Реферат на тему:
Урожайність озимої пшениці в умовах посухи
Кліматичні умови України за кількістю опадів і температурним режимом
характеризуються нестабільністю за роками і періодами вегетації.
Сприятливі роки чергуються із посушливими, гостропосушливими та
суховійними явищами. Нині, за зміни клімату й глобального потепління, не
тільки в степовій зоні, а майже на всій території країни агрокліматичні
чинники часто зумовлюють несприятливі, й навіть екстремальні, умови
вегетації озимої пшениці.
У степовій зоні через кожні два-три роки, а в лісостеповій і поліській
зонах — через три-пять років бувають посухи й суховії. У ХХ столітті
досить посушливими були 1918, 1937, 1950, 1968, а катастрофічними — 1934
і 1946 роки. Вже з початку нинішнього століття жорсткі посухи та інші
екстремальні явища спостерігалися в 2003 і 2007 роках. Прояви посухи
відбуваються на фоні високих температур за тривалої відсутності опадів.
Навіть у районах з достатнім зволоженням грунту через вісім-десять днів
без дощів у літні місяці в грунті створюється дефіцит вологи, а
триваліша відсутність опадів спричинює пересихання орного й нижніх шарів
грунту, в яких зосереджена основна маса коренів рослин пшениці.
Тривала посуха порушує водний режим грунту, процес фотосинтезу й
дихання, грунтове живлення, обмін речовин, а отже, шкідливо впливає на
формування продуктивності, веде до недобору врожаю, а інколи — до
загибелі посівів, як це було в багатьох регіонах України в 2003 і 2007
роках, внаслідок чого проблеми боротьби із стресовими умовами й
стійкістю рослин до посухи мають велике загальнодержавне, теоретичне й
практичне значення.
Дослідження свідчать, що стійкість посівів озимої пшениці до посухи
великою мірою залежить від створення сприятливих умов для росту й
розвитку рослин, особливо на початкових етапах органогенезу. Дуже
важливо, щоб такі умови сприяли одержанню повноцінних сходів, швидкому й
потужному розвитку кореневої системи з активною вбирною здатністю
поверхні коренів, проникнення в глибші шари грунту. Надійною основою
таких умов є:
– підвищення загальної культури землеробства;
– створення високих агрофонів; впровадження інтенсивних технологій,
науково обгрунтованих сівозмін із відповідним чергуванням культур та
вологозберігаючих систем обробітку грунту;
– ефективне й раціональне внесення добрив;
– догляд за посівами; боротьба з бур’янами, шкідниками й хворобами та
агролісомеліоративні й протиерозійні заходи.
Вивчаючи формування посухостійкості залежно від попередників, ми
встановили, що в середньому за 1999–2002 роки щорічно найвища стійкість
до посухи формувалася в разі розміщення посівів по чорному пару,
найменша — після кукурудзи на силос, а середня — після еспарцету й
вико-вівса.
По чорному пару стійкість до посухи напівкарликових сортів Одеська 162 і
Ніконія, а після вико-вівса й Селянки і Ятрань 60, була вищою, ніж
середньорослих. Після еспарцету різниці між цими групами сортів не було,
а після кукурудзи на силос перевага була на боці середньорослих сортів
Донецька 48, Знахідка одеська й Одеська 267.
Досить переконливі дані одержано в Центрі сортознавства та сортовивчення
в 2007 році з вивчення впливу рівнів агрофону на формування
посухостійкості. Посіви розміщували на низькому (попередник — стерня,
внесення добрив — на рівні господарств зони, із засобів захисту
застосовували лише гербіциди проти бур’янів) та високому агрофонах
(попередник — горох, внесення добрив — на запрограмований урожай,
інтегрований захист посівів проти бур’янів, шкідників, хвороб, дворазове
внесення регуляторів росту та мікроелементів). Як відомо, в той рік
весняно-літній періоди видалися вкрай посушливими й спекотними.
Розпочалася посуха ще рано навесні й тривала з березня по червень. Крім
степової зони, охопила значні території лісостепової (Черкаська,
Вінницька, Київська та інші області).
Весняний період у зоні розміщення Центру сортознавства та сортовивчення
(південна частина лісостепової зони, Київська область) характеризувався
спекотною й сухою погодою, малосприятливою для регенерації, росту та
розвитку рослин. За березень-травень випало 44,1 мм опадів, за середніх
багаторічних показників 123,0 мм. Запаси вологи в грунті під озимою
пшеницею доходили до критичних, і станом на 28 травня в шарі 0–50 см
вологи не було зовсім, а в шарі 0–100 см — лише 10 міліметрів.
Внаслідок різких перепадів температурного режиму, бездощів’я, вторинна
коренева система розвивалася повільно або зовсім не розвивалася, рослини
відставали в рості, посіви формувалися низькорослими. Деякі рослини
жовтіли, відмирали нижні листки, зменшувалася листкова поверхня.
Стеблестій був не вирівняний за висотою й розвитком, фіксували
домінантний розвиток головних стебел. Тільки 1 червня випали корисні
локальні дощі, дещо знизилася температура, що трохи поліпшило стан
рослин. Та вже невдовзі посуха знову повторилася, внаслідок чого в кінці
червня запаси вологи в грунті практично вичерпалися.
Крім грунтової, в квітні-травні додалася повітряна посуха. У квітні
зафіксовано 18, а в травні 13 днів з мінімальною відносною вологістю
повітря менше 30%. Середньодобова температура повітря в травні місяці
становила 18,6°С за середньорічних показників 14,9°С. Весь весняний
період, особливо травень, був досить посухозагрозливим для росту й
розвитку рослин озимої пшениці.
Дослідженнями встановлено, що кращий стан і життєздатність рослин та
посухостійкість були на високих агрофонах і після кращих попередників
Вища стійкість до посухи формувалася в разі розміщення посівів після
кращих попередників, на високих агрофонах, за впровадження інтенсивних
агротехнологій. При цьому вищою на всіх рівнях агрофонів у 2007 році
вона була в сортів Подолянка, Антонівка, Косовиця, Трипільська,
Хуторянка; найнижчою — у сортів Ассоль, Пам’ять, Подяка, Станіслава,
Антара, Краплина.
На Кіровоградській держсортостанції за 1999–2003 роки щорічно найвища
стійкість до посухи була в разі розміщення посівів по чорному пару (8,3
бала), дещо поступалися йому вико-овес та еспарцет, а найгіршу мали
після кукурудзи на силос (7,9 бала). На високих агрофонах та після
кращих попередників стійкість до посухи у напівкарликових сортів була
вищою, ніж у середньорослих, а в умовах низьких агрофонів — навпаки.
Стійкість до посухи зростає від ранніх строків сівби (1 вересня) до
оптимальних (20 вересня) і допустимо пізніх (1 жовтня). В Центрі
сортознавства та сортовивчення найвищою вона була в посушливому 2007
році за сівби 20 вересня, а в Кіровоградській держсортостанції за
1999–2002 роки та за 2007 рік — у пізніші строки — 30 вересня й 10
жовтня.
Водночас дуже важливу, визначальну, роль у протидії посусі відіграє
генетична основа — сорти з високою посухостійкістю.
i
gdE5
рибій, Краснодарська 39, Донецька 74, Дніпропетровська 775, Миронівська
808. Вони мали генетично обумовлену й контрольовану спадкову властивість
рівня стійкості до посухи й спеки. Важливо, що дана властивість є
потенційною. В сприятливих умовах вологозабезпечення вона має прихований
характер, а реалізується лише тоді, коли рослини потрапляють під вплив
екстремальних факторів.
Значну диференціацію сортів за стійкістю до посухи виявлено в 1999 2000
і 2003 роках, але найбільшою вона була в екстремальному посушливому 2007
році, про що свідчить рівень урожайності
Адаптованішими до екстремальних умов посухи весняно-літнього періодів
виявились сорти Прима одеська, Золотоколоса, Зіра, Писанка, Подолянка,
Одеська 51, Повага, Смуглянка, Супутниця, Столична, Куяльник, Херсонська
безоста, Землячка одеська, Білосніжка, Фаворитка, Лузанівка одеська,
Косовиця та інші.
У багатьох сортів, передусім у таких, як Василина, Дальницька, Елегія,
Зустріч, Миронівська 67, фіксували втрату тургору в денні часи й
відновлення його вранці, скручування листків. У сортів Білосніжка,
Білоцерківська напівкарликова, Глібовчанка, Землячка одеська, Співанка,
Батько, Веста, Дар Луганщини, Миронівська 67, Доля, Дальницька, Побєда
50, Миронівська ранньостигла відмічали передчасне пожовтіння й
відмирання листя нижнього ярусу, всихання верхівок листків,
нерівномірність за фазами росту й розвитку; стеблостій був невирівняний.
У дуже пригніченому стані перебували сорти, зараховані до посухостійких:
Вдала, Селянка, Тронка, Харус, а також сорти Ренан, Побєда 50, Доля,
Копилівчанка, Ліона, Миронівська ранньостигла, Батько, Василина, Дар
Луганщини, Диканька.
Водночас із польовим обстеженням стану рослин в умовах посухи, для
оцінки посухостійкості сортів враховували також рівень продуктивності
У степовій зоні посуха була жорсткішою, тому врожайність сформувалася
найнижчою: в середньому на трьох сортостанціях по 29,8 ц/га; в
лісостеповій і поліській зонах, де посуха була меншою (постраждали в
основному південні регіони), зібрали, відповідно — 51,1–39,9 ц з
гектара.
У Степу й Лісостепу вищу продуктивність мали сорти Подолянка, Зіра,
Супутниця, Куяльник, Смуглянка, Білосніжка, Херсонська безоста, Писанка,
Лузанівка одеська, Золотоколоса, Фаворитка, а в Поліссі — Миронівська
67, Фаворитка, Зустріч, Подолянка, Прима одеська, Куяльник, Смуглянка і
Золотоколоса.
На сортостанціях степової зони найбільше постраждали від посухи сорти
Фарандоль, Ренан, Миронівська 67, Доля, Харківська 105, Панна, Сніжана,
Веста та інші. На Новоодеській сортодослідній станції сорти Фарандоль,
Ренан, Доля, Сніжана, Веста сформували врожайність по 14,3–19,3 ц/га,
тоді як сорти Куяльник, Супутниця, Пріма одеська, Білосніжка, Писанка —
по 29,9–35,8 ц/га. На Старобільській сортостанції Луганської області
врожайність низькопосухостійких сортів Доля, Фарандоль, Миронівська 67,
Миронівська ранньостигла, Панна, Вдала становила 13,6–25,0 ц/га, а
сортів із вищою стійкістю (Смуглянка, Білосніжка, Супутниця, Апогей
луганський, Фаворитка) — 36,0–41,9 ц/га. Найбільших збитків завдала
посуха на Ізмаїльській сортодослідній станції, де польова оцінка
відмічена в 1–3 бали, врожайність — 7,0–18,1 ц/га. Найнижча
продуктивність була в сортів Панна і Дальницька, відповідно, — 7,0 і
10,8 ц з гектара.
У лісостеповій зоні найбільше постраждали від посухи сорти Ренан,
Харківська 105, Ремеслівна, Вдала, Дар Луганщини, Дальницька,
Глібовчанка, Диканька, Миронівська ранньостигла. Найнижча врожайність
була на Хмельницькому обласному центрі експертизи сортів рослин, де
сорти Глібовчанка, Миронівська 67, Зустріч, Левада, Прима одеська
сформували врожайність на рівні 16,3–20,2 ц/га. Кращий урожай дали сорти
Смуглянка, Володарка, Куяльник, Подолянка, Золотоколоса, Деметра,
Перлина Лісостепу, Повага, Супутниця, Білосніжка. Наприклад, сорти
Золотоколоса, Володарка, Білосніжка, Смуглянка на Кіровоградській та
Ілінецькій сортостанціях дали по 72,0–79,0 ц/га, а сорт Повага в Центрі
сортознавства та сортовивчення — 62,7 ц з гектара.
У поліській агрокліматичній зоні кращу врожайність формували сорти
Смуглянка, Золотоколоса, Ніконія, Супутниця, Крижинка, Ремеслівна,
Либідь, Фаворитка. На Андрушівській сортостанції сорти Золотоколоса,
Смуглянка, Веснянка, сформували врожайність на рівні 75,7–81,2 ц/га; на
Городенківській сорти Веснянка, Смуглянка, Білоцерківська
напівкарликова, Ніконія, Фаворитка дали по 69,0–78,5 ц/га. Тоді як на
Козелецькій і Костопільській сортостанціях частина сортів, насамперед
Сніжана, Веста, Дар Луганщини, Глібовчанка, Віта, Дальницька, Ліона,
Панна, Сірена одеська, мали врожайність лише 20,8–25,0 ц з гектара.
Задля справедливості, варто сказати, що оцінка стійкості до посухи за
абсолютною врожайністю сортів у посушливі роки не завжди є надійною,
оскільки її визначають за багатьма морфоагробіологічними властивостями
певних сортів. За твердженням П. Шенкеля, сорти менш стійкі, але з вищим
потенціалом продуктивності, можуть у посушливі роки формувати
врожайність не нижчу за високопосухостійкі, тільки продуктивність у них
буде нижча. З огляду на це для повнішої оцінки посухостійкості та
можливості диференціації сортів за посухостійкістю ми провели оцінювання
посухостійкості за рівнем зниження врожайності на фоні посухи,
порівнюючи показники зі сприятливими за вологозабезпеченням і
температурним режимом роками. Для чого взяли показники врожайності за
посушливий 2007 та сприятливий 2005 роки (рис. 1).
У посушливому 2007 році проти сприятливого за вологозабезпеченням і
температурним режимом 2005 роком урожайність сортів озимої пшениці
зменшилась на 43,6%.
Найменше знизилася врожайність у сортів Подолянка, Лузанівка одеська,
Повага, Трипільська, Куяльник, відповідно, — 39,8, 28,4, 12,7, 12,2 і
33,0 відсотки. Найбільше в сортів Глібовчанка, Зустріч, Копилівчанка,
Панна, Харус, Альбатрос одеський, Перлина Лісостепу — 50,2–62,1%.
Незначне зниження врожаю в посушливий рік проти сприятливого в сортів
Повага й Трипільська свідчить про їхню високу посухостійкість.
Підвищений гомеостаз за різного поєднання умов зволоження й
температурного режиму, зберігаючи відносно стабільну врожайність на
високому рівні, мали сорти Пошана, Смуглянка, Подолянка, Куяльник,
Повага, Херсонська безоста, Хуторянка, Ювілейна 100, Трипільська та
інші.
Оскільки в різних грунтово-кліматичних зонах зафіксовано не однаковий
характер посухи, різні поєднання вологості й температури грунту та
повітря, які фіксували в різні фази росту й розвитку рослин, сорти в
одних умовах виявлялися посухостійкими, а в інших менш стійкими. Так,
сорти Деметра, Крижинка, Елегія, Перлина Лісостепу, Володарка, Столична
за посухостійкістю та врожайністю мали переваги тоді, коли їх вирощували
в умовах Лісостепу, а в степовій зоні було значне зниження врожаю.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
