Реферат на тему:

Система захисту овочевих культур закритого грунту

Хоч би як лихоманили наше суспільство хвилі економічних криз, а
кількість площ закритого грунту в країні поступово зростає. І це
зрозуміло, адже ціни на овочеву продукцію доволі високі. Хай там що
кажуть нам про нітрати та хімічне навантаження на тепличну продукцію,
проте, погодьтеся, взимку все це затьмарюється вельми привабливою
картиною відбірних огірків і помідорів на магазинному прилавку. Отож і
зростають площі“під склом та плівкою”. Більшість із них — у приватній
власності.

Особливості захисту культур закритого грунту в загальному вигляді відомі
більшості виробників, тим більше, що до цього стимулює й ухвалення
Закону “Про пестициди і агрохімікати” (ст. 13), який певним чином
регламентує пріоритетність методів захисту від шкідників і хвороб. І все
ж в Україні сьогодні немає комбінату, де не застосовували б хімічні
інсектициди. Обгрунтовано це чи ні? А, може, й справді вже не можна без
них обійтися? В сучасному виробництві, мабуть, неможливо. І не тому, що
біометод не ефективний. Просто хімічний метод набагато простіший,
особливо в разі використання ентомофагів. Навіщо морочитися,
розраховувати співвідношення, везти комашок бозна звідки й труситися,
“чи не передохли” вони в дорозі, адже коштують теж чималі гроші? Значно
простіше “накрити” шкідників одним із сучасних препаратів, без зайвої
мороки, та ще й вигідніше фінансово. Ну а продукція? Люди все з’їдять.
На жаль, цьому сприяє й контроль за продукцією, тобто безконтролля. Але
ж від “хімії” страждають і самі виробники. Адже за умов постійного
пестицидного пресу популяції шкідників стають нечутливими до хімічних
сполук і відповідають спалахами розмноження. В умовах закритого грунту
це явище часто спостерігається щодо трипсів (КСП “Зоря” Рівненської
обл., 1997–1998 pp.), білокрилки (тепличний комбінат Рівненської АЕС,
1996 p.), борошнистої роси (КСП “Волинський тепличний комбінат” 1990,
2000 p.), стеблових гнилей (Тернопільський тепличний комбінат, 1998 р.)
тощо.

Так чи інак, існує інтегрована система захисту рослин у теплицях, яка
пропонує шлях до отримання безпечної продукції. До того ж, вона не така
вже й витратна. Застосування екологізованих систем є економічно
доцільним завдяки зменшенню витрат на захист культури (матеріальних і
трудових), скороченню обсягів застосування пестицидів (до 70%), зниженню
токсикологічного навантаження (до шести разів) і повторності обробок (до
чотирьох разів).

Загалом захисні заходи в закритому грунті можна поділити на дві великі
групи: профілактичні (тобто ті, що спрямовані на запобігання проблемі) й
безпосередньо захисні (ті, що вирішують проблему в разі її виникнення).

До найважливіших профілактичних заходів належать підготовка грунту та
його оздоровлення. Це можна зробити біологічним, термічним або хімічним
способами.

Біологічний спосіб полягає в тому, що грунт складають у штабелі,
заввишки 1–1,5 м і завширшки близько 3 м. Під час укладання грунт
змішують зі свіжим гноєм і вапнують із розрахунку 4 кг вапна на 1 м3
грунту. Субстрат залишають у штабелях на два-три роки. В глибині таких
штабелів температура піднімається до 50…60°С. Періодично (раз-двічі) їх
перекопують, борються з бур’янами та грунтовими шкідниками.

Термічна дезінфекція — це вплив на грунт підвищеної температури (100°С)
протягом 30–60 хв. Для цього, постійно перемішуючи, прогрівають вологий
грунт на металевих листах або піддають впливу гарячої пари в закритих
контейнерах. Пропарювати можна й безпосередньо в парниках і теплицях, не
виймаючи грунту, або в купах. Для цього зазвичай використовують
генератор пари. На Півдні для термічної дезінфекції можна
використовувати сонячну енергію. Для цього грунт у парниках розпушують і
поливають водою, парники щільно накривають рамами. Парниковий субстрат
витримують так п’ять днів, рахуючи з того дня, коли грунт прогрівся до
температури 45°С.

Хімічне знезараження грунту проводять за допомогою формаліну, хлорного
вапна або бромистого метилу.

Формалін використовують для дезінфекції субстрату проти збудників чорної
ніжки, кореневих гнилей і, деякою мірою, проти бактеріальних
захворювань. Застосовують розчин із розрахунку 1 л 40% формаліну на 100
л води. Норма витрати — 20–25 л/м2. Робочий розчин у співвідношенні 1 л
40% формаліну на 40 л води використовують у нормі 10 л розчину/м2
грунту.

Хлорне вапно застосовують для дезінфекції порожніх приміщень,
обладнання, реманенту та знезараження рослинних решток. Для дезінфекції
грунту хлорне вапно вносять у сухому вигляді в кількості 100–200 г/м2 з
дальшим присипанням грунтом. Хлорне вапно здатне знищити збудників як
грибних, так і бактеріальних захворювань і має тривалий термін дії.
Тому, щоб уникнути негативної дії на рослини, вапно застосовують
завчасно — найчастіше восени.

Проблемні грунти обробляють бромистим метилом. Він здатний дезінфікувати
грунт на глибину 100 см. Тривалість обробки теплиці площею 1,5 га
становить п’ять-шість годин (для порівняння: на пропарювання такої самої
площі потрібно не менше шести діб). Однак препарат доволі токсичний, ним
не слід захоплюватися, повторні обробки бромистим метилом рекомендують
здійснювати не раніше ніж через два-три роки.

Горщики для розсади можна дезінфікувати 5%-ним розчином мідного
купоросу.

Інший важливий профілактичний захід — культурообіг. Чергування культур у
парниках і теплицях за умов дотримання інших санітарних правил (очищення
від залишків і сміття) є ефективним методом боротьби проти менш стійких
збудників захворювань, а саме: бактеріозу огірків, гнилі цвітної
капусти, бактеріального раку томатів, а також проти павутинного кліща.
На жаль, у господарствах панує монокультура, на що є об’єктивні причини,
насамперед, порівняно невеликий асортимент культур закритого грунту.
Тому ефект від цього простого заходу доводиться скидати з балансу
системи захисту.

Відомо, що однією з найважливіших проблем у вирощуванні тепличних
культур у грунтових теплицях і парниках є втрати від грунтових
фітофагів. Звичайно, таких “друзів” треба позбутися, інакше врожаю не
побачите. Але що робити, коли в нас грунтові теплиці або парники
буквально “напхані” грунтовими шкідниками, й профілактика обійдеться
дуже дорого (наприклад, якщо повністю міняти грунт). Який радикальний
спосіб? Для регулювання чисельності представників цієї групи шкідників,
до якої, наприклад, належить капустянка звичайна, майже немає сучасних
засобів захисту рослин. Пропонується використовувати екструдовану суміш
Діазинону, 60% к.е., кукурудзяного борошна та соняшникової макухи у
співвідношенні 10:1. Екструдація полягає в спеціальній обробці
зволоженої суміші (12–17%) за тиску 3–5 МПа та плюсової температури
120…200°С. Як результат, одержують пористий продукт збільшеного об’єму у
вигляді гранул, який має підвищені атрактивні якості та абсорбуючі
властивості з тривалим терміном зберігання. Основна складова
запропонованої композиції — це екструдація атрактивної основи (суміш
кукурудзяного борошна й соняшникової макухи) та насичення отриманих
гранул Діазиноном, 60% к.е.

Які ж переваги цієї композиції? Завдяки екструдації компонентів їхній
об’єм зростає в середньому в десять разів, а отже, вдесятеро зростає і
їхня поглинальна здатність. Відповідно, зменшується в 10 разів і норма
Діазинону, 60% к.е., потрібного для обробки одиниці площі закритого
грунту. Далі використовують кукурудзяне зерно, яке саме по собі є
приваблюючим елементом, а в суміші з соняшниковою макухою ще більше
підвищує свою атрактивну здатність. Крім того, екструдоване кукурудзяне
борошно не потребує запарювання, його використовують у вигляді сухих
гранул, оброблених Діазиноном, 60% к.е. Такі екструдовані гранули за
відносної вологості повітря не більше 12% можуть зберігатися протягом
трьох місяців.

Грунт підготовлено. Що ж далі? Від кого нам захищатися? До
найпоширеніших хвороб і шкідників закритого грунту в Україні на сьогодні
належать: теплична білокрилка (Trialeurodes vaporariorum Westw),
звичайний павутинний кліщ (Tetranyehys urticae Koch.), баштанна попелиця
(Aphis go ssypii Glov.), персикова попелиця (Myrodes persicae Sulr.),
тютюновий трипс (Thrips tabaci Lind.), борошниста роса (Erysiphe
cichoracearum D.C. f. cucurbitacearum Pot., Sphaerotheca fuliginea
Poll.f. cucurbitae Jacz), кореневі гнилі (Fusarium, Pythium,
Phizoctonia), фітофтороз (Phytophtora infestans та ін.) і пероноспороз
(Perenospora cubensis Rostowz.).

gdeY?

Нижче ми наводимо схеми захисту основних тепличних культур — огірків,
томатів і солодкого перцю, — в яких основну ставку роблять на
біологічних агентів захисту: ентомофагів і біопрепарати на основі
мікроорганізмів.

Огірки. Перш ніж висаджувати розсаду, треба внести триходермін
(Trichoderma lignorum) — 7–15 мл/рослину, або 15–16 г/м2. Через
місяць-півтора після цього бажано застосувати мікробіологічний препарат
на основі Bacillus subtilis із розрахунку 80 л/га. Його можна вносити з
допомогою централізованої системи поливання. Цей захід знімає проблему
кореневих гнилей та аскохітозу. У січні-березні рекомендується
здійснювати періодичну профілактичну колонізацію хижих кліщів
фітосейулюса (Phytoseiulus persimilis A.H.) — проти павутинного кліща —
10–50 особ./м2 та амблісейуса (Ambliseius mаckeziei Sch.et Pr.) проти
тютюнового трипса — 1500–1800 особ./м2 і енкарзії (Encarsia formosa
Gahan) проти білокрилки — 3–10 особ./м2. Цікаво, що в теплицях, де у
великій кількості застосовують амблісейус, зазвичай, небагато
павутинного кліща. Щоб запобігти захворюванням, рослини обприскують
баковою сумішшю: триходермін і препарат на основі Pseudomonas
fluorescens AP-33 (1%-ний розчин). У квітні-червні кожні два тижні
рекомендується здійснювати обробки сумішшю аверсектинового препарату та
продуктів на основі Bacillus thuringiensis var. thuringiensis або
Beauveria bassiana. Середня біологічна ефективність від застосування
запропонованої системи становить протягом сезону 60–85 відсотків.

Енкарзія (Encarsia formosa) — дрібна комаха (0,6 мм) з ряду
перетинчастокрилих родини Aphelinidae. Спеціалізований паразит тепличної
білокрилки. Інтродукований з Канади. Розмножується партеногенетично.
Відкладає яйця в личинки і пупарії білокрилок. У середньому одна самка
уражує 50 особин шкідника. Личинки паразитоїда протягом 10–16 діб
живляться вмістом личинок і пупаріїв господаря. Повний цикл розвитку
(залежно від умов) коливається від 13 до 30 діб. Оптимальні умови для
розвитку — температура 25…30°С, вологість повітря — 50–70%. На 1 га
закритого грунту для ефективного захисту потрібно близько 150 тис.
особин. Початок випускання комах у теплиці збігається з появою імаго
білокрилки. В цей час на рослини рівномірно розкладають листя з
муміфікованими енкарзією німфами. Операцію повторюють двічі з інтервалом
у півтора-два тижні, щоразу збільшуючи щільність ентомофага до 10 особин
на метр квадратний.

Фітосейулюс (Phytoseiulus persimilis A.H.) — хижий кліщ з ряду
Parasitiformes родини Phytoseiidae. Живиться павутинними кліщами. У
природних умовах зустрічається в прибережних районах середземноморських
країн і Південної Америки. Оптимальні умовами для розвитку — температура
в межах 25…30°С, вологість не нижче 70%. Розвиток одного покоління
триває п’ять-шість діб. Самка кліща в середньому відкладає 50–80 яєць.
Одна доросла особина, або німфа, за добу знищує близько 30 яєць, 20
личинок чи п’ять-шість діапаузуючих самок павутинного кліща. Знищивши
колонію шкідника, хижак переходить на інші листки в пошуках жертви.
Пригнічення популяції павутинних кліщів досягається за співвідношення
хижак:жертва — 1:50.

Амблісейус (Ambliseius mаckeziei Sch.et Pr.) — інший доволі
перспективний вид хижих кліщів, який живиться тютюновим трипсом (Thrips
tabaci); втрати від нього подекуди сягають 25% урожаю. За використання
хижого кліща в парниках на початку наростання чисельності трипса на
розсаді тютюну (10–12 самок/рослину) популяцію шкідника вдається
пригнітити протягом 20–25 діб.

Томати. Фітопатологічну ситуацію на цій культурі контролюють так само,
як і на огірках. Енкарзію потрібно випускати з розсадного відділення на
початку квітня кожні два тижні (з розрахунку 1 особ./рослину або 2
особ./м2) до кінця травня. У червні-липні норму збільшують до 3–5
особ./м2. Випускають енкарзії до половини серпня. Крім того, кожні два
тижні рослини треба обприскувати вірусним препаратом у нормі 3–10 л/га
та сумішшю грибних і бактеріальних біофунгіцидів. За появи білокрилки
норму випуску енкарзії збільшують до 3–10 особ./рослину. Нещодавно в
теплицях Європи поширилася єгипетська бавовникова совка (Spodoptera
littoralis). Висока шкодочинність цього виду зумовлена широкою
поліфагією, плодючістю до 2000 яєць, нічним способом життя гусениць
(удень вони зариваються в грунт). У Росії цей вид уже має статус
карантинного об’єкта. В разі виявлення цього шкідника слід застосовувати
трихограму (Trichogramma spp.) – 5–10 особ./м2 — і проводити обробки
препаратами на основі Bacillus thuringiensis var. kurstaki (аналог
Лепідоциду). Проти совки можна застосовувати й клопів подизусів у нормі
1 особ./м2. На томатах можна використовувати фітосейулюса, але
наприкінці вегетації звичайного павутинного кліща часто замінює червоний
павутинний кліщ, який погано знищується фітосейулюсом. Тобто в цей
період норму випуску останнього слід істотно збільшити. Ефективність
запропонованих заходів сягає 70–85 відсотків.

Клоп подизус (Podisus maculiventris) — хижа комаха з ряду
напівжорсткокрилих (Hemiptera) родини щитників (Pentatomidae), яка
живиться личинками багатьох шкідників: американської бавовникової совки
(Heliotis zea), епіляхни (Epilachna spp.), тютюнового листкового мінера
(Phthorimaea operculella) тощо. Личинки й німфи клопа активно живляться
яйцями та личинками колорадського жука. Одна личинка ентомофага знищує
140 яєць та 7–12 личинок, тоді як імаго — близько 500 яєць та 50–60
личинок. Оптимальні умови для розвитку — температура 25…28°С, вологість
повітря — 85%. У цьому разі весь цикл триває 34 доби. Середня
плодючість самок — близько 260 яєць. Яйця та личинки клопа гинуть за
тривалої (понад п’ять діб) температури нижче 10°С, бо межами їхнього
розвитку є 13,5…12,9°С, відповідно.

Солодкий перець. Культуру щомісяця слід обробляти Триходерміном для
профілактики. Проти трипса випускають хижих кліщів та клопів Orius spp.
із розрахунку одна-дві особини на метр квадратний.

Клопи Orius laevigatus (на огірках Orius majusculus) здобули особливу
популярність останнім часом як ефективний ентомофаг тютюнового та
західного квіткового трипсів. Як профілактичний засіб контролю, оріусів
випускають із розрахунку 5–10 імаго/м2. У комбінації з іншими
ентомофагами (Amblyseius cucumeris та/або Amblyseius degenerans) оріуси
здатні захистити культуру від трипсів протягом усього сезону.
Виробництво оріусів розвинуте в Нідерландах (“Копперт”) і Бельгії.
Популярність оріусів така велика, що інколи на них будують систему
захисту. Як приклад, наведемо рекомендації, взяті на озброєння в Росії.

На всіх тепличних культурах зазвичай розвиваються попелиці. Це —
загальна проблема. Але й тут у пригоді можуть стати ентомофаги. Попелиці
контролюються паразитом афідіусом (Aphidius colemani) та хижою галицею
(Aphidoletes aphidimyza). Ці два агенти не є взаємозамінними: паразит
ефективніший узимку-навесні, а хижак — улітку-восени.

Афідоміза (Aphidoletes aphidimyza) — невелика комаха з ряду двокрилих
(Diptera) родини галиць (Cecidomyiidae). На початку вегетаційного
періоду самки афідомізи вилітають і відкладають яйця (від 50 до 140 шт.)
поміж колоній попелиць. Личинки, що відродилися, живляться попелицями,
попередньо паралізуючи жертву за допомогою токсину. Одна личинка здатна
знищити понад 60 попелиць. За оптимальних умов (температура —25°С і
відносна вологість повітря — 70–90%) розвиток одного покоління триває
16–20 діб. Личинки, закінчивши живлення, утворюють кокони, їх збирають і
в разі виявлення попелиць розкладають поблизу їхніх колоній у невеликих
ємностях (наприклад, торфо-перегнійні горщики або лотки з під яєць),
закритих зверху папером. Співвідношення коконів до жертви становить 1:3.
На практиці також підсаджують личинок безпосередньо в колонії (1:2) або
випускають імаго (1:25).

Ефективність застосування мікробних препаратів у закритому грунті (за
науковими джерелами) наведено в таблиці 1.

І насамкінець – кілька слів про хімічний арсенал тепличника. Як ми вже
казали, повністю відмовитися від “хімії” в закритому грунті не вдається.
Та якщо вже це неминуче, то хотілося б принаймні, щоб препарати ці були
з групи дозволених для використання в тепличних господарствах. Тому в
табл. 2 наведено виключно такі препарати. Саме цих рекомендацій ми й
радимо вам дотримуватися.

Похожие записи