіння до
достигання. Шкодочинність особливо посилюється в разі вилягання посівів.
Часто за сильного ураження зерно формується плюскле i втрачає схожість.
У ньому накопичуються мікотоксини.

Гриби мають сапротрофнi властивості, можуть поширюватись i проростати на
вологому зерні під час зимового зберігання.

Джерелом iнфекцii фузарiозу можуть бути уражені рештки рослин пшениці,
ячменю, кукурудзи інших культур.

Звичайно, найбільшої ефективності проти хвороб на озимій пшениці можна
досягти за умови застосування комплексу заходів, починаючи від місця
пшениці в сівозміні, підготовки грунту, протруювання насіння, строків
сівби і закінчуючи обприскуванням хімічними препаратами. Нинішній
фітосанітарний стан посівів озимої пшениці — це, здебільшого, наслідок
рівня нашого господарювання. Надалі рівень збереженого врожаю залежатиме
від правильно обраної тактики хімічного захисту.

Одні з головних вимог, які висувають до фунгіцидів такі: мати високу
ефективність дії щодо шкідливих об’єктів, бути безпечними для
навколишнього середовища, а їхнє застосування має бути економічно
доцільним. Велике значення має також зручність використання препаратів,
спектр їхньої дії, тривалість терміну захисної дії, можливість
застосування з іншими пестицидами.

В арсеналі хлібороба є достатня кількість фунгіцидів, які зареєстровані
для застосування в посівах озимої пшениці. Але, щоб досягнути
максимального ефекту, треба дотримуватися певних правил та рекомендацій.

По-перше, головна мета захисту від хвороб листя озимої пшениці — це
збереження активної асиміляційної поверхні протягом вегетаційного
періоду. Відомо, що 90% майбутнього врожаю формується за рахунок
прапорцевого, двох перших підпрапорцевих листків, їхніми міжвузлями та
колосом. Частка прапорцевого листка становить близько 40%. У разі
охоплення 20% його площі хворобою він відмирає.

По-друге, обробка озимої пшениці фунгіцидами за температури нижче 10°С
малоефективна. Тому, зазвичай, перше обприскування проти хвороб листя
починають у фазі кінця кущення — виходу в трубку. Захист здійснюють від
борошнистої роси, іржастих хвороб, гельмінтоспоріозних плямистостей за
ураження понад 1% рослин, високої вологості повітря та температури вище
10°С; проти септоріозу — за ураження понад 5% рослин. Високу
ефективність проти названих вище хвороб зафіксовано в разі застосування
системних препаратів, таких як Імпакт 25 SC у нормі 0,5 л/га, Рекс Дуо —
0,6, Фалькон — 0,6, Альто Супер — 0,4–0,5, Абакус — 1,25–1,5 та Амістар
Екстра — 0,5–0,75 л/га, відповідно. Ці препарати становлять
профілактичну дію (не допускають проростання спор грибів і перешкоджають
проникненню гриба в листя), лікувальну (зупиняють розвиток хвороб) та
викорінювальну дію (знищують гриб, який уже встиг розвинути свою
грибницю в листках і запобігають спороношенню). Термін захисної дії —
чотири-шість тижнів. Ці препарати швидко проникають у рослину та
пересуваються нею. Це забезпечує високу стійкість до змивання дощем,
швидкий і надійний ефект. Норма витрати робочої рідини — 200–400 л/га.
Ефективність застосування фунгіцидів значною мірою залежить від якості
їхнього внесення: рівномірності нанесення на рослини робочої рідини,
відсутності перекриття, огріхів. Звичайно, максимального ефекту можна
досягнути і в разі використання сучасних обприскувачів, обладнаних GPS
-навігацією.

Хочемо звернути особливу увагу на фунгіциди Абакус (БАСФ) та Амістар
Екстра (“Сингента”). Крім триазолів, у своєму складі вони містять
стробілурини, внаслідок чого в разі їхнього застосування спостерігається
фізіологічний ефект. Утворення біомаси рослин, а в кінцевому результаті
й вихід зерна перебувають у прямій кореляційній залежності від засвоєння
вуглекислого газу з повітря. В процесі фотосинтезу рослини під дією
сонячної енергії переробляють СО2 та воду на вуглеводи. Як побічний
продукт під час цього процесу виділяється кисень. Разом з тим у рослині
відбувається протилежний процес: дихання з поглинанням вуглеводів та
кисню для вироблення енергії для роботи клітин. На дихання витрачається
частина вуглеводів, а інша використовується для росту й розвитку рослини
та утворення зерна. Баланс цих двох процесів, які відбуваються
паралельно, є визначальним для росту, а в кінцевому результаті — для
врожайності озимої пшениці. Ці препарати гальмують певні реакції в
дихальному процесі в мітохондріях. Це призводить до зростання
інтенсивності фотосинтезу, а отже, — і утворення вуглеводів. Крім того,
в рослинах уповільнюється утворення етилену (гормон старіння), який
руйнує хлорофіл, отже, культури стають стійкішими до стресів, листкова
поверхня довше “працює” на врожай.

У європейських технологіях вирощування озимої пшениці аксіомою є
застосування дво-, а то й триразової обробки посівів фунгіцидами.
Українські реалії такі, що на наших полях, у кращому разі, здійснюють
одне обприскування фунгіцидами. Але досить часто, за очікуваного
сильного та епіфітотійного розвитку хвороб, однієї обробки недостатньо.
У такому разі другу обробку для захисту листкової поверхні рослин озимої
пшениці та проти хвороб колоса проводять на початку колосіння
зареєстрованими фунгіцидами з відповідним спектром дії.

Використання оригінальних хімічних препаратів від світових
компаній-виробників неодноразово довело свою ефективність. Приріст
урожайності озимої пшениці, залежно від умов, становить 5–13 ц/га.
Вартість одноразової обробки одного гектара, залежно від препарату,
перебуває в межах 110–270 грн. Вартість 1 т озимої пшениці — 1500
гривень.

Похожие записи