Реферат на тему:
Захист ячменю від шкідливих комах
Ячмінь в Україні вже давно перетворився із звичайної фуражної культури
на “курку”, що несе золоті яйця для пивоварної промисловості. Не буде
перебільшенням сказати, що якість ячмінного врожаю істотно впливає на
настрій значної частини суспільства. Але це стосується не лише пива.
Додамо сюди дитяче та дієтичне харчування й матимемо майже всю вікову
гаму суспільства, якої, так чи інакше, стосується продукція, вироблена з
цієї культури. Отож, і увагу приділяють їй належну.
Ячмінь в Україні вже давно перетворився із звичайної фуражної культури
на “курку”, що несе золоті яйця для пивоварної промисловості. Не буде
перебільшенням сказати, що якість ячмінного врожаю істотно впливає на
настрій значної частини суспільства. Але це стосується не лише пива.
Додамо сюди дитяче та дієтичне харчування й матимемо майже всю вікову
гаму суспільства, якої, так чи інакше, стосується продукція, вироблена з
цієї культури. Отож, і увагу приділяють їй належну.
На шляху від висіву до елеватора на врожай чекає чимало несподіванок у
вигляді несприятливих погодних умов і найрізноманітніших шкідників. Адже
відомо, що фауна колосових зернових культур характеризується значним
різноманіттям видового складу. Всього на них зареєстровано живлення
понад 300 видів представників тваринного світу, з яких істотне значення
можуть мати близько 140. Систематично ці види розподіляються так:
хребетні (гризуни) — 8%, нематоди — 1,5, кліщі — 1,5, комахи — 81, в
тому числі прямокрилі — 3, рівнокрилі — 11, напівжорсткокрилі — 13,
трипси — 11, жорсткокрилі — 14, лускокрилі — 12, перетинчастокрилі — 6,
двокрилі — 19 відсотків.
Захист ячменю від цих непроханих гостей з урахуванням призначення врожаю
(пивоваріння, дитяче й дієтичне харчування) слід здійснювати максимально
“екологізовано”, розумно поєднуючи “хімію” та “біологію”.
Проблему визначення місця біологічного методу в захисті рослин від
шкідливих організмів неодноразово окреслювали в наукових дискусіях.
Причому серед фахівців існує думка, що динамічне збільшення питомої ваги
біометоду в захисті рослин є ознакою сучасного сільськогосподарського
виробництва (Коваленков, 2007; Коваленков, Тюрина, 2007). А в мріях
екологів сільське виробництво майбутнього взагалі стовідсотково
побудовано на різних аспектах біо-: біодобрива, біологічний захист,
біологічне землеробство тощо. Можливо, ці прагнення й виправдані для
окремих або навіть для більшості “біопідходів”, але щодо біологічного
захисту рослин від шкідників, то така позиція, швидше, шкідлива,
оскільки грунтується не на науковому аналізі, а на емоціях.
Такий підхід є, насамперед, наслідком нерозуміння механізмів, які
визначають ефективність стратегій захисту рослин. Останні варто
розглядати з двох боків: отримання вигоди для людини та збереження
екологічної чистоти довкілля. Необгрунтоване захоплення тим чи іншим
підходом в кінцевому результаті є економічно невигідним. Так,
максимально чисте довкілля можливе лише теоретично за умови повного
припинення господарської діяльності людини, а гонитва за рентабельністю
виробництва завдяки максимальному використанню “жорстких” методів
захисту рослин від шкідників з часом призводить до екологічної
катастрофи (Шепа, 1991; Гор, 2001).
Брак наукового обгрунтування оптимальної частки біометоду в
інтегрованому захисті рослин і призводить до різноманітних “екологічних”
спекуляцій, які, до речі, існують лише тому, що ще жоден господарник не
наважився повністю захищати врожай біологічним методом.
Скільки ж біометоду нам потрібно? Для вирішення цього складного питання
треба застосовувати сучасні математичні підходи.
Проблему “агроценоз-шкідливі фітофаги” доцільно розглядати як у
“господарському” ключі — з позиції людини, так і в екологічному — з
позиції популяції фітофага.
Спершу зупинимося на позиції людини.
1. Передбачає екологізацію захисту рослин на тлі низької або такої, що
неістотно різниться з нею, чисельності комах. У цьому разі людина
отримує чисте навколишнє середовище та врожай на рівні середнього.
Кваліфікується (враховуючи розмір урожаю) як “доволі добре”.
2. Інтенсивний хімічний захист і агротехніка на тлі відносно низької
чисельності популяції шкідника. Наслідок такого вибору — додаткове
пестицидне навантаження та високий урожай. Кваліфікується як “дуже
добре”.
3. На тлі масового розмноження шкідника зроблено ставку на біологічний
метод. Узагальненим результатом такого підходу буде низький урожай, але
чистий від пестицидів агроценоз. Ситуація кваліфікується як “дуже
погано”.
4. Тотальне застосування хімічних засобів захисту рослин на тлі спалаху
чисельності фітофага. Результатом такого антропогенного тиску буде
відносно низький урожай і забруднений хімією агроценоз. Кваліфікується
як “доволі погано”.
З позиції вигоди для популяції виду фітофага (кваліфікація результату
ситуації з урахуванням збереження генофонду) модель матиме дещо інший
вигляд. Акцентуємо увагу на зміні кваліфікаційної оцінки: для популяції
фітофага важливе лише збереження й поширення генофонду, людина ж прагне
не лише зберегти врожай, а й контролювати популяцію шкідника.
1. Застосування біометоду збігається з фоновою чисельністю комах. Як
наслідок, зберігається 30–40% генофонду популяції. Кваліфікація ситуації
— “дуже добре”.
2. Застосування біометоду в рік масового розмноження шкідника може
спричинити загибель до 70% популяції. Висока чисельність комах
забезпечить збереження значної частини генетичного різноманіття
популяції. Кваліфікується як “доволі добре”.
3. Застосування хімічного методу на тлі відносно низької чисельності
шкідника призведе до загибелі 90–95% популяції, що кваліфікується як
“дуже погано”.
4. Тотальне застосування інсектицидів та інтенсивної агротехніки в
період спалаху чисельності шкідника, що дасть змогу знищити 90%
популяції, але, завдяки високій чисельності, є велика ймовірність
збереження значного генетичного різноманіття. Кваліфікується як “доволі
погано”.
Для людини найвигіднішим є чергування “м’якого” захисту із “жорстким”.
При цьому помірне пестицидне забруднення агроценозу поєднуватиметься з
періодично високим урожаєм. Але такий підхід доцільний лише на фоні
низької чисельності шкідника. Взагалі ж найкраще для людини з погляду
одержання врожаю постійно застосовувати “жорсткі” методи. Саме цю
стратегію застосовували в колишньому СРСР у 60–70-ті роки минулого
століття. Вона справді дає можливість вирощувати відносно високі врожаї,
але водночас призводить до екологічної катастрофи. Теоретично для
популяції фітофага найкраще, якщо людина постійно застосовуватиме
біометод. У цьому разі обидві сторони матимуть доволі серйозний виграш:
середній урожай та екологічно стабільний агроценоз — для людини,
збереження значної частини генофонду популяції — для фітофага. Проблема
в тому, що людина, бодай інколи, прагне зібрати максимальний урожай, а
комахам властиві періодичні спалахи чисельності, призначення яких
максимально використати репродуктивний потенціал для поширення
генетичного матеріалу та розширення ареалу.
У цій ситуації оптимальну стратегію людина передбачає в насиченні
біологічним методом системи захисту рослин лише до певної межі
(рисунок). Вочевидь, насичення понад 40% недоцільне, бо при цьому виграш
людини різко знижується (із 1070 умовних балів за 40% до 200 – за 100%)
та істотно зростає виграш популяції шкідника (з 2580 за 40% до 4400 – за
100%). За 10%-вого насичення ми отримуємо 1160 балів, шкідник — 1670
(мінімальний виграш для фітофага становитиме 1050 умовних балів).
Отже, загальні висновки: частка біометоду може варіювати від 10 до 40%;
цикл завжди слід розпочинати із жорсткої захисної стратегії: хімічний
метод та інтенсивна агротехніка.
Зважаючи на очевидне превалювання хімічного методу в захисті зернових, у
тому числі й ячменю, зупинимося в основному на ньому. Якими ж
препаратами насичити оці визначені 60% “хімії”? Проблем з асортиментом
тут практично немає. В поточному році було дозволено для використання 19
торгових марок, що охоплюють 12 діючих речовин. Детально цю інформацію
викладено в таблиці.
Користуючись таблицею, читачам доцільно звернути особливу увагу на
останню колонку — кінцевий термін реєстрації того чи іншого продукту. Це
дасть змогу зробити правильний вибір під час закупівлі хімічних засобів
захисту навесні наступного року. Принаймні він не суперечитиме чинному
законодавству. Тут слід бути особливо уважними. Препарати, термін
реєстрації яких не буде подовжено, можуть продавати перекупники в
регіонах за звичайними цінами. Хоча для обізнаних покупців вони
“залюбки” зроблять знижку, побоюючись, що товар може “застрягти”. Так
можна добряче заощадити. Отже, як бачимо, нинішнім роком закінчується
термін дії реєстрації таких торгових марок: Біммер, Карате 050 ЕС,
Кілер, Пілар-Альфа, Фатрин і Фостран, що становить 30% усього
асортименту. До кінця наступного — 2009 року — дійсна реєстрація Золону
35, Нурелу Д і Ф’юрі. Навіть якщо термін “дії” зазначених продуктів і не
буде подовжено, у виробничників залишається “в запасі” ще десять
препаратів (зареєстровані до 2010–2011 років). Тож обирати буде з чого,
й особливого занепокоєння таке становище не викликає.
З ким же нам доведеться “воювати” на ячмінних полях? За статистикою,
найбільше цій культурі шкодять червоногруда п’явиця, стеблова хлібна
блішка, смугаста хлібна блішка, зеленоочка, ячмінна шведська муха та
ячмінний мінер. Отож, є велика ймовірність їхнього заселення. Саме тому
коротко нагадаємо основні біологічні характеристики означених шкідників
— потенційних ворогів.
Червоногруда п’явиця — Oulema melanopus L. Зимують жуки в грунті на
глибині 3–5 см на полях зернових культур або в травостої. Навесні
виходять зі своїх сховищ наприкінці квітня — на початку травня й
розселюються в пошуку додаткового живлення. Імаго пошкоджують листя
зернових, прогризаючи в них отвори. Самки відкладають яйця ланцюжком на
нижньому боці листків уздовж жилок. Цей період триває понад місяць.
Личинки виходять із яєць через 13–14 діб. Зовні вони вкриті характерним,
спочатку світло-жовтим, а згодом зеленувато-бурим слизом, який захищає
їх від хижаків і несприятливих погодних умов: високих температур та
сухості повітря. Личинки виїдають м’якоть листка у вигляді повздовжніх
смуг, не чіпаючи при цьому епідерміс з іншого боку. Розвиваються личинки
протягом двох тижнів, після чого втрачають слизистий покрив і ховаються
в грунт на глибину 2–3 см, де й заляльковуються у своєрідній камері.
Стадія лялечки триває до двох тижнів. Жуки, що відродилися, у незначній
кількості виходять на поверхню грунту, де живляться на злаках, але
більша їх частина залишається в грунті до весни наступного року. В
Україні протягом року розвивається одне покоління шкідника.
Стеблова хлібна блішка — Chaetocnema aridula Gyll. Зимують жуки в
лісосмугах під опалим листям та на полях під рослинними рештками.
З’являються жуки навесні у першій половині квітня, переселяючись в
агроценози — спочатку на озимі, а потім і на ярі культури, де живляться
зів’ялим листям. Літ імаго триває до кінця травня — початку червня. Яйця
самки відкладають у тканини кормових рослин. Личинки, що виходять із
яєць, проникають у стебло рослини й вигризають у них ходи в зоні вузла
кущіння, піднімаючись іноді до другого коліна. Розвиваються личинки як
на сходах, так і на дорослих рослинах, зустрічаються навіть під час
колосіння. Внаслідок живлення личинок жовтіє центральний лист, а потім і
вся пошкоджена стеблина. Пошкодження у фазі колосіння спричиняє
білоколосицю й вилягання стебел. Розвиток личинок триває два-три тижні,
після чого вони прогризають стеблину й заглиблюються у грунт для
заляльковування. У лісостеповій зоні України відбувається це зазвичай у
першій декаді червня, однак поодиноких личинок та лялечок фіксували в
липні і навіть у серпні-вересні. Період відродження жуків нового
покоління триває з липня до половини серпня. Спершу молоді жуки
перебувають на ярих культурах, а згодом переміщуються в місця зимівлі.
Відчутна шкодочинність спостерігається за пізнього терміну висівання
зернових злаків.
Смугаста хлібна блішка – Phyllotreta vittula Redt. Зимують жуки в
лісосмугах, під опалим листям та у поверхневому шарі грунту. З’являються
навесні в другій половині квітня і переміщуються на поля. Попервах жуки
живляться на диких злаках та озимих зернових, але з появою сходів ярих
(у тому числі і ячменю) переселяються на них, пошкоджуючи листя. Жуки
виїдають м’якоть із верхнього боку листка, внаслідок чого пошкоджені
ділянки набувають вигляду видовжених смуг або плям, розкиданих по
листковій поверхні. За появи сходів вони пошкоджують спочатку верхівки
листків, а потім і решту листкової поверхні. Найбільшу активність жуки
проявляють за температури 17…20°С. Після інтенсивного живлення
відбувається спаровування, і самки відкладають яйця в грунт на глибину
до 3 см. Відбувається це зазвичай у травні-червні (для зони Лісостепу).
Личинки розвиваються в грунті, де живляться кореневою системою злаків.
Тут вони й заляльковуються в грунтових камерах. Стадія лялечки триває
два тижні. На початку липня виходять молоді жуки, які після збирання
хліба перелітають до місць зимівлі. Протягом року розвивається одна
генерація. Пошкодження, які завдають жуки, негативно позначаються на
рості, розвитку та продуктивності ячменю. Такі рослини, зазвичай,
відстають у рості, зменшується розмір колоса. Якнайбільше страждає від
пошкоджень перший лист: жуки об’їдають іноді понад половину всієї
поверхні. Найнебезпечніші пошкодження в роки з весняними посухами, коли
молоді рослини не лише затримуються в рості, а часто й відмирають.
Зеленоочка — Chlorops pumilionis Byerk. Личинки зимують усередині
стеблин сходів озимих. Навесні продовжує живитися, а в травні
заляльковуються в місцях живлення. Дорослі мухи вилітають наприкінці
травня. Відкладення яєць збігається з періодом початку виходу ярих
злаків у трубку. Відкладає яйця по одному, на верхівкові листки злаків.
Личинки, що відродилися, проникають у піхву листка й живляться на
колосовій ніжці, прогризаючи борозенку від основи листка до верхнього
вузла. Внаслідок пошкоджень колос може бути ослаблений, викривлений,
колоски порожні. За раннього заселення рослин шкідником колосіння
взагалі не відбувається. Закінчивши живлення, личинка заляльковується в
піхві листка в нижній частині борозенки. Літ мух другого покоління
проходить перед збиранням ярих хлібів. Відкладання яєць починається у
вересні, після появи сходів озимих.
Ячмінна шведська муха — Oscinella pusilla Mg. Зимують личинки всередині
стеблин сходів озимих зернових або диких злаків. Навесні, за підвищення
температури до 12°С, вони заляльковуються на пошкодженій рослині. Мухи
першого покоління літають наприкінці квітня — на початку травня.
Живляться на квітучій рослинності. Через 10–35 діб після вильоту самки
відкладають яйця на стеблини, що мають два-три листки, або за
приросткову плівку сходів. Личинка проникає всередину стеблини й
живиться ембріональним зародком колоса та нижньою частиною центрального
листка. Тривалість стадії личинки — 22–46 діб залежно від температури.
На пошкоджених стеблинах всихає центральний листок. Якщо рослина
заселена до кущіння, то вона гине повністю. В Україні шкідник
розвивається у чотирьох-п’яти генераціях. Перша — на підгоні озимих і
сходах ярих хлібів, друга — на підгоні та дикорослих злаках, колоссі
ячменю та вівса, третя й четверта — на падалиці й сходах озимих, п’ята
(іноді) — на сходах озимих.
Ячмінний мінер — Hydrellia griseola Fll. В Україні протягом року
розвиваються дві генерації шкідника. Зимує імаго під рослинними
рештками. Літ починається наприкінці травня. Яйця відкладає по кілька
штук на листя рослин, що внаслідок цього пошкоджується. Личинки
відроджуються через три-чотири доби і вгризаються всередину листка, де
утворюють міни, виїдаючи паренхіму у вигляді широких смуг. За великої
чисельності личинки можуть проникати в стеблину, спричинюючи затримку
росту й загибель молодих рослин. Заляльковуються у листкових мінах.
Стадія пупарію триває п’ять-сім діб. Літ другого покоління відбувається
в липні.
А з чого ж починати захист ячменю? Звичайно, з попередника. Розміщення
ячменю після чорного пару, просапних, особливо кукурудзи на зелений корм
і силос, бобових трав і гороху, зменшує розмноження хлібної жужелиці,
обмежує шкодочинність злакових мух, хлібних пильщиків, хлібних жуків і
злакових попелиць.
Не зайвою буде й агротехніка. Агротехнічні заходи слід розпочинати ще
восени з лущення стерні та зяблевої оранки. Перші культивації парових
полів навесні-влітку здійснюють на глибину 12–14 см. Другу культивацію
пару слід поєднувати з періодом масового заляльковування хлібних жуків.
Сівба — теж доволі важливий елемент. Восени озимий ячмінь висівають у
другій половині оптимального строку з таким розрахунком, щоб якомога
довше тримати поле в чистому стані. Це істотно зменшує чисельність
хлібного пильщика, злакових мух, цикадок, трипсів тощо. Ярий ячмінь
сіють, навпаки, у першій половині оптимальних строків, що знижує
пошкодженість посівів злаковими мухами.
Не останнє місце в технології захисту від шкідників посідає збирання
врожаю. Позитивного ефекту в обмеженні розмноження хлібних клопів,
хлібних жуків, хлібної жужелиці та в зменшенні збитків від них досягають
завдяки раннім і стислим строкам збирання врожаю. Цю роботу слід
починати з агроценозів, у яких зафіксовано найбільшу чисельність клопа
шкідливої черепашки, а також хлібних жуків і хлібної жужелиці.
Ну а що робити, якщо шкідники все ж таки завелися? Коли, в які строки
слід застосовувати препарати?
Навесні, в разі появи у масовій кількості смугастої хлібної блішки,
крайові смуги посівів обробляють інсектицидами. У фазі сходи – кущіння
посіви обприскують проти хлібної жужелиці, водночас “накриваючи” й
попелиць. У цей самий період можна знищити гусінь озимої совки, а якщо
пощастить, то під час масового льоту злакових мух крайовою обробкою
істотно зменшити їхню чисельність. Навесні-влітку, у фазі виходу рослин
у трубку, ячмінь обприскують для обмеження популяції клопа шкідливої
черепашки. Проти личинок синьої і червоногрудої п’явиць саме тоді
проводять і крайові обробки. У фазі квітування — початку формування
зернівки ячмінь обробляють проти личинок шкідливої черепашки та злакових
попелиць, а також проти личинок п’явиці. Під час закінчення формування
молочної і на початку воскової стиглості зерна, щоб зберегти його
якість, культуру обробляють проти личинок шкідливої черепашки, водночас
обмежуючи чисельність хлібної жужелиці, злакових попелиць та трипсів.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
