Реферат на тему:

Технологічні аспекти вирощування молодняку гусей

Від однієї гуски, залежно від породи, можна одержати 25–30, а то й
більше гусенят за рік, або ж 90–100 кг м’яса. Продуктивність гусей
великою мірою залежить від того, які умови годівлі та утримання для них
було створено під час вирощування.

Молодняк, призначений для комплектування батьківського стада, слід
відокремлювати від птиці, завезеної з племінного заводу, на якому
проводять селекційну роботу з гусьми. Для комплектування батьківського
стада найкраще використовувати молодняк, ви-ведений у квітні-травні, з
благополучного у ветеринарному відношенні господарства. На вирощування
відбирають добре розвинутих пташенят із характерними для цієї породи
ознаками. Придатний для подальшого вирощування молодняк характеризується
такими ознаками: рухливий, стійкий на ногах, активно реагує на звук, має
чітко визначений рефлекс клювання; живіт м’який, підібраний, пупкове
кільце щільно закрите, клоака чиста; очі повністю відкриті, круглі,
блискучі; пух повністю підсохлий, рівномірно розподілений по всьому
тілу, крила притиснуті до тулуба; голова, дзьоб, суглоби, пальці без
дефектів. Жива маса кондиційного молодняку гусей через 12–18 годин після
вибірки його із вивідної шафи повинна становити: для легких порід — не
менше 87 та 93 г, відповідно до призначення: для промислових чи
племінних цілей; для важких порід — 93 та 100 г. Жива маса кондиційних
гусенят повинна становити 62–64% маси яєць до закладання на інкубацію.

Якщо є можливість, можна розподілити добовий молодняк за статтю. Гусей,
які дорослими матимуть біле оперення (рейнські, італійські, емденські та
ін.), можна розділяти за статтю вже у добовому віці: у самців пух на
голові й спині набагато світліший, аніж у самок. Вирішальне значення під
час визначення статі гусеняти має забарвлення спини. Точність визначення
статі у такий спосіб становить 97–100%.

Дещо складніше визначати стать у добових гусенят із сірим оперенням
(великі сірі, кубанські, тулузькі, оброшинські). У цих гусей стать
визначають, оглядаючи клоаку. Добове гусеня фіксують на долоні,
розмістивши його голову між безіменним пальцем та мізинцем, а лапки
щільно затискають між середнім і вказівним пальцями. Прямими пальцями
другої руки розкривають клоаку: самці мають копулятивний орган завдавжки
до 2 мм, який на вигляд нагадує кому, в клоаці у самок видно дві шкірні
складки округлої форми.

До прийому добових гусенят приміщення готують завчасно. Пташник ретельно
очищають від старої підстилки й посліду; підлогу, вікна, інвентар миють
теплою водою із додаванням спеціально призначених для цього
дезінфікуючих засобів. Дезінфекцію виробничих об’єктів проводять із
застосуванням 2–3% розчину формальдегіду, або каустичної соди, або
препарату “Полідез” — 0,1–0,3% — для знищення збудників бактеріальних
інфекцій та 0,4–1,0% — для знищення збудників грибкових і вірусних
інфекцій. Стіни та стелю треба обов’язково побілити 10–20% розчином
негашеного вапна. Для дезінфекції взуття перед входом у приміщення
ставлять ящик із килимком чи тирсою, які змочені спеціальним розчином. У
пташнику повинно бути тепло, сухо й чисто. У гусенят дуже рідкий послід,
тому спочатку підлогу засипають гашеним вапном із розрахунку 0,3–0,5 кг
на 1м2 його площі, потім застилають підлогу сухою, чистою, без цвілі
підстилкою завтовшки 10–25 см. Для вирощування однієї голови віком до
1–3 тижнів потрібно 1,5 кг підстилки, 4–9 тижнів — 5,0 кг. У разі
утримання гусенят підстилка промокає швидше, ніж коли вирощують курчат
або індичат, тому її треба міняти частіше.

У перші дні життя гусенят годують із лотків, висота бортиків у яких —
15–20 мм. За вільного доступу до годівниць фронт годівлі для молодняку
повинен становити: у віці 1–9 тижнів (у разі годівлі сухими кормами) —
не менше 2,5 см, вологими — 5,0 см; 10–27 тижнів, відповідно, — 2,5 та
10,0 см. Кількість годівниць має бути такою, щоб під час споживання
корму вся птиця могла вільно розміститися біля них. Відстань між
годівницями та напувалками — не менше 2 м.

Напувалки, щоб уникнути вологості в приміщенні, розміщують на гратах,
під якими ставлять деко. Фронт напування під час вирощування
1–27-тижневих гусенят повинен бути не менше 2,0 см, а чиста вода
потрібна їм постійно.

Для годівлі молодняку можна використовувати будь-які типи годівниць —
від звичайного дерев’яного корита або металевих циліндричних годівниць
до механічних тубусних із ланцюговим чи трубчастим подаванням корму. У
перші дні життя зазвичай використовують вакуумні напувалки ємністю 3
літри, пізніше — лінійні, тобто бетонні або зрізані пластмасові чи
металеві труби, встановлені з одного краю приміщення на закритий сіткою
канал. Напувалки піднімають мірою підростання птиці й установлюють на
рівні спин гусей.

gd^ae

а вологість повітря негативно впливає на стан здоров’я пташенят.
Щільність посадки молодняку гусей міняють із віком птиці. Протягом
перших дев’яти тижнів гусенят у пташнику треба розміщувати з розрахунку
чотири голови на м2 площі підлоги, після 10–27 тижнів — три голови на
м2. Порушення норм щільності посадки молодняку є однією з причин
нерівномірного розвитку птиці й спалаху різних захворювань.
Переущільнення часто провокує виникнення страху й призводить до
канібалізму, що стає причиною підвищеного падежу птиці.

Тому слід дотримуватися таких вимог:

— вирівнювати гусей за живою масою (слабких відокремлювати й годувати
окремо, доки їхня жива маса досягне середньої по групі);

— зменшувати щільність посадки в разі погіршення мікроклімату, висота
перегородок повинна бути для гусенят добового-дев’ятитижневого віку не
менше 0,6 м, а для старших — не менше 1,2 м;

— не допускати змішування птиці однієї групи з іншою.

У гусенят протягом перших десяти діб після вилуплення терморегуляція
розвинута слабо, тому порушення оптимальних температурних параметрів
утримання птиці призводить до зайвих витрат на регулювання
теплоутворення й тепловіддачі. Завдяки відносно великій поверхні тіла,
гусенята більше віддають тепла, ніж отримують, тому потребують
додаткового обігрівання. Під час вирощування молодняку гусей
рекомендують підтримувати оптимальну температуру під брудером у таких
межах: у віці до одного тижня — 30…28°С, два-три тижні — 28…26,
чотири тижні — 24…22, п’ять-дев’ять тижнів — 20…18°С. Вимірюють
температуру в пташнику на висоті 10–12 см від підлоги і на відстані
0,8–1,0 м від джерела тепла.

Кращим показником визначення оптимальної температури в приміщенні є
поведінка гусенят. Якщо вони бадьорі, активні, добре споживають корм,
небагато п’ють води, а для відпочинку гуртуються в невеликі групи, не
скупчуються, отже, температура в приміщенні комфортна. За підвищеної
температури гусенята відкривають дзьоб, опускають крила, стають в’ялими,
лягають на підлогу, споживають багато води, дихання в них прискорене. В
разі недостатнього обігрівання гусенята намагаються наблизитись до
джерела тепла, скупчуються, пищать, давлять одне одного, внаслідок чого
слабкі особини можуть загинути.

Температура навколишнього середовища суттєво впливає й на енергетичну
потребу птиці. Якщо температура повітря на 1°С вища за термонейтральну
зону (15…27°С), то гусенята споживають корму на 1,5% менше, а за
30…38°С — на 4–5%.

На вирощування гусенят потрібно брати не пізніше ніж через 24 години з
моменту їх вилуплення. Якщо птицю через будь-які обставини прийняли
пізніше за цей термін, то початкову температуру в пташнику підвищують
проти звичайної на 2…4°С, інакше, внаслідок охолодження, може зрости
падіж гусенят протягом перших тижнів вирощування.

Доставивши гусенят у цех вирощування, їх випускають із ящиків у
підготовлене приміщення, ближче до напувалок та годівниць. Напувалки й
годівниці треба заповнити водою та кормом завчасно. У перші дні життя
гусенята часто перевертаються на спину, а само-стійно встати не можуть.
Якщо за ними не стежити, вони можуть загинути.

Профілактична перерва у пташниках повинна бути за утримання гусенят із
добового до 28-денного віку — два тижні після кожного циклу, за
утримання молодняку понад дев’ять тижнів — чотири тижні.

З практичного досвіду відомо: якщо збереженість гусенят у перший період
вирощування (до 10–15 діб життя) висока, то в подальшому за достатньої
годівлі та забезпечення просторими пасовищами птицю вдається зберегти
повністю. Тому в перші дні вирощування за гусенятами наглядають особливо
уважно, не допускаючи в приміщенні різких коли-вань температури повітря.
У пташниках з обігрівом гусенят утримують 15–30 діб залежно від пори
року та погоди. Що коротший строк вирощування птиці в опалюваних
приміщеннях, то більше партій гусенят можна виростити.

Вентиляція впливає на температуру й відносну вологість повітря в
пташниках. Якщо вентиляції немає, вологість повітря та концентрація
вуглекислоти у приміщеннях значно підвищуються. Це шкодить здоров’ю
молодняку птиці. Зазвичай буває достатньо й вентиляційних шахт у стелі
пташника та осьових вентиляторів, тільки слід уникати протягів.
Вентилювати приміщення потрібно з перших діб вирощування гусей, аби
повітря було чистим та свіжим: концентрація аміаку повинна бути не вище
15 мг/м3 повітря, вуглекислоти — 0,25%, максимально допустима
концентрація пилу в пташнику в разі утримання моло-дняку на підлозі — не
більше 5 мг/м3.

Вологість повітря впливає безпосередньо на регулювання температури тіла
птиці. В організмі птиці, особливо молодняку, постійно утворюється
тепло, надлишок якого виділяється в зовнішнє середовище. Слід зазначити,
що сухе повітря сприятливіше як за високих, так і за низьких температур.
Оптимальна вологість повітря в приміщенні з молодняком гусей повинна
перебувати в межах 65–75%, але в перші дні вологість має бути вищою, ніж
у подальші. Згодом вологість на такому рівні підтримувати важко, тому
для видалення надмірної вологи треба підсилити вентиляцію приміщень і в
міру забруднення підстилки частіше підсипати нову.

Похожие записи