Реферат на тему:
Високоякісне сіно з люцерни
n
ь опадів становила 25–50 мм (норма — 22–29 мм), відносна вологість
повітря — 74–82%. Грунт був насичений вологою, що певною мірою
гальмувало процес випаровування води зі скошеної маси з огляду на її
гігроскопічність. Температура повітря коливалася в межах 14–29°С. Другий
дослід було проведено за сухої й жаркої погоди. Середньодобова
температура повітря коливалася в межах 27–34°С, а відносна вологість
повітря становила 49–56%. Скошували люцерну в обох дослідах косаркою
Є-302 у валок без плющення. Вихідна маса люцерни у першому досліді
характеризувалася середньою врожайністю 544 ц/га, у другому — 327 ц/га
(другий укіс). Втрати сухої речовини в результаті оббивання вегетативних
частин рослин обчислювали на основі визначення облистяності їх до і
після виконання операції, а також частки сухої речовини оббитих частин,
які залишалися у траві після її обробки. Сумарні втрати сухої речовини
встановлювали за масою погонного метра валка до пров’ялювання (з
визначенням вологості) і за вмістом сухої речовини перед підбиранням
готового сіна. Результати проведених досліджень свідчать, що розмір
втрат сухої речовини сіна за одноразової обробки валка за несприятливої
погоди зменшується, порівняно з контролем, на 4,5%, а за дворазового —
на 1,7%, тоді як за сухої погоди, — відповідно, на 2,6 та 1,3%. Значну
частину цих втрат становлять механічні, які зростають, порівняно з
контрольним варіантом, за дворазової обробки валка за несприятливої
погоди на 1,5%, а за сухої — на 0,9%, а, порівняно з витратами сухої
речовини за одноразової обробки валка, — відповідно, на 2,4 та 1,5%.
Більшу частину цих втрат становлять механічні, що зростають за
дворазової обробки валка, порівняно з контролем, на 0,9–1,5%, а,
порівняно з одноразовою обробкою, — відповідно, на 1,5–2,4%. Механічні
втрати відбуваються в результаті оббивання листя в процесі обробки
валків. Про це свідчить зменшення облистяності сіна за дворазової
обробки валка, порівняно з контролем, на 0,9–1,6, а, порівняно з
одноразовою, — на 1,7–3,1%. Різна кратність обробки валка істотно
позначилася на тривалості висушування, проте в основному це залежало від
погодних умов. Так, у першому досліді, коли повітря і грунт були
насичені вологою, висушування трави тривало на 25 годин більше, ніж у
другому. Характерно, що за цих умов одноразова обробка валка сприяла
скороченню часу сушіння на 32 години, дворазова — тільки на 11, тоді як
за сухої погоди висушування трави в обох варіантах скорочувалося на 24
години. Це пояснюється тим, що за додаткового зволожування маси (знизу —
грунтовою вологою, а зверху — росою), дворазова обробка валків не дає
бажаного результату, оскільки в процесі цієї обробки трава збивається,
через що погіршується рівномірність її розподілу за довжиною та шириною
валка. Дослідження хімічного складу сіна свідчить, що за різних погодних
умов за одноразової обробки валка, порівняно з контролем, вміст протеїну
в сіні збільшується на 1,4–1,6%, за дворазової — на 0,8–0,9%; каротину,
відповідно, на 63–72 і 5–6%. Аналогічна картина характерна також для
загальної поживності сіна та вмісту перетравного протеїну в ньому.
Зокрема, поживність сіна за одноразової обробки валка збільшилася на
24–33%, за дворазової — на 7–20%; вміст перетравного протеїну, —
відповідно, на 22–26 та 11–12% порівняно з контролем. З метою вивчення
перетравності поживних речовин люцернового сіна, заготовленого за різної
кратності обробок валка, було проведено балансовий дослід на трьох
групах валахів, яким згодовували щодня по 1,5 кг сіна: валахів першої
групи годували сіном, заготовленим без обробки валка, другої —
заготовленим за одноразової і третьої — за дворазової обробки.
Установлено, що поживні речовини сіна, заготовленого за одноразової
обробки валка, вівці перетравлювали найкраще. Так, перетравність
протеїну та клітковини в них, порівняно з контрольним варіантом, була
більшою, відповідно, на 5–5,6%. Для вивчення продуктивної дії сіна
науково-господарський дослід було проведено на молодняку червоно-рябої
молочної породи, раціони якого за складом та кількістю кормів були
ідентичними і складалися з 3 кг люцернового сіна, заготовленого за
різної кратності обробки валка (3 варіанти), 1 кг соломи, 20 кг силосу і
2,5 кг сумішки концентрованих кормів. Виявилося, що приріст живої ваги
молодняку, якому згодовували сіно, заготовлене за одноразової обробки
валка, був на 11% вищий, ніж у контрольних, і на 4% вищий за приріст
молодняку, якому давали сіно, заготовлене за дворазової обробки валка.
Витрати кормів на 1 кг приросту живої ваги в бичків становили: у
контрольній групі — 10,4 к.о., у другій — 9,9, або на 5% менше, у третій
— 10,1 к.о., або на 3% менше, порівняно з контрольною групою. Отже,
інтенсифікація висушування люцерни шляхом ворушіння та обертання валка
сприяє підвищенню загальної та протеїнової поживності сіна і,
відповідно, м’ясної продуктивності худоби. При цьому ціннішим за якістю
та продуктивністю є сіно, заготовлене способом одноразової обробки
валка. Наведену технологію заготівлі люцернового сіна впроваджено в
низці господарств Вінницької області.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
