Реферат на тему:

Вирощування тютюну

Спрощення технології вирощування культури, порушення сівозміни,
збільшення посівів соняшнику, забур’янення полів, виведення значних площ
з обороту істотно погіршили фітосанітарну ситуацію в агроценозі тютюну.
Щороку через хвороби та шкідників втрачається 15–30, а в разі епіфітотії
або масового розмноження комах — 50–70% урожаю, знижується якість
тютюнової сировини.

В Україні тютюн вирощують переважно у південних і західних областях (АР
Крим, Закарпаття, басейн Дністра) господарствами різних форм власності
на площі близько 3 тис. га. Найпоширеніші сорти: Тернопільський 7,
Тернопільський 14, Молдавський 456, Дойна 211, Американ 307, Соболчський
33; незначні площі займають сорти типів Берлей, Вірджинія, Дюбек,
Самсун.

У розсадниках, насамперед індивідуальних господарств, дуже шкодять гнилі
тютюнової розсади. Збудники кореневої і розсадної гнилей добре
зберігаються в грунті парників і теплиць. Уражені рослини втрачають
корені, стебла чорніють, стають тоншими, розсада гине. Розвиток гнилей
обмежується ретельним дотриманням вимог агротехніки: знезараження
грунтової поживної суміші, оптимальна густота посіву, контроль за
режимом поливань і провітрювання, профілактичні та захисні обробки
розсади хімічними та біологічними препаратами.

У польових умовах найкритичнішим періодом для тютюну щодо первинного
ураження бронзовістю томатів (верхівковий хлороз) є травень-червень. На
цей період слід планувати хімічні обробки проти тютюнового трипса, який
у цей час переселяється з бур’янів на рослини тютюну та уражує їх
вірусом хвороби. За епіфітотійного розвитку бронзовості томатів недобір
урожаю листків першого і другого сортів становив 70–80% (2001 р.),
вищого сорту — 55–60 (2002 р.), маса листків першого-другого збирань
зменшується на 10–15, якість сировини на 60–70% (2003 р.). Практика
свідчить, що стійкими до хвороби є сорти Тернопільський 7,
Тернопільський 14, а сприйнятливими — Молдавський 456, Соболчський 33,
сортотипи Берлей і Вірджинія (дані Української дослідної станції
тютюнництва).

Вірус білої пістриці тютюну переноситься персиковою попелицею.
Чисельність її визначається погодними умовами вегетаційного періоду і є
вирішальним чинником у розповсюдженні хвороби. У 2000–2003 рр. за
повсюдного поширення і середнього, подекуди сильного ступеня розвитку
білої пістриці, здебільшого на сприйнятливих сортах тютюну, вихід вищих
товарних категорій листя зменшувався на 15–20%. На початку заселення
попелицею тютюнових плантацій слід обробляти інсектицидами крайові
смуги, а за масового заселення — все поле, керуючись показниками
економічного порогу шкодочинності, наявністю ентомофагів.

З бактеріальних хвороб тютюну найпоширенішою є бактеріальна рябуха.
Збудник хвороби (бактерія Pseudomоnas tabacum Dowson) зберігається у
післязбиральних рештках у парниках, теплицях, полі, в місцях сушіння
листя, насінні. У 2000–2001 рр. за повсюдного середнього і сильного
ступенів розвитку хвороба найбільшої шкоди завдала сортам Дойна 211,
Молдавський 456, Соболчський 33, сортотипам Берлей і Вірджинія, у
наступні роки через посушливі умови вона не мала поширення. У
розсадниках хворі рослини знищують, поливання обмежують, регулярно
провітрюють приміщення, підживлюють розсаду, а у разі потреби розвиток
рябухи в парниках і полі призупиняють дозволеними фунгіцидами.

Протягом 1997–2003 рр. (крім 2002-го) значне поширення та інтенсивний
розвиток у тютюнових плантаціях мав пероноспороз, або несправжня
борошниста роса, зокрема, на сортах Галицький оригінальний і зазначених
вище. Патоген хвороби (грибниця, ооспори) зберігається в грунті,
насінні, рослинних рештках. Оптимальні умови для розвитку гриба
Peronospora Tabacina Adam складаються за відносної вологості повітря
80–100%, температури 16…24°С, наявності на листках протягом 14–16
годин крапельної вологи. Розвиток пероноспорозу призупиняють препаратами
системної або системно-контактної дії.

6

?????????c? Сільгосптоваровиробники опинились у складному положенні:
маючи рекомендації щодо оздоровлення тютюну, захистити культуру від
хвороб без порушення регламентів неможливо.

Роки з ранньою теплою весною і невеликою кількістю опадів улітку
сприятливі для розвитку тютюнового трипса. Личинки та дорослі особини
пошкоджують тканини листків з обох боків. Живлячись хворими на
бронзовість томатів рослинами тютюну, комахи інфікуються і стають
переносниками вірусу хвороби. Боротьба з тютюновим трипсом стримує його
розмноження і запобігає поширенню небезпечної хвороби.

У червні-липні за температури повітря 23…25°С і відносної вологості
80–85% можливе масове розмноження персикової, або тютюнової, попелиці та
пошкодження нею тютюну. Листки в’януть, забруднюються, що значно
погіршує технологічні властивості та смакові якості сировини. До того ж,
попелиця — переносник вірусів білої пістриці, огіркової мозаїки тютюну.
Розмноження шкідника обмежують хижі та паразитичні комахи, й це слід
обов’язково враховувати, застосовуючи хімічні заходи проти попелиці.

Небезпечними шкідниками тютюну, особливо у початковий період росту
рослин, є капустянка, дротяники, мідляки, довгоносики, інші багатоїдні
комахи. Спорадично шкодять совки: підгризаючі — виїдають середину
прикореневої та підземної частини стебла, листогризучі — з’їдають
листки, бутони, квіти, зав’язі, насіння в коробочках. Останнім часом
спостерігається поширення соняшникового вовчка у тютюнових плантаціях.

Одержання гарантованого врожаю високоякісної сировини тютюну неможливе
без захисту культури від шкідливих організмів у розсадний період і в
польових умовах. Важливою складовою є організаційно-господарські та
агротехнічні заходи:

— використання насіння із захищених від хвороб ділянок;

— вирощування стійких до хвороб сортів;

— виконання всіх агрорекомендацій щодо вирощування розсади (строки та
норми висіву, знезараження грунту, інвентаря, оптимальний режим
вологості та температури тощо);

— вирощування тютюну на одному полі з перервою п’ять років;

— виключення із сівозміни або віддалення на 1 км від тютюнової плантації
соняшнику, картоплі, томатів, баштанних культур;

— вибір кращих попередників (зернові колосові, однорічні бобові трави);

— дотримання розроблених для зони систем внесення добрив і обробітку
грунту;

— вчасне збирання тютюнового листя.

Найефективнішими є хімічні заходи захисту (рекомендації Української
дослідної станції тютюнництва Тернопільського інституту АПВ УААН):

— поливання 0,2% суспензією Фундазолу, з.п. (1 л/м2) поживної суміші в
розсадниках після висівання насіння та за появи на розсаді перших ознак
гнилей;

— обробка розсади проти тютюнового трипса за три дні до висаджування її
в поле 0,1–0,15% розчином Бі-58 нового, к.е. (1 л робочого розчину на
м2);

— застосування дозволених фунгіцидів за появи перших ознак пероноспорозу
та сприятливих умов для його розвитку: 1–2 рази на стійких, 3–4 рази на
сприйнятливих сортах з інтервалом 7–10 днів;

— обробка плантацій через 7–10 днів після висадження розсади або за
наявності 3–5 трипсів на 10 рослинах Бі-58 новим, к.е., — 0,8–1 л/га,
Золоном, к.е. — 1,6–2 л/га;

— повторна обробка вказаними інсектицидами — за появи перших ознак (до
1% уражених рослин) бронзовості томатів;

— дальша обробка зазначеними препаратами — у разі наростання
інтенсивності розвитку хвороби, за наявності 5–7 трипсів на 10 рослинах;

— обприскування в разі заселення попелицею понад 10% рослин тютюну,
зокрема, в АР Крим і південних областях, Бі-58 новим, Золоном,
Сумітіоном, к.е., 1–1,4 л/га, в крайових смугах на початку або всуціль
поля за масового заселення попелицями, але за наявності 6–7 ентомофагів
на рослину — обробки недоцільні;

— застосування проти гусениць підгризаючих совок Базудину 600, в.е.,
Діазинону, к.е., — 1–1,5 л/га, проти листогризучих совок, лучного
метелика, саранових — Сумітіону, к.е., — 1,4 л/га, Золону, к.е., — 1,6–2
л/га.

Листя збирають через 20 днів після хімічної обробки.

Восени, по закінченні збирання листя, слід провести подрібнення і
заорювання стебел тютюну, що зменшить запас інфікованого трипса і
збудників хвороб у грунті.

Похожие записи