Реферат на тему:
Особливості утримання індиків
?????????A?я в них мінеральних речовин, вітамінних препаратів,
мікроелементів, різноманітних добавок. Важливу поживну частину кормів
для птиці становлять жири. Біологічна цінність їх полягає ще й у тому,
що вони містять низку таких жирних кислот, які не утворюються в
достатній кількості і є певною мірою незамінними. Жири беруть активну
участь у загальному обміні речовин, підвищують яйценосність індичок,
активізують ріст оперення і забезпечують високу товарну якість тушок.
Жир відкладається під шкірою (підшкірний жир) і у черевній порожнині
(внутрішній жир) птиці. На відміну від м’язів тварин, м’язова тканина
птиці не містить жирових відкладень. Цим значною мірою пояснюються
високі дієтичні якості пташиного м’яса. У тушках індиків першого сорту
жир становить 21% їстівної частини, а в тушках індичок — 28. Потреба
племінних індичок у жирі дорівнює 3,5—4,3% усього раціону. Для індичат,
вирощуваних на м’ясо, цю кількість можна збільшити до 5—6% — м’ясо стане
ніжнішим і соковитішим. Якщо потрібну кількість жиру не вдається
забезпечити за рахунок основних кормів раціону, до останнього треба
додавати сало, рослинну олію та інші жири, причому вони мають бути
доброякісними, неокисленими. Однак жири погано перетравлюються, і якщо
вміст їх у раціоні перевищує 7%, ріст індичат затримується. Риб’ячий жир
вводять до раціону в обмеженій кількості, через те що він додає м’ясу
специфічного присмаку й запаху. За два тижні до забою птиці його
виключають з раціону повністю. Основними джерелами жиру є макуха, шроти,
зерно бобових, кукурудзи, тваринні корми, рослинні й тваринні жири.
Згодовування кукурудзи, трав’яного борошна та жиру надає тушкам
жовтуватого відтінку. Овес, ячмінь, соєвий шрот є “відбілюючими”
кормами, введенням їх до раціону досягають забарвлення м’яса у білий
колір. Гарні тушки індичок можна одержати, використовуючи в заключний
період відгодівлі (останні два тижні перед забоєм) суміші вівса. Індичат
можна відгодувати за 4 місяці і навіть за менший термін. Для цього
застосовують інтенсивні способи відгодівлі й утримання птиці без вигулів
— у клітках і на глибокій підстилці. Велика кількість жиру (І9,5%)
міститься в жолудях. Індички люблять жолуді й горіхи, використання цих
продуктів у відгодівлі дає змогу отримати гарні тушки з відмінними
смаковими якостями. Велике значення у відгодівельних раціонах індичок
мають вуглеводи, особливо крохмаль і цукор. Основні їх джерела — зелені
(як свіжі, так і в сухому вигляді) та зернові корми. Невелика кількість
клітковини як механічний засіб для перетравлювання більш цінних поживних
речовин потрібна індичкам будь-якого віку. Практично допустимими дозами
сирої клітковини можна вважати 3,5—9%, оптимальними — 4—5,5. Багаті на
клітковину корми (сіно, солома, пересохла трава) непридатні для індичат
у перші 2—4 тижні. У цьому віці треба особливо уважно стежити за тим,
щоб не допустити закупорки їхнього травного тракту. Таке часто
трапляється, коли індичатам згодовують непросіяний овес, ячмінь та інші
корми з великим вмістом клітковини. Потребу молодняку в клітковині треба
задовольняти за рахунок звичайних кормів раціону — ніжної, дрібно
нарізаної зелені в кількості 3,5—5,5%. Важливу роль у регулюванні
обмінних процесів організму птиці відіграють мінеральні речовини та
мікроелементи. Вони входять до складу всіх тканин тіла. Необхідними
нормованими речовинами для індичок є кальцій, фосфор та марганець.
Нестача чи неправильне співвідношення цих трьох елементів, іноді в
сполученні з браком вітамінів, призводить до патологічного розвитку
кістяка. Кальцій потрібен для згортання крові, а також служить основним
елементом у формуванні шкаралупи яєць. Кальцій та фосфор необхідні для
побудови кісткової тканини. Найоптимальніший для індичат рівень кальцію
становить 2% за наявності в раціоні 0,55% неорганічного фосфору.
Багатими джерелами кальцію є черепашка, вапняк, кісткове борошно. Значна
кількість фосфору міститься у кормах рослинного походження,
м’ясо-кістковому та рибному борошні. Надлишки фосфору в раціонах індичок
небажані, тому такі добавки варто вводити обережно, норми ж кальцію та
фосфору рекомендуються такі: кальцію у віці 1—60 днів у середньому
1,9—2,1%, 60—120 днів — 2,7, у племінний період — 2,3%; фосфору у віці
1—60 днів у середньому 1,0%, 60—120 днів — 1,5, у племінний період —
0,8%. Нестача марганцю в раціоні племінної птиці призводить до загибелі
зародків, зниження виводимості, а також до захворювання на перозис
індичат до двох- місячного віку. У раціоні сільськогосподарської птиці,
крім кальцію, фосфору, натрію та марганцю, повинні міститися в різних
мікродозах хлор, сірка, йод, магній, цинк, мідь, залізо, кремній та
кобальт. Тваринному організмові для нормальної життєдіяльності потрібні
вітаміни, які належать до біологічно активних речовин. Більшість їх в
організмі птиці не синтезуються і мають надходити з кормом. До браку
вітамінів індики особливо чутливі.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
