Реферат на тему:

Вплив мікроелементів на життєдіяльність сільськогосподарських тварин

?????????[?дсилюючи розпад білків у тканинах. Мідь необхідна для
утворення кісткового мозку, оскільки бере участь у складних біохімічних
процесах, що відбуваються в місцях пошкодження кісткової тканини в
процесі її регенерації. Бере участь у біосинтезі гемоглобіну, еластину,
каталази, пероксидази, потрібна для дозрівання ретикулоцитів до
еритроцитів. Сприяє транспорту вітаміну С в організмі, тобто каталізує
окислення аскорбінової кислоти то дегідроаскорбінової, яка, у свою
чергу, швидше проникає в еритроцити. Виявлено певну взаємозалежність між
міддю та вітамінами групи А, Е та К: вітамін А пригнічує каталітичну дію
міді, а мідь, у свою чергу, підсилює використання тканинами вітамінів Е
та К. Мідь активує дію інсуліну та гальмує дію адреналіну, стимулює
діяльність гормонів гіпофіза та усуває токсичну дію тироксину.
Всмоктування міді відбувається в шлунку і тонкій кишці. Інтенсивність
всмоктування залежить від складу кормів. Так, солі міді з амінокислотами
та жирними кислотами всмоктуються краще, ніж солі мінеральних кислот.
Використання міді в організмі значно знижується за надлишку в кормах
кальцію та різко підвищується у самок в період лактації (частина міді
виділяється разом з молоком). Дефіцит міді у тварин може бути
результатом споживання ними підвищених доз молібдену і сульфатів, що
блокують засвоєння міді. Надлишок міді виділяється жовчним міхуром,
нирками, шкірою, слизовими оболонками дихального апарату. Як за
недостатнього (0,012 мг), так і за надлишкового (0,36 мг) вмісту в
організмі міді, спостерігається ослаблення імунобіологічної реактивності
організму. Розвивається анемія, виникають проноси, свербіж шкіри,
порушуються функції статевої, кровоносної, м’язової та нервової систем.
Експериментально викликана у тварин мідна недостатність призводила до
затримки росту та розвитку кістяку, супроводжувалася депігментацією
волосяного покриву, полисінням та дерматитами. У тварин відмічають
множинні розлади сполучної тканини, у тому числі деформацію скелета і
суглобів, емфізему легень, судинні аневризми та ураження серця. У
великої рогатої худоби спостерігається зниження статевої активності,
молочної продуктивності, відтворювальної здатності, розвивається анемія.
Телята від таких корів гинуть у перші дні життя. Різка нестача міді в
організмі тварин, особливо вагітних, призводить до діареї. За зниження
кількості міді в сироватці крові до 1–3 мг% (норма 6–12) у великої
рогатої худоби відмічають лизуху. Добова потреба тварин у міді становить
8–5 мг/кг сухої речовини. Для забезпечення тварин міддю у достатній
кількості застосовують сульфат та хлорид міді. Основним джерелом міді в
кормах є конюшина, жом, дріжджі, гичка буряків, соєвий шрот, тваринне
борошно. Цинк (Zn). Кількісний вміст цинку в організмі тварин становить
приблизно 0,003% живої маси. В організмі існує у вигляді вільних іонів
або солей. Міститься майже в усіх органах. Найбільший його вміст у
гіпофізі, статевих залозах, печінці, м’язах, шерсті. Завдяки своїй
здатності до утворення ковалентного зв’язку, він утворює численні
комплексні сполуки з білками, амінокислотами, пуриновими основами,
нуклеотидами. На противагу більшості біологічних катіонів, цинк є
повністю недіалізуючим. Цинк входить до складу простатичної групи
дихальних ферментів карбоангідрази. Основна функція останньої полягає у
зворотному гідратуванні СO2, що утворюється при диханні клітин у
результаті декарбоксилювання органічних речовин. Цинк входить до складу
білка густину, що міститься в слині тварин і людини та відіграє важливу
роль у процесах смакових відчуттів. За нестачі цинку вміст густину в
слині тварин значно знижується, що призводить до порушення смакової
чутливості та втрати апетиту, а згодом і до спотворення смаку. Цинкові
притаманна функція стимулювання обміну вуглеводів та білків, активування
дії гормонів, зокрема адреналіну, тестостерону, фолікуліну, пролану,
гонадотропного гормону та інших. Йому також належить важлива роль у
розвитку скелета. Відсутність або недостача його в організмі порушує
відтворну функцію, затримує ріст і розвиток молодняку, порушує функції
центральної нервової системи, процеси травлення, затримує ріст шерсті.
Основними клінічними ознаками дефіциту цинку в організмі є надмірне
слиновиділення, гіперкератоз шкіри шиї, нижньої щелепи і внутрішнього
боку кінцівок, тріщини шкіри тощо. У більшості тварин цинк всмоктується
в тонкій кишці, у жуйних, крім того, у сичузі. Основним депо цинку є
печінка, з якої цинк надходить до інших органів і використовується для
забезпечення потреб організму. Обмін цинку регулює щитоподібна залоза.
Зниження концентрації цинку у крові тварин призводить до розм’якшення
копитного рогу, випадання шерсті, повільного рубцювання ран. Дефіцит
цинку в раціонах тварин призводить до погіршення зору, оскільки він
активує фермент сітківки ока — ретинолдегідрогеназу, що взаємодіє з
родопсином і сприяє виникненню первинного імпульсу в зоровому нерві.
Порушуються процеси ороговіння клітин епідермісу. Виникають проноси,
дерматити, анемія, знижується продуктивність, настає безпліддя,
припиняється ріст і розвиток, починається виснаження, і тварина гине.
Негативний вплив на вміст цинку в організмі тварин має надлишок в
раціоні кальцію. Це спричинює утворення в шлунково-кишковому тракті
важкорозчинних і погано засвоюваних сполук цинку і кальцію. Засвоєння
цинку зменшується також за високого вмісту в раціоні тварин кобальту,
марганцю, фітинової кислоти, що пояснюється утворенням у рубці
важкорозчинного незасвоюваного Са-Zn-фітинового комплексу. Оптимальна
потреба для всіх сільськогосподарських тварин і птиці становить 40–50
мг/кг сухого корму. Основним джерелом цинку в раціоні є зелені корми (до
30 мг/кг сухої речовини), сінне борошно, пшеничні висівки, рибне
борошно.

Похожие записи