Реферат на тему:

Вплив сучасних сортів на стійкість землеробства

gdQmV

державного випробування. Ця культура найбільш забезпечена гібридами,
які здатні давати високі врожаї у всіх регіонах України. З 1991-го по
2001 рік вона в середньому забезпечувала такі врожаї: в зоні Лісостепу —
6–7, Полісся — 5–6 і Степу — 5–6 т/га, що майже вдвічі більше порівняно
з минулим десятиліттям. Це стосується передусім нових ультраранніх
гібридів — Борисфен 191 МВ, Дніпровський 203 МВ, Колективний 100 СВ,
Петрівський 169 СВ, Росава 200 СВ, Харківський 199 МВ, які за
вирощування за зерновою технологією з густотою 50—70 тис./га
забезпечують урожайність понад 8 т/га. Разом із тим питома вага посівів
нових високоврожайних гібридів, починаючи з 1994 року, в Україні
постійно падає. У Республіці Крим у виробництві немає жодного гектара
гібридів, які були б занесені до Реєстру впродовж останніх п’яти років.
Більше половини посівів кукурудзи засівають старими гібридами в
Кіровоградській, Донецькій, Херсонській і навіть у Дніпропетровській
областях. Зовсім поза увагою спеціалістів залишається проблема
правильного вибору гібрида за напрямом використання. У всіх без винятку
регіонах України сіють кукурудзу на зерно в основному гібридами
зерно-силосного та силосного типу. Частка суто зернового напряму
гібридів кукурудзи становить у Республіці Крим, у Кіровоградській,
Дніпропетровській, Луганській та Черкаській областях до 10, в інших не
перевищує 20–30 відсотків. Попри значні успіхи в селекції і наявність у
Реєстрі кременистих, кременисто-зубоподібних, зубоподібно-кременистих та
зубоподібних форм гібридів кукурудзи, у більшості регіонів вирощують
тільки зубоподібні та зубоподібно-кременисті, що значно погіршує їхню
якість, звужує зону вживання отриманої продукції. Різко зменшується
стабільність і загальна продуктивність кукурудзяного клину внаслідок
недооцінки сільськогосподарськими підприємствами вирощування
ранньостиглих та середньоранніх гібридів, їх сьогодні висівають удвічі
менше, ніж потрібно. Хоча сучасні гібриди відрізняються підвищеною
холодостійкістю у весняний період, швидким стартовим ростом, що вимагає
надранніх та ранніх строків сівби і, у свою чергу, забезпечує
оптимізацію вегетаційного періоду та гарантоване дозрівання зерна.
Досвід вирощування кукурудзи в Україні свідчить, що ми маємо всі
необхідні складові — сприятливі кліматичні умови, значний виробничий і
науковий потенціал — для того, щоб площа під цією культурою щороку
становила до 5 відсотків загальної структури посівних площ, у тому числі
1,1–1,3 млн/га під кукурудзою на зерно. В аграрно-індустріальних країнах
Європи пріоритетність надано культурам, що максимально відповідають
вимогам технічної переробки. В Україні з-поміж багатьох інших таких
культур можна виокремити овес. Із зерна вівса готується понад тридцять
видів продуктів харчування. Більшість європейців також не уявляють без
нього свого сніданку. Урожайність вівса в системі державного
випробування за останні 10 років не сягала нижче 4,5 т/га, а в
переважній частині державних сортовипробувальних станцій — 5–6 т/га.
Якщо 10 років тому основні площі були представлені іноземними сортами
вівса, то нове покоління сортів, причому української селекції, таких як
Деснянський, Славутич, Чернігівський 27, Чернігівський 28, Райдужний,
Ранньостиглий, забезпечить значне підвищення врожайності — Україна зможе
найближчим часом стати державою-експортером. Останніми роками добре
зарекомендували себе нові сорти ярої пшениці — Колективна 3, Скороспілка
95, Рання 93, Скороспілка 98, Харківська 26, Харківська 28. За рахунок
скоростиглості період достигання цих сортів збігається із озимою
пшеницею, тому їх можна використовувати як основну, так і ремонтну,
культуру. Продукцію їх можна використовувати для поліпшення
хлібопекарських властивостей озимої пшениці. Не слід забувати виробникам
і про такі важливі круп’яні культури, як просо та, особливо, гречка.
Підвищений інтерес до гречки як ринкового об’єкту зумовлений сьогодні
унікальними харчовими та лікувально-дієтичними властивостями її
продукції — здатністю знижувати радіаційне ураження, поліпшувати
діяльність шлунково-кишкової системи. Це сорти Українка, Роксолана,
Антарія, Іванна, які зможуть забезпечити рівень урожайності 2,5–3,5
т/га. Удосконалення структури зернового клину за рахунок ефективного
використання накопичених ресурсів, поза всяким сумнівом, стане гарантом
збільшення валового збору продовольчого зерна в Україні.

Похожие записи