.

Захист саду після цвітіння і на початку літа (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 4283
Скачать документ

Реферат на тему:

Захист саду після цвітіння і на початку літа

Період після цвітіння та початок літа є дуже важливим і вирішальним для
садівників. Це не тільки час збирання врожаю (суниця, вишня, черешня), а
й вчасного та кваліфікованого захисту рослин від шкідників та хвороб.
Пасивно спостерігати за розвитком шкідливих організмів справжній
садівник не дозволить собі. Знизити шкодочинність і регулювати розвиток
шкідників можна різними методами. Крім практичних порад, у статті
розглянуто останні напрацювання лабораторії захисту рослин Інституту
садівництва, які посприяють підвищенню ефективності та екологічності
захисних заходів плодово-ягідних культур.

Значних збитків плодовим деревам завдають щитівки та несправжньощитівки;
масово поширені й шкідливі (особливо в зоні Степу) каліфорнійська, а в
Лісостепу — комоподібна щитівки. Через 33–38 днів після цвітіння пізніх
сортів яблуні відроджуються личинки-мандрівниці каліфорнійської щитівки,
які, висмоктуючи сік із кори, плодів і листків, спричинюють засихання
пагонів і гілок, а на плодах залишаються червоні цятки, через що
погіршуються їхні смакові та товарні якості. Розвивається в двох
поколіннях. Личинки комоподібної щитівки відроджуються після цвітіння.
Шкідник дає одне покоління.

Листковий апарат плодових дерев пошкоджують різні види молей. У садах
приватного сектору найпоширенішими та найшкідливішими видами є яблунева
і плодова горностаєві молі. Перший вид розвивається лише на яблуні, а
другий — переважно на кісточкових культурах. Вони живуть групами,
заселяють верхівки пагонів, обплутують їх павутиною, утворюючи великі
гнізда-“домівки”. Гусениці живляться від 35 до 45 днів. За цей термін
вони переходять на інші гілки, знелистнюючи їх. На садових ділянках
доводилося спостерігати, коли старовікові дерева за високої щільності
популяції фітофагів залишалися без листя. Горностаєві молі дають за рік
по одному поколінню. Листомінуючі молі представлені яблуневою
нижньобічною — спеціалізований шкідник, верхньобічною плодовою
(пошкоджує всі рослини родини розоцвітих) та глодовою кружковою міллю.
Самиці верхньобічної відкладають яйця з верхнього боку листка, а
нижньобічної та глодової — нижнього. Гусінь ушкоджує середину листка у
вигляді овальних мін діаметром 7–8 мм та залишає в них концентричні кола
дрібних чорних екскрементів. У разі масового заселення рослин
листомінуючими молями на листках нараховується понад 10 мін. Пошкоджене
листя змінює забарвлення із зеленого на світло-жовте або
темно-коричневе, зменшується його асиміляційна поверхня, погіршується
процес фотосинтезу. Глодова міль за рік дає одне покоління, а верхньо-
та нижньобічна — три.

У червні відбувається літ метеликів грушевої плодожерки. Це
спеціалізований шкідник, він пошкоджує тільки грушу. За значної
чисельності може завдати чималої шкоди плодам раннього та середнього
строків дозрівання. Метелики літають через 35–38 днів після квітування
сорту Олександрівка. Для точного визначення строку проведення захисних
заходів важливо зафіксувати дату закінчення квітування. Самиці грушевої,
так само як і яблуневої, плодожерки літають і відкладають яйця ввечері,
коли температура перевищує 15°С. Відкладені яйця червоні, потім стають
рожево-сірими. Гусінь після відродження, не виходячи з яйця, одразу
вбуравлюється в плід, робить хід до насіннєвої камери, де живиться
насінням до виходу на заляльковування. Подібна особливість розвитку
грушевої плодожерки ускладнює боротьбу з нею. Генерація однорічна.

Надзвичайно великої шкоди яблуні завдає яблунева плодожерка. Втрати
плодів можуть перевищувати 80%. Після виплоджування гусінь деякий час
“блукає” в пошуках плоду. Їй властиво не одразу проходити до насіннєвої
камери, тоді вона вилазить на поверхню плоду в пошуках іншого ходу.
Перший вхідний отвір зарубцьовується, а в другому плоді гусінь виїдає
насіння і до виходу на коконування може пошкодити 2–3 плоди. Такий
спосіб життя яблуневої плодожерки спрощує тактику хімічного захисту від
неї порівняно з грушевою. Яблунева плодожерка, залежно від зони, дає два
(у північних районах за спекотного літа розвивається друге,
факультативне, покоління) чи три покоління.

Несправжньогусениці яблуневого плодового пильщика старшого віку виїдають
усе насіння й руйнують насіннєву камеру, а сливового — незатверділі
кісточки, покидають пошкоджену зав’язь і коконуються у верхньому шарі
грунту. За період свого розвитку одна личинка пошкоджує від 3 до 6
плодів. Розвиваються в одній генерації.

У червні на корі плодових, деревних і чагарникових рослин: клена
ясенелистого, терену, глоду, волоського горіха — починають
виплоджуватися личинки буйволоподібної цикадки (горбатка буйвол).
Шкідник поширений повсюдно, здебільшого в молодих насадженнях плодових
культур, особливо шкідливий на Півдні України. За сильного заселення
рослин цикадкою пошкодження, спричинені нею, призводять до засихання
пагонів і молодих дерев. Шкодять самиці, роблячи парні надрізи кори й
деревини у вигляді дужок, у які відкладають яйця. Із надрізів
виділяється пасока, камедь, кора відстає і відмирає, пагони та гілочки
недорозвиваються, засихають. Личинки цикадки живляться соком культурних
рослин і бур’янів (осоти, берізка польова, щириця, люцерна, горох,
морква). В разі відсутності такого корму вони гинуть. За рік дає одну
генерацію.

На початку літа часто можна помітити на груші чорні верхівки пагонів і
скупчення на них личинок грушевої листоблішки оранжевого з бурими
плямами на спині (в першому) та зелено-коричневого забарвлення в п’ятому
віці. Личинки, висмоктуючи сік, рясно вкривають листя й пагони
екскрементами — медвяною росою або падевим медом, який липне і блищить
на сонці. На таких листках поселяються сажисті сапрофітні гриби, вони
змінюють зелене забарвлення листя на чорне. Пошкоджене листя
деформується і відмирає, пагони недорозвиваються, плоди мають низькі
смакові й товарні якості. Протягом року розвивається 4–5 поколінь.

У саду можна виявити краї листків яблуні, груші, закручені догори у
вигляді тугих червоних трубочок, усередині яких розміщуються по кілька
десятків личинок галиці. Пошкоджені листки чорніють, засихають і
осипаються. Яблунева та грушева листкові галиці дають на рік,
відповідно, 3–4 і 4–5 поколінь. Щоб їх позбутися, зрізають і спалюють
пошкоджені пагони.

Плодовим деревам (особливо на молодому листі) чималої шкоди завдають
попелиці: зелена яблунева, грушево-зонтична, сливова обпилена, смугаста
персикова, вишнева та низка інших видів. Личинки й дорослі комахи
скупчуються на листках і пагонах, висмоктуючи з них сік, а яблунева
подорожникова попелиця шкодить ще й плодам, вони деформуються.
Пошкоджене листя скручується і закриває їх. Пагони погано ростуть,
викривлюються і за сильного пошкодження засихають. Із весни до осені
попелиці розмножуються без запліднення (партенокарпічно), народжуючи
живих особин. За літо, залежно від виду, розвивається 10–15 поколінь.
Висмоктуючи соки з рослин, личинки виділяють медвяну росу. Солодкими
виділеннями ласують мурахи, які у великій кількості збираються в
колоніях попелиць і захищають їх від хижих корисних комах (сонечко,
личинки сирфід і золотоочки).

Плодам сливи, аличі, абрикоса, терену, вишні та черешні завдає шкоди
евритома сливова, або сливова товстоніжка. Через 10–12 днів після
квітування сливи самиця яйцекладом проколює зав’язь і всередину ще не
затверділої кісточки відкладає яйце. Личинки після виплоджування живуть
у кісточці та живляться її ядром. Пошкоджені плоди передчасно
забарвлюються у фіолетовий колір і осипаються на землю разом із
личинками, які перезимовують у кісточці. Генерація однорічна.

Молодим і старим плодовим деревам і посадкам ягідних культур шкодять
личинки хрущів, здатні підгризати коріння, а за великої чисельності —
кору кореневої шийки дерев. Підгризання кореневої системи рослин
упродовж вегетаційного періоду призводить до поступового засихання
молодих саджанців, плодоносних дерев, кущових ягідників, суниці. Личинки
в пошуках кормів, пересуваючись по горизонталі, долають значну відстань
— близько 100 м, – надають перевагу вологішому грунту.

У червні для плодових дерев характерний активний ріст пагонів і плодів.
Якщо в цей період бувають атмосферні опади, то виникає небезпека
масового ураження дерев яблуні та груші вторинною інфекцією парші;
абрикоса, сливи, черешні — клястероспоріозом, або дірчастою плямистістю;
вишні та інших кісточкових — кокомікозом.

Справжнім злом для яблуні та груші є парша, яка уражує молоде листя,
квіти, плодоніжки, плоди, а на груші кору. Найбільше уражуються сорти
яблуні Ренет Симиренка, Айдаред, Мекінтош, Спартан, груші — Лісова
красуня, Ільїнка, Бере Арданпон, Бергамот мліївський. Сприятливі умови
для розвитку хвороби створюються за вологої та теплої погоди. Спори
швидко проростають і заражують молоде листя за краплинної вологи та
температури, близької 15°C. Якщо не вжити захисних заходів, вітер і дощ
перенесуть збудник парші на здорове листя та плоди. Плями парші яблуні
розміщуються переважно з верхнього боку листка, а груші — з нижнього. На
плодах уражена тканина пробковіє, тріскається, в утворені ранки
потрапляють спори моніліальної гнилі, вони загнивають, стають чорними та
висять на дереві до наступного року. Уражені пагони груші покриваються
дрібними здуттями, які пізніше розриваються під тиском конідій, від чого
кора має шорсткий вигляд і лущиться.

Збудники хвороб мають “вузьку спеціалізацію”: збудник парші яблуні не
уражує грушу і навпаки. Щоб запобігти втратам урожаю зерняткових порід
від парші, культивують сорти, стійкі проти хвороби. У сортименті яблуні
та груші стійкими проти парші є вітчизняні та інтродуковані зарубіжні
сорти. Яблуня — Імрус, Чистотіл, Едера, Аскольда, Пріма, Прісцила,
Пріам, Орловім, Первенець; груші — Любимиця Клаппа, Золотоворітська,
Трембіта, Яблунівська, Етюд, Жозефіна мехельнська.

Листя вишні та черешні сильно уражується кокомікозом як на молодих, так
і на плодоносних деревах. Слабше уражуються слива, абрикос, терен. У
першій половині червня з нижнього боку листків з’являються численні
розкидані або близько розміщені плями темно-бурого кольору. На
плодоніжках вишні ураження мають вигляд білуватих плям із рожевою
облямівкою. На плодах у місцях ураження утворюються вдавлені великі
коричневі плями зі світлим нальотом спороношення. Гриб дає за літній
сезон 8–10 поколінь і масово уражує вишню та черешню. Хвороба менш
інтенсивно розвивається в суху погоду. Масове ураження кокомікозом
спричинює наприкінці липня і в серпні листопад, і дерева оголюються
повністю. У дерев, які втратили листя, погіршується зимостійкість,
відбувається неповноцінне закладення плодових бруньок під урожай
наступного року. Сорти черешні, що сильно уражуються кокомікозом, —
Дрогана жовта, Жабуле, Валерій Чкалов, Присадибна, Красуня Києва; вишні
— Анадольська, Володимирська, Любська, Гріот український. Сорти черешні,
які слабо уражуються хворобою, — Бігарро Оратовського, Мелітопільська
рожева, Киянка, Чорна пізня, вишні — Шпанка рання, Мелітопольська
десертна, Українка, Шалунья, Жуковська.

Для оздоровлення фітосанітарного стану в садових агроценозах та
отримання стабільних і рясних урожаїв важливо впродовж періоду вегетації
виконувати комплекс заходів із догляду за плодово-ягідними культурами.
Пестицидне навантаження зменшують за рахунок упровадження сортів,
імунних і стійких проти плямистостей, борошнистої роси та інших
економічно значущих збудників хвороб. Поширення інфекції патогенів і
зменшення чисельності шкідників досягають, вирізаючи прикореневу
поросль, зачищаючи штамби, скелетні гілки від старої відмерлої кори,
моху, лишайників, згрібаючи та обрізаючи суху й хвору біомасу рослин із
дальшим її спалюванням або подрібненням (гілки) і закладанням у
компостну яму. В саду створюють високий культурний агрофон: проводять
обрізання та проріджування крони дерев і кущів, що поліпшує циркуляцію
повітря, освітлення, швидке підсихання вологого листя. Уникають
загущення посадок, внесення підвищених норм азотних добрив. Проведення
зазначених вище заходів, крім профілактичного, має ще дієвий,
цілеспрямований характер, який проявляється в погіршенні екологічних
умов для розвитку шкідливих організмів і зменшенні щільності їх
популяцій.

Проведення захисних заходів, як і їх вибір, залежать від загрози
ураження чи пошкодження рослин. Щоб мати чітку картину шкодочинності,
треба постійно спостерігати за розвитком і поширенням шкідливих
організмів.

У період вегетації проти личинок-мандрівниць комоподібної щитівки
обробку проводять після цвітіння яблуні, а проти каліфорнійської —
наприкінці червня на початку липня. Для обприскування дерев застосовують
препарат №30В, 78% к.е., 0,4 л/20 л води. У промислових насадженнях
проти щитівок використовують фосфорорганічні препарати: Бі-58 новий, 40%
к.е.*, 0,8–2 л, Диметоат, 40% к.е.*, 2 л, Дурсбан*, 48% к. е., 2 л/га,
Рогор-С, 40% к.е.*, 2 л, Фуфанон, 57% к.е.*, 2 л/га (аналог карбофосу)
або комбінований препарат Нурелл Д*, 55% к. е., 1—1,5 л/га.

6

gdT#i

, 70% в.г., 0,07 кг, Моспілан, 20% р.п., 0,4–0,5 кг/га. Ці препарати
рекомендовано для застосування в садах різних форм власності. Щоб
досягнути високої ефективності обприскування, стежать, аби робочий
розчин добре змочив усі органи дерева, особливо тріщини на корі. В разі
виявлення заселення насаджень щитівками вживають механічних заходів:
зішкрябують і спалюють стару кору, вирізають засохлі гілки і навіть
викорчовують дерева, сильно заселені шкідником, з обов’язковим
спалюванням.

Обприскування проти горностаєвих молей проводять одразу по закінченні
цвітіння яблуні, під час утворення гусінню великих павутинних гнізд. Для
хімічного захисту використовують один із інсектицидів піретроїдної
групи: Арріво, 25% к.е., 1,5 мл; Децис, 2,5% к.е., 2 мл; Кінмікс, 5%
к.е., 2 мл; Карате, 5% к.е., 2 мл; Ф’юрі, 10% в.е., 0,7 мл; Фастак, 10%
к.е., 2 мл; Шерпа, 25% к.е., 1,5 мл/10 л води. У присадибних садах із
дерев знімають павутинні гнізда з гусеницями та лялечками горностаєвих
молей і спалюють їх. У гусеницях розвивається паразит агеніаспіс, який
може знищити близько 70% особин шкідника. Для збільшення чисельності
агеніаспіса павутинні гнізда з гусеницями не спалюють, а розміщують у
ящики, обтягнуті металевою чи капроновою сіткою з отвором 1–1,5 мм, і
залишають у саду. Коли розвиток імаго паразита закінчується, із гусениць
виходять молі, летять у сад і заражають нові яйця. Обприскування проти
мінуючих молей проводять після цвітіння яблуні, використовуючи
піретроїдні інсектициди. Обробки проти мінуючих молей літніх поколінь
збігаються з обробками проти яблуневої плодожерки.

Крім хімічного, проти імаго молей та інших шкідників низки лускокрилих
ефективний фізико-механічний метод. Метелики літають переважно в
сутінках і вночі. Для їх відловлювання і дальшого знищення застосовують
пастки з бродильними пахучими речовинами. Для приготування принад
використовують сухофрукти, з яких варять узвар. Після охолодження до
узвару додають цукор і дріжджі. Як принаду можна використовувати мелясу.
Приготовлені принади розливають у коритця або в інші ємності та
розвішують на кронах дерев або розставляють серед рослин. Метелики
летять на запах, попадають у рідину й гинуть. Із пасток метеликів щодня
потрібно видаляти. Встановлення пасток дає змогу не тільки зменшити
кількість метеликів, а й вести спостереження за динамікою їх чисельності
та розвитком шкідників.

Встановлення оптимального терміну захисних дій проти гусениць першого
покоління яблуневої плодожерки грунтується на визначенні суми ефективних
температур — 230°С (поріг — 10о), для грушевої — 380°С. Обприскування
проти яблуневої плодожерки доцільне за пошкодження 2% і більше плодів
урожаю в попередньому році та в разі виявлення двох і більше гусениць
(що зимували) на ловильний пояс. Обробку проводять на 5–6 днів пізніше
терміну, коли сума температур сягне 230°С. Зниження чисельності
яблуневої плодожерки в другому й третьому поколіннях можливе, якщо в
червні на штамби дерев порозкладати ловильні пояси і періодично їх
знімати й знищувати в передімагінальні стадії. Ефективним заходом є
систематичне збирання й знешкодження опалих яблук, що перешкодить гусені
вийти з плоду на коконування.

За сучасних умов як для промислових насаджень, так і для приватного
сектору проти шкідливихчленистоногих рекомендовано новий клас
інсектицидів із групи регуляторів росту комах. Препарати цієї групи
порушують метаморфоз комах, кліщів, а саме: розлад ембріонального
розвитку. Для роздрібного продажу населенню рекомендовано інсектициди
Матч, 10% к.е., та Рімон, 10% к.е., з нормою витрати, відповідно, 8 мл/5
л і 6 мл/ 10 л води. Матч і Рімон інгібують утворення хітину, що
унеможливлює формування кутикули в процесі линьки. Цим препаратам
властивий тривалий період захисної дії (25–35 днів), який у 2–2,5 раза
більший, ніж у ФОС чи піретроїдів. Крім основних шкідників плодових
культур (листовійки, плодожерки, мінуючі молі), Матч контролює бурого та
інші види павутинних кліщів, а Рімон — личинкову стадію шкідників родин
твердокрилих (квіткоїди, брунькоїд, казарка, букарка), рівнокрилих
(попелиці, листоблішки), двокрилих (вишнева муха, галиці). Регулятори
росту комах безпечні для корисної ентомо- та акарофауни, що дає змогу
збільшити щільність їх популяції і підвищити роль у регуляції
чисельності шкідливих комах і кліщів. Оптимальними строками
обприскування є завчасна обробка плодових дерев — до відкладання
самицями яєць. За такого режиму застосування досягається висока
ефективність проти фітофагів, личинки яких ведуть прихований спосіб
життя і є недоступними для контактних препаратів.

Після цвітіння яблуні та сливи проти плодових пильщиків застосовують
системні препарати: Актара, 25% в.г., 1,5 г, Вектор, 20% в.р.к., 2,5 мл,
Конфідор, 20% в.р.к., 2,5 мл, Моспілан, 20% р.п., 2 г/10 л води.
Регулярне обривання та збирання пошкодженої зав’язі з дальшим її
знищенням зменшує чисельність популяцій плодових пильщиків.

Заходами захисту від буйволоподібної цикадки є підтримання високого
агрофону в садових насадженнях, утримання грунту під чорним паром і
знищення бур’янів (особливо в червні) тощо. Ефективними хімічними
засобами проти цикадки є препарати Актара та Конфідор у рекомендованих
нормах витрати. В садах і полях розсадника обприскують дерева й
рослинність під ними. Оптимальні строки обробок — із другої декади
червня до другої декади серпня.

У період живлення проти грушевої листоблішки (у фази рожевого бутона,
закінчення цвітіння, у разі потреби — влітку) використовують Шерпу, але
якщо після її застосування відзначена низька ефективність, то обробку
проводять вдруге фосфорорганічним препаратом Золон, 35% к.е.* (30 мл)
або баковою сумішшю цих препаратів у половинних нормах витрати:
відповідно, — 1 і 15 мл/10 л води. Обов’язкова вимога: щоб застосування
ФОС було високоефективним, температура повітря під час обробки має бути
не нижчою 18°С. Останню обробку Шерпою проводять за 25, Золоном — 40
днів до збирання врожаю.

Щоб запобігти масовому пошкодженню зерняткових порід листковими
галицями, рослини обприскують Шерпою, Золоном* або баковою сумішшю цих
інсектицидів у половинних нормах витрати.

Для контролю розвитку попелиць застосовують біологічний інсектицид
Актофіт, 0,2% к.е., 40–60 мл/10 л води. Якщо є ризик розмноження
попелиць на ягідних культурах у період від цвітіння до збору врожаю,
рослини обприскують робочим розчином препарату. Екологічно безпечною для
ентомофагів і людини є обробка ягідників проти попелиць відваром або
настоянкою тютюну з господарським милом. Зазначені вище біологічні
засоби використовують проти цієї групи шкідників і на плодових
культурах. Високоефективні проти попелиць Актара, Конфідор, Моспілан і
піретроїдні інсектициди.

За високої чисельності сливової товстоніжки та в разі невиконання
захисних заходів можна повністю втратити урожай сливи. Щоб зменшити
кількість личинок, потрібно ретельно зібрати опалі плоди та знешкодити
їх за межами садової ділянки. Масове осипання плодів, пошкоджених
товстоніжкою, починається наприкінці червня — в першій декаді липня.
Перша обробка інсектицидами проти імаго товстоніжки збігається з
обробкою проти пильщика (кінець цвітіння сливи). Друге обприскування
проводять через 10–12 днів. Для цього використовують препарати Бі-58
новий*, 20 мл, Каліпсо, 48% с.к*, або Дантоп, 16% в.г., з нормою витрати
2,5 г/10 л води.

Щоб забезпечити нормальний ріст і розвиток рослин на новій ділянці,
призначеній для посадки рослин, на початку осені грунт перекопують і
вибирають із нього різновікових дугоподібної форми личинок західного або
східного травневого, червневого, мармурового або інших видів хрущів. Цей
захід повторюють навесні перед посадкою. Зібраних личинок добре поїдають
кури або їх знищують. Слід врахувати, що личинки хрущів живуть у грунті
3–4 (західний травневий), 4–5 років (східний травневий), і шкода, яку
вони завдають кореневій системі в перші роки розвитку, буде
малопомітною, тоді як личинки четвертого року життя значно пошкоджують
підземну частину рослини. Механічні заходи з оздоровлення грунту від
личинок мають профілактичний характер і не дають змоги повністю видалити
всіх шкідників. Внаслідок вертикальної чи горизонтальної міграцій нові
личинки знову з’являються під недавно висадженими плодово-ягідними
культурами після попереднього збору їх родичів і завдають рослинам
значних збитків. З виявленням фітофага, після посадки рослин, проводять
їх захист способом поливання під корінь робочим розчином препаратів
Актара, 25 г, або Конфідор, 20% в.р.к., 20 мл/10 л води.

Щоб зберегти врожай від плодової гнилі, потрібно вирізати всі засохлі
гілочки з квітами та листям, уражені моніліальним опіком, які є джерелом
інфекції моніліальної плодової гнилі. Обрізаючи хворі гілки, одночасно
видаляють здорові тканини пагона (5 см) і спалюють їх. Зрізи
дезінфікують 1% розчином мідного купоросу і замазують садовим варом або
масляною фарбою. Такий захід дає змогу видалити уражені гілки, які є
джерелом інфекції моніліального опіку — весняна, та плодової гнилі —
літня форма хвороби. Вирізають і спалюють також пагони яблуні, смородини
та агрусу, уражені борошнистою росою. Проти борошнистої роси
використовують фунгіциди Сапроль, Вектра. Проти сферотеки на агрусі
непогані результати дає кальцинована сода з милом (по 50 г на відро
води). Обробку можна проводити в період наливання плодів з інтервалом
5–7 днів.

Несприятливі екологічні умови (хвороби, шкідники, близьке залягання
підгрунтових вод тощо) спричинюють утворення камеді на корі кісточкових
дерев. Камедь видаляють механічно разом із ураженою тканиною (до
здорової), а в травмовану ділянку з інтервалом 5–7 днів втирають
кашоподібну масу із щавлю або замазують її садовим варом.

Влітку зерняткові культури, сприйнятливі до парші, обприскують
фунгіцидами: Скор, Стробі, Флінт, Вектра, Купроксат, Дітан М 45 або
Сапроль. За слабкого розвитку парші через 10–12 днів після попередньої
обробки обприскування повторюють 0,5% сечовиною з додаванням калійної
солі (50 г/ 10 л води). В районах із сприятливими умови для розвитку
борошнистої роси (суха та жарка погода) дотримуються високої
агротехніки, застосовують поливання, не допускають в саду висихання
грунту. Протягом літа на сприйнятливих до хвороби сортах яблуні
видаляють уражені борошнистою росою пагони, що обмежує інфекційний запас
патогена. Проти борошнистої роси застосовують фунгіциди: Топаз, Топсін
М, Вектра, Стробі, Флінт, Сапроль.

Для запобігання збиткам, які завдає кокомікоз, висаджують стійкі сорти.
Належний догляд за рослинами поліпшує їх фізіологічний стан і підвищує
стійкість проти хвороб. Дерева обприскують тричі: Купроксатом, 34,5%
суспензійний концентрат, — 50 мл, Топазом, 10% к.е., — 3–4 мл, Топсіном
М, 70% порошок, що змочується, — 10 г або Хорусом, 75% в.г., — 2–3 г/10
л води. Важливо зауважити, що часті обробки мідними препаратами
призводять до осипання листя, тому обмежуються 1–2 обробками
препаратами, до складу яких входить мідь. Першу обробку проводять одразу
після цвітіння, другу — через 10–12 днів, але не пізніше як за 20 днів
до збирання врожаю, третю — після збору врожаю і ще раз через 10–12 днів
одним із цих препаратів. Щоб запобігти розвитку звикання збудників
хвороб до фунгіцидів, кожну обробку проводять іншим препаратом. Ротація
фунгіцидів протягом вегетації одночасно усуває розвиток резистентності
та збільшує ефективність захисних обробок.

У період інтенсивного росту плодів і збільшення кількості та площі листя
рослини витрачають більшу кількість мінеральних речовин, насамперед
азоту. Компенсувати їм дефіцит біогенів можна завдяки позакореневому
підживленню слабким розчином мінеральних добрив. Для азотного
підживлення використовують сечовину або нітроамофоску: 0,5 склянки на 10
л води (0,6–0,8% розчин). На груші концентрацію сечовини зменшують
удвічі. Позакореневе підживлення сечовиною з додаванням 0,5% калійної
солі та одного із сильних системних фунгіцидів (Скор, Стробі, Флінт) у
критичний період розвитку парші під час переходу інфекції з листків на
плодові утворення захистить зав’язь яблуні та груші від хвороби і
виключить її зараження не лише паршею, а й плодовою гниллю.

У сучасних умовах у багатьох країнах світу з розвинутим аграрним
виробництвом у програмах захисту сільськогосподарських культур широко
застосовують регулятори росту рослин (РРР), додаючи їх у робочий розчин
пестицидів. РРР — це органічні сполуки, активні в дуже малих дозах, що
впливають на специфічні біохімічні, фізіологічні та морфологічні процеси
в рослинах. Виробництво РРР у світі становить близько 4–5% загального
виробництва засобів захисту рослин. Біорегулятори формують тривалу
системну стійкість рослин проти ураження шкідливими організмами,
запобігають впливу фітотоксичних сполук і механічному пошкодженню.
Встановлено, що використання біорегуляторів не тільки підвищує стійкість
рослин проти збудників хвороб, активно регулює ріст і розвиток рослин, а
й дає змогу на 30% зменшити норми витрати пестицидів. На багаторічних
культурах рекомендовано для позакореневого підживлення Вермістим,
Вермісол, Гумісол, Імуноцитофіт.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020