Реферат на тему:
Посилення ролі біологічного фактора в системах інтегрованого захисту
рослин
Компенсувати обмеження застосування хімічних препаратів у системах
інтегрованого захисту можна завдяки посиленню біологічного чинника в
широкому розумінні цього слова
Однією із складових стабільних сільськогосподарських систем є
інтегрований захист рослин від шкідників і хвороб.
Реформування сільськогосподарського виробництва й перехід його на
ринкові умови призвели до глибоких змін у системі землеробства.
Орієнтація на культури, продукція яких має попит, спричинила часте, а то
й беззмінне їх вирощування на окремих полях. Відхід від сівозміни й
спрощення технологій вирощування культур погіршили фітосанітарний стан в
агроценозах.
Особливо це проявилося в економічно слабких кооперативних і фермерських
господарствах, які не в змозі якісно обробити землю, вчасно і на
належному рівні виконати технологічні заходи з вирощування
сільськогосподарських культур і збирання врожаю. Через невиконання в
усій повноті окремих складових інтегрованого захисту не забезпечується
запроектована його ефективність проти шкідників і збудників хвороб.
Важливе місце в системі інтегрованого захисту посів хімічний метод. За
допомогою пестицидів вдається утримувати на безпечному рівні чисельність
багатьох небезпечних фітофагів і запобігати епіфітотійному розвитку
багатьох хвороб. Нема сумніву, що хімічні засоби в екстремальних
ситуаціях використовуватимуть і надалі.
Але не можна не зважати на те, що широке використання пестицидів
призвело до цілої низки негативних наслідків — забруднення атмосфери та
водоймищ, нагромадження хімічних речовин у грунті та продуктах
харчування, появи стійких форм у популяціях шкідливих організмів,
скорочення популяцій корисних комах тощо.
У світі накреслилася тенденція до зниження обсягів застосування
пестицидів у сільському господарстві. Це є результатом підвищення вимог
з боку служб із питань охорони навколишнього середовища, зростання цін
на нові високоефективні препарати, запровадження систем біологічного
землеробства, які передбачають зменшення, а на деяких культурах — повне
виключення обробок пестицидами, особливо в технологіях виробництва
продукції для дієтичного й дитячого харчування.
Компенсувати обмеження застосування хімічних препаратів у системах
інтегрованого захисту можна завдяки посиленню біологічного чинника в
широкому розумінні цього слова. Ставиться завдання використати всі
можливі заходи та нехімічні засоби контролю розвитку фітофагів і
патогенів.
Відділ захисту рослин від шкідників і хвороб ННЦ “Інститут землеробства
УААН” проводить дослідження захисної ролі агротехнічних заходів, пошуки
стійких сортів і нових біологічних препаратів (біологічних фунгіцидів,
регуляторів росту рослин, азотфіксуючих препаратів тощо), за допомогою
яких на економічно безпечних рівнях можна ефективно стримувати розвиток
хвороб озимої пшениці, ярого ячменю та інших культур.
Фітопатогенний комплекс озимої пшениці в роки досліджень складався із
збудників кореневих гнилей, борошнистої роси, септоріозу листя, бурої
листкової іржі, фузаріозу і септоріозу колоса, снігової плісняви.
Розвиток кореневих гнилей озимої пшениці в дослідах, залежно від
факторів, що вивчалися, перебував у межах 0,3–46,3%, борошнистої роси —
0,3–50,0, септоріозу листя — 1,3–47,5, септоріозу колоса — 2,5–26,3,
фузаріозу колоса — 0,6–8,8, снігової плісняви — 5,0–27,8%. На ярому
ячмені розвиток кореневих гнилей у дослідах сягав 21,5%, септоріозу
листя — 50,0, сітчастої плямистості — 32,6, смугастої плямистості —
25,0, темно-бурої плямистості — 44,4, борошнистої роси — 46,9,
ринхоспоріозу — 34,2, летючої сажки — 6,9%.
Наші досліди засвідчили, що й надалі основою системи інтегрованого
захисту мають бути агротехнічні заходи, які створюють сприятливі умови
для росту й розвитку рослин і виконують певні захисні функції.
A
gdo.g
ило розвиток кореневих гнилей, борошнистої роси та септоріозу листя в
посівах і виключило потребу у використанні фунгіцидів під час вегетації.
Зазначені вище тенденції ураженості рослин хворобами спостерігалися у
разі висівання озимої пшениці як після гороху, так і після ріпаку.
Водночас, значно нижчим було ураження озимої пшениці кореневими гнилями
після ріпаку, ніж після гороху, за всіх систем живлення. У середньому за
роки досліджень, залежно від систем живлення, розвиток кореневих гнилей
після гороху становив 5,5–32,2, після ріпаку — 3,4–11,4%.
Відчутному зниженню ураженості озимої пшениці згаданими вище хворобами
сприяло використання оптимальних строків сівби. У Лісостепу за висіву
10–15 вересня розвиток борошнистої роси та кореневих гнилей на сорті
Поліська 90 був нижчим за економічний поріг шкодочинності (ЕПШ), тоді як
за висіву 1–5 вересня ці показники були значно вищими та перевищували
його.
Одним із шляхів посилення біологічного чинника в системах інтегрованого
захисту є добір і використання сортів, які виявляють стійкість проти
найпоширеніших і найнебезпечніших видів шкідливих організмів.
Упровадження у виробництво сортів із високою стійкістю проти шкідників і
хвороб створює передумови для скорочення кількості хімічних обробок
посівів або повної відмови від їх застосування і сприяє підвищенню
стабільності та ефективності сільськогосподарського виробництва.
У польових дослідах за природних умов зараження проведено оцінювання
стійкості проти хвороб і шкідників сучасних та перспективних сортів
озимої пшениці та ярого ячменю. Як наслідок, виявлені сорти з високою
польовою стійкістю проти найпоширеніших хвороб і шкідників придатні для
сучасних технологій. Це сорти озимої пшениці, стійкі проти борошнистої
роси, — Крижинка, Еритроспермум, Ласуня; проти септоріозу листя — Олеся,
Миронівська 68, Струмок, Авангард; проти септоріозу колоса — Миронівська
67, Столична; проти фузаріозу колоса — Селянка, Коломак 5, Крижинка,
Ніконія, Миронівська 61, Миронівська 68; проти кореневих гнилей — Лада
одеська, Поліська поліпшена, Одеська 265; комплексно стійкі проти
кількох хвороб — Лютесценс 20060, Миронівська 65, Смуглянка, Фаворитка,
Київська 8, Алий парус, Перлина Лісостепу, Мирич.
Розвиток кореневих гнилей ярого ячменю, нижчий за ЕПШ, помічено на
сортах Асторія, Фінк, Пасадена, Гамбринус, Носівський 11 (10,5–14,5%).
Високу польову стійкість протягом 2001–2005 рр. проти сітчастої
плямистості мали сорти Роланд, Едем, Стаклер та Гонор. Високу стійкість
проти борошнистої роси (розвиток хвороби до 6%) мали сорти Гетьман,
Корона, Асторія, Фінк та Європрестиж ; проти септоріозу листя — Нутанс
518 і Корона, Цезар. Комплексну стійкість проти двох-трьох хвороб мають
сорти Нутанс 518, Галактик, Гетьман, Оболонь, Фінк, Цезар, Роланд,
Гамбринус, Асторія.
Певні перспективи в посиленні біологічного чинника захисту рослин має
використання біологічних препаратів, які безпосередньо проявляють
фунгіцидну дію (Триходермін, Ризоплан, Гаупсин, Хетомік, Сімтес тощо)
або підвищують стійкість рослин проти грунтової і аерогенної інфекції
(Ризоагрін, Ризоентерин, Діазобактерин тощо).
У наших дослідах у 2001–2005 рр. вивчалися захисні можливості низки
біологічних препаратів за застосування їх для передпосівної обробки
насіння озимої пшениці та ярого ячменю.
Обробка насіння озимої пшениці такими біологічними препаратами, як
Ризоентерин (100 мл на гектарну норму насіння), Хетомік (3,5 кг/т),
Ризоентерин (100 мл на гектарну норму насіння) + Хетомік (3,5 кг/т),
знижувала ураженість рослин кореневими гнилями з 19,3% до 6,0–7,5%.
Ефективною проти кореневих гнилей ярого ячменю була обробка насіння
такими біологічними препаратами: Ризоентерин (100 мл на гектарну норму
насіння), Діазобактерин (200 мл на гектарну норму насіння), Хетомік (3,5
кг/т) і їхніх комбінацій: Ризоентерин + Хетомік, Діазобактерин + Хетомік
тощо. Ефективність дії цих препаратів у фазі кущіння сягала в середньому
63,6%.
На варіантах із обробкою насіння біологічними препаратами поліпшувався
ріст і розвиток рослин, нижчою була ураженість рослин іншими хворобами,
що дало можливість одержати додатково 0,2–1,0 т зерна з 1 га.
У виробничому досліді в дослідному господарстві Чабани в 2004 році
обробка насіння ярого ячменю сорту Скарлет препаратом Хетомік (3,5 кг/т)
і одне обприскування препаратом Сімтес (12 л/га) проти листкових хвороб
зберегли від втрат 0,7 т зерна з 1 гектара.
Визначення нових норм біопрепаратів, розробка та вдосконалення
технологій їхнього застосування дадуть можливість ширше використовувати
біометод у системах інтегрованого захисту рослин.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
