Реферат на тему:

Вирощування соняшнику

Соняшник — це культура, яка до останнього часу була настільки
популярною, наскільки й проблемною.

У південних областях саме завдяки соняшнику утримували
сільгоспвиробництво на плаву, бо він давав у цьому регіоні найбільшу
рентабельність. Площі стрімко збільшували, і це нестримне розширення
змітало на своєму шляху будь-які уявлення про сівозміну чи
агрономічно-обгрунтовану структуру посівних площ. Північніші області,
спостерігаючи за пристрастями господарників з півдня, не встояли перед
спокусою легких грошей, і соняшник (південну культуру) стали
культивувати на крайній півночі України — в Чернігівській області.

Ціни залишалися стабільно високими і навіть за врожайності 10–12 ц/га
забезпечували непогану рентабельність. Вітчизняні МЕЗи працювали на
повну потужність, переробляючи доморощену сировину, а іншу, не менш
вагому частину, з задоволенням закупляли трейдерські компанії,
забезпечуючи соняшниковим насінням європейські заводи. Попит як в
Україні, так і в Європі зростав з невеликим коливанням залежно від
врожайного чи неврожайного року, особливо в Аргентині. Харчова олія,
лакофарбові інгредієнти, косметичні субпродукти забезпечували основні
напрями використання.

Але з певного моменту інша олійна культура (ріпак) почала стрімко
набирати обертів, витісняючи соняшник з більшості сфер вжитку. Популярна
нова диво-культура відвойовувала життєвий простір агресивно й невпинно.
Під впливом загального ажіотажу переробники не втрималися й нашвидкуруч
переорієнтували переробні потужності на ріпакову сировину. Вся справа в
Ньюйоркській біржі і MATIF — біржі, що працює у Франції. Ф’ючерсні ціни,
які складають на основі торгів, чітко віддзеркалюють стан справ близької
перспективи, але дають серйозні збої під час визначення цін на
віддаленішу перспективу, тим більше на сім-вісім місяців. Тут спрацьовує
так званий ефект метелика (за образним висловом Роя Бредбері — коли
помах метелика в штаті Техас зумовлює виникнення торнадо в штаті
Вашингтон). Та намагання теоретиків фінансових бірж підвести ту чи іншу
модель під поведінку ринку не дає відчутних результатів. Отже,
неправильний довготерміновий прогноз щодо попиту на соняшникову сировину
неправильно зорієнтував як виробників, так і переробників цієї культури.
В результаті 2007 рік виявився провальним. За різними даними, площі
посівів у Європі скоротилися від 50 до 70%, а в нашій неньці-Україні —
на 500 000 га. А що ж біржі? Після скандального провалу вони ще не в
змозі остаточно оговтатися, прогнозуючи подальше невелике збільшення
ріпакових площ та зменшення площ під соняшником. Але це вже не
відповідає дійсності. Реальна картина абсолютно інша. Переробники вже
побачили, що попит на соняшник зростає, а ціна на сировину досягла
найбільшої відмітки за останні десять років. Отже, хто цього року висіяв
соняшник, той має на столі й до столу. Така сама тенденція щодо попиту,
очевидно, збережеться й наступного року.

Погода 2007 року була несприятливою в більшості європейських країн.
Посуха завдала збитків Іспанії, Франції, Італії, Сербії — країнам, де
містяться основні площі під ділянками гібридизації соняшнику. Недорід
тут прогнозують значний. Насолоджувались фермери сонячними та жаркими
днями під час цвітіння та наливання соняшнику (найкритичніші фази
онтогенезу) і в Угорщині та Румунії. Втім, європейські країни генерально
розробляють маркетингову стратегію, спрямовану на продукування насіння в
південноєвропейських країнах, та перенесення промислових посівів в
Україну й Росію. Очевидно, що нічого поганого в цьому немає, тим більше,
що вітчизняне насіння залишає бажати кращого як з погляду потенціалу
врожайності, так і стійкості проти хвороб та придатності до сучасних
індустріальних технологій. Остання обставина дає можливість не тільки
реально виростити врожай, що відповідає біологічним можливостям того чи
іншого гібрида, а й мінімізувати при цьому витрати.

Типову технологію вирощування соняшнику, яка відповідає переліченим
критеріям, подано нижче.

Класики агрономії запевняли, що немає дешевшого й ефективнішого засобу
отримання високого та стабільного врожаю, як дотримання сівозміни. Це
дає можливість значно зменшити поширення хвороб і шкідників,
забур’яненість посівів, істотно поліпшити водний та поживний режими
рослин. Традиційно найкращими попередниками соняшнику є озимі зернові та
ярі культури, добрими — кукурудза й картопля. Соняшник має потужну
кореневу систему, що проникає в грунт до 3 м, тому його не слід висівати
після культур із глибоко проникаючою кореневою системою, таких як
багаторічні трави, суданська трава, цукрові буряки. Ці культури
пересушують грунт, що створює дефіцит вологи в критичні для соняшнику
періоди — цвітіння й наливання. Не варто сіяти після сої, квасолі,
гороху, ріпаку, які уражуються спільними з ним хворобами (біла та сіра
гниль, фомоз). Повертати соняшник на попереднє місце можна на
сьомий-восьмий рік.

Грунт під соняшник готують за традиційною (із застосуванням оранки) та
мінімальною технологіями. Швидко поширюється в Україні технологія
“но-тілл” для вирощування цієї культури. Звичайно, кожна з них має
недоліки та переваги, тому господарства обирають їх з урахуванням зони
вирощування (грунтово-кліматичних умов), а також наявності для обробки
тих чи інших машин. Для соняшнику важливо створити сприятливі умови для
розвитку кореневої системи, тому визначення щільності орного та
підорного шарів грунту є важливою процедурою, власне, після неї можна й
прийняти рішення: чи потрібна для конкретного поля оранка, чи достатньо
й мінімального обробітку.

За традиційної технології в системі зяблевого обробітку грунту проводять
лущення стерні одразу після збирання попередника на глибину 6–8 см.
Відмінну якість проведення цього заходу забезпечують дискові знаряддя
типу Sunflower або Wil-Rich 7600. Після появи сходів бур’янів проводять
оранку на глибину 25–27 см плугом. У разі потреби на полях, схил яких не
перевищує 3°, проводять вирівнювання за допомогою дискового
культиватора. За мінімальної технології вирощування в осінній період
обмежуються проведенням лущення стерні на глибину 6–8 см та мілкого
обробітку на 12–14 см.

Численними дослідженнями встановлено, що соняшник — це культура, яка під
час формування одиниці врожаю утилізує значну кількість елементів
живлення. Зокрема, на створення 20 ц насіння рослина виносить з кожного
гектара N120P50K300. Фосфорно-калійні добрива вносять під основний
обробіток, азотні — під передпосівний або під час висіву. Слід мати на
увазі, що соняшник активно використовує післядію елементів живлення,
особливо азоту. Доцільним є використання складних мінеральних добрив.

— 0

gd`{o

но їх виконувати. Передпосівна культивація покликана створити оптимальні
умови для якісного наступного висівання. Основна вимога — щоб
культиваторні лапи рівномірно розпушували верхній шар грунту на глибину
висівання (5–6 см). Ця вимога настільки важлива, що згодом визначає весь
дальший розвиток рослини, включаючи рівномірність дозрівання та якість
збирання врожаю. Рівноглибинна передпосівна культивація має бути
витримана на всій поверхні поля. Сівба має забезпечити таке: сформувати
насіннєве ложе, рівномірно розмістити насінини в рядку, присипати
розпушеним грунтом та прикатати насінину. Саме за таких умов буде
підтягуватись волога до насінин, які дружно проростають та рівномірно в
подальшому розвиваються. Ці вимоги ще більше посилюються в умовах
дружної весни та різкого підвищення температури. Такі екстремальні умови
дедалі частіше складаються в більшості господарств у зв’язку з
глобальним потеплінням. Глибина загортання насіння за відсутності вологи
допускається до 6–8 см. Посівну розпочинають якомога раніше, але за
умови досягнення температури грунту 8…12°С на глибині 10 см. Сходи, як
водиться, з’являються на 9–12 день.

Важливе місце в технології вирощування, соняшнику приділяють вибору
гібридів. Залежно від зони вирощування, добирають ранньостиглі або
пізніші сорти гібридів. Нині поширена практика, коли в південних
областях соняшник свідомо висівають у червні (в період так званих
“червневих вікон”), коли традиційно йдуть дощі й складаються
найсприятливіші умови не лише для проростання, а й для формування
врожаю. Справа в тому, що коли під час цвітіння соняшнику температура
повітря перевищує 35°С, тривалість життя пилку зменшується до кількох
хвилин, що спричиняє недостатнє запилення і, як наслідок, істотний
недобір урожаю. Таке досить часто трапляється в липні, коли цвіте
соняшник ранніх строків висіву. Пізні ж строки сівби (червневі) зміщують
цвітіння на серпень, коли запилення відбувається за досить сприятливих
умов. Виправданим на Півдні є підхід, коли висівають ранні гібриди
соняшнику в ранні строки, що дає можливість раннього збирання та
висівання в цей самий сезон іншої ранньостиглої культури.

У багатьох районах східних областей значних втрат урожаю зазнають через
ураження культури вовчком соняшниковим. З огляду на цю обставину в цих
регіонах слід вибирати гібриди, стійкі проти цього бур’яну-паразита.
Провідні насіннєві компанії, такі як “Піонер”, “Монсанто”, “Лімагрейн”,
мають у своєму портфоліо гібриди, резистентні не лише до вовчка, а й до
різного роду гнилей. Щоб підвищити резистентність рослин соняшнику проти
хвороб, насіння перед посівною протруюють сучасними фунгіцидами.

Вибираючи норму висіву, потрібно звертати увагу на рекомендації компаній
— виробників насіння. Цей показник варіює залежно від гібриду, а також
зони вирощування. Причому, залежно від зони, лімітуючим чинником є
рівень зволоження. Загальноприйнятий підхід нині — встановлення норми
висіву таким чином, щоб із врахуванням польової схожості та ймовірної
загибелі рослин під час вегетації витримувалась оптимальна густота
стояння рослин до збирання.

Відповідно до висновків М. І. Вавілова, культурна рослина істотно
різниться із своїм диким предком у тому, що, завдяки прикладанню
додаткової антропогенної, тобто людської, енергії, вдається виділити ті
корисні ознаки або ту продуктивність, яких в умовах дикої природи
рослина не набуває. Отже, надзвичайно важливим у технології вирощування
польових культур є догляд. Для соняшнику він насамперед передбачає
надійний захист від бур’янів у зв’язку з низьким рівнем
конкурентоспроможності культури.

Гербокритичний період у соняшнику становить 40–50 днів, він триває від
сходів до фази утворення кошика. Біологічною основою такого тривалого
гербокритичного періоду є повільний ріст рослин на початку вегетації, а
технологічною — широкорядний спосіб сівби, який створює сприятливі умови
для проростання насіння бур’янів. У зв’язку з цим бур’яни у посівах
даної культури здатні формувати велику вегетативну масу, яка стримує, а
часом і зовсім пригнічує ріст і розвиток культурних рослин. Бур’яни
можуть знижувати врожайність соняшнику на 20–30% та вміст жиру в насінні
— на 1–1,5 відсотка.

Систему хімічного контролювання бур’янів треба планувати завчасно, з
урахуванням ступеня та видової структури забур’яненості конкретного
поля. Бур’яни мають бути максимально чутливими до діючої речовини
препаратів, які застосовуватимуть. Донедавна однією з головних проблем у
хімічному захисті соняшнику був брак післясходових протидводольних
препаратів. Тому за сильного ступеня забур’яненості такими видами і,
особливо, багаторічними коренепаростковими рослинами (осот рожевий, осот
польовий, березка польова), доцільно після збирання попередника в разі
відростання бур’янів застосувати гербіциди суцільної дії: Раундап,
Ураган Форте 500 SL, Гліфосат 360, Гліфос та ін. Цей захід значно
полегшить контролювання бур’янів у післясходовий період. В Україні
дозволено для застосування достатню кількість грунтових препаратів
(Харнес, Дуал Голд, Трофі 90, Гезагард), які вносять до сівби або одразу
після неї, але до появи сходів культури. Спектр їхньої дії — малорічні
однодольні та деякі дводольні види. Проте їхня ефективність значною
мірою залежить від вологості грунту та якості передпосівного обробітку.
За посушливих умов вони потребують загортання у верхній шар грунту.
Обов’язково слід враховувати під час визначення норми препарату вміст
органічної речовини та механічний склад грунту. За вмісту гумусу до 1% з
рекомендованих норм внесення препарату вибирають мінімальну, а за 4% і
більше — максимальну.

В разі забур’яненості посівів соняшнику злаковими бур’янами їх доцільно
обробити грамініцидами. Компанії-виробники пропонують широкий асортимент
таких препаратів, які, за дотримання регламентів їхнього застосування,
гарантують високу ефективність. Останнім часом провідні селекційні школи
створили гібриди (Флексісол КЛ, ПР64Е83), які є стійкими до таких
гербіцидів, як Євро-лайтнінг і Експрес. Вирощування таких гібридів дає
можливість ефективно контролювати дводольні види бур’янів у
післясходовий період, а в поєднанні з грамініцидами вилучити із системи
хімічного захисту грунтові препарати.

Початком збирання є побуріння 80% кошиків за вологості насіння 12–14%.
У разі перестоювання соняшнику збільшуються втрати врожаю внаслідок
осипання та ураження хворобами. Практичним заходом для зменшення втрат є
застосування конвеєра гібридів з різними строками стиглості, що дає
можливість подовжити термін збирання врожаю.

За сирої холодної осені, коли затримуються строки вегетації, часто
вдаються до десикації. Збирання — надзвичайно відповідальний етап, тож у
разі неналежної його організації втрати врожаю можуть сягнути 20–25%.
Слід пам’ятати, що лише сучасні комбайни здатні забезпечити мінімальні
втрати під час жнив.

Похожие записи