Реферат на тему:

Вітчизняний самохідний кормозбиральний комбайн

gdN;u

gdymC спостерігається передчасне випадіння травостою через розмочалення
стерні й пошкодження точок відростання, особливо люцерни. Ця жниварка
має обмеження й за висотою (1,5 м) культур, які збирають на корм, тоді
як кукурудза сягає висоти 3 м і більше. Не задовольняє виробничників і
якість подрібнення корму, а великий радіус повороту спричиняє широкі
поворотні смуги та знижує маневровість комбайна, позиційне регулювання
стану жниварки за висотою підвищує втрати та забруднення корму і
психофізичне напруження комбайнера. Баластна технологічна частина
істотно зменшує продуктивність комбайна — до 40 т/год. Втім, є в цього
комбайна і значні переваги перед класичними кормозбиральними комбайнами.
Зокрема збільшена на 30% ширина подрібнювального барабана підвищує
потенційну продуктивність комбайна. Поперечне розташування двигуна,
однорядне — живильних вальців і, відповідно, проста кінематична схема
привода живильно-подрібнювального апарата дають змогу відмовитися від
дорогих і складних редукторів. Розташована в центрі кабіна з
кондиціонером, гідрохід із плавним регулюванням швидкості руху створюють
комфортні умови для оператора. Широкопрофільні шини низького тиску
бережливо діють на грунт і підвищують роботоздатність за складних
погодних умов, що особливо важливо для безперебійної годівлі худоби в
дощові періоди. Використовуючи позитивне та усуваючи негативне, на базі
серійного “Херсонця-200” ННЦ “ІМЕСГ” у 1996 році створив перший
експериментальний зразок самохідного кормозбирального комбайна під
умовною назвою КЗК-150 “Козак”. Самохідний подрібнювач агрегатується з
адаптерами від поширеного в Україні білоруського комбайна КСК-100 та
іншими подібними. Під час розробки було здійснено вдосконалення. Завдяки
демонтажу технологічного устаткування, яке задіяне на збиранні качанів
кукурудзи, вдалося зменшити масу самохідного подрібнювача до 7,1 т, що
істотно менше зарубіжних аналогів. Значне скорочення бази комбайна дало
можливість зменшити радіус повороту до 4,5 м, а в разі потреби й
розвертатися на місці. Застосування незалежних підвісок адаптерів дає
змогу копіювати поверхню поля як уздовж, так і впоперек. Удосконалення
привода живильних вальців і застосування патентованого рекатера створило
умови отримання якісного корму, подрібнення якого задовольняє
зоотехнічні вимоги, зокрема 96% стебел розщеплені, а зерна кукурудзи
воскової стиглості подрібнені. Перенесення паливно-мастильних баків
назад збільшило огляд із кабіни, довантажило задній міст, зменшило
довжину трубопроводів на 30 м, поліпшило доступ до подрібнювача
комбайна. На Кам’янському машинобудівному заводі був виготовлений другий
зразок комбайна, який успішно пройшов заводські випробування і досяг
продуктивності на кукурудзі воскової стиглості 70 т/год (таблиця), що на
27% більше аналогів, завдяки застосованим енергозберігаючим
конструктивно-технологічним рішенням. Краще виглядають й інші показники.
Планувалося на базі цього зразка випускати типоряд комбайнів із
потужністю вітчизняних двигунів 147, 186 і 220 кВт, як це роблять
провідні зарубіжні фірми “Клаас”, “Кейс” тощо. У 1999 році почали
збирати досконаліший наступний комбайн типоряду, але, не діставши
державної фінансової підтримки, роботи припинили, оскільки державні
кошти були спрямовані на створення спільних підприємств для виробництва
застарілих і невдалих зарубіжних конструкцій комбайнів (здебільшого для
лізингових компаній) і купівлю дорогої іноземної кормозбиральної
техніки. У 2000 році, безпосередньо в одному з господарств, було
переобладнано “Херсонець-200”, яким заготовлено потрібні 2500 т
кукурудзяного силосу, попри часті поломки старенького комбайна, що давно
відпрацював усі допустимі амортизаційні строки. Розрахунки бізнес-плану
серійного випуску вітчизняного самохідного кормозбирального комбайна
КЗК-150 “Козак” свідчать, що його вартість перебуватиме, залежно від
комплектації, у межах 150—200 тис. грн і коштуватиме він удвічі-вп’ятеро
дешевше від зарубіжних аналогів. Така низька ціна склалася тому, що нині
серійний повнокомплектний “Херсонець-200” коштує 187 тис. грн. Вартість
його частини, яка використовуватиметься в новому комбайні, не перевищить
115 тис. грн. Комплект кормозбиральних адаптерів до нього коштує не
більше 35 тис. грн. У сумі це становитиме 150 тис. грн. За замовленням
на комбайни можна встановлювати загострювальний пристрій, рекатер,
металодетектор та інші пристрої, які поліпшують умови праці комбайнера.
Випуск таких комбайнів можна налагодити практично в кожному регіоні,
застосовуючи постовий метод збирання, як це роблять на Заході. ННЦ
“ІМЕСГ” може на замовлення переобладнувати “Херсонці-200”, яких в
Україні близько семи тисяч і які часто не використовуються за
призначенням, на кормозбиральні комбайни безпосередньо в господарствах —
як із збереженням кукурудзозбиральної технологічної частини комбайна,
так і без неї за 10 тис. грн, виробляти нові комбайни спільно з ВАТ
“Херсонські комбайни”, започаткувати спільне з інвестором нове
підприємство з випуску таких комбайнів.

Похожие записи