Реферат на тему:

Вирощування двоспорової печерицi в умовах закритого грунту

gdAVE

hE йва вода, непридатний до вирощування печериць. Ферментований субстрат
укладають на стелажi (рис. 1) шаром завтовшки до 40 см або в спецiальнi
контейнери масою 100—130 кг/м2 для проведення пастеризацiї. Пастеризацiю
субстрату слiд проводити в спецiальному примiщеннi, оскiльки воно
виключає можливiсть надходження ззовнi конкурентної мiкрофлори. Метою
пастеризацiї є знищення шкідливих організмів у субстраті. Пастеризацію
субстрату найкраще проводити за допомогою пари низького тиску. Пару
подають одразу пiсля заповнення стелажiв субстратом. При цьому
температура повiтря поступово починає пiднiматися. Коли температура
повiтря досягне 55—56°С, пару вiдключають. За цей перiод субстрат
розiгрівається слабше, i його температура сягає 45—50°С. Дальше
пiдвищення температури вiдбувається завдяки рiзницi температури мiж
повiтрям i субстратом, а також посиленню мiкробiологiчних процесiв iз
виокремленням бiологiчного тепла. Зазвичай, розiгрівання субстрату
надалi до температури пастеризацiї (58—60°С) триває 5—8 годин пiсля
вiдключення пари. Тривалiсть перiоду пастеризацiї субстрату становить
6—8 год (рис. 2). Дуже важливо, щоб у перiод проведення пастеризацiї
температура субстрату була однаковою в рiзних мiсцях примiщення, що
забезпечується роботою внутрiшнього вентилятора. Потреба у подачi
свiжого повiтря для вентиляцiї субстрату відпадає. Однак якщо існує
небезпека різкого підвищення температури субстрату, то перiодично
вентилюють камеру зовнiшнiм вентилятором для зниження температури та
лiквiдацiї перегрiвання субстрату. Тимчасове пiдвищення температури
субстрату до 62—63°С (у межах однiєї години) припустиме i не викликає
негативних наслiдкiв. Пiсля 6—8 годин пастеризацiї субстрат охолоджують
до 55°С за допомогою свiжого повiтря та зовнiшнього вентилятора.
Закiнченням процесу пастеризацiї субстрату є його кондицiонування (друга
частина пастеризацiї). Кондицiонування субстрату відбувається за
зниження температур субстрату з 55 до 50°С i подачі свiжого повiтря.
Забезпечення киснем субстрату в цей перiод визначає розвиток i
життєдiяльнiсть корисних мiкроорганiзмiв-актиномiцетiв. Тому слід не
допускати рiзких коливань температури субстрату в примiщеннi. Iдеальним
вважають рiвномiрне зниження температури на 1—1,5°С за добу (рис. 3).
Перiод кондицiонування триває 5—7 дiб. За цей час субстрат звiльнюється
в атмосферу при вентилюваннi примiщення, інша частина асимiлюється
мiкроорганiзмами з перетворенням його у бiлковi з’єднання. Субстрат
втрачає частину води через випаровування, частина вуглецевих з’єднань
витрачається на енергетичнi процеси з видiленням кiнцевих продуктiв
життєдiяльностi мiкрофлори у виглядi вуглекислого газу, води, тепла. За
загальної тривалостi процесу пастеризацiї i кондицiонування (9—10 дiб)
втрати маси субстратом становлять близько 25% від закладеного на
пастеризацiю, у тому числi 20—21% води i 1—4% сухої речовини. Пiсля
пастеризацiї субстрат характеризується такими показниками: вологiсть
субстрату становить 65—66%; рH — 7,3—7,5; вмiст загального азоту
1,8—2,3%; вмiст амiаку (NH4) — 0,1%; на поверхнi соломи наявнi
сiрувато-бiлі плями актиномiцетiв. Охолодження субстрату до 23—25°С
проводять за допомогою потужного вентилювання протягом 18—24 годин i
розпочинають сiвбу мiцелiю. Hорма висiву зернового мiцелiю становить 0,5
кг/м2. Однак посiвний мiцелiй використовують так: 90% зернового мiцелiю
вiд норми перемiшують iз субстратом за всiєю його товщиною, пiсля чого
вирiвнюють поверхню субстрату. Решту мiцелiю (10%) розсипають хаотично
по поверхнi субстрату i накривають газетним папером, зволожуючи 0,5%
розчином формальдегiду. Водночас цим розчином зволожують i примiщення,
де проходитиме вирощування печериць. Покриття субстрату папером та
зволоження запобiгає пересушуванню субстрату i потраплянню iнфекцiї на
його поверхню. Iнкубацiя мiцелiю на субстратi залежить вiд його
температури та вологостi повiтря. За температури субстрату 23—25°С i
вологостi 90—95% iнкубацiйний перiод становить 10—14 днiв. Протягом
цього перiоду систематично зволожують стiни та пiдлогу примiщення. Для
досягнення температури субстрату 23—25°С температура повiтря в
примiщеннi має становити 20—22°С. Hакладання покривної землi завтовшки
3—5 см розпочинають, коли мiцелiй повнiстю опанує субстрат (залежно вiд
штаму печерицi). Покривна земля є середовищем, у якому мiцелiй iз
вегетативної фази розвитку переходить до генеративної (плодоношення).
Земля не повинна мати поживних елементів, шкiдливих органiзмiв, вона має
характеризуватися доброю абсорбцією. Основний компонент покривної землi
— верховий торф, який можна замiнити низинним торфом. Мiнiмальний вмiст
верхового торфу в покривнiй землi становить 50—60%. 25—30% торфу у
покривнiй землi можна замiнювати корою або глиною. Покривна земля
повинна мати рH 7,3—7,5, що досягається додаванням крейди. Кiлькiсть
крейди залежить першою чергою вiд виду використаного торфу. Покривну
землю, як i субстрат, перед накладанням слiд обробити термiчно (водяною
парою за температури 56—60°С протягом 7—8 годин) або хiмiчно — 40%
формалiном (2 л формалiну на 1 м3 покривної землi протягом 1 доби).
Обростання покривної землi мiцелiєм залежить вiд штаму печерицi,
температури субстрату та вологостi повiтря. Iнкубацiя мiцелiю в цей
перiод триває вiд 16 до 21 дня за температури субстрату 23—25°С i
вологостi повiтря 90—95%. Збирання плодових тiл печерицi першої хвилі
плодоношення може розпочатися вже на 16—20-й день вiд часу накладання
покривної землi (залежить вiд штаму печерицi, методу вирощування, товщі
шару покривної землi). Плодоношення печериць можливе лише за змiни
параметрiв мiкроклiмату. Змiна мiкроклiмату вiдбувається з моменту, коли
мiцелiй знаходиться на глибинi 0,5 см вiд поверхнi покривної землi. У
цей перiод, завдяки системi вентиляцiї, температура субстрату знижується
до рiвня 17—19°С, а повiтря — до 15—16°С, що спричинює перехiд мiцелiю у
генеративну фазу — утворення плодових тiл. У цей перiод концентрацiя СО2
має бути менш нiж 0,2%, а амiаку 0,1%, вологiсть повiтря утримується на
рiвнi 75—85%. За таких умов плодовi тiла з’являються вже на 6—7-й день,
i вiдбувається тижнева ритмiка плодоношення. Згiдно з iнтенсивнiстю
виробництва один цикл вирощування печериць нараховує 4—6 хвиль
плодоношення. Плодовi тiла кожної хвилi ростуть до вимог стандарту
протягом 2—3 дiб, за якi всi вони мають бути зiбранi. Поливають плодовi
тiла печерицi тодi, коли вони досягли розмiру зерна горошини. Hорма
поливу грунтується на такий розрахунок: на кожний очiкуваний урожай з
кв. м слiд використовувати 1,5—2 л води. Взагалi величину врожаю
печерицi подiляють на низьку — менше 15 кг/м2, середню — 16—20, високу —
понад 30—35 кг/м2. Вiдпрацьований субстрат лiквiдується з виробничого
примiщення по закiнченнi останньої хвилi плодоношення. Перед його
лiквiдацiєю проводять дезінфекцiю за допомогою пари низького тиску за
температури 70°С протягом 12 годин. По закiнченнi циклу вирощування
субстрат мiстить 0,6% азоту, 0,6 — фосфору, 0,8 — калiю i 6% кальцiю, рH
становить 6,3, вмiст органiчних сполук — близько 20%. Такий субстрат
пiсля попереднього його компостування можна використовувати як органiчне
добриво у вiдкритому грунтi для потреб овочiвництва, садiвництва,
рiльництва.

Похожие записи