Реферат на тему:
Особливості експлуатації автотракторної техніки взимку
Зимове зниження температури потребує від користувачів автотракторної
техніки застосування не тільки певних марок пально-мастильних
матеріалів, а й відповідних заходів підготовки її механізмів і систем до
роботи в цей період.
Організаційні заходи
Висока працездатність автотракторної техніки взимку може бути
забезпечена тільки в разі виконання певних правил підготовки її до
роботи та обслуговування. Працювати взимку на автотракторній техніці
повинні спеціально навчені механізатори та водії. Тому в кожному
господарстві слід систематично проводити заняття з вивчення особливостей
експлуатації техніки та контролювати знання цих питань.
Тепловий режим автотракторних двигунів, незалежно від навантаження, має
бути доведений до оптимальних значень (85…95°С) за температури
навколишнього повітря нижче мінус 10°С.
Тому взимку для досягнення вищих техніко-економічних показників роботи
автотракторної техніки двигуни потрібно утеплити чохлами, які б
підтримували зазначений температурний режим роботи. Чохол виготовляють
подвійним — сукно з прошарком вати або повсті. Щоб убезпечити чохол від
намокання, його покривають дерматином або клейонкою. Чохол повинен
щільно прилягати до деталей облицювання двигуна, надійно закриватись і
мати клапан для регулювання кількості повітря, що проходить через
радіатор. Фільтри систем мащення й живлення теж треба утеплювати
спеціальними чохлами. У цьому разі тривалість прогрівання двигуна після
пуску скорочується втроє-вчетверо, а швидкість охолодження його після
зупинки знижується в 1,5–2 рази.
Перед зимовою експлуатацією автотракторної техніки слід утеплити кабіну,
старанно усунути всі нещільності. На підлогу кабіни покласти повстяний
килимок або листок фанери. Педалі та важелі ізолювати мішковиною.
Застосування спеціальних теплозахисних матеріалів для незасклених
поверхонь кабін знижує втрати тепла в 1,5–2 рази. В утеплених кабінах
повітря охолоджується в 3–3,5 раза повільніше, ніж у неутеплених.
Лобове скло кабіни повинне мати пристрої для убезпечення від замерзання
й заледеніння.
Надійність роботи автотракторної техніки взимку, легкість пуску двигуна,
економія пального, зменшення спрацювання деталей, безпека значною мірою
залежать від якості підготовки машин і експлуатаційних матеріалів. Під
час підготовки техніки до зимової експлуатації проводять сезонне
технічне обслуговування, звертаючи особливу увагу на двигун.
Підготовка систем і вузлів автотракторної техніки полягає в такому.
Система живлення
Надійність і якість роботи двигунів узимку здебільшого залежать від
стану системи живлення. Умови роботи системи живлення за мінусових
температур ускладнюються збільшенням в’язкості палива, що погіршує його
прогонність (здатність проходити через елементи системи живлення,
особливо через фільтр тонкої очистки), якість розпилення. Тому систему
потрібно заправляти зимовими марками дизельного палива.
В Україні дизельне паливо виробляють згідно з державними стандартами
(ДСТУ) і технічними умовами України (ТУ У).
Згідно з ДСТУ 3868–99, чинним від 01.09.1999 року, для швидкохідних
дизелів автотракторної техніки виготовляють такі марки дизельного
палива:
Л — літнє, рекомендується для використання за температури повітря не
нижче мінус 5°С.
З — зимове, рекомендується для використання за температури повітря не
нижче мінус 15°С.
Умовне позначення дизельного літнього палива з масовою часткою сірки до
0,10% і температурою спалаху в закритому тиглі не нижче 40°С — Паливо
дизельне Л-0,10-40 за ДСТУ 3868–99.
Умовне позначення дизельного зимового палива з масовою часткою сірки до
0,20% і температурою застигання не вище мінус 25°С — Паливо дизельне
З-0,20-(-25) за ДСТУ 3868-99.
З огляду на зростаючі потреби у дизельному паливі розроблено паливо, що
має підвищену температуру кінця кипіння, яке називають
народногоспо-дарським.
Паливо дизельне народногосподарське, згідно з ТУ У 22340203.019–2000,
призначене для високошвидкісних дизельних двигунів наземної техніки.
Залежно від умов застосування, виробляють дві марки палива:
Лнг — літнє, рекомендується для застосування за плюсової температури
повітря не нижче 5°С;
Знг — зимове, рекомендується для застосування за температури повітря не
нижче мінус 5°С.
Інформація в умовному позначенні палива дизельного
народногосподар-ського аналогічна наведеній вище для стандартного
палива.
Що ж робити, коли різко вдарили морози, а запасів зимового палива немає,
або ж температура повітря нижча за рекомендовану для застосування? У
цьому разі можна використати спеціальні депресорні (антигелеві) присадки
та розбавити дизельне паливо паливами зі значно кращими
низькотемпературними властивостями — реактивним паливом (авіаційним
гасом) і бензином.
Депресорні присадки знижують температуру застигання та граничну
температуру фільтрованості дизельних палив, але не впливають на
температуру помутніння. Здебільшого їх використовують на нафтопереробних
заводах під час виготовлення стандартних палив, але останнім часом
велика їх кількість — як вітчизняних, так і зарубіжних — з’явилась у
продажу. Механізм дії депресорних присадок такий, що вони ефективні
тільки за введення до помутніння палива. Температура введення присадок
має бути приблизно на 10°С вищою за температуру помутніння, а ще
ефективніше, якщо підігріти паливо до температури 40°С.
Однак депресорні присадки не можуть запобігти розшаруванню палив за
низьких температур, оскільки при цьому утворюється два шари: верхній
прозорий і нижній мутний. Тому останнім часом їх застосовують разом із
диспергаторами парафінів (антикоагуляторами), які запобігають
розшаруванню палива з депресорними присадками під час зберігання за
низьких температур.
У виробничих умовах низькотемпературні властивості поліпшують, розводячи
дизельне паливо реактивним паливом або бензином, у яких температура
початку кристалізації не вища за мінус 60°С. При цьому слід враховувати,
що під час розведення дизельних палив низькокиплячими компонентами
температури застигання й помутніння суміші завжди відхиляються в бік
високозастигаючого дизельного палива, внаслідок чого доводиться
використовувати значну кількість розчинника — майже 50% (за об’ємом),
гранична температура використання палива в цьому разі знижується на
10…12°С. Використовувати більшу кiлькiсть розчинника не рекомендується,
оскільки значно знижуються цетанове число i в’язкість суміші, що
призводить до ускладнення пуску й пришвидшує спрацювання двигуна.
Особливо це стосується бензину.
Є ще один вихід із цієї критичної ситуації. На вимогу військового
відом-ства, тільки для потреб армії в Україні можна виробляти дизельне
паливо за ДСТУ 3868–99 марки З із граничною температурою фільтрованості,
не вищою за мінус 25°С, тобто призначене для використання за температури
навколишнього повітря не нижче мінус 25°С.
Система мащення
Підготовка системи мащення передбачає: заміну моторної оливи в картері
двигуна на зимові класи, утеплення фільтрів і оливопроводів,
встановлення кожуха під піддон, відключення (у разі потреби) радіатора
оливи.
Узимку треба застосовувати моторні оливи, в яких температура застигання
повинна бути на 10…20°С нижча за мінімальну температуру навколишнього
повітря. Це оливи класу 8 і всесезонні загущені оливи класів: 4з/8,
5з/10 або 10/20, 15/30.
Система охолодження
Підготовка до роботи системи охолодження передбачає: промивання,
перевірку герметичності та усунення несправностей, очищення радіатора та
зливних кранів, регулювання натягу пасів вентилятора, утеплення деталей.
Враховуючи, що в більшості тракторів вітчизняного виробництва
холо-дильною рідиною є вода, слід видалити накип на стінках системи
охолодження. Бо накип, відкладаючись на стінках радіаторних трубок,
знижує їхню теплопровідність і зменшує кількість води, що протікає через
них. Усе це призводить до порушення теплового режиму роботи двигуна й
сприяє розморожуванню радіатора в холодну пору року.
Перед промиванням системи охолодження потрібно зняти з двигуна
термостат.
Якщо в двигуні немає деталей з алюмінієвих сплавів, тоді для видалення
накипу готують такий розчин: вода — 10 л, каустична сода — 750 г, гас —
250 г; або: на 10 л води — 1 кг кальцинованої соди, 0,5 кг гасу, можна
використати 2%-ний розчин технічної соляної кислоти. Розчин заливають у
систему охолодження, запускають двигун і працюють під навантаженням
протягом 10–12 годин, щоб температура розчину перебувала в межах
90…95°С, а потім його зливають.
За наявності в двигуні алюмінієвих деталей як рідину для промивання
використовують підігрітий до 30…40°С розчин молочної кислоти (на 5 л
води — 1 л 36%-ної молочної кислоти). Його заливають у систему
охолодження. Після видалення вуглекислого газу розчин зливають.
Після промивання системи охолодження промивають пароповітряний клапан і
перевіряють роботу термостата, дистанційного термометра та дію шторки
або жалюзі. Заповнюють систему охолодження низькозамерзаючими
холодильними рідинами (див. “Пропозиція”, №12, 2005). Встановлено, що
для підтримування нормального температурного режиму роботи двигуна за
температури навколишнього повітря мінус 20…25°С слід зменшити поверхню
охолодження радіатора приблизно вдвічі. Тому разом із жалюзі
рекомендується застосовувати рухому шторку або щитки-засувки.
Електрообладнання
Треба перевірити справність усієї електромережі, а потім працездатність
збірних одиниць електрообладнання (генератор, стартер, акумуляторна
батарея тощо).
Для забезпечення потрібної електроенергії, що виробляється генератором,
слід контролювати його і в разі потреби відрегулювати натяг клинопасової
передачі.
Пуск двигуна залежить від справності стартера та його вимикача. Після
очищення стартера від зовнішнього забруднення потрібно перевірити стан
колектора й щіток. У разі потреби, попередньо протерши їх чистою
ганчіркою, змоченою у бензині, зачистити скляною шліфувальною шкіркою,
після чого продути стисненим повітрям. За наявності на контактах слідів
підгоряння слід зачистити їх скляною шліфувальною шкіркою або надфілем.
Особливу увагу під час підготовки автотракторної техніки слід приділити
акумуляторним батареям, оскільки здебільшого від їхньої працездатності
залежить пуск двигуна взимку. У холодну пору року акумуляторні батареї
потребують постійної уваги та всебічного контролю (перевірки напруги,
густини та рівня електроліту) і вчасної підзарядки. Для зберігання
працездатності акумуляторних батарей узимку їх треба повністю зарядити.
Густину електроліту (г/см3 за 15°С) встановлюють залежно від температури
повітря: за температури не нижче мінус 20°С — 1,25 , а за температур у
межах мінус 20…30°С — 1,27.
?
??=? час підготовки автотракторної техніки до зимової експлуатації гвинт
посезонного регулювання напруги на реле-регуляторі (якщо такий
передба-чено) слід закрутити до упору (положення “зима”). Для надійності
пуску двигунів за низьких температур потрібно очистити від нагару
спеціальні свічки накалювання, якщо вони передбачені в конструкції
системи живлення.
Застосування протитуманних фар полегшує керування автотранспортним
засобом у тумані або за сильного снігопаду. Туман завжди стелиться понад
поверхнею дороги, тому протитуманні фари встановлюють так, щоб світло,
випромінюване ними, було спрямоване вниз, під пелену туману і могло
проходити через мінімальну його товщину. Сучасні протитуманні фари
забезпечують широкий плоский пучок світла, дальність дії якого урівнює
дальності ближнього світла фар.
Гідравлічна система
У холодну пору року гідравлічну систему потрібно заправляти тільки
зимовими класами гідравлічних олив (10, 15 мм2/с за температури 40°С).
Машину з гідроприводом треба пускати в роботу під навантаженням тільки
після перевірки всіх її механізмів на холостому ходу. Під час перерви в
роботі машин слід періодично вмикати силові циліндри на холостому ходу.
Навантажувати робочі гідросистеми рекомендується тільки тоді, коли
робоча температура оливи в системі не нижча за 30…50°С.
Для забезпечення надійної роботи гальм із гідравлічним приводом в умовах
низьких температур гальмівна рідина повинна мати добрі
низькотемпературні властивості, такими рідинами нині є: “Нева”, “Томь”,
“Роса” або “РосДОТ-4”.
Трансмісія і ходова система
Тягово-зчіпні властивості автотранспортних засобів, їхня продуктивність,
економічність і довговічність значною мірою залежать від роботи
трансмісії та ходової частини, які, своєю чергою, залежать від зміни
фізико-хімічних властивостей трансмісійних олив. Встановлено, що в
початковий період роботи автотракторної техніки енергетичні втрати,
завдяки підвищеній в’язкості олив, тільки на холостому ходу становлять
20–25% номінальної потужності двигуна. Сумарні втрати потужності значно
зменшуються протягом перших 1,5–2 годин роботи із розігріванням оливи
(зменшення її в’язкості), тому взимку рекомендують використовувати
трансмісійні оливи класів в’язкості 9 і 12.
В автотракторній техніці більшість збірних одиниць трансмісій і ходової
частини перебувають під безпосередньою дією температури повітря й вітру,
тому навіть за короткочасних зупинок транспортного засобу більшість їх
швидко охолоджується, мастильний матеріал гусне. Щоб забезпечити
надійність роботи нагнітачів, оливу або мастило нагрівають до
температури 20…25°С і змащують збірні одиниці автотракторної техніки
одразу ж після її роботи.
Пуск і прогрівання двигунів
Під час експлуатації автотракторної техніки в умовах низьких температур
основні труднощі полягають у пуску двигуна. Тривалість пуску двигуна
залежить від типу, умов експлуатації, технічного стану.
Пуск двигунів складається з таких основних стадій: початковий розгін до
пускової частоти обертання колінчастого вала; обертання колінчастого
вала з приблизно постійною частотою до перших спалахів у циліндрах
(прокручування); обертання колінчастого вала з частковим використанням
індикаторної потужності; перехід на режим самостійної роботи; робота в
режимі холостого ходу.
Взимку ймовірність успішного пуску двигуна з першої спроби — невисока,
тому що процес може припинитися на будь-якій стадії.
На першій стадії колінчастий вал провертається системою пуску двигуна
(подавання палива вимкнене). Друга стадія триває з початку стійкого
обертання колінчастого вала системою пуску до початку подавання палива в
циліндри двигуна. Третя стадія починається з моменту вмикання подачі
палива й характеризується нестійким обертанням колінчастого вала
(180–300 хв-1). У перехід-ному режимі роботи під час згоряння палива
виділяється енергія, достатня для прискорення обертання колінчастого
вала й самостійної роботи двигуна на режимі холостого ходу.
Під час роботи на режимі холостого ходу частота обертання колінчастого
вала коливається у вузьких межах, встановлених положенням рукоятки
ручного подавання палива або педалі керування дросельної заслінки.
Прогрівання двигуна найраціональніше здійснювати на середній частоті
обертання колінчастого вала й вище і під навантаженням, причому
найефективніше навантаження понад 25% від номінального з постійним його
збільшенням.
Прогрівання двигуна під навантаженням, на відміну від усталеної думки,
не позначається на його технічному стані. Товщина мастильного шару в
підшипниках колінчастого вала практично не залежить від навантаження, і
в процесі прогрівання в них забезпечується рідинне тертя. Прогрівання
двигуна під навантаженням відбувається протягом коротшого проміжку часу,
тому сумарне спрацювання деталей і витрата палива при цьому менші, ніж
під час прогрівання на холостому ходу. Прогрітий двигун працює стійко й
рівномірно. Вихлоп бездимний, звук чистий.
Проблему пуску двигунів за низьких температур навколишнього середовища
наразі ще повністю не вирішено. Для полегшення пуску в умовах низьких
температур двигуни обладнують пусковими підігрівачами або пристроями для
пуску без підігрівання, або ж тим і іншим.
На старих моделях тракторів механізатори підігрівають двигун гарячою
водою, для цього слід: відкрити зливні крани, залити в систему
охолодження гарячу воду (85…90°С), після того, як із кранів потече тепла
вода, закрити їх і через п’ять хвилин запустити двигун.
Заливаючи гарячу воду в холодний двигун, деякі механізатори побоюються,
що від різкого перепаду температур в головці та блоці циліндрів можуть
утворитися тріщини. Встановлено, що за різкої зміни температури
охолодженого двигуна (до мінус 30°С) і швидкого заливання в систему
охолодження гарячої води ніяких пошкоджень у двигуні не відбувається.
Тріщини та інші пошкодження з’являються внаслідок неправильного
підігрівання, а найчастіше — порушення нормальних умов теплового режиму
роботи двигуна. Тріщини здебільшого утворюються через підігрівання
блоку, головки та впускного колектора двигуна паяльною лампою з дальшим
заповненням водою; перегрівання двигуна за недостатньої кількості рідини
в системі охолодження, пуску холодного двигуна з буксиру з дальшим
заливанням у гарячий двигун холодної води.
Більшість досліджень і практика свідчать, що за температури
навколишнього повітря нижче мінус 25…30°С найраціональніше застосовувати
комплекс засобів, що забезпечують надійний пуск двигунів (опалювані
гаражі, високоякісне зимове пальне та оливи, обігрівальні пристрої для
розігрівання або підігрівання двигуна, спеціальні пускові рідини й
пристрої, низькозамерзаючі холодильні рідини).
Особливості технічного обслуговування
Взимку проведення технічного обслуговування автотракторної техніки
ускладнюється. Однак труднощі не повинні зменшувати вимоги до вчасного
проведення всіх операцій технічного обслуговування.
У холодну пору року особливу увагу потрібно приділити очищенню пального
від води та механічних домішок. Потрапляння снігу або води в пальне
спричинює перемерзання паливопроводів під час зупинки машини,
примерзання елементів паливного насоса, а за пуску двигуна — їхню
поломку.
По закінченні зміни або рейсу паливний бак потрібно повністю заправити
пальним, оскільки за низької температури на його внутрішній поверхні
конденсується вода й утворюється іній. Холодне пальне змиває кристали
льоду, й вони потрапляють у паливопроводи та фільтри, забиваючи їх.
Внаслідок цього виникають перебої в подачі пального, двигун починає
працювати нестійко або ж не запускається.
У системі охолодження особливу увагу слід звертати на рівень холодильної
рідини, треба переконатися в тому, що немає підтікання в з’єднаннях
гумових рукавів, радіаторі, головці блока та інших місцях, бо за різких
перепадів температур щільність з’єднань може порушитись.
Під час експлуатації автотракторної техніки взимку варто уважно стежити
за приладами контролю тиску в системі мащення й негайно з’ясовувати
причини його зниження нижче за допустимий рівень. Розігрівання оливи
насамперед відбувається у безпосередній близькості до поверхонь деталей,
які нагріваються. Якщо немає відведення теплоти завдяки циркуляції
оливи, може виникнути місцеве її перегрівання. Встановлено, що
температура моторної оливи в головній магістралі системи мащення вища за
температуру рідини в системі охолодження. Пояснюється це тим, що
температура оливи залежить не тільки від теплового режиму двигуна, а й
від теплоти, що виділяється від тертя деталей.
Особливості керування
Керування автотракторною технікою взимку має певну специфіку й потребує
від механізаторів і водіїв спеціальних знань та навичок.
Взимку через коливання температури та атмосферні опади на проїзній
частині дороги часто утворюється льодяна кірка — ожеледь і ожеледиця. На
обледенілих ділянках дороги автотранспортний засіб за необережних і
невмілих дій водія може з’їхати з дороги. Особливо небезпечні глибокі
заледенілі колії.
На заледенілих і ковзких дорогах не можна різко гальмувати, робити круті
повороти, найкраще рухатися на знижених передачах, не перемикаючи їх.
Транспортний засіб, що рухається по ковзкій дорозі, часто заносить убік.
Щоб цього уникнути, рекомендується зменшити частоту обертання
колінчастого вала двигуна й повернути кермове колесо в бік заносу.
Невеликі снігові заноси треба долати з розгону, в’їжджати в снігову
смугу потрібно під прямим кутом.
Якщо автотранспортний засіб застряг у глибокому снігу, перед тим як
пробувати продовжити рух уперед, слід подати його назад і підготувати
дорогу. Не треба допускати марного буксування автотранспортного засобу,
якщо він працює з причепом. Потрібно від’єднати причіп, виїхати на
ділянку з неглибоким снігом і спробувати витягнути його тросом. Якщо
транспортний засіб працює без причепа або не має троса, треба ущільнити
сніг на колії і після цього спробувати подолати перешкоду або зрушити
причіп з місця.
У гусеничних машин взимку дещо послаблюють натяг гусениць для кращого
самоочищення їх від снігу і зменшення ймовірності обриву. Не можна
залишати на ніч трактор із неочищеними гусеницями, бо сніг, залишений на
бігових доріжках, замерзає, і це спричинює підвищені втрати потужності
під час руху та пришвидшує спрацювання гусениць.
Не можна робити крутих поворотів на глибокому снігу, що призводить до
повного буксування. Повороти слід робити на зниженій передачі та зі
збільшеною подачею палива.
Рухатися засніженою дорогою краще посередині. Для зупинки
автотран-спортного засобу вибирають таке місце, на якому він матиме
добре зчеплення (ущільнений або забруднений сніг) для дальшого зрушення
з місця.
Підйом долають на найнижчій передачі, на якій транспортний засіб може
рухатися.
Під час роз’їзду із зустрічним транспортним засобом треба бути особливо
обережним, завчасно займати на дорозі крайнє праве положення, знизивши
при цьому швидкість руху.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
