Реферат на тему:

Особливості захисту картоплі від фітофторозу

В агрономів Росії та України є багато спільних проблем. З огляду на це
вітчизняним читачам буде цікаво ознайомитися з поглядом російських
науковців на проблему фітофторозу картоплі.

Однією з причин низької врожайності картоплі в Росії (9–12 т/га) є
великі втрати врожаю через хвороби. У роки епіфітотій лише від
фітофторозу втрати врожаю на незахищених посадках можуть перевищувати
60–70%. Бульби, уражені фітофторозом, є “воротами” для інших патогенів,
тому їх висаджування веде до масового розвитку мокрих бактеріальних і
сухих фузаріозних гнилей, чорної ніжки, антракнозу, ризоктоніозу,
альтернаріозу тощо.

Стабільний та ефективний захист урожаю картоплі від фітофторозу за
зниження пресу хімічних обробок може забезпечити комплекс обов’язкових
профілактичних і технологічних заходів:

1) наявність здорового насіннєвого матеріалу сортів картоплі;

2) наявність площ, вільних від інфекцій;

3) ізоляція посадок картоплі від джерел первинної інфекції (посадки
картоплі і томатів двох попередніх років, місця вибракування хворих
бульб тощо);

4) вибір оптимальних строків першої і наступної обробок бадилля
фунгіцидами;

5) застосування найефективніших фунгіцидів і їхнє чергування відповідно
до вимог антирезистентної стратегії;

6) вибір оптимальних строків знищення бадилля і збирання врожаю.

Обробляти слід лише сорти картоплі, що представлені в Державному
реєстрі, мають максимальну врожайність та відносну стійкість до
комплексу мікроорганізмів, найбільш шкодочинних у конкретних
грунтово-кліматичних умовах. Захоплення випадковими або екзотичними
сортами найчастіше призводить до отримання продукції низької якості і до
великого недобору врожаю.

Важливо пам’ятати, що висаджування здорового насіннєвого матеріалу із
дотриманням сівозміни та просторової ізоляції дає змогу затримати строки
ураження бадилля як мінімум до фази бутонізації — цвітіння.

Для видалення фітофторозних бульб із насіннєвого матеріалу рекомендують
його перебирання перед закладанням на зберігання, а потім, перед
висаджуванням, — після пророщування бульб. Проте даний захід недостатньо
ефективний у боротьбі з фітофторозом, оскільки за великого обсягу
насіннєвого матеріалу практично неможливо визначити слабоуражені бульби
(ступінь ураження — 1–5%), що стануть основним джерелом первинної
інфекції. Водночас, насіннєвий матеріал під час перебирання звільняється
практично від усіх бульб з високим ступенем ураження (від 30% і вище)
бактеріозами, фузаріозами, фомозом, антракнозом, які і є основним
резерватом інокулюму цих хвороб. За наявності в насіннєвому матеріалі
фітофторозних бульб кожну партію картоплі слід обробити одним із
контактних фунгіцидів: Пенкоцеб, Дитан із нормою витрати 2–2,5 кг/т.
Препарати дають змогу знизити спороношення гриба на поверхні бульб і
зменшити число первинних джерел інфекції.

Звільнення грунтів від ооспор відбувається приблизно через 3 роки, тому
висаджування картоплі на попереднє місце доцільно проводити через 4–5
років. Дворічна сівозміна дає можливість знизити інфекційний потенціал і
число джерел первинної інфекції в 4–5 разів.

Гарантувальна величина просторової ізоляції посадок картоплі від джерел
первинної інфекції (посадки картоплі і томатів двох попередніх років,
місця вибракування хворих бульб) — понад 300 м, але навіть незначна
ізоляція в 10–20 м дає змогу затримати строки ураження бадилля приблизно
на 2–3 тижні.

Фітофтороз картоплі належить до тієї невеликої групи хвороб, ефективна
боротьба з якими можлива лише за профілактичного застосування засобів
захисту рослин. У цьому разі втрати врожаю картоплі можна знизити до
2–3%. За обробки бадилля з моменту появи хвороби (ураженість бадилля —
0,1%) втрати врожаю збільшуються в 4–5 разів, а за масового розвитку
фітофторозу (3–5%) втримати його розвиток украй складно.

Для визначення першої обробки бадилля картоплі фунгіцидами
використовують різні критерії. Перш за все, це фенологічний метод:
проведення першої обробки з фази змикання бадилля в рядках (висота
рослин — 15–20 см) або навіть з фази сходів. Даний метод виправдав себе
в роки ранніх та жорстких епіфітотій фітофторозу. В умовах депресії або
пізньої появи хвороби така тактика захисту картоплі призводить до
додаткових фінансових витрат і невиправданого забруднення довкілля. В
широку практику впроваджують і нові системи прогнозу строків появи
фітофторозу з використанням обладнання та програмного забезпечення Dacom
Plant plus тощо. Проте й вони не дають реального поліпшення ситуації.
Так, у країнах ЄС не було виконано рішення про 50%-не зменшення
застосування фунгіцидів на картоплі до 2000 р. Більше того, прес
хімічних обробок додатково збільшився на 30–40%. В умовах депресії 2005
р. у значній частині господарств нашої країни, що застосували нові
системи прогнозу строків появи і розвитку хвороби, провели по 10–12
обробок бадилля.

У пресі з’явилися повідомлення про те, що строки первинного зараження
бадилля можна визначити за рівнем ураженості насіннєвого матеріалу. Так,
за ураженості 1% насіннєвих бульб появи хвороби слід чекати через 12 діб
після фази бутонізації; за ураженості 5 і 12% бульб, відповідно, — за 6
і 12 діб до цієї фази. Ми вважаємо, що авторами наведених вище даних
були допущені помилки методичного плану, тому їх використання в
практичній роботі може призвести до великих втрат урожаю. Річ у тім, що
строки появи хвороби на бадиллі картоплі пов’язані не з рівнем
ураженості насіннєвого матеріалу, а з наявністю в грунті необхідної для
утворення первинних джерел інфекції кількості інокулюму (хворі бульби
або ооспори). Так, багаторічними дослідженнями доведено, що для
гарантованого виникнення одиничного джерела первинної інфекції потрібна
наявність у грунті близько 1,5–2,0 тис. природно уражених бульб. Отже,
на ділянках площею 100 га з ураженістю насіннєвого матеріалу 1 і 12%
поява хвороби відзначатиметься не з різницею в один місяць, а в одні й
ті самі строки, оскільки за норми висаджування насіння 45–70 тис./га в
грунт потрапляє близько 45–70 та 500–800 тис. хворих бульб, відповідно,
що значно вище за потенціал інокулюму (1,5–2,0 тис.), що спроможний
забезпечити утворення одного вогнища. Висока продуктивність спороношення
збудника фітофторозу і перемішування у хмарі спор над посадками протягом
кількох днів нівелює відмінності в градієнті ураженості бадилля.

o R

gd.N†

ульб картоплі, що приблизно в 20–25 разів менше, ніж за висаджування
природно заражених бульб. Закладання сигнальних ділянок проводять на
відстані не менше 100 м від інших посадок пасльонових культур одночасно
з початком висаджування картоплі в господарстві. Для створення
оптимального мікроклімату і формування великої кількості вогнищ
первинної інфекції хворі бульби чергують зі здоровими (кожна четверта
бульба хвора). Відстань між бульбами у рядку — не більше 15 см. Невелика
площа ділянки (1–1,5 сотки) і маркування місця посадки хворих бульб
дають змогу визначити хворобу заздалегідь, за 7–10 діб, і вчасно
провести першу обробку виробничих посадок картоплі. Методика закладання
сигнальних ділянок представлена в практичних рекомендаціях “Інтегрована
система захисту картоплі від фітофторозу та інших хвороб”, М., 1999.

Для захисту бадилля картоплі від фітофторозу рекомендовані контактні та
комбіновані фунгіциди. Фунгіциди контактної дії ефективні в зонах
прямого контакту з грибними спорами, здебільшого, в листі верхнього і
середнього ярусів, куди потрапляє значна частина суспензії фунгіциду, у
той самий час вони не спроможні упередити первинну зараженість листя
нижнього ярусу, з якого і починається епіфітотійний процес. Комбіновані
фунгіциди включають у себе діючі речовини контактної та системної
(локально-системної) дії. Контактний компонент фунгіциду утруднює
розвиток патогена на поверхні рослини, системно діючий компонент швидко
проникає в тканини рослини-господаря і забезпечує практично повний
захист бадилля від зараження.

Недоліком окремих груп комбінованих фунгіцидів є швидкий розвиток
стійкості патогена до системних компонентів діючих речовин (насамперед,
до феніламідів). За 90–100% частоти резистентних ізолятів гриба, що
зустрічаються, ефективність захисних заходів знижується на 60–70%. За
цих умов розвиток гриба пригнічується контактним компонентом фунгіциду.

Для запобігання формуванню резистентних популяцій гриба фунгіциди
комбінованої дії слід застосовувати відповідно до антирезистентної
стратегії:

— перші профілактичні обробки бадилля проводять фунгіцидами контактної
дії;

— виключити застосування феніламідних препаратів у системі насінництва;

— здійснювати фітосанітарний моніторинг популяції збудника фітофторозу
за ознакою резистентності і типом сумісності;

— виключити застосування феніламідних препаратів на продовольчих
посадках картоплі за частоти появи резистентних форм понад 30%.

Завдяки своїм якостям, комбіновані фунгіциди спроможні затримувати
строки появи хвороби на 20–30 діб. З огляду на це ми вважаємо, що
застосування фунгіцидів комбінованої дії, що не викликають розвитку
резистентності гриба, можна рекомендувати протягом усього вегетаційного
періоду в насіннєвих господарствах і на посадках продовольчої картоплі з
урожайністю понад 250 ц/га, особливо на поливних ділянках. До таких
фунгіцидів належать: Акробат МЦ (2,0 кг/га), Курзат Р (2,5 кг/га).
Обробки слід повторювати через кожні 7–10 діб. Кількість обробок одним
препаратом не має перевищувати 2–3.

На ділянках з урожайністю нижче 250 ц/га тактика застосування фунгіцидів
може бути такою: перші профілактичні обробки проводити комбінованими
фунгіцидами, а після цвітіння або появи хвороби — контактними. Обробки
контактними препаратами слід повторювати кожні 6–7 діб.

Із рекомендованих комбінованих фунгіцидів найбільше вивчений Акробат МЦ
(2 кг/га). До його складу входить діюча речовина локально-системної дії
— диметоморф (90 г/кг) і контактний манкоцеб (600 г/кг). Діючі речовини
— диметоморф і манкоцеб — запобігають розвитку патогена як на поверхні
рослини, так і в її тканинах, що дає подовжений лікувальний і
профілактичний ефект.

Диметоморф проникає до рослинної тканини і забезпечує надійний захист
частин рослин, не оброблених обприскуванням, через 2–3 доби після
зараження. Це гарантує успіх у разі захворювання, що почалося, але
такого, яке не проявило себе зовні. Акробат МЦ істотно знижує
спороношення гриба і утворення статевих структур-ооспор. Він не викликає
підвищення резистентності збудника хвороби і водночас ефективно захищає
посадки картоплі від чутливих і стійких до феніламідів популяцій гриба.
В інтенсивних технологіях і за зрошення застосування Акробата МЦ
забезпечує врожаї в 1,5–2,0 рази вищі, ніж контактні препарати.

Концерном БАСФ зареєстровано високоефективний фунгіцид контактної дії
Полірам ДФ (1,5–2,5 кг/га). Діюча речовина — метирам (700 г/кг) —
справляє широкий спектр дії, її добре витримують рослини на всіх стадіях
розвитку культури. Препаративна форма являє собою водорозчинні гранули і
вигідно відрізняється від змочуваних порошків. Препарат легко дозується,
практично миттєво розчиняється у воді, не утворюючи пилу, і має високу
приліплюваність. Тому навіть за дощової погоди інтервали між обробками —
7 діб.

Перебирання насіннєвого матеріалу не дає змоги очистити його від
фітофторозних бульб, не гарантує отримання здорових бульб і ефективного
захисту бадилля картоплі від фітофторозу застосуванням фунгіцидів.
Більше того, масове ураження бульб частіше спостерігається за слабкого
розвитку хвороби на бадиллі. Не знижує ураженості бульб і знищення
бадилля у рекомендовані строки: за 1–2 дні і за 12–14 днів до збирання
врожаю.

За відсутності стійких сортів єдиним високоефективним заходом захисту
бульб картоплі від фітофторозу є знищення бадилля до закінчення
фунгіцидної активності препаратів. Це строк — 6–7 діб після останньої
обробки. Затримка у знищенні бадилля навіть на 1–2 доби, особливо у
дощову погоду, веде до масового утворення спор на бадиллі і зараження
бульб. Для того щоб насіннєвий фонд убезпечити не лише від фітофторозу,
але й від комплексу вірусних, бактеріальних і грибних хвороб, бадилля
картоплі слід знищувати в строки, коли 80% бульб досягають розмірів
насіннєвої фракції (30–60 мм у діаметрі), але обов’язково з урахуванням
строку дії фунгіциду (6–7 діб). Вчасне знищення бадилля виключає потребу
в щорічному закуповуванні якісного насіннєвого матеріалу і в перебиранні
бульб.

Урожай збирають в суху і теплу погоду, не раніше ніж через 2 тижні після
знищення бадилля, щоб шкірка на бульбах закорковіла. Після збирання
врожаю слід уберегти бульби від різкого перепаду температур і утворення
на них конденсату вологи. Важливо пам’ятати, що бульби, зібрані за
температури, нижчої за 4°С і вищої за 25°С, легко травмуються під час
збирання і легше уражуються хворобами різної етіології. Наприклад,
ураженість бульб нового врожаю мокрими бактеріальними гнилями може
перевищувати 50%.

Похожие записи