Реферат на тему:

Високопродуктивні корови мають жити довго

Строки продуктивного довголіття молочних корів стають одним із головних
критеріїв ефективності та прибуткового ведення молочного скотарства.
Розрахунки показують: якщо середня тривалість використання корів буде
меншою, ніж 2,5 лактації, то корови-матері почнуть вибувати із стад
раніше, ніж дадуть приплід їхні дочки.

Строки продуктивного довголіття молочних корів стають одним із головних
критеріїв ефективності та прибуткового ведення молочного скотарства.
Розрахунки показують: якщо середня тривалість використання корів буде
меншою, ніж 2,5 лактації, то корови-матері почнуть вибувати із стад
раніше, ніж дадуть приплід їхні дочки.

Тривалість використання та довічна продуктивність корів зумовлюються
сукупною дією генотипових (походження за батьком, спадковість матері,
умовна кровність за поліпшувальною породою, належність до лінії, родини)
і паратипових (вирощування й годівля, рік і сезон народження та
отелення, профілактичні й лікувальні заходи) чинників. Вибуття корів зі
стада з неселекційних причин (внаслідок забою або загибелі) та потреба
заміни втрачених тварин — це не тільки серйозна проблема, а ще й втрати
виробництва молока.

Скільки лактацій “живе” ваша корова?

Дослідженнями в агрофірмі “Світанок” Донецької області встановлено, що
за останні п’ять років пересічна тривалість господарського використання
корів української червоної молочної породи становить 3,51 лактації, з
коливанням у межах від 3,1 до 4,0 лактацій. Що ж до продуктивності, то
від 81 корови української червоної молочної породи за кращу лактацію
надоєно понад 9000 кг молока, від 14 рекордисток — понад 10000 кг.
Абсолютною рекордисткою є Балабона 2436 (господарство “Широке”), від
якої за 305 днів кращої лактації надоїли 11405 кг молока із вмістом
4,18% і з виходом 476,8 кг молочного жиру. Від 17 рекордисток за
довічним надоєм за життя одержали понад 60 т молока, а від 12 корів —
понад 2,5 т молочного жиру, в тому числі від Балабони 2436 — 3072,7; від
Золотої 3866 (“Більшовик”) — 4016,8 кг молочного жиру. Корови
української червоної молочної породи за ефективністю їхнього довічного
використання не поступаються аналогам вихідних порід: червоній степовій
і англерській. Тривалість господарського використання корів
новоствореної української червоної молочної породи за належних умов
годівлі й утримання становить чотири — сім лактацій.

Середня тривалість життя корів української чорно-рябої молочної породи —
2224 дні за тривалості використання в стаді впродовж 3,2 лактації, що
відповідає близько 30% щорічного ремонту, коефіцієнту господарського
використання — 57,9%, довічному надою — 19388 кг і надою за один день
життя — 8,04 кг, господарському використанню — 14,7 кг і лактуванню —
17,68 кг.

За даними молочної асоціації США (2002 рік), в 718 стадах, внаслідок
вимушеного забою чи загибелі, середній рівень вибуття корів голштинської
породи, яких експлуатували чотири лактації, становить 34,0%, із них
через проблеми з вим’ям і маститами — 35, відтворною здатністю — 35,
через ламініти й пошкодження ратиць — 22%.

Довідково. Наразі середня тривалість продуктивного життя корів молочних
порід в Україні та США становить чотири лактації, Німеччині й Болгарії
— три з половиною — чотири, Великій Британії й Канаді — близько п’яти,
Нідерландах — три, чотири, Угорщині — дві з половиною лактації. У
країнах з інтенсивним молочним скотарством здійснюють облік і відповідні
селекційні та соціальні заходи щодо корів, які за період життя
продукували 100 т молока й більше. Наприклад, у Німеччині таких корів
близько 200 голів, Нідерландах — 300 голів. Ці тварини, зазвичай, мають
добрий стан здоров’я, міцну конституцію й кінцівки, а також відтворну
здатність.

Встановлено, що, в середньому, 25% корів вибраковують у перші 60 днів
лактації. Ймовірно, що це пов’язано з проблемами отелення. Тому, аби не
допустити вибуття чи загибелі корів у цей період лактації, треба звести
до мінімуму впродовж періоду розтелення метаболічні й аліментарні
порушення за рахунок створення фізіологічно комфортних умов утримання й
годівлі.

Результати наукових досліджень свідчать про те, що для подовження
продуктивного довголіття молочних корів потрібно виконувати комплекс
профілактичних заходів, головними з яких є: недопущення порушень у
період отелення, мастити, вибраковування корів внаслідок зниження
відтворної функції та захворювання кінцівок і ратиць.

Виробники молока мають виконувати рекомендації з науково обгрунтованих
методів, насамперед щодо годівлі й утримання тварин на молочних фермах.

Годівля й пов’язані з нею проблеми в період отелення корів

Зменшення споживання кормів у період перед отеленням і після є головною
причиною розвитку метаболічних і травних розладів у корів, тож виникає
потреба удосконалення годівлі для профілактики дистонії, родильного
парезу кетозу, ожиріння печінки, метритів, зміщення сичуга й
субклінічного ацидозу. Це є головним завданням власників худоби та їхніх
консультантів. Угодованість корів у сухостійний період, його тривалість,
щільність розміщення в родильних відділеннях, різкі рухи тварин,
забезпечення кормами, дотримання режиму годівлі, якість кормів — все це
може впливати на порушення програм годівлі корів до і після отелення.

Сьогодні годівля тільних сухостійних корів — одна з важливих ланок у
забезпеченні народження міцного, здорового приплоду, доброго стану
здоров’я корів після отелення й відтворної здатності та одержання
високої молочної продуктивності. За науково обгрунтованими
рекомендаціями, годівлю здійснюють відповідно до двох періодів:

перший — від запуску впродовж 40 днів;

другий — 20–25 днів до очікуваного отелення.

Годівля корів за двох зазначених періодів має свої особливості,
обумовлені постійною динамікою фізіологічного стану корів.

У перший період застосовують низькоенергетичну годівлю. Концентровані
корми згодовують лише в кількості, яка потрібна для забезпечення потреб
в енергії та протеїні. Пересічне споживання сухої речовини тільними
коровами й нетелями становить 2,2–2,4 кг на 100 кг живої маси, а за
25–14 днів — 1,6–1,8 кг. У раціоні має бути не менше 1 кг на 100кг живої
маси тварин доброякісних грубих кормів (злаково-бобове, трав’яне сіно
тощо). Оптимальний рівень у раціоні на добу: сирого протеїну — 13,5–15
%, сухої речовини, кальцію — 80–100 г, фосфору — 40–60 г, магнію — 37–40
г, калію 280–300 г; вітаміну А — 75–100 тис. МО, Д — 25–30 тис. МО, Е —
600–1000 МО. Співвідношення Са/Р має перебувати в межах 1,5–1 : 1,
оскільки за співвідношення нижче 1 : 1 і більше 2,5 : 1 спостерігається
підвищена схильність до захворювань родильним парезом. Вміст у раціоні
сирої клітковини в І період — 26–30%, у ІІ період — 22–25%. Кукурудзяний
силос у раціоні має становити менше 50% сухої речовини раціону. За 20–25
днів до отелення поступово здійснюють адаптацію рубця до підвищеного
вмісту енергії в лактаційний період, запобігають різким змінам у складі
раціонів корів взагалі та особливо за тиждень до і після отелення.
Оптимальна структура раціонів для сухостійних корів і нетелей (у % за
поживністю): сіно — 25–30, силос — 25–30, сінаж — 30–35, коренеплоди —
5–10, концентрати — 0–10 протягом 40 днів і 25–35 (за 20 днів до
отелення). За два-три дні до отелення основними кормами є сіно й сінаж.
Оптимальна вгодованість тварин перед отеленням — 3,5–4,0 бали за
п’ятибальною шкалою. Від запуску й до отелення тварин утримують
безприв’язно, окремо від дійних. Організація годівлі корів у сухостійний
період та нетелей має забезпечувати збільшення живої маси не менше ніж
на 10–12 відсотків.

Годівля й проблеми маститів

z

#TH

якості, незбалансованість раціону за вітамінами й мінеральними
речовинами виснажує буферну здатність організму та знижує кількість
імуноглобулінів у крові.

Сучасна стратегія лікування клінічного маститу така:

q оператори машинного доїння мають відразу повідомити ветеринарних
спеціалістів про випадки маститу й навіть про підозру щодо нього;

— лікування слід проводити відразу за використання ефективних
препаратів, спрямованих як на придушення запалення, так і на знищення
патогенної мікрофлори;

— лікування має бути адекватним ступеню розвитку патології і
особливостям клінічного прояву.

В цілому, слід зазначити, що схеми й лікувальні препарати можуть бути
різними.

Для профілактики й унеможливлення маститів та одержання молока високої
якості апробовані такі сучасні заходи:

— постійне підвищення професіоналізму операторів машинного доїння;

— високий рівень гігієни приміщень;

— якісне доїльне обладнання (дійкова гума);

— рівень вакууму має відповідати нормам доїльної установки;

— дезінфекція й промивання обладнання та контроль за їхньою
бактеріальною засміченістю й чистотою;

— оброблення вимені до доїння з використанням індивідуальних серветок;

— оброблення дійок корів після доїння спеціальними засобами, які
створюють на поверхні захисну плівку;

— обстеження двічі на місяць усіх дійних корів на субклінічний мастит
для виявлення й лікування уражених чверток;

— своєчасний правильний запуск корів та профілактика маститу в
сухостійний період;

— уважне відстеження нових випадків появи клінічного маститу й
невідкладне лікування;

— лікування клінічного маститу всіх форм, у середньому, не може
перебільшувати 48 годин.

Велике значення для зменшення захворюваності на мастити має забезпечення
корів у сухостійний період вітаміном Е і селеном. Добавка вітаміну Е
(740 МО, і всього в раціоні 1060 МО) впродовж сухостійного періоду
зменшувала кількість захворювань лактуючих корів на 37% порівняно з
контрольними тваринами, які не отримували добавок вітаміну. Ін’єкції
селену (Sе) зменшували в період лактації корів тривалість клінічних
симптомів на 46% проти контрольованих тварин. Якщо ж уводили в раціони
добавки вітаміну Е і водночас проводили ін’єкцію селену, то зменшення
тривалості клінічних симптомів маститів становило 62%.

Іншими вітамінами й мікроелементами, що мають важливе значення в
стимулюванні імунітету та профілактиці маститів, вважаються вітамін А,
бета-каротин, мідь, цинк, марганець, залізо. Але слід знати, що надлишок
заліза в раціоні може негативно впливати на вcмоктування міді й цинку.

Годівля й проблеми відтворної здатності корів

Визначним чинником годівлі, що впливає на відтворну здатність корів, є
рівень енергії та протеїну в раціонах. Низька відтворна здатність корів
пов’язана з великим тривалим негативним балансом енергії, надмірною
мобілізацією жиру з депо організму та різким зниженням вгодованості в
ранній період лактації. Але сучасні програми годівлі та утримання корів
свідчать про наявність можливості значно підвищити споживання енергії та
її концентрації в 1 кг сухої речовини, що є дуже важливим для
новотільних корів.

Добавки жиру з різним жирнокислотним складом для підвищення концентрації
енергії в сухій речовині раціону сприяють підвищенню відтворної
здатності корів.

Згодовування раціонів з надмірним вмістом протеїну та дуже низьким
рівнем легко ферментованих у рубці вуглеводів підвищує вміст у крові та
молоці азоту сечовини й спричиняє зниження відтворної здатності корів.

Добавки вітаміну Е й селену впродовж сухостійного періоду зменшували й
кількість випадків затримання плаценти, метритів та циститів яєчників,
які погіршують відтворну здатність корів. Кормовий вітамін А і
бета-каротин відіграють позитивну роль у стимулюванні відтворної
здатності корів.

Важливим аспектом доброго догляду за молочним стадом є спостереження за
станом угодованості впродовж усього циклу лактації. Не можна дозволяти,
щоб тварини надмірно накопичували жирові запаси або худнули. Оптимальна
оцінка стану організму (за п’ятибальною шкалою) на різних стадіях
виробничого циклу різна: отелення — 3,0–3,5; осіменіння — 2,5; пізня
лактація — 3,5–4,0.

Дисбаланс або нестача більшості мінералів впливає на функцію
відтворення. Правильне споживання фосфору й кальцієво-фосфорної
комбінації зі співвідношенням 2:1 є важливим фактором нормальної роботи
відтворної функції.

Важливо, щоб раціон худоби був збалансований за мінеральними речовинами
(міддю, цинком, марганцем, селеном тощо). Проте не слід думати, що
неправильна годівля, особливо мінеральні добавки, винні в усіх проблемах
органів відтворення. Потрібно також розглядати інші можливі причини:
ефективність визначення тічки, рівень гігієни, правильне застосування
техніки штучного осіменіння, наявність прогулянок, своєчасний запуск
перед отеленням тощо.

Годівля й проблеми ламінітів у корів

Ламініти (асептичне запалення шкіряного шару в середині між ратичками) є
багатофакторним захворюванням, яке потребує детального втручання в
оптимізацію раціонів, підготовку, згодовування та зберігання кормів,
утримання й обслуговування корів.

Ацидоз рубця є першочерговою проблемою корів молочних стад і
характеризується зниженням рН рубцевого вмісту нижче за 5,5 через
чотири-вісім годин після згодовування корму. Причиною цього захворювання
є також надмірне споживання великої кількості легкоферментованих
вуглеводів, низького рівня ефективної клітковини або й обидва ці
чинники. Тому ламініти в молочних стадах частіше пов’язані з ацидозом
рубця.

Певне проявлення ацидозу може бути у високопродуктивних молочних корів
внаслідок зменшення часу жуйки й кількості буферів зі слиною на одиницю
органічної речовини корму, що ферментується в рубці, та збільшення
продукції легких жирних кислот. Встановлено, що рН рубцевого вмісту
знижується зі збільшенням кількості концентрованих кормів і зменшенням
вмісту клітковини в раціонах. Крім цього, мають бути забезпечені
фізіологічно комфортні умови утримання й технології годівлі
високопродуктивних тварин як факторів ризику захворювань ламінітами.

Уведення до раціону бікарбонату натрію слугує профілактикою зменшення
рубцевого рН після годівлі корів і ацидозу. Рекомендується введення в
раціон від 0,75 до 1,0% бікарбонату натрію за сухою речовиною раціону.

Дослідження свідчать: згодовування кожній корові в денному раціоні по 20
мг добавок біотину покращувало стан ратиць у тварин, зменшувало частоту
захворювань міжратичкової тканини шкіри й появу язв підошви,
прискорювало їхнє загоювання. Наукові дослідження засвідчують також
зменшення частоти захворювань на ламініти в стадах молочної худоби
завдяки введенню в раціони добавок комплексу мікроелементів (цинк,
марганець, мідь і кобальт).

Основні заходи щодо збільшення тривалості господарського використання
корів з урахуванням чотирьох детально викладених вище об’єднують також
такі:

— проведення в господарстві всіх ветеринарно-санітарних і профілактичних
заходів;

— дотримання технологій машинного доїння, роздоювання та запуску корів;

— цілеспрямоване вирощування ремонтних телиць відповідно до стандартів
масового і лінійного росту, що забезпечує формування міцних тварин
молочного типу екстер’єру;

— щоденний активний моціон тварин;

— створення комфортних умов утримання й догляду за коровами та ремонтним
молодняком;

— чітке виконання санітарно-ветеринарних заходів, спрямованих на
зміцнення імунної системи організму тварин та підвищення стійкості проти
різних захворювань;

— проведення гінекологічної диспансеризації тварин на сьомий-восьмий,
чотирнадцятий-п’ятнадцятий і тридцятий дні після отелення;

— організація повноцінної годівлі тварин за деталізованими нормами
відповідно до їхнього фізіологічного стану, продуктивності, живої маси
та вгодованості.

Отже, в молочних господарствах зоотехнічна, ветеринарна й організаційна
робота має бути спрямована на збереження здоров’я тварин, особливо
високопродуктивних, і підвищення тривалості їхнього продуктивного життя.

Похожие записи