Реферат на тему:
Підготовка картоплі до посадки — один із елементів підвищення
врожайності
Торік погодно-кліматичні умови в Україні для вирощування картоплі були
не зовсім сприятливі. Чим порадує нашу матінку-землю погода цього року —
побачимо. До речі, Генеральна Асамблея ООН проголосила 2008 рік
Міжнародним роком картоплі, звернувши тим самим увагу світових держав на
роль цього багатого на вітамін С овоча.
Картопля — одна із головних сільськогосподарських культур України. Вона
є незамінним продуктом харчування, її широко використовують і як корм
для тварин, і як сировину для отримання різних картоплепродуктів:
крохмалю, спирту. За валовим виробництвом цієї культури Україна займає
четверте місце в світі (за виробництвом з розрахунку на душу населення —
410–512 кг). Усі регіони України мають можливість повністю забезпечити
себе картоплею. Маючи змогу вирощувати достатню кількість картоплі не
лише для власних потреб, а й на експорт, Україна імпортує її з Польщі,
Росії, Єгипту, Білорусі, Туреччини.
Роль сорту в сучасному картоплярстві дуже велика. За розрахунками
фахівців, саме від сорту залежить близько 50% урожаю.
Різниця в термінах дозрівання сортів різних груп стиглості (дуже ранні,
ранні, середньоранні, середньостиглі, середньопізні й пізні) досягає
90–160 днів. Набір сортів різних термінів дозрівання, зазвичай,
забезпечує в господарствах стабільне виробництво.
Головним чинником у виробництві картоплі є правильний добір сорту
залежно від цілей використання врожаю, грунтових і кліматичних умов, а
також економічних можливостей товаровиробників. За високого енерго- і
ресурсоозброєння виробництва перевагу надають сортам інтенсивного типу,
а за їхнього дефіциту потрібно висаджувати сорти з високим потенціалом
адаптивності, стійкі проти найпоширеніших і найнебезпечніших у регіоні
хвороб і шкідників. Невисока чутливість до механічних пошкоджень і добра
лежкість теж мають велике значення для зменшення втрат і забезпечення
гарантованої якості продукції. Водночас, обираючи сорт, треба
враховувати господарське використання врожаю. Для отримання ранньої
продукції потрібні сорти, що формують достатньо високу товарну
врожайність у максимально ранні терміни (12–15 т/га на 35 день після
сходів).
Використовуючи сорти картоплі різних груп стиглості, можна створити
умови для введення на площах спеціальних сівозмін, змінювати терміни
надходження свіжої продукції.
Відомо, що потенційні можливості сортів картоплі визначаються комплексом
ознак, серед яких першорядне значення належить показникам потенційної
врожайності вирощуваних сортів, а також їхнім найважливішим
імунологічним і якісним характеристикам. Показники потенційної
врожайності нових сортів істотно зросли й сьогодні досягли 50–60
т/гектар.
В Україні є чимало різноманітних сортів картоплі, здатних давати
стабільні й високі врожаї в різних грунтово-кліматичних умовах більшості
регіонів.
У Державному реєстрі сортів рослин на 2008 рік налічується 123 сорти
картоплі, з них вітчизняної селекції — 74 (60%) та іноземної — 49 сортів
(40%).
Потенційна врожайність середньопізніх і пізніх сортів картоплі вища, але
накопичення врожаю бульб (у зоні Лісостепу та Степу) у них відбувається
найчастіше в несприятливий період (спека, посуха тощо). Умови для
збирання таких сортів теж рідко бувають оптимальними, тому вони не
завжди можуть давати високий та стабільний урожай і забезпечувати
належну якість продукції.
Для щорічного отримання гарантованого врожаю на площах треба мати не
менш як три сорти картоплі різних груп стиглості (30–35% під ранні та
середньоранні, 40–50 — під середньостиглі й 15–30% — під середньопізні
та пізньостиглі) й напряму використання. Продуктивність насіннєвих бульб
визначається спадковими властивостями. З часом вони змінюються під
впливом окремих важливих чинників, унаслідок чого знижується врожай і
його якість. У практиці картоплярства цей вплив можна виправити
насінницькими заходами, спрямованими на підтримку картоплі в здоровому
стані.
У процесі репродукції якість насіннєвого матеріалу помітно погіршується.
Врожайність бульб різних сортів (за різних параметрів мінерального
живлення), отриманих із насіння другої репродукції (залежно від сорту),
на 12–37 ц/га нижча, ніж з насіння еліти.
Зниження якості насіннєвого матеріалу пов’язане, головним чином, з
ураженням рослин вірусними хворобами й посиленням екологічного
виродження.
Для одержання високих урожаїв картоплі велике значення має підготовка
насіннєвого матеріалу. Насіннєві бульби мають бути здоровими, бо
більшість хвороб передається від материнських бульб.
Важливим заходом, що сприяє кращому збереженню насіннєвої картоплі,
підвищенню схожості й запобігає ураженню рослин хворобами, є осіннє та
весняне “озеленення” бульб.
Умови зберігання насіннєвого матеріалу картоплі мають бути такими, щоб
уповільнити пробудження вічок і появу паростків, інакше під час
весняного сортування й садіння перерослі паростки сильно
травмуватимуться.
Рекомендується технологічно простий і доступний спосіб попередження
передчасного проростання насіннєвих бульб — знизити температуру
зберігання на 1…1,2°С, але не допускати тривалого (понад місяць)
перебування бульб за температури нижче ніж 2°С, щоб уникнути
переохолодження.
Бульба — живий рослинний організм. У сховищі її зберігають за плюсової
температури 1…3°С в стані анабіозу, життєві функції її знижені до
мінімуму.
Підготовка насіннєвого матеріалу включає: сортування, калібрування,
теплове обігрівання (пророщування), протруєння й обробку бульб
стимулюючими речовинами.
Насіннєвий матеріал сортують на фракції за найбільшим поперечним
діаметром:
-для сортів округло-овальної форми — менше 30 мм, 30–60 мм, понад 60 мм;
– для сортів із видовженою формою, відповідно, — менше 28 мм, 28–55 мм і
понад 55 міліметрів.
У кожній фракції може бути не більше 3% за масою бульб суміжних фракцій.
Нестандартні, нетипові для сорту, бульби, що загнили й хворі, а також
домішки видаляють.
На насіння витрачають третину зібраного врожаю бульб, що становить
3,5–4,0 т бульб на кожний гектар насаджень. Велика витрата насіннєвого
матеріалу впливає на ефективність використання елітних бульб у
господарствах у внутрішньогосподарчому насінництві. Висока вагова норма
насіннєвого матеріалу пояснюється передусім використанням для насіннєвих
потреб бульб із середньою масою 80 г, які, поза сумнівом, є
продуктивнішими.
Дослідження, виконані в різних науково-дослідних установах, засвідчують,
що за висаджування картоплі як оздоровленими великими, так і дрібними
бульбами отримуваний чистий урожай, за інших рівних умов, виявляється
однаковим. Дрібні посадкові бульби не поступаються за продуктивністю
великим тільки в разі використання оздоровленого насіннєвого матеріалу.
Для садіння картоплі на технічні й продовольчі цілі використовують
бульби фракцій 30–60 мм у діаметрі і масою 50–80 грамів.
Різати насіннєві бульби не бажано, бо це призводить до значної
захворюваності. Це виправдано лише за прискореного розмноження
дефіцитного насіннєвого матеріалу. Бульби масою 80–100 г ріжуть навпіл
(уподовж), більші — на 3–4 частини масою по 30–40 г з двома-трьома
вічками. Щоб уникнути загнивання й захворювання бульб, їх ріжуть у день
посадки або напередодні. Ножі обов’язково дезінфікують у 2–3%-му розчині
формаліну після розрізання кожної бульби.
D
??^?У разі завчасного розрізування бульб потрібно залишати біля
“пуповини” “місток” — нерозрізану частину бульби завтовшки 1–1,5 см, яку
розламують перед посадкою. Це покращує формування перидерми на рані
(загоєння), попереджує в’янення й загнивання в грунті висаджених частин
бульби.
Для пригнічення верхівкового (апікального) домінування й збільшення
кількості паростків на бульбі за рахунок пробудження нижніх вічок можна
провести стимулююче надрізування бульб. Для цього на початку зберігання
(в період спокою) бульби надрізують упоперек, залишаючи нерозрізаною
перемичку (не більше 1 см). Такі бульби висаджують цілісними.
Для прискорення утворення перидерми на рані частки бульб витримують за
температури 15…30°С і вологості повітря 95–100% та обробляють
спеціальними речовинами. Одна з них містить олеїнову, каприлову й
аскорбінову кислоти в концентрації 0,5; 0,3 і 0,01%. Після обробки
частки бульб зберігають за температури 18…22°С, за відносної вологості
повітря 85–95% і активного вентилювання, що забезпечує утворення
перидерми на рані за дві-три доби. Інший склад — бурштинова кислота
(0,00063–0,0025%), ячмінний солод (5–10%) і вода. Його наносять у
вигляді аерозолю або іншим способом на зрізи бульб за температури
15…20°С і вологості повітря 85–95% (перидерма на рані утворюється через
48 годин).
У насіннєвих насадженнях за розмноження високих репродукцій і дефіцитних
сортів використовують усі фракції, але висаджують їх окремо.
За даними вчених, витрати на прогрівання й “озеленення” насіннєвого
матеріалу з його дворазовим перебиранням окуповуються вшестеро-всемеро,
кількість хворих рослин із ризоктоніозом знижується в 1,5–2 рази, з
чорною ніжкою — на 70–80 відсотків.
У насіннєвій картоплі, призначеній для висадження, не допускається:
– наявність карантинних об’єктів, шкідників і хвороб;
– наявність бульб, уражених мокрою та сухою гниллю; з ознаками задухи;
спотворених, з виростами і діткуванням; роздавлених, з обідраною шкіркою
більше ніж 1/4 поверхні бульби.
Насіннєву картоплю, залежно від ступеня розмноження, поділяють на:
базисну насіннєву картоплю (супер-супереліта, супереліта, еліта) й
репродукційну (перша й подальші репродукції).
Після сортування й калібрування насіннєвий матеріал залишають на
місяць-півтора для прогрівання й світлового пророщування. Температура
повітря в приміщенні для цих цілей має бути 12…15°С: прокидаються вічка,
посилюється дихання, підвищується температура, виділяється водяна пара.
Після місяця перебування в умовах підвищеної температури бульба
потрапляє в холодний грунт тоді, коли у ній уже запрацювала вся система
росту й розвитку (що забезпечувалося теплом 14…15°С). Природно, в таких
умовах низькі температури викликають у бульб температурний шок.
Тож висаджувати картоплю треба тільки в прогрітий грунт із температурою
не нижче 7…8 градусів.
Для прискорення процесу проростання проводять теплове обігрівання
протягом 10–14 днів:
– у сховищі з активною вентиляцією температуру насипу бульб поступово
підвищують на 1°С за добу — до 8…16°С — способом вентиляції підігрітим
повітрям або завдяки природному прогріванню маси бульб;
– на майданчиках стаціонарних картоплесортувальних пунктів насип
картоплі заввишки до 1,5 м прогрівають зовнішнім повітрям.
Бульби картоплі пророщують в умовах природної вентиляції. Під час
пророщування картоплі температура повітря має бути для ранніх сортів
8…12 °С, для середньостиглих і пізніх — 12…16°С, вологість повітря —
85–90%, освітленість — 200–500 люкс до утворення проростків завдовжки 5
мм. З огляду на те, що загальна сума температур має становити 200…300°С,
за температури 10°С картоплю треба пророщувати 20–30 днів, за 13°С —
15–22 дні, за 16°С — 13–20 днів.
Пророщування бульб у теплих приміщеннях (15°С), на світлі, з доброю
вентиляцією протягом 15–30 днів особливо ефективне для вирощування
ранньої картоплі.
Партії бульб, які не сортували, не калібрували, не обігрівали (не
пророщували), не допускають до висаджування.
Перед садінням або під час садіння картоплю протруюють. На поверхні
бульб є патогени фітофторозу, ризоктоніозу, фомозу, сухої гнилі та інших
хвороб. Бульби швидко перезаражуються під час сортування. Тому
фунгіциди, що наносять на поверхню бульб, є своєрідним захисним екраном
проти шкодочинних організмів. Протруювання зменшує кількість патогенів
уп’ятеро-всемеро.
Використовують Дітан М45 (2,0–2,5 кг/т) проти ризоктоніозу; Полікарбацин
(2,6–2,7 кг/т) проти фітофторозу, парші, мокрої гнилі; Фундазол,
Престиж, 29% т.к.с., — 1 л/т, який має фунгіцидну та інсектицидну дію
(проти грунтових шкідників), та Круізер 350 FS, т.к.с., — 0,3 л/т —
проти грунтових шкідників. Витрати робочої рідини — 20 л/т. Разом із
протруюванням бульби бажано обробити стимулятором росту Ель-1 (10 мл/т);
замочити їх на 15 хв у 0,5%-ному розчині Біоглобіну (в співвідношенні
розчин/бульба 2:1) з мікроелементами: бромом, міддю, марганцем, залізом.
На 1 т витрачають розчину в такій пропорції: 5–6 г мідного купоросу, 5–6
г марганцевокислого калію, 1,3–1,4 г борної кислоти. Однак слід
зауважити, що це треба робити не раніше як за 3–4 год до висаджування.
Весняне протруювання знижує випадання рослин, збільшує в них кількість
продуктивних пагонів, стимулює розвиток листкової поверхні, зменшує
розвиток хвороб у період вегетації й забезпечує приріст урожаю на 50–70
ц з гектара.
Картопля — культура, сприйнятлива до збудників грибних і вірусних
хвороб, бактерій, що пов’язано насамперед з її вегетативним розмноженням
(бульбами). Збудники переважної більшості хвороб передаються з
насіннєвим матеріалом. Бульби картоплі — сприятливий субстрат (багатий
на воду й крохмаль) для розвитку бактерій і мікроскопічних грибів, що
спричинюють гнилі. На бульбах чимало різних неінфекційних
(непаразитарних) хвороб.
Грибні хвороби
Фітофтороз. На уражених бульбах утворюються бурі або сіруваті (залежно
від сорту й забарвлення шкірки) тверді плями, злегка втиснуті, які
проникають усередину у вигляді коричневих патьоків.
Альтернаріоз. На поверхні бульби утворюються добре помітні, такі, що
різко вирізняються на здоровій частині, плями неправильної форми,
втиснуті всередину й темніші за шкірку. На поверхні великих плям часто
виникають зморшки, розміщені по колу й паралельно. На розрізі бульби під
плямами тканини утворюють щільну, тверду, суху чорнувато-коричневу масу,
що загнила.
Фузаріозна суха гниль. Спочатку на бульбі з’являються сірувато-бурі
тьмяні плями, що злегка втиснуті всередину. Надалі м’якоть під плямою
стає сухою, трухлявою, шкірка зморщується, в ураженій частині бульби
утворюються порожнечі, заповнені грибницею. На поверхні бульби
розвивається спороношення у вигляді опуклих подушечок білого,
жовтуватого або рожевого кольорів.
Чорна парша (ризоктоніоз). На бульбах утворюються чорні плоскі плями,
схожі на присохлі грудочки грунту, що важко зішкрібаються, —склероції
гриба. За сильного ураження склероціями покривається майже вся бульба.
Розвитку хвороби сприяє беззмінна культура, холодна затяжна весна
(особливо на важких грунтах), пізнє збирання картоплі. Під час
зберігання інфекція не поширюється.
Парша срібляста. На поверхні утворюються коричневі плями, за сильного
ураження вони можуть покривати значну поверхню бульби. У вологих умовах
шкірка плями може відшаровуватися, внаслідок чого під неї потрапляє
повітря, й пляма набуває сріблястого відтінку. В червоношкірих сортів
значно псується зовнішній вигляд. Іноді на уражених місцях бульби
з’являються дрібні чорні крапочки або “наліт сажі” — спороношення гриба.
Ураження найкраще помітні навесні на позеленілих бульбах. Часто бульби
зморщуються, вічка гинуть.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
