Реферат на тему:

Підготовка зернозбиральних комбайнів до сезону збирання

Одна година простою зернозбирального комбайна в період жнив — 0,13%
втрати врожаю через осипання. Крім цього, під час роботи комбайна є
втрати зерна за жаткою (платформою-підбирачем), молотильним апаратом,
які в сумі для спрацьованих на 95% комбайнів становлять до 24%, що не
може не позначитися на рентабельності зернової галузі України.

Допустимий рівень втрат зерна за жаткою — 1,0%, за платформою-підбирачем
— 0,5, молотильним апаратом — 1,5% є результатом можливостей, закладених
під час проектування та виготовлення машини. На етапі використання
рівень зазначених вище втрат можна досягти за умови дотримання правил
технічного обслуговування, зберігання та виконання всіх технічних і
технологічних регулювань комбайна. В іншому разі втрати будуть більші.

1. Платформа-підбирач

Неправильне зберігання спричиняє понад половину випадків відмов
платформи-підбирача. Порушення правил зберігання найчастіше позначаються
на неметалевих виробах: втрачається еластичність, руйнується полотно,
розшаровуються та видовжуються паси, пошкоджується ущільнення тощо.

Готуючись до сезону збирання, звертають увагу на стан замка полотна —
пошкодження й розшарування тут недопустимі. Натяг полотна має бути
таким, щоб зазор між нижньою планкою тягового ланцюга й напрямним
роликом становив 10–15 мм. Тріщини на кронштейнах опорних коліс
недопустимі. Коли полотно підбирача знято, оглядають на наявність тріщин
ведучий вал. Bapiaтop транспортера підбирача має плавно, без ривків,
змінювати швидкість обертання. Пошкодження обойм i злам пальців
недопустимі. Відстань між пальцями й днищем шнека має бути 12–20 мм, для
проставки — 25–35 мм. Тиск опор коліс підбирача на грунт має становити
100±10Н.

2. Запобіжні муфти

Здебільшого підготовка запобіжних муфт до роботи закінчується контролем
їхньої наявності. При цьому пружини муфт, поставлені на зберігання без
розвантаження, набувають залишкову деформацію та втрачають пружність.
Корозія на дисках, підгоряння накладок, наявність тріщин, поламані
пружини та притискні болти — недопустимі. У робочому стані пружини мають
рівномірно контактувати з диском, зазор між витками стиснутих пружин має
бути не менше 0,2 мм. Для регулювання моменту спрацювання муфти фіксують
вал, на якому встановлюють муфту, прикладають зусилля й за допомогою
динамометра визначають момент спрацювання.

Якщо бракує пристосувань, що дають змогу контролювати крутний момент
спрацювання муфт у комбайні СК-5, можна зробити так: гайками притискних
болтів стиснути пружини до торкання витків і потім відгвинтити гайки на
один-два оберти у фрикційних і на шість обертів — у кулачкових муфт. У
такому положенні треба нагвинтити контргайки.

3. Ланцюгові передачі

Проблема використання ланцюгових передач зернозбиральних комбайнів
здебільшого полягає в тому, що не здійснюють вчасного діагностування,
внаслідок чого ланцюги залишаються в роботі доти, доки не спрацюються.
Відтак заміні підлягають уже й ведуча та ведена зірочки. Під час
підготовки до збирання оцінюють стан ланцюгів, зірочок i натяжних
пристроїв. Ланцюги, в яких є розриви або деформація пластин, руйнування
роликів, підлягають заміні. Злом і викришування зубців зірочок
недопустимі. Зірочки мають жорстко, без осьового або радіального
переміщення, утримуватися на валах. Деформація й обривання зварного
з’єднання кронштейнів натяжних пристроїв, а також зривання й пошкодження
нарізі, що фіксує натяжну зірочку, недопустимі. Зірочка натяжного
пристрою в зафіксованому стані має лежати в одній площині з контуром
ланцюгової передачі. Відхилення від площинності допускається не більше
0,2 мм на кожні 100 мм міжцентрової відстані. На практиці
співплощинність зірочок з контуром ланцюга залишається поза увагою,
спричиняючи простої комбайна в разі спадання та руйнування ланцюга під
час роботи.

Спрацювання ланцюга можна визначити за видовженням десяти ланок під
навантаженням 300–400 Н (30–40 кг). Довжина десяти ланок ланцюга не має
перевищувати зазначену.

Усі ланцюгові передачі мають бути натягнуті відповідно до вимог
інструкції з експлуатації комбайна. Недостатній натяг спричиняє спадання
із зірочок та підвищене коливання холостої ланки; надмірний — форсоване
спрацювання. Контроль натягу ланцюгів здійснюється від навантаження
10–20 Н (1-2 кгс) посередині ведучої ланки ланцюга в перпендикулярному
до неї напрямі. Періодичність проведення — через кожні 60 мотогодин
роботи комбайна за нормами, наведеними в таблицях інструкції з
експлуатації.

4. Пасові передачі

Замаслювання, розшаровування, пошкодження корда та втрата форми паса —
недопустимі. Шківи мають бути без сколювання, тріщин і лежати в одній
площині з контуром паса. Натяжні пристрої мають виконувати СВОЇ функції.
Заклинювання осей обертання — недопустимі. Зазор між боковиною
кронштейна механізму натягу привода молотильного апарата РСМ-10 і
зовнішнім діаметром шківа двигуна має бути в межах 17–23 мм. У разі
невідповідності зазор регулюють встановленням прокладок між опорним
кронштейном механізму натягу та опорною поверхнею опори рами. За
ввімкненого механізму зазор між верхнім кожухом i нижньою основою паса
має становити 8–12 мм для комбайна “Дон-1500”, а між нижнім кожухом i
верхньою основою паса — 4–6 мм.

Перевіряється прогин посередині ведучої ланки, який має дорівнювати для
комбайна “Дон-1500” 10–15 мм за зусилля 60 Н i для комбайна “Нива” —
30–35 мм за зусилля 40 Н.

Перевіряють відносне розміщення вузлів механізму ввімкнення та вимкнення
привода похилої камери. За правильного регулювання у комбайна “Дон-1500”
зазор між торцем пробки тяги натяжного ролика й контргайкою має бути не
менше 10 мм. Зазор між кронштейном рами та важелем натяжного ролика (за
ввімкненого привода) має бути 12±1 мм. Зазор між пасом i кожухом має
становити 6–10 мм для комбайна “Дон-1500”.

За правильного регулювання в комбайна “Нива” зазор між полозком, який
закріплено на корпусі молотарки, i відносно натягнутою нижньою ланкою
паса має дорівнювати 5 мм. Зазор між башмаком, який вмонтовано над
верхньою ланкою паса у ведучого шківа, i пасом має бути 10 мм. Зазор між
скобою, що закріплена на oci натяжного ролика й охоплює приводний пас із
внутрішнього боку, i внутрішнім боком паса має становити 18 міліметрів.

Оглядають механізм увімкнення вивантажувального шнека у комбайна
“Дон-1500”. За ввімкненого привода відстань між витками пружини має бути
1,0–1,5 мм. У комбайна “Нива” за вимкненого положення рухомої кулачкової
муфти зазор між кулачками має перебувати в межах 4±1 мм. У комбайна
“Дон-1500” перевіряють натяг паса, за ввімкненого привода зазор між
шківом i кожухом має становити 12–14 міліметрів.

У комбайна “Дон-1500” оглядають привод гідронасоса ходової частини. Для
нормальної роботи привода треба, щоб прогин посередині ведучої ланки
паса становив 10–15 мм за зусилля 60Н. Прогин ходового паса СК-5 від
зусилля 40 Н, прикладеного всередині ланки, має бути 6–8 міліметрів.

Дієздатними є паси без механічних пошкоджень, розшарувань, відокремлених
ниток, тріщин, впадин, опуклостей, а залишкове видовження яких не
перевищує 4 відсотків.

F

gd.]¦

чої ланки в перпендикулярному до неї напрямі, а в передачах з
підпружиненими натяжними пристроями додатково перевірити довжину
пружини.

Пасові приводи з підпружиненими натяжними шківами потребують перевірки
натягу один раз на сезон і в разі втрати пасом тягової здатності. Натяг
пасів, що не мають підпружинених пристроїв, контролюється під час ЩТО. У
разі буксування паса в передачі з підпружиненими натяжними шківами для
встановлення причини буксування (якщо не забиваються робочі органи) слід
перевірити відповідність значення прогинання паса та пружності натяжної
пружини. Під час установлення нового паса в передачах з підпружиненими
натяжними шківами контроль видовження паса та його натягу здійснюють
щозміни до напрацювання 48–50 мотогодин. Надалі, до кінця сезону
збирання, натяг не контролюють.

5. Підшипникові вузли

Одна з основних ознак якісної роботи підшипникових опор — відсутність
різкого шуму й підвищеного нагрівання. Незалежно від температури
навколишнього середовища, нагрівання підшипників, змащених мастилом
Літол-24, не має перевищувати 100°С. Контролюються підшипники,
встановлені у транспортувальних органах (шнеках, елеваторах), на
колінчастих валах соломотряса, валах контрпривода зернової групи та
заднього контрпривода. Корпуси підшипників мають бути без тріщин. На
ущільненнях підшипників не має бути видавлювання мастила. Якщо
видавлювання є, підшипник міняють. Запускають двигун, умикають
молотильний апарат i через 15 хвилин роботи перевіряють рукою ступінь
нагрівання корпусів підшипників. Рука має витримувати температуру
нагрівання корпуса підшипника.

Дерев’яні підшипникові вузли перевіряють на наявність тріщин,
спрацьованості вкладишів, зазору між тертьовими поверхнями. Радіальний
зазор у підшипниках регулюють за допомогою прокладок.

Перевіряють ступінь загвинчування конусних втулок підшипників i їxню
фіксацію. Послаблюють натяг приводних ланцюгів i пасів, визначають
величину радіального зазора в підшипникових вузлах. Допустимі значення
сумарного зазора підшипник — корпус РСМ-10 становлять: вала соломотряса
— 0,25 мм; вала контрпривода зернової групи — 0,25 мм; вала заднього
контпривода — 0,22 мм; вала зернового елеватора та колосового шнека —
0,29 мм; валів колового елеватора й зернового шнека — 0,25 мм. Якщо
зазор перевищує допустиме значення, підшипники слід замінити.

Основні причини нагрівання та передчасного виходу з ладу підшипників
такі: неправильний монтаж і демонтаж; забруднення, що потрапляють у
підшипник разом із мастилом під час монтажу чи обслуговування або в разі
пошкодження ущільнень; брак чи надлишок змащувального матеріалу. В низці
складальних одиниць комбайна встановлено кулькопідшипники з двобічними
ущільненнями, які кріпляться на валу конусними закріпними втулками або
ексцентричним стопорним кільцем, а також мають стопорний штифт на
зовнішній сферичній поверхні від повертання в корпусі. Готуючи їх до
роботи, слід звернути увагу на таке:

а) під час демонтажу підшипника на конусній закріпній втулці з вала слід
відкрутити гайку, сумістити її з торцем закріпної втулки, і коротким
різким ударом через спеціальне облямовування вибити втулку з
внутрішнього кільця. Легкі удари можуть призвести до деформації нарізної
частини втулки. Щоб уникнути зрушення вала на протилежній опорі,
потрібно поставити в його торець упор;

б) під час заміни одноразового мастила підшипника із стопорним штифтом
на зовнішньому сферичному кільці, щоб уникнути пошкодження або зрізу
головки штифта, підшипник потрібно орієнтувати в корпусі так, щоб штифт
потрапляв у той самий паз, у якому він перебував після заводського
монтажу;

в) гайку на закріпну втулку треба встановлювати більшою фаскою до
фіксувальної шайби, вусики якої не мають торкатися ущільнення;

г) загвинчування гайок закріпних втулок або ексцентричного стопорного
кільця слід здійснювати тільки спеціальним динамометричним ключем з
крутним моментом.

Завищені крутні моменти можуть спричинити заклинювання підшипників і
навіть розривання внутрішнього кільця; занижені — знижують надійність
кріплення на валу. Поєднання вуса фіксувальної шайби з пазом гайки
потрібно виконувати поворотом гайки у напрямі збільшення крутного
моменту. Гайки закріпних втулок загвинчують тільки після загвинчування
нарізних з’єднань корпуса. Недотримання цього може спричинити додаткові
осьові навантаження в підшипниках, призвести до нагрівання та виходу з
ладу. Оглядають місця встановлення підшипникових вузлів і в разі потреби
ремонтують, при цьому слід встановити причину руйнування отворів,
виникнення тріщин і, по можливості, усунути їх. До причин належать
розбалансування обертальних робочих органів, недостатній крутний момент
загвинчування з’єднань, неправильно встановлена карданна передача тощо.

6. Гальма

Зовнішнім оглядом впевнюються, чи немає підтікання робочої рідини. За
неодноразового натискування на педалі гальм правого й лівого коліс
гальмування має бути одночасним i рівномірним. Визначається лінійкою
вільний хід педалей гальмування, який має перебувати в межах 5–10
міліметрів. Гальмівний шлях визначають за допомогою рулетки. За
гальмування комбайна на сухій дорозі з твердим покриттям на швидкості 20
км/год гальмівний шлях має бути в межах 8,0–9,0 м. У разі виявлення
відхилень слід перевірити і видалити повітря із гідросистеми приводу
гальм, перевірити стан накладок дисків і манжет головного та робочого
гідроциліндрів.

7. Ведучі та ведені колеса

Візуально оглядають колеса на наявність порізів, тріщин, сторонніх
предметів у них. Перевіряють ступінь загвинчування гайок кріплення коліс
до маточин. Обривання шпильок кріплення недопустимі. Перевіряють тиск
повітря в шинах з допомогою шинного манометра. Тиск повітря в шинах має
бути: на ведучих колесах — 0,17±0,02 МПа (1,5–1,9 кгс/см2), на ведених —
0,15±0,02 МПа (1,3–1,7 кгс/см2).

Одна з важливих умов підвищення надійності комбайнів у
післяамортизаційний період — вчасне і якісне виконання технічного
обслуговування. Аналогічно, як у людини виявляються хвороби через
неналежний догляд за власним здоров’ям у молоді роки, що підвищує
витрати на підтримання здоров’я в похилому віці, трудомісткість ТО
зернозбиральних комбайнів у післяамортизаційний період збільшується
(табл. 4). За даними досліджень, для утримання надійності техніки на
належному рівні періодичність ТО в цей період слід зменшити: перше
(ТО-1) — з 60 мотогодин до 50; друге (ТО-2) — з 240 мотогодин до 200.

Підтримання зернозбиральних комбайнів у дієздатному стані — це не
останнє вирішення завдання з підвищення прибутковості зернової галузі,
тут ще достатньо проблем і економічного та політичного характеру:
диспаритет цін на промислову та сільгосппродукцію, нестабільна
економічна ситуація в країні, постійне зростання цін на запчастини та
пально-мастильні матеріали тощо.

Похожие записи