Реферат на тему:

Загроза мишоподібних гризунів озимим зерновим культурам ріпаку

Звертаємо увагу спеціалістів і сільгоспвиробників на актуальну
проблему, що зумовлена недбалим використанням землі, яке спричиняє
порушення рівноваги між організмами в агроценозах. Ітиметься про
гризунів, зокрема мишоподібних, які комфортно почуваються в полях,
засіяних культурними рослинами, бо саме тут забезпеченість кормами
значно більша, ніж у природних біоценозах.

В Україні налічується 38 видів гризунів. Це ховрахи, пацюки, миші та
полівки. Всі вони щороку масово розмножуються й, завдяки високій
міграційній здатності, постійно завдають шкоди всім культурам. Крім
цього, вони небезпечні в епідеміологічному відношенні як переносники
чуми, холери, туляремії, рожі інших хвороб. І саме тому санітарні служби
Міністерства охорони здоров’я України контролюють і прогнозують їхній
кількісний і якісний стан.

Аналіз розмноження та поширення мишоподібних гризунів за останні 17
років (рисунок) свідчить про динамічність розвитку цих шкідників і їхню
стабільну наявність на сільськогосподарських угіддях. Значною мірою
появі гризунів сприяють погодно-кліматичні умови.

Так, цьогорічної вегетації агрокліматичні умови були оптимальними для
розмноження та накопичення значної кількості мишоподібних гризунів
скрізь, а, насамперед, в Лісостепу та Поліссі. Аналіз матеріалів
моніторингу, які надходять з областей, свідчить про реальну загрозу
пошкодження посівів озимих зернових та ріпаку в осередках Вінницької,
Волинської, Житомирської, Київської, Львівської, Рівненської, Сумської,
Тернопільської, Харківської, Хмельницької, Черкаської, Чернігівської
областей, де нараховують, в середньому, дві-чотири колонії на гектар,
подекуди в Хмельницькій області на посівах пшениці — 20, ріпаку — 35,
багаторічних трав — 96 колоній на гектар.

Економічний поріг шкодочинності, за якого слід захищати посіви,
становить три-п’ять колоній на гектар. Отже, на окремих площах кількість
шкідників перевищує допустимий поріг у два-сім, максимум п’ятнадцять
разів. За даними санітарно-епідеміологічної служби Києва, розвиток
мишоподібних гризунів активізується. На сільськогосподарських угіддях у
розмноженні беруть участь близько 74% самиць, які мають у середньому по
п’ять ембріонів. Тож загроза культурним рослинам, висіяним під зиму (а
це озимі зернові й ріпак), очевидна.

У Степу розмноження гризунів стримувала цьогорічна посуха. Зі зміною
погоди спостерігається й активізація розвитку шкідників. Так, осередки
порогової чисельності гризунів зафіксовано в АР Крим, Кіровоградській,
Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській інших областях.

Щоб ефективно захистити посіви, слід добре знати видову приналежність та
особливості розвитку шкідників. Найнебезпечніші та найпоширеніші в
посівах — сірі полівки (звичайна і гуртова), з десяток видів, що
мешкають в Україні, та миші (хатня, лісова, польова, курганчикова). Всі
вони живляться рослинним кормом, дуже плодючі, здатні мігрувати з одного
поля на інше в пошуках їжі.

Нині на озимій пшениці та ріпаку найпоширеніші звичайна полівка та
польова й інші види мишей.

Мишоподібні гризуни дуже ненажерливі. Через малі розміри в них слабо
розвинута терморегуляційна здатність, тому температура тіла в них
нестала й коливається в межах 30…40°С. Для підтримання потрібної
температури гризуни змушені споживати багато корму. Понад 70% енергії,
одержаної з продуктів харчування, витрачається на підтримання
температури тіла. Наприклад, доросла звичайна полівка протягом доби
з’їдає соковитого корму 100–350% від маси свого тіла, тоді як корова —
лише 4,8 відсотка.

З огляду на нестабільну температуру тіла в гризунів дуже мінлива
активність життєвих процесів. Швидкість росту, розвитку, споживання
корму — все їхнє життя залежать від температури. Всі особливості
фізіології окремих груп і видів гризунів і їхня поведінка склалися під
впливом температури й вологості середовища й спрямовані на подолання
його несприятливих впливів.

Кожний вид гризунів для своїх поселень обирає лише певні місця (стації),
де йому вдається добувати потрібний корм і створювати для себе
оптимальні умови в норах і гніздах. В Україні особливістю сучасних
агроценозів є значна їхня продуктивність, зумовлена вирощуванням
високоврожайних сортів озимої пшениці, наявністю в сівозміні
багаторічних трав. Полівки живляться переважно зеленими рослинними
кормами й швидко гинуть, якщо харчуються лише зерном. Миші, навпаки,
основну енергію отримують, з’їдаючи насіння, а в разі поїдання тільки
зелених рослин гинуть через два-три дні, а польова миша — через вісім
днів.

За нестачі кормів або їхньої неповноцінності в гризунів порушується
нормальна життєдіяльність, особливо якщо дефіцит супроводжується
холодною й вологою погодою. Ранні (до снігу) морози, утворення льодової
кірки на полях, різкі зимові відлиги з таненням снігу й заливанням нір,
посушливі весна й літо спричиняють загибель гризунів.

Для визначення потреби в проведенні захисту посівів від мишоподібних
гризунів треба правильно й систематично обстежувати поля та обліковувати
шкідників.

Облік чисельності гризунів у сільськогосподарських угіддях проводять,
підраховуючи жилі колонії на виділених ділянках 0,25 га (100х25 або
50х50м) або на прямолінійних маршрутах по діагоналі 1000 м завдовжки
(1200 чоловічих або 1400 жіночих кроків) та 5 м (0,5 га) завширшки. На
площі близько 200 га закладають один маршрут або ділянку.

fS

Для визначення кількості жилих нір і колоній у другій половині дня
притоптують усі виходи в десяти колоніях, а вранці наступного дня
підраховують відкриті виходи та визначають кількість жилих колоній і
нір. За наявності трьох-п’яти колоній на гектар слід приступати до
захисту посівів.

Важливою складовою регулювання чисельності є моніторинг поведінки,
розвитку та шкодочинності гризунів. Домінуючі види гризунів потрібно
добре знати, щоб уміло регулювати їхню кількість. Гризуни не однаково
сприймають і реагують на захисні заходи, які застосовують проти них.

Велику роль у зниженні чисельності мишоподібних гризунів, зокрема сірих
полівок, відіграє система запобіжних заходів, серед яких основними є
агротехнічні: вчасне, без втрат, збирання врожаю, якісна зяблева оранка
— вони позбавляють гризунів корму та надійного сховища. Боротьбу з
польовими мишоподібними гризунами потрібно вести не лише в період
їхнього масового розмноження, а й тоді, коли вони невеликими групами
живуть у резерваціях.

У разі недостатньої дієвості запобіжних агротехнічних заходів
застосовують біологічні та хімічні. Найефективнішим і найекономічнішим
способом боротьби з гризунами є застосування родентицидів
(Бактероденциду, Роденфосу, Шторму) та аміачної води (див. табл.).

Серед природних регуляторів кількості мишоподібних гризунів є збудники
бактеріальних хвороб. Деякі з них патогенні лише для цих теплокровних і
не впливають на корисну фауну. На основі таких бактерій і виготовляють
біологічний препарат Бактероденцид (зерно, заражене бактеріями “мишачого
тифу”). Застосовують його в дозі 2 г на нору. Для летального ефекту
гризуну достатньо з’їсти одну-дві зернини. Препарат ефективний проти
всіх видів полівок, хатньої й лісової мишей. А от польовій миші бактерії
“мишачого тифу”, що містяться на лушпинні зараженого зерна, не страшні,
бо вона не їсть оболонку зернини, а вигризає її середину. Біологічна
ефективність Бактероденциду, який виробляють обласні й районні
біологічні лабораторії країни, перебуває в межах 60–80 відсотків.

Інфекція тифу може передаватися від хворих особин здоровим різними
шляхами, найпоширеніший з яких — канібалізм. Загиблі гризуни є
резервуаром маси бактерій, тому поїдаючи їх, здорові особини
заражуються. Так відбувається горизонтальна передача інфекції. Після
поїдання препарату бактерії потрапляють у шлунок, кишківник, потім
проникають у кров, викликаючи септицемію, коли гемолімфа не може
пригнічувати розмноження мікроорганізмів. Спочатку активність гризунів
підвищується, але через три-п’ять діб вони стають кволими, мало їдять і
гинуть. Зазвичай, хвороба триває протягом тижня. Для людей і домашніх
тварин бактерії хвороби безпечні. У разі виробництва Бактероденциду в
умовах біолабораторій важливо контролювати якість препарату.

Роденфос — готова до застосування зернова принада, до складу якої
входить діюча речовина: 2,5% фосфіду цинку технічного, 3% соняшникової
олії та 94,5% зерна пшениці. Розкладають принаду в жилі нори
мишоподібних гризунів по 3 г із дальшим засипанням входу в нірку
невеликою кількістю землі. Для приготування принади з фосфідом цинку
треба її перемішувати з продуктами, які мають суху поверхню, бо у
вологому середовищі цей родентицид розкладається з виділенням газу
фосфіну, що дуже небезпечний для оточуючих і через втрату належної
якості неефективний в умовах поля. За повідомленнями спеціалістів
Державної служби захисту рослин, біологічний ефект Роденфосу — 75–80%.

Шторм 0,005%, воскові брикети, — високопотужний кумариновий
антикоагулянтний родентицид на основі зерна з діючою речовиною
флокумафен, який, потрапляючи в організм, пригнічує процес згортання
крові. Застосовують у нормі 0,7–1,5 кг/га. Смерть гризунів від великої
кровотечі настає через три-десять днів. Шторм дозволено для роздрібного
продажу проти хатньої миші та пацюків. Існує видова стійкість пацюків і
мишей до антикоагулянтів. Зазвичай, чорні щури стійкіші за сірих, а миші
стійкіші за пацюків.

Проте відомо, що в польових умовах ефективність
родентицидів-антикоагулянтів, особливо кумаринової групи, знижується
через живлення гризунів зеленими рослинами (вітамін К, який міститься в
зелених рослинах, блокує антикоагулянтну дію препарату). Інколи, щоб
досягти високої ефективності родентицидів-антикоагулянтів, площу слід
обробляти чотири-п’ять разів протягом 10–15 днів. Інші зареєстровані
родентициди наведено в таблиці.

Раніше в посівах сільськогосподарських культур практикували також
заливання нір гризунів аміачною водою з розрахунку 150–200 г в один
отвір із дальшим притоптуванням нір.

Першочерговими серед запобіжних заходів проти масових розмножень сірих
полівок залишаються організаційно-господарські та агротехнічні заходи, а
саме: вчасне, без втрат збирання врожаю; якісна зяблева оранка, заборона
розміщення скирт соломи в полях, культивування багаторічних трав на
одному полі не більше двох років, знищення полівок у попереднику озимини
тощо.

Нехтування цими заходами, порушення технології вирощування культур,
зокрема озимих зернових і ріпаку, які, до того ж, взимку страждають ще й
від кліматичних умов, змушують господарників вдаватися до біологічних і
хімічних засобів регулювання чисельності мишоподібних гризунів у
посівах.

Щороку в країні захист сільськогосподарських угідь від мишоподібних
гризунів зазначеними вище препаратами проводять на 2–3 млн га площ. З
огляду на значне поширення та збільшення кількості цих шкідників у
посівах озимих зернових і ріпаку передбачено захист
сільськогосподарських посівів в обсязі 3 млн гектарів.

За конкретними порадами та консультаціями для визначення видового складу
гризунів та методів і засобів захисту посівів звертайтеся до
спеціалістів обласних і районних інспекцій Державної служби захисту
рослин.

Систематичне обстеження, вчасний захист полів від мишоподібних гризунів
забезпечать збереження посівів та урожай озимих зернових культур.

Похожие записи