Реферат на тему:
Продуктивність обліпихи алтайської селекції в Поліссі та Лісостепу
України
gdu1?
рнінням. З 1988 по 2000 рік аналогічні дослідження проводили з вісьмома
сортами обліпихи алтайської селекції на Поліссі в с. Петрушин
Чернігівської області. Дослідження показали, що в умовах Лісостепу й
Полісся України при закладанні плантацій дворічними саджанцями ці сорти
вступають у плодоношення на другий рік після садіння. В умовах Лісостепу
України в середньому за перші 5 років плодоношення врожайністю,
середньою масою ягід, їхнім хімічним складом вирізнялися сорти: Чуйська,
Обільна, Велікан, Золотиста. Середня врожайність — 107,3—115,6 ц/га,
середня маса сотні плодів — 65—78 г, вміст олії — 4,8—6,1%, вітаміну С —
130—162 мг% (табл. 1). Починаючи з шостого року плодоношення, окремі
дерева всіх сортів, крім Обільної, пошкоджувалися судинним
(вертицильозним і фузаріозним) в’яненням. За судинного в’янення
наприкінці липня — на початку серпня на окремих скелетних гілках або на
всій рослині листя починало жовтіти й опадати. Зеленіли лише верхівки
пагонів. Плоди на таких гілках дочасно набувають характерного для сорту
забарвлення, але не наливаються, лишаються в’ялими і зморщуються.
Наприкінці літа з’являються червоні пухирці, які потім репають.
Наступної весни на цих місцях видно почорнілу деревину. Бруньки на
пошкодженій гілці, як правило, не розпукуються, і рослина гине.
Встановлено, що збудником цього захворювання є гриб Verticillium
dahliae. Він міститься в грунті. Його міцелій закупорює провідну систему
рослини, що й призводить до загибелі. Збудником фузаріозного в’янення,
яке проявляється в засиханні рослин, є гриб Fuzarium. У результаті
пошкодження рослин судинним і фузаріозним в’яненням з шостого по десятий
рік плодоношення зрідженість насаджень сортів Чуйська, Велікан і
Вітамінна сягали 10—50%.Ефективних засобів боротьби з названими
хворобами поки що не знайдено. Та підкреслимо, що, незважаючи на ці
недоліки, названі сорти мають попит у садівників-аматорів. Це
пояснюється тим, що по перших чотирьох-п’яти врожаях вони не
поступаються продуктивністю іншим сортам, а смакові якості їхніх ягід
високі (дегустаційна оцінка — 4,5 бала й вища). Результати досліджень
показали, що в умовах Полісся зазначені сорти значно менше
пошкоджувалися судинним та вертицильозним в’яненням. Зрідженість
насаджень на десятий рік плодоношення не перевищувала 15—20%. За
продуктивністю ці сорти не поступалися іншим (табл. 2).
Садівники-аматори можуть вирощувати на присадибних ділянках великоплідні
сорти з високими смаковими якостями ягід. Оскільки ці сорти в умовах
Лісостепу України не стійкі до вертицильозного і фузаріозного в’янення,
їхні живці слід прищеплювати на місцеві форми обліпихи, стійкі до
зазначених хвороб. Як показали наші дослідження, підщепою, стійкою до
судинного та вертицильозного в’янення, є також сорт-запилювач Алей. До
того ж, він майже не дає порості. Живці для щеплення доцільно
заготовляти в грудні. Для цього вибирають добре визрілі однорічні пагони
завтовшки 7—9 мм, зберігають їх під снігом або в холодному погребі у
вологому піску чи в холодильних камерах за температури 0…2°С. Час
щеплення припадає на початок розпукування бруньок у підщеп і триває до
закінчення їх цвітіння. Живець з трьома-чотирма бруньками прищеплюють в
однорічну деревину способом поліпшеного копулювання. За умов
аматорського садівництва цей спосіб дає змогу на одній рослині мати
колекцію з кількох сортів. Прищепивши живець чоловічої рослини в крону
жіночої, можна обійтися без чоловічої рослини-запилювача. Використовуючи
як підщепи одно-дворічні сіянці, щеплення доцільно проводити на висоті
10—25 см від кореневої шийки. Місце щеплення обв’язують поліетиленовою
плівкою, а верхній зріз живця, який роблять над брунькою, змазують
садовим варом. Таким чином, в умовах Полісся України в середньому за 12
років плодоношення серед сортів алтайської селекції за урожайністю,
масою ягід та їхнім хімічним складом виділилися такі сорти, як Чуйська,
Обільна, Велікан та Вітамінна, а в Лісостепу України — Обільна, Золотий
початок, Янтарна, Превосходна. Середньорічна врожайність їх становила
123,4—167,2 ц/га. Підвищити стійкість високоврожайних та великоплідних
сортів обліпихи алтайської селекції до вертицильозного і фузаріозного
в’янення можна методом щеплення живців цих сортів на сорт-запилювач
Алей. Агротехніка вирощування
Обліпиха добре росте і плодоносить на легких дренованих і досить родючих
грунтах з нейтральною або слабокислою реакцією (рН 6,5—7) за достатнього
зволоження. На важких грунтах рослини не довговічні і часто гинуть. Але
якщо зробити відповідну меліорацію (дренаж, внесення піску та органічних
добрив — на важких, а вапнування — на кислих грунтах тощо), то можна
виростити обліпиху на будь-якому грунті. Закладаючи плантацію, грунт
готують за системою чорного (на Поліссі сидерального) пару. Під зяблеву
оранку на сотку вносять 4—5 ц органічних добрив: 3—4 кг суперфосфату і
1,5—2 кг калійної солі. Садять за схемою 3,5—4 х 2—3 м в ями завглибшки
40—50, діаметром 50—70 см. На важких грунтах додають пісок чи інший
мінеральний матеріал. У кожну яму разом із родючим грунтом бажано внести
250—300 г нітрофоски або 3—5 кг перегною. У більшості
грунтово-кліматичних зон України найкраще садити обліпиху ранньої весни,
до розпукування бруньок. На легких грунтах кореневу шийку саджанців
заглиблюють на 5—12 см, тоді в рослин формується двоярусна коренева
система. Для нормального запилення на 8—10 жіночих рослин достатньо
висадити одну чоловічу. На присадибній ділянці насадження можуть мати
форму кола або півкола з чоловічою рослиною посередині. Але можна
обійтись і без неї, якщо прищепити в крону жіночих рослин один-два
чоловічих живці. Після висаджування обліпиху практично не обрізають.
Догляд за рослинами полягає в систематичному знищенні бур’янів,
розпушуванні грунту і поливаннях. Оскільки корені розміщені не глибоко,
грунт у зоні основної кореневої системи розпушують на глибину 4—5, а в
міжряддях — 8—10 см. Обрізування полягає у видаленні сухих пагонів і
кореневої порості. У 6—8-річному віці обліпиха потребує омолодження. Для
цього вирізують старі гілки на трирічну деревину, залишаючи бічні гілки.
Продуктивний період обліпихи — 10—12, а за належного догляду — до 20
років.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
