Реферат на тему:

Захист сливи від хвороб та шкідників

Профілактичні захисні заходи

Виконання зазначених нижче робіт має профілактичну дію, яка проявляється
у зменшенні чисельності шкідників та інфекційного запасу збудників
хвороб у період вегетації і водночас спрямована на створення сприятливих
умов для росту та розвитку рослин і несприятливих для шкідливих
організмів. Враховуючи, що за умов помірно теплої зими шкідливі об’єкти
добре перезимували, профілактичні заходи проти них є надзвичайно
важливими.

За сучасних умов, у різних країнах Європи з розвинутим садівництвом
використовують системи інтегрованого захисту рослин, які передбачають не
повне знищення всього живого, а науково обгрунтований контроль та
управління їхнім розвитком. Для досягнення поставленого завдання в
інтегрованих системах застосовують комплекс організаційно-господарських,
агротехнічних, механічних, селекційно-генетичних, біологічних, хімічних
та інших заходів.

Негативний вплив антропічних і абіотичних чинників на плодові насадження
передбачають ще на етапі проектування та підбору ділянки для закладення
саду. Вибір ділянки для сливового саду залежить від грунтово-кліматичних
зон садівництва. Слива за зимостійкістю поступається лише вишні.
Критично відгукується на дефіцит вологи та родючість грунту. За сухої й
жаркої погоди, за відсутності поливання плоди дрібнішають і осипаються.
Тому для посадки придатні рівнинні понижені та пологі схили (3–8°), де
холодне повітря менше затримується. З огляду на високу продуктивність
слива потребує родючих грунтів. Залежно від зони, кращими грунтами для
неї є сірі та темно-сірі опідзолені (на Поділлі), чорноземи опідзолені
та звичайні й глибокі (у Лісостепу та в Північному Степу), чорноземи
південні, каштанові (у Південному Степу), дерново-підзолисті супіщані та
суглинкові грунти (на Поліссі). Зовсім непридатні для вирощування сливи
заболочені та засолені грунти. Залягання підгрунтових вод має бути на
глибині не ближче 1,5–2 м, а засолених — не менше 5 м. За реакцією
грунтового розчину кращими є нейтральні або близькі до неї (рН 6,5–7)
грунти. За рН менше 5 дерева слабо ростуть і плодоносять, більше
підмерзають.

Для закладення промислових насаджень сливи не придатні землі після
вирощування пасльонових культур. За вирощування саджанців кісточкових
порід дотримуються сівозміни, не включаючи в неї пасльонових. Основною
вимогою сучасного садівництва є застосування для садіння оздоровленого
садивного матеріалу. Для отримання безвірусного матеріалу навесні та
восени (до осипання листя) обстежують розсадники та маточно-живцеві сади
на виявлення дерев, заражених вірусною (хлоротична кільцева плямистість,
некротична кільцева плямистість, шарка) та бактеріальною (бактеріальний
некроз або рак кісточкових, бактеріальна дірчаста плямистість,
бактеріальний кореневий рак) інфекціями. Виявлені хворі рослини
видаляють за межі саду та спалюють. Такі самі заходи проводять з
деревами, зараженими грибними патогенами (молочний блиск, вілт). Грунт
на місцях видалених дерев дезінфікують хлорним вапном (100 г/м2),
розкидаючи його по поверхні грунту, та перекопують. Живці для вічкування
заготовляють тільки із здорових рослин, попередньо протестованих на
наявність вірусів, саджанці — тільки із незаражених розсадників.

Різкі коливання температури повітря в другій половині зими спричинюють
морозно-сонячні опіки. У розвилках і біля основи скелетних гілок кора
буріє, відстає, скручуючись доверху. Таку кору видаляють, вирізаючи 2–3
см здорової тканини, та спалюють. Якщо хвору кору залишити, то в ній
поселяться збудники хвороб деревини, й рослина поступово всохне. Рану
дезінфікують 1%-вим розчином мідного купоросу (10 г на 1л води); після
нанесення розчину потрібно, щоб він засвоївся, підсох і тільки потім
рану замазують садовим варом або глиною зі свіжим коров’яком (у
співвідношенні 1:1). Перед замазуванням рани можна обробити
гетероауксином (0,5 г на 10 л води). Великі рани після нанесення замазки
обв’язують тканиною або мішковиною, тільки не плівкою. Лікування ран
таким способом сприятиме їхньому швидкому заживанню й запобігатиме
зараженню деревини грибами. Таку операцію проводять у відлигу за
плюсової температури. Очищені штамби та розгалуження скелетних гілок від
старої відмерлої кори, вдруге (після осіннього побілення) білять 20%-вим
розчином вапна та 3%-вим розчином мідного купоросу (2 кг + 300 г на 10 л
води) з додаванням 2 кг глини.

Для запобігання розвитку неінфекційних хвороб на сливі підтримують
високий агрофон. У разі хлорозу хворі дерева поливають двічі-тричі
перманганатом калію (30–40 г/дерево). Проти хлорозу, за дефіциту сірки,
дерева обприскують сірчанокислим марганцем (0,5–0,5%-вим розчином — до
розпускання бруньок) або сірчанокислим залізом. Лікувальним заходом
проти хлорозу на карбонатних грунтах є внесення в грунт або позакореневе
підживлення комплексонами заліза Fe — ДТПУ (диетилентриамінпентаоцтова
кислота із залізом). Окрім 0,15%-ого Fe ДТПУ, позакореневе підживлення
проводять однією із сполук 0,5–0,7%-вим залізним купоросом, 1%-вим
лимонокислим залізом, 0,15%-вим Fe ПППУ, 2–3%-вим ОП-М-FeMn. За
вегетаційний період насадження обробляють двічі-тричі — зразу після
розпускання листя, надалі з інтервалами десять-п’ятнадцять днів.

Борне голодування спричинює утворення “відьминих мітел” і розеток
дрібних потовщених листків. На грунтах, за дефіциту бору, його
компенсують внесенням бури (400 г/дерево) або мінеральних добрив із
додаванням бору.

За кальцієвого голодування порушується формування кісточок. Дієвим
заходом при цьому є дві-п’ять обробок 0,4–0,7%-вим розчином хлористого
кальцію.

На основі агрохімічних обстежень грунту, візуальних спостережень за
рослинами виявляють брак того чи іншого біогену. Агрохімічний аналіз дає
змогу діагностувати наявність макро- чи мікроелементів, за потреби,
вчасно провести підживлення, що відповідає науково обгрунтованим
загальноприйнятим рекомендаціям.

Важливе значення має формування й обрізання дерев. Загущена крона сприяє
розвитку грибних хвороб і знижує ефективність захисних заходів. Під час
обрізання знищують муміфіковані плоди, які є джерелом інфекції плодової
гнилі (концентричне розміщення на уражених плодах спорових купок),
видаляють і спалюють сухі, пошкоджені та хворі гілки. Видалення порослі,
яка є резерватором попелиці, звисаючих до землі гілок, проріджування
крони та зниження її висоти до 3–3,5 м дають змогу істотно зменшити
чисельність шкідників, поліпшити мікроклімат і догляд за деревами. Всі
зрізи на гілках діаметром понад 2 см відразу після обрізування замазують
садовим варом, глиною з коров’яком, олійною фарбою з додаванням Топсіну
М (1–2%) або Бенлату. Після видалення хворих гілок і після обрізання
дерев секатори, пилки та ножі дезінфікують 5%-вим розчином формаліну.
Якщо восени-взимку не вдалося здійснити в садах санітарно-профілактичні
заходи, зазначені вище роботи проводять напровесні. У разі виявлення на
деревах камедетечі, зачищають кору та вирізають хвору деревину, рани
замазують садовим варом, глиною з коров’яком, олійною фарбою з
додаванням Топсіну М (1-2%) або Бенлату. Особливо жорстку боротьбу
ведуть із бур’янами, які є конкурентами культурних рослин за поживні
елементи, вологу та світло. Крім того, вони сприяють збереженню та
поширенню інфекції та попелиці.

Збудник бактеріального раку — паличкоподібна бактерія Bactrium
tumefaciens Smith et and Towsend (Conn) більше уражує зерняткові
культури, ніж кісточкові. Для захисту від патогена поля розсадника
кісточкових культур розміщують на ділянках, де не вирощували плодові,
ягідні та овочеві культури. Кращими попередниками є багаторічні трави,
зернові та зернобобові культури, вони оздоровлюють грунт від збудника
кореневого раку. Грунт у розсаднику утримують чистим від бур’янів,
оскільки вони є резерваторами бактерій та кормом для шкідників, розвиток
яких пов’язаний із грунтом. Щоб створити несприятливі умови для розвитку
бактерій на грунтах з лужною реакцією, перед висіванням насіння чи
висаджуванням саджанців вносять фізіологічно кислі добрива, насамперед
фосфорні та калійні. Азотних добрив не вносять. Саджанці з великими
раковими пухлинами та наростами на головному корінні чи кореневій шийці
вибраковують. Нарости вирізають і спалюють, а кореневу систему
дезінфікують 1%-ою бордоською рідиною.

Основними заходами проти вірусних хвороб є превентивні. Насамперед,
виявляють вірофорні дерева, викорчовують та спалюють їх. Прищепний
матеріал для тиражування саджанців відбирають лише в тестованих
маточниках. Нові насадження закладають оздоровленим матеріалом.
Впроваджують стійкі та толерантні до вірусу шарки сорти. Для захисту
молодих насаджень від повторних заражень проводять обприскування проти
комах-переносників вірусів і мікоплазм.

Науково обгрунтоване прийняття рішення про проведення захисних заходів
проти шкідливих організмів є однією з важливих складових інтегрованого
захисту рослин. Висока ефективність обробок проти шкідників і хвороб
досягається встановленням оптимальних строків їхнього проведення.
Основою для визначення оптимальних строків є фенофази плодових дерев,
погодні умови й спостереження за розвитком шкідників та збудників
хвороб.

Облік шкідників сливи та їхній ЕПЧ

У фенофази набрякання бруньок — початок зеленого конусу обстежують кору
штамбів, скелетних гілок і струшують гілки (по 4 гілки/дерево) на десяти
деревах, розміщених по діагоналі кварталу саду. Встановлюють чисельність
яйцекладок листовійок, які зимують у стадії яйця — розанової,
строкатозолотистої (економічний поріг чисельності (ЕПЧ —3
яйцекладки/дерево), листовійок, які зимують у стадії гусениць (10–15
гус./100 розеток), плодових кліщів (понад 10 яєць на 1 плодушку або 2000
яєць/2 погонних метри 1–3-річних гілок), каліфорнійської щитівки
(1лич./2м.п. 1–3-річних гілок), кільчастого й і непарного шовкопрядів
(по 1 яйцекладці/м3 крони), білана жилкуватого, золотогуза (по 1
гнізду/м3 крони), сливової обпиленої попелиці (30 яєць/2м. п. 1–3-річних
гілок), сірого брунькового довгоносика (35–50 екз./доросле та 5–6 екз./
молоде дерево).

gdm;Z

е дерево, за умови теплої весни, або 30 жуків/2-річне дерево за
прохолодної весни), сливову обпилену попелицю (10 лич./100 листків).
Аналізують зараженість кісточок сливи (падалиці) товстоніжкою (1,2
лич./дерево).

Під час фенофаз білий бутон — до цвітіння в крону дерев вивішують білі
клейові пастки для обліку імаго чорного сливового пильщика (10
екз./пастку за два дні), обстежують по 100 розеток на 10 деревах,
виявляючи сливову обпилену попелицю (10 лич./100 листків), листовійок,
що зимують у стадії яєць і гусениць (4–5 гус./100 розеток), золотогуза,
білана жилкуватого і непарного шовкопряда (по 8 гус./100 розеток або 1
гніздо/дерево), п’ядуна-шовкопряда буро-смугастого (5 гус./100 розеток),
плодових кліщів (3–4 екз./листок).

У фазі кінець цвітіння — осипання фізіологічної падалиці вивішують у
кроні дерев феромонні пастки з атрактантом сливової плодожерки,
оглядають по 100 листкових розеток або зав’язей на десяти деревах для
виявлення сливової попелиці (15 лич./ 100 листків), павутинних кліщів
(4–5 екз./листок), каліфорнійської щитівки (1 личинка або самка/2м.п.
гілок, комплексу листогризучих шкідників (5–7 гус./100 розеток),
листомінуючої молі (3 гус./100 листків), чорного сливового пильщика (3
лич./100 зав’язей), сливової плодожерки перезимувалого покоління (12
метеликів /пастку за тиждень).

Влітку визначають чисельність імаго сливової плодожерки першого
покоління (5–6 метеликів/пастку за тиждень), сливової попелиці (6–8
колоній/100 листків чи гілок), листовійок (6-8% листків або 1% плодів,
заселених гусеницями), совки, п’ядунів (по 5–7 гус./100 листків),
американського білого метелика (1 гніздо/дерево).

Для визначення ефективності захисних заходів проти сливової плодожерки
аналізують проби плодів (по 500 шт./дерева) з п’яти дерев у періоди
збору врожаю ранніх (липень), середніх (серпень) чи пізніх (вересень)
сортів сливи (2% пошкоджених плодів).

Імунологічний метод захисту

Закладаючи сад, враховують імунологічні характеристики сортів. Відносно
стійкими проти клястероспоріозу є сорти: Ренклод зелений, Ренклод
фіолетовий, Ренклод Альтана, Ренклод київський, Анна Шпет, Кірке, Угорка
звичайна, Угорка ажанська. Практично стійкі проти плодової гнилі сорти
Анна Шпет, Угорка велика солодка, Угорка домашня, Угорка Вангейгейма,
Персикова, Ренклод Альтана, Ренклод фіолетовий. Стійкими проти плодової
гнилі є сорти Угорка ажанська, Угорка італійська, Ренклод зелений.
Найстійкішими проти полістигмозу є сорти: Очаківська біла, Угорка
ажанська, Ренклод Альтана, Ренклод зелений, Ренклод реформа, Ренклод
Бріангстона, Ренклод Франца Йосипа. Відносно стійкі проти вірусу шарки
сорти Стенлей Кірке, Анна Шпет, Угорка ювілейна, Угорка велика солодка,
Угорка ажанська, Монфорт, Пам’яті Костіной, Бербанк. Імунні до шарки
сорти Опал, Сколдус, Жовта пляшкоподібна.

Біологічний метод захисту

Теоретичною й практичною передумовою розвитку та вдосконалення біометоду
є відоме у біології положення про біоценотичну рівновагу в природі, яка
грунтується на регулюванні рівнів чисельності одних видів — жертв або
господарів — іншими — хижаками, паразитами, патогенами.

У штучних ценозах (садовий агроценоз) щільність популяцій шкідників
регулюють здебільшого антропічними факторами. Для підсилення процесів
саморегуляції організмів застосовують засіб штучної колонізації у
насадженнях хвороботворних мікроорганізмів, переважно бактерій із групи
бацилюс тюрінгієнзіс і їхніх токсинів. На основі цих бактерій випускають
бактеріальні препарати, які знижують чисельність рослиноїдних комах і
практично не впливають негативно на представників корисної фауни.

Доцільність обприскувань встановлюють зіставленням фактично виявленої
чисельності шкідників з економічним порогом чисельності. Якщо кількість
шкідників буде більшою за ЕПЧ, тоді є потреба в захисних заходах.

Найперспективніший шлях розвитку біологічного методу — виявлення
критеріїв ефективності природних популяцій попелицевих корівок. З
урахуванням регулюючої ролі корівок (сонечок) і їхніх личинок та інших
видів корисних комах-хижаків — золотоочок, мух-дзюрчалок за порогових
співвідношень у системі ентомофаг : попелиця 1:35 — 1:45 можлива відмова
від хімічного захисту насаджень від сливової попелиці. Зменшення
пестицидного навантаження на довкілля на основі застосування критеріїв
ефективності попелицевих корівок сприяє відновленню біоценотичних
зв’язків і збереженню чистоти агроценозів за значного економічного
ефекту.

Співробітники Інституту садівництва УААН і Придністровської дослідної
станції садівництва розробили систему захисту сливи від чорного
сливового пильщика, сливової обпиленої попелиці, сливової плодожерки,
плодової гнилі та клястероспоріозу. Вона базується на застосуванні нової
препаративної форми мікробіологічних препаратів (Гаупсину, Лепідоциду,
Бітоксибациліну, Актофіту, Планризу) з урахуванням регулювальної ролі
ентомофагів сливової обпиленої попелиці, феромонного моніторингу та
чинників погоди, що уповільнюють розвиток і обмежують чисельність
плодожерки.

Основне місце в рекомендованій системі захисту займають дворазові
обробки насаджень мікробіологічними препаратами, (проти кожного
фітофага) з інтервалом 10–12 днів. Решта заходів — утримання грунту під
чорним паром, якісне обрізання дерев — доповнюють систему й сприяють
підвищенню її ефективності.

Запропонована система дає змогу: досягти ефективності проти пильщика —
92%, плодожерки — 96%, попелиці — 89%; одержати 85%-ву прибавку врожаю
проти контролю; підвищити вміст у плодах загальних пектинів, фенолів;
досягти рівня рентабельності 256% (на контролі 167%).

Істотною перевагою рекомендованої системи інтегрованого захисту сливи,
порівняно з хімічною системою, є те, що вирощені плоди придатні на
виробництво продукції для дієтичного й дитячого харчування.

Хімічний метод захисту

Хімічний захист сливових насаджень здійснюють рекомендованими “Переліком
… 2006” пестицидами. Для плодоносних садів рекомендовано 13
інсектицидів і чотири фунгіциди, що, відповідно, в 6,7 і 10,3 раза
менше, ніж для яблуні. За наявності щитівок, попелиць, листовійок дерева
до розпускання бруньок за температури повітря вище 4°С обприскують
ДНОКом (раз на три роки). Якщо чисельність шкідників нижча за ЕПЧ,
замість ДНОКу, у фенофазі зеленого конуса проти хвороб застосовують
класичний фунгіцид 3%-ної бордоської рідини. Проти попелиць, листовійок,
п’ядунів, довгоносиків ефективні Золон, Сумітіон, Блискавка, Данадим,
Фуфанон. У разі виявлення личинок мандрівниць каліфорнійської щитівки
застосовують препарат 30 В або ПС-30. Розвиток хвороб контролюють
обприскуванням дерев 1%-ою бордоською рідиною (застосовують окремо, не
змішуючи з іншими пестицидами), хлорокисом міді або Хорусом. Під час
проведення обприскування роблять бакові суміші пестицидів — інсектицид +
фунгіцид. Фосфорорганічні інсектициди та фунгіциди зберігають
токсичність 10–14 днів. Випадання опадів зменшує цей період до семи
днів. Інтервали між обробками становлять 10–14 днів. Для захисту імунних
і толерантних до плямистостей сортів у період вегетації, залежно від
вологості, достатньо однієї-двох обробок (перша — після цвітіння, друга
— після збирання врожаю).

За результатами наших досліджень, високу інсектицидну дію проти чорного
сливового пильщика та інших шкідників виявили препарати на основі
імідаклоприду (Конфідор 20% в.к., Варант 20% в.к., Ратибор 20% в.к.).
Обробку сливи проти шкідника проводять на початку розпускання перших
бутонів (пік льоту імаго) або після цвітіння. Препарати на основі
імідаклоприду належать до групи неонікотиноїдів, період їхньої токсичної
дії — 21 день. Одноразової обробки одним із цих препаратів достатньо для
захисту сливи від пильщика.

Під час проведення обробки до цвітіння проти пильщика через вісім-десять
днів після цвітіння слід провести чергове обприскування проти сливової
товстоніжки. Як захисний засіб використовують один із зазначених вище
препаратів.

Перше захисне обприскування проти сливової плодожерки здійснюють після
накопичення суми ефективних температур 200°С (початок відродження
гусениць). Слід підкреслити, що із настанням прохолодної (нічні години)
та вологої погоди, яка буває в червні, розвиток передімагінальних стадій
плодожерки гальмується. Тому строк обробки змінюється, і його коригують,
зважаючи на стан погоди та динаміку льоту плодожерки. Через шість днів
після відлову 12 і більше самців плодожерки (за тиждень) і температури
понад 15°С у вечірні години доцільно провести обробку. На середніх
сортах через 14 або 21 день (залежно від препарату) сливу проти
плодожерки обприскують удруге. Із настанням теплої погоди в серпні
створюються оптимальні умови для розвитку сливової плодожерки. Її
чисельність і шкодочинність зростають. Для обмеження щільності популяції
шкідника на пізніх сортах проводять третю обробку, застосовуючи один із
рекомендованих інсектицидів.

Встановлено, що за використання сумішей хімічних засобів захисту рослин,
регуляторів росту та мінеральних добрив можна знизити норму витрати
пестицидів на 10–35%. Зміна норми витрати досягається завдяки підвищенню
токсичності та пролонгованості дії пестицидів. Існує думка, що
комплексне застосування пестицидів знижує появу резистентності в
шкідливих об’єктів до засобів захисту. Макро- та мікродобрива в суміші з
пестицидами прискорюють подолання стресу культурних рослин після
використання одних пестицидів, крім того, 3–5 кг/га азотних мінеральних
добрив, доданих у робочий розчин, поліпшують його технологічні якості:
стабільність суспензій та емульсій, змочуваність, прилипання та
утримання на обприсканій поверхні рослин.

Регулятори росту рослин (РРР) справляють різнобічну дію на оброблені
об’єкти та активно оптимізують фітосанітарній стан агроекосистеми.
Обприскування вегетуючих рослин РРР зумовлює зменшення коефіцієнта
розмноження патогенів, а індуковані рослини стають бар’єром на шляху
поширення інфекцій, стримуючи масові прояви хвороб — епіфітотії.
Біостимуляторам властиве підвищення врожайності рослинних організмів на
15–20% із поліпшенням якості продукції, зниженням вмісту важких металів
і радіонуклідів.

Похожие записи