.

Особливості зберігання бульб картоплі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1687
Скачать документ

Реферат на тему:

Особливості зберігання бульб картоплі

Збереження врожаю картоплі після збирання бульб — важливий і
відповідальний період, на який безпосередньо впливає зовнішнє
середовище, а саме: температура, вологість, концентрація кисню й
вуглекислого газу, світло тощо.

Протягом перших 25–30 днів після збирання врожаю картопля найкраще
зберігається за температури 12…15°С, а потім поступово температуру
потрібно знизити до 2…4°С і підтримувати її на такому рівні до весни.

Одразу після збирання картоплі бульби протягом двох тижнів витримують у
невеликих кагатах ємністю до 5 т за температури не нижче 15°С із
подальшим накриванням соломою (цей період називають лікувальним). Після
цього її перебирають і закладають на зимове зберігання. Оптимальна
температура для зберігання бульб, зокрема для сортів Бородянська рожева,
Кобза, Повінь, Пролісок, Латона, Розара тощо, становить 2…4°С. Якщо
наприкінці зберігання насіннєві бульби не проростають, то температуру
доцільно поступово підвищити до 10…12°С. Але водночас слід стежити, щоб
із вічок не формувалися великі паростки (вони мають бути завдовжки не
більше 1,5 см). Слід враховувати, що будь-яке відхилення температури
зберігання від оптимальної спричиняє зменшення природної маси бульб, яке
в майбутньому негативно вплине на їхню схожість і врожайність.
Вимірювання температури можна здійснювати кагатним або звичайним
термометрами.

За підвищення вологості повітря в місцях зберігання картоплі у бульбах
лишається незмінним тургор (вони не в’януть), а тому краще зберігаються.

Наукові спостереження та практика свідчать, що оптимальна відносна
вологість повітря в картоплесховищах має становити 90–95%. Добрі
результати спостерігаються тоді, коли бульби під час закладання на
зберігання перемішують із невеликою кількістю сухої землі та піску в
співвідношенні 1:10.

Після закладання картоплі на зберігання доцільно регулювати вологість із
таким розрахунком, щоб не викликати точки роси, оскільки це може
призвести до так званого потіння бульб.

Важливу роль під час зберігання картоплі відіграє газовий склад повітря
в місці перебування бульб. Позитивно впливає на зберігання бульб у
траншеях, льохах або кагатах їхнє перешарування з хвоєю, шматочками
хріну та подрібненою старою сухою соломою за наявності 3–5% вуглекислого
газу і 15–20% кисню.

Картоплярі-аматори під час закладання бульб на зберігання часто
перешаровують їх із дрібно нарізаним листям горобини, нагідків, полину
гіркого, що значно зменшує кількість плодів з ознаками мокрої
бактеріальної, сухої фузаріозної і змішаних гнилей. Добрі результати під
час зберігання картоплі мають, якщо зверху насипу бульб розкладають
два-три шари буряків, які відбирають надлишок вологи та сприяють
зменшенню ураженості картоплі гнилями. Крім того, бульби можна
обпудрювати негашеним вапном із нормою витрати 1–1,2 кг/ц, що значно
підвищує вихід здорового матеріалу. Результати багаторічних досліджень
засвідчують, що дуже шкідливо впливає на життєздатність бульб
незбалансований вміст газів. Тож не слід допускати в сховищах збільшення
вмісту вуглекислого газу понад 5% і, відповідно, зменшення кисню менше
16%.

Науково та практично доведено, що для продовольчих цілей і для годівлі
тварин слід зберігати бульби в темряві, тому що світло спричиняє швидке
позеленіння, яке сприяє накопиченню отруйної речовини соланіну. За
сприятливих умов зберігання соланін теж нагромаджується, але в межах
допустимої медициною норми.

Картоплю можна зберігати в різних місцях. У підвалах, за умови наявності
опалювальної системи, бульби розкладають у ящики з отворами для
вентилювання і підтримують рекомендовані температурні режими та
вологість. Бо за умов підвищеної температури тривалість зберігання
картоплі дуже коротка.

Oe

gdm/E

У міських будинках бульби можна зберігати на балконі-лоджії закритого
типу. Як тару слід використовувати ящики з надійною теплоізоляцією та
отворами для вентиляції.

Для зберігання бульб в умовах фермерських господарств і присадибних
ділянок будують тимчасові польові сховища у вигляді надземних,
напівзаглиблених і глибоких траншей. Слід пам’ятати, що тимчасові
польові сховища в різних зонах мають свої особливості конструкції.
Принцип системи вентилювання здебільшого є природним, але краще
застосовувати примусове з використанням компресорів і потужних
пилососів.

Для підвищення коефіцієнта зберігання картоплі доцільно зменшувати її
об’єм, висоту насипу, ширину засіка. Доведено: що більший об’єм
закладеної картоплі, то кращі результати зберігання. Крім того, цей
показник завжди вищий у тих сховищах, які мають більшу довжину насипу й
меншу ширину.

На понижених місцевостях картоплю краще зберігати в надземних кагатах, а
на підвищених територіях, де менше зволоження, доцільно використовувати
напівзаглиблений тип зберігання. Добрі результати дає також використання
активного вентилювання, де можна застосувати малогабаритні вентилятори,
а іноді звичайні пилососи.

Відомо, що сховища краще будувати на підвищених місцях із невеликим
схилом для стікання дощової й талої весняної води. Рівень грунтових вод
не повинен перевищувати 1,5 м. При цьому потрібно враховувати, що
тимчасові польові сховища можна будувати на всіх типах грунтів, але слід
пам’ятати, що на легких супіщаних грунтах газообмін відбувається краще,
бо вони теплопровідніші за глинисті. Крім того, перезволожені грунти
промерзають глибше, ніж сухі, внаслідок чого погіршується їхній
газообмін.

Якщо картоплю зберігають у кількох кагатах, то доцільно їх розміщувати
вздовж схилу і, бажано, торцями в бік панівних вітрів.

Після закладання картоплі на зберігання кожний кагат обкопують канавкою
30х40 см на відстані 1,5–2 м від основи для виведення талої чи дощової
води.

В разі вирощування картоплі на площі понад 2 га для буртового поля
(кагатів, копців) відбирають підвищену ділянку землі, захищену від
вітрів, яка має невеликий нахил, щоб не застоювалися дощові й талі води.

Ділянку, яку відводять для кагатів після збирання попередньої культури,
за два-три тижні до закладання картоплі на зберігання виорюють,
боронують, а також ущільнюють важкими котками.

На дно кагата кладуть дерев’яні решітки у формі трикутника заввишки
35–40 см і завширшки 45–50 см (повітряний простір для природного
вентилювання).

Кагат укривають соломою шаром 50–70 см, а по гребеню — 30–40 см. Щоб
запобігти затіканню води, солому треба одразу ж засипати землею шаром
15–20 см. Гребінь кагату, завширшки 20–30 см, до встановлення
оптимальної температури в насипу картоплі залишають відкритим для
охолодження бульб і видалення водяної пари, яку вони виділяють. За
настання стійких мінусових температур (холодів) кагати додатково
вкривають шаром землі: в основі завтовшки 30–50 см, а вздовж гребеня —
20–30 см. Якщо у бурт восени потрапила надмірна кількість дощової води,
то в цьому разі мокру солому доцільно замінити сухою, а із настанням
холодів кагати додатково вкрити землею. На результати зберігання
картоплі істотно впливають особливості сортів. Слід пам’ятати, що до
сортів, які найменше уражуються гнилями й найкраще зберігаються,
належать такі: Бородянська рожева, Багряна, Веста, Віринея, Водограй,
Дара, Дніпрянка, Загадка, Кобза, Косень 95, Луговська, Світанок
київський, Серпанок, Слов’янка, Явір.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020