Реферат на тему:
Порівняння показників якості пшениці України, США та ЄС
Нещодавно в Україні відкрито чергову панацею для порятунку вітчизняного
сільського господарства — вміст білка в зерні. Трейдери, мовляв, дурять
селянина, купуючи зерно за одним класом, а продаючи до Європи за іншим.
А тепер введемо в стандарт вміст білка в зерні — і все одразу стане
о’кей. Чи справді це так? Пропонуємо вашій увазі думку експертів з
міжнародної торгівлі зерном. Білок і клейковина
1/4
gd…5E
х, небажаних з комерційного погляду запахів, а також пошкоджених зерен.
Ступінь очищеності визначається наявністю смітної домішки після
видалення докеджу (легко відокремлюваного непшеничного компоненту
пшениці, що його покупець, на відміну від системи, прийнятої в Україні,
не оплачує). Бездомішковість типу встановлюється визначенням типу за
контрольним зразком та загальноприйнятими допусками на зернові домішки
інших типів пшениці. Порівняння граничних рівнів максимальних обмежень
за стандартами США й України почасти пояснюють низьку
конкурентоспроможність української продовольчої пшениці. А саме: —
рівень засміченості в США обмежується від 0,4 до 5%, в Україні — від 1,5
до 5% для м’якої, 2–5% — для твердої пшениці; — вміст пшениці інших
типів у США — від 3 до 10%, в Україні — до 10% (для твердої, у тому
числі протилежних типів: відповідно, у США — 1–10%, в Україні — 5–10%;
для м’якої в Україні може й не враховуватися). Вологість не впливає на
нумераційний клас, однак вона визначається в усіх відвантажуваних
партіях і зазначається в офіційному сертифікаті з метою створення
необхідних умов зберігання. Для кожного класу всіх типів і підтипів
пшениці передбачені допуски щодо натури, пошкодження теплом
(розігрівання), сторонньої домішки, плюсклого й битого зерна, загальних
дефектів, контрастних типів і загальної кількості інших типів пшениці.
Пшеницю, заражену сажкою, диким часником, довгоносиком, ріжками, або
пшеницю, оброблену хімікатами, відносять до спеціальних типів. Вміст
білка зазначається тільки за окремим запитом (тобто якщо покупцеві
потрібні додаткові дані щодо зерна). Вміст білка зазначається за
вологості зерна 12,0%. Визначення показника седиментації (характеризує
якість клейковини) також є необов’язковим і робиться за запитом.
Показник седиментації зазначається за вологості 14%. Як і докедж,
вологість та вміст білка, показник седиментації не є таким, що визначає
клас. За вимогою проводиться дослідження на вміст токсинів і пестицидів.
На американських біржах вимоги до якості зерна, що купується й
продається, обмежуються відповідністю офіційному стандартові
відповідного типу і класу. Іноземні покупці можуть замовити зерно, яке
за своїми показниками не відповідає офіційному поділові на класи. Вони
обумовлюють найчастіше максимальний та мінімальний вміст білка або
показник седиментації. Як правило, експортується не найкраща і не
найгірша пшениця. Приблизно однакові споживчі характеристики різних
партій американського зерна, що експортується, досягаються за рахунок
змішування зерна різної якості. Європейський СоюзУсупереч думці, що
побутує, не існує єдиної системи зернових стандартів ЄС, і навіть не всі
члени ЄС мають власні стандарти якості на зерно. Про характеристики
оцінки якості зерна в ЄС можна судити за вимогами, які ставлять до
зерна, яке закуповує Комісія ЄС в інтервенційні запаси (так зване зерно
“стандартної якості”), а також за вимогами експортних бірж ЄС. У Європі
вміст білка або клейковини в пшениці не є вирішальним чинником при
визначенні якості. Це не стосується високоякісної борошномельної
пшениці, від вмісту білка в якій залежить якість виробів, що з неї
виготовляють. Основні дані, на яких грунтується методика визначення
якості, — натура, чистота й зовнішні споживчі ознаки: колір, запах,
комерційний вид тощо. Вологість зерна обмежується, як правило, 15%.
Експорт зерна з Європейської Спільноти проходить через дві офіційні
експортні біржі — LIFFE (Велика Британія) і MATIF (Франція). Зрозуміло,
є й інші біржі, однак найчастіше котирують зернові на внутрішніх базисах
поставки, на локальних ринках. Якість пшениці, яку виставляють на торги,
визначається, на відміну від бірж України або США, не державними
стандартами, а вимогами власне біржі. Ці вимоги можуть не відповідати
встановленим класам. Проте методики визначення показників, за якими
визначають якість зерна, яке виставляють на торги, жорстко
регламентуються національними стандартами. Якість зерна, що продається,
найбільше відповідає вимогам зарубіжних покупців, точніше зарубіжні
покупці привчені до стандартної якості зерна, яке продають на біржах ЄС.
Пшениця, яку виставляють на продаж на LIFFE, має походити з ЄС і
відповідати таким вимогам: – зерно здорове й світле, доброї якості, із
вмістом пошкоджених зерен не більш ніж 3%;
– натура має бути не менш ніж 72,5 кг/гл (100 л);
– вологість зерна має становити не більш ніж 15%;
– вміст домішок: а) насіння та/або загальна домішка інших злакових (у
тому числі дикого вівса) і засмічення в сумі не повинні перевищувати 2%,
з яких власне засмічення — не більш ніж 1%.
б) ріжки або дикий часник — не більш ніж 0,001%. На французькій біржі
MATIF продається пшениця борошномельних сортів, що використовується
виключно для виробництва високоякісних хлібобулочних виробів. Хоча про
необхідний вміст клейковини в ній нічого не сказано, цей показник, як
правило, не буває нижчим від 28%. Виходячи зі специфікації контракту
МАTIF, пшениця, яку виставляють на торги цієї біржі, має відповідати
таким вимогам: – країна походження значення не має, однак через біржу
субсидується тільки експорт пшениці французького походження;
– бути здоровою й нормально забарвленою, мати товарний вигляд;
– натура — не менш як 76 кг/гл;
– вологість — не більш як 15%,
– пошкоджених зерен — не більш як 4%;
– пророслих зерен — не більш як 2%;
– домішок — не більш як 2%;
– вміст протеїну — не менш як 10,5%;
– показник Harberg — мінімум 200. Отже, за багатьма параметрами до
зерна, пропонованого для експорту, в ЄС ставлять навіть вищі вимоги, ніж
до зерна просто “стандартної якості”. Треба врахувати, що “стандартна”
якість не передбачає високої якості, а означає лише середню якість зерна
за зразками в регіоні. Скажімо, держава гарантує можливість для фермерів
продати за певну ціну в засіки держави зерно саме такої (або кращої)
якості. Європейські стандарти в частині класифікації домішок зерна
близькі до таких в Україні, оскільки підходять до цього питання більш
диференційовано, ніж у США. Крім того, при визначенні домішок в ЄС та
Україні використовують зовсім інші методи, ніж у США. Незважаючи на те,
що в будь-якій західній класифікації до чистоти зерна висувають особливі
вимоги, тут не може бути будь-якого точного порівняння, хоча б через те,
що американський докедж через легкісь відокремлення не належить до
домішок, тоді як у стандартах і ЄС, і України такі компоненти входять до
числа домішок. Уся європейська пшениця, представлена вище, належить до
продовольчої. Якість фуражної пшениці — прерогатива переговорів
продавців і покупців. УкраїнаВ Україні вся пшениця, м’яка й тверда, крім
м’якої 6 кл. (а раніше — й частково 5 кл.), належить до продовольчої.
Клас визначається за найгіршим значенням одного з показників якості. На
Заході, як ми зазначали, класифікація грунтується не на вмісті білка чи
клейковини, а на фізичних товарних ознаках. Зерно пшениці з натурною
вагою 70 кг/гл або менше належить до фуражного, 76 кг/гл або більше — до
борошномельного. Між цими показниками — зона зерна “середньої якості”. В
українському ДСТУ чітко за натурою можна відокремити лише фуражну
пшеницю — нижче 71 кг/гл. Решта пшениці, мабуть, належить просто до
продовольчої (у ДСТУ це не зазначено). У тих країнах, де вміст
клейковини все-таки враховується (як правило, для пшениці, що йде на
виробництво борошна), м’яка продовольча пшениця повинна містити мінімум
26% клейковини (так званий “європейський стандарт”), а м’яка пшениця
борошномельних сортів — основна сировина для виробництва борошна —
повинна містити не менш як 28–29% клейковини. За ДСТУ перша відповідає
пшениці м’якій 3 кл. (ближче до 2 кл.), друга — 2 кл. і вище. Однако за
жодним із основних показників якості українська м’яка пшениця 4 кл. не
підлягає європейському визначенню як продовольча. Проте під визначення
фуражної вона також не підходить. Її найчастіше змішують із зерном
кращої якості для одержання пшениці “середньої якості”. ДСТУ має таку
примітку: “Пшениця з вмістом клейковини більш ніж 25% і показником ІДК
101–115 од., яка за рештою показників відповідає вимогам не нижче 5 кл.,
класифікується як поліпшувач низькоклейковинного зерна з високою якістю
клейковини і прирівнюється до пшениці 4 кл.”. Слід зазначити, що
показники ДСТУ (як спадок від колишніх ГОСТів) є обмежувальними, тобто
на них грунтується (грунтувалося) визначення вартості зерна при закупках
і відхилення від показника можливі в обидва боки, як правило, без впливу
на ціну. На відміну від цього, вимоги до зерна, яке закуповують в ЄС, є
обов’язковими, тобто зерно з характеристиками, нижчими від заданих, на
торги не допускається, а за більш високу якість надбавка щодо ціни не
обов’язкова і не практикується. Тому різні партії зерна зазвичай
змішують для досягнення необхідної однорідної якості. Американська
пшенична асоціація вважає, що “приблизно” пшеницю 3 класу (ДСТУ
3768–98), яка в Україні йде на виготовлення хліба, можна порівняти за
якістю й ціною з американською №2 (або вище) склоподібною червонозерною
озимою пшеницею з вмістом протеїну 11,5–12%, а також з американською №2
(або вище) темно-червоною склоподібною північною ярою (або просто
північною ярою) пшеницею з вмістом протеїну 13%. Однак асоціація
рекомендувала американським фірмам, які торгують з країнами екс-СРСР,
індивідуально підходити до оцінки пшениці з СНД. ВисновкиВиходячи з
якості й ціни, можна зробити певне умовне порівняння: зіставити вміст
клейковини в українській пшениці з вмістом протеїну в пшениці США:
Основний висновок, який можна зробити з усього викладеного вище: за
експорту пшениці з України слід заздалегідь враховувати звичайні
(середні) потенційні можливості використання зерна, що продається, і
порівнювати якості зерна не лише на підставі вмісту в ньому білка або
клейковини, а, що не менш важливо, також порівнювати якість продуктів
переробки або інші споживчі якості.
Абсолютно зіставляти показники стандартів різних країн неможливо, адже
існує різниця в методиках визначення параметрів класифікації. Отже,
актуальною є сертифікація проб (зразка) пшениці, класифікованої згідно з
чинними стандартами, наприклад, України — США і навпаки. Важливо,
визначаючи якісні показники, проводити аналізи за тими самими методами,
за якими це робили б закордонні покупці.
Крім того, до ціни треба ставитися як до показника, що сформувався під
впливом ринкових чинників. При цьому у різні роки ціни на зерно з
різними якісними показниками можуть дуже різнитися. Те саме можна
сказати про різницю в цінах на той самий товар у різних регіонах світу
або навіть України. Отже, залежність ціни від якості, якщо не брати до
уваги ринкові чинники, — предмет лише домовленості сторін.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
