Реферат на тему:

Нові сорти озимої пшениці

До Реєстру сортів рослин України на 2004 рік занесено 85 сортів озимої
пшениці, із них для зони Степу — 48, Лісостепу — 53, Полісся — 35
сортів. Це надає широкі можливості керівникам і спеціалістам у доборі
сортів для різних агрокліматичних зон, різних рівнів господарювання,
різних попередників, полів тощо. Разом з тим без належних фахових знань
буває нелегко добрати і сформувати сортовій склад для конкретного
господарства.

Найпершою умовою правильного добору сортів має бути ознайомлення з
даними дослідження сортів у Державній службі з охорони прав на сорти
рослин, у системі якої працює Український інститут експертизи сортів
рослин (Київський філіал — у м. Бородянка), Центр сортознавства та
сортовивчення (м. Біла Церква) та більш як 100 сортодослідних станцій у
різних агрокліматичних зонах України. Під час добору сортів озимої
пшениці м’якої варто послуговуватися такими чинниками.

1. Генетичний потенціал і тип вимог до умов вирощування.

Сорти за цим чинником бувають високоінтенсивні, напівінтенсивні та
універсальні. До високоінтенсивних належать в основному низькорослі
сорти — Колумбія, Смуглянка, Палма, Ремеслівна, Київська 8, Харус,
Ятрань 60, Переяславка, Пошана, Дріада1, Кірія, а із старих — Скіф’янка,
Одеська 162 та інші. На особливу увагу з цієї групи заслуговують перші
два, які зареєстровані для всіх агрокліматичних зон і забезпечують
високу урожайність та якість зерна. Сорт Смуглянка у 2002 році в
Крижопільській держсортостанції сформував урожайність 114,1 ц/га.
Генетичний потенціал продуктивності сортів цієї групи перевищує 100
ц/га, для реалізації його потрібні високий агрофон, сприятливі умови,
суворе дотримання технологічного процесу, надійний захист від хвороб та
шкідників. Рослини практично не вилягають. Віддача від внесення добрив у
цієї групи сортів найвища. Оптимум реалізації потенціалу їх сягає
60–80%, а 20–40% — у резерві, якого буває достатньо для нарощування
урожайності в найбільш сприятливі роки. Проте ці сорти недоцільно
використовувати в умовах, де їхні можливості реалізуються лише на
30–40%. В умовах низького агрофону, поганих попередників, низького
ресурсного забезпечення та в екстремальних умовах високоінтенсивні сорти
можуть знижувати врожайність більшою мірою, ніж напівінтенсивні та
універсальні. Для заможних господарів, які мають добре ресурсне
забезпечення, можуть ретельно виконати агротехнологічний процес і
прагнуть одержувати на частині площ високі врожаї, потрібні саме такі
сорти.

Останніми роками селекційними закладами створено універсальний тип
сортів. Основною особливістью сортів цього типу є високий (80–90 ц/га)
рівень урожайності за інтенсивної технології вирощування та досить
високий нижній поріг урожайності в середніх умовах господарювання, тобто
на середніх та низьких агрофонах, при дещо нижчому рівні
агротехнологічного процесу. До цього типу сортів можна віднести сорти
Альбатрос одеський, Ніконія, Селянка, Подолянка, Крижинка, Перлина
Лісостепу, Повага, Херсонська безоста, Зустріч, Застава одеська,
Куяльник та інші. Ці сорти мають дещо нижчу стійкість до вилягання,
добре реагують на агрофон, внесення добрив, хоч, на відміну від
високоінтенсивних сортів, менш вимогливі до попередників. За дефіциту
ресурсного забезпечення, добрив та пестицидів у виробництві
найдоцільніше використовувати саме ці сорти. На особливу увагу
заслуговують сорт Подолянка, який у всіх зонах формує стабільно високий
урожай доброї якості, а також сорти Повага, Херсонська безоста — у цих
самих зонах — та Куяльник — у зоні Степу і Лісостепу. Використовуючи ці
сорти, хлібороби можуть одержувати високий і більш стабільний урожай.

Наступний тип представляють напівінтенсивні сорти. Сюди можна віднести
сорти Венера, Веста, Елегія, Копилівчанка, Миронівська ранньостигла,
Харківська 105, Одеська 267, Донецька 48. Вони найбільш адаптовані до
несприятливих факторів зовнішнього середовища, ефективніше реалізують
агрофони середньоеродованих і бідніших грунтів, природні ресурси
грунтів. Їх можна розміщати після посередніх і гірших попередників, при
відхиленнях від прийнятої агротехніки. Вони пластичніші щодо строків
сівби. При розміщенні їх на високих агрофонах, по кращих попередниках,
за сприятливих умов, ці сорти можуть вилягати і знижувати врожайність.

Виходячи з того, що в господарствах не всі площі посіву озимих можна
забезпечити високим агрофоном, підібрати добрі попередники, організувати
належний агротехнологічний процес, то в кожному із них варто висівати
3–5 сортів всіх трьох типів — високоінтенсивні, універсальні та
напівінтенсивні, які мають бути взаємодоповнюючими, і при забезпеченні
відповідних умов для кожного з них здатні давати високу і стабільну
урожайність. Разом з тим, подекуди можна помітити однобоку тенденцію —
до добору сортів лише високоінтенсивного типу, але з низькими
адаптивними властивостями, які можуть давати досить високі врожаї лише
на високих агрофонах, у дуже сприятливих умовах, коли не враховуються
реальні можливості щодо забезпечення належних умов їх культивування та
ресурсного забезпечення, що буває однією з причин низької врожайності
або зниження продуктивності в несприятливі за погодою роки чи за інших
екстремальних умов.

2. Час дозрівання.

Якщо раніше набір сортів у виробництві не мав значних відмінностей щодо
вегетаційного періоду, то нині положення дещо змінилося. У Реєстрі є
сорти різних груп стиглості. Рання група представлена найменшою
кількістю — Знахідка одеська, Миронівська ранньостигла, Дріада, зі
старих сортів — Донська напівкарликова. Це пояснюється тим, що
селекціонерам важко поєднати в одному генотипі високу продуктивність і
скоростиглість. До середньоранніх можна віднести Альбатрос одеський,
Заставу одеську, Зустріч, Ніконію, Колумбію, Пошану, Куяльник, Смуглянку
та інші, які достигають на 5–6 днів пізніше за ранньостиглі.
Середньостигла група найчисленніша, сюди можна віднести сорти Володарка,
Київська 8, Палма, Перлина Лісостепу, Переяславка, Повага, Пошана,
Подолянка, Київська 8, Ятрань 60, Херсонська безоста, Ремеслівна та
інші. Група середньопізніх включає сорти Венера, Веста, Елегія,
Копилівчанка, Миронівська 65, Крижинка тощо.

У кожному господарстві варто мати сорти всіх груп стиглості. По перше —
біологічний оптимум найвищої урожайності буває лише протягом 8–10 днів
після настання стиглості, а при перестої щодня втрачається до 50–100 кг
зерна на гектарі. За сівби одним сортом зібрати вирощене у такі короткі
терміни важко, якщо ж висівати кілька сортів, різних за строками
достигання, то їх збирають у міру досигання кожного в найбільш стислі
строки і процес розтягується, створюється так званий збиральний конвеєр,
тобто оптимізуються строки жнивного комплексу. По-друге, фактор
скоростиглості в посушливих умовах інколи відіграє позитивну роль за
рахунок формування урожайності в період до настання суховійних явищ і
жорстоких посух. І, навпаки, в окремі роки при весняно-літніх посухах
ранні сорти до випадання опадів уже закінчують формування зернівки, а
дощі, які випадають пізніше, сприяють підвищенню продуктивності уже
середньостиглих і середньопізніх сортів. Виходячи із цього чинника, у
кожному господарстві варто висівати 3–5 сортів різних груп стиглості,
причому, на нашу думку, рання й середньопізня групи мають займати
приблизно по 15–20% посівних площ, середньоранні і середньостиглі — по
30–35% .

3. Адаптивні властивості, стійкість до несприятливих факторів середовища
і стресів.

Дуже важливою властивістю є морозо- і зимостійкість сорту, адже випадки
загибелі озимини від вимерзання в Україні трапляються приблизно один-два
рази на десять років. Великий вплив на рівень зимостійкості мають
загальний рівень культури землеробства і цільові агротехнічні прийоми.
Проте визначальним фактором перезимівлі є генетична основа та біологічні
властивості сорту. Придатними для вирощування в основних зонах України
вважаються сорти із середньою-вищесередньою зимостійкістю, які
витримують зниження температури на глибині вузла кущіння до мінус
18…20°. Найкращими за зимостійкістю є сорти Венера, Веста,
Копилівчанка, Харківська 105, Знахідка одеська, Лузанівка од., Ніконія,
Одеська 267, Повага, Кірія, Ремеслівна, Подолянка, Глібовчанка,
Володарка, Крижинка, Київська 8, які мають підвищену або вищесередню
зимостійкість.

Більшість зареєстрованих сортів мають середню-вищесередню зимостійкість.
Це — Альбатрос одеський, Миронівська 65, Харус, Зустріч, Куяльник,
Пошана, Пріма одеська, Застава одеська, Поліська 90, Селянка, Херсонська
безоста, Ятрань 60, Миронівська 67 та інші. Разом з тим, у реєстрі є
частина сортів з пониженою зимостійкістю, а саме — Безоста 1, Панна,
Доля, Данчанка 3, Обрій, Струмок, Іванівська остиста, Херсонська
остиста, Одеська 162, Скіф’янка. Висівати такі сорти ризиковано .

1/4

?????????-?стю, а тому часто високоврожайні сорти не мають доброї
зимостійкості, і, навпаки, — сорти з підвищеною зимостійкістю мають
нижчий генетичний потенціал урожайності.

Добираючи сорти, потрібно також знати різницю між сортами щодо
витривалості до посухи і суховійних явищ, оскільки вони по-різному
реагують той самий тип посухи. Підвищенні жаро- і посухостійкість мають
сорти Леля, Любава од., Подолянка, Колумбія, Смуглянка, Ніконія,
Знахідка одеська, Селянка, Зустріч, Дальницька, Куяльник, Пошана, Ятрань
60, Переяславка, Пріма одеська, Застава. Важливо також враховувати
стійкість рослин окремих сортів до вилягання, осипання, проростання
зерна в колосі, весняних заморозків і похолодань тощо. Найбільш стійкими
до вилягання є сорти Ремеслівна, Смуглянка, Колумбія, Одеська 162,
Палма, Дріада1, Київська 8, Кірія, Пошана, Ятрань 60, Харус,
Переяславка.

4. Відмінності сортів за стійкістю до хвороб і шкідників.

В умовах нинішнього стану агропромислового виробництва, порушення
сівозмін, спрощення агротехніки цей чинник досить вагомий. Адже
виявлення і впровадження сортів, стійких до хвороб, запобігає втратам
врожаю та економії коштів на хімічних препаратах. Комплексною стійкістю
або толерантністю до основних грибкових хвороб (борошниста роса, бура
іржа) вирізняються сорти Лузанівка, Сирена, Колумбія, Панна, Ремеслівна,
Миронівська ранньостигла, Веста, Циганка, Київська 8, Знахідка, Застава,
Пріма, Дальницька.

5. Прибутковість.

Цей чинник є, мабуть, найголовнішим, адже в ринкових умовах новий сорт
має бути основним носієм економічного зростання. Тільки комерціалізація,
моніторинг і культивування високоприбуткових сортів може гарантувати
високу біоенергетичну ефективність усього зернового господарства.
Оцінюючи сорт, важливо враховувати не тільки рівень продуктивності чи
прибавку врожайності, а і його прибутковість. Новий сорт може бути
комерційним і витребуваним, якщо він покриває додаткові затрати на
придбання насіння еліти, розмноження, додаткові вкладення для реалізації
генетичного потенціалу і дає змогу мати принаймні до 25–30% додаткового
прибутку.

Усі ці чинники є лише основними при доборі сортів озимої пшениці, вони
найбільш доступні для хліборобів. Окрім них, слід враховувати багато
інших ознак і властивостей сортів, що впливають на реалізацію
генетичного потенціалу. Керуючись зазначеними чинниками, кожне
господарство може добрати із Реєстру сорти, які найкраще відповідають
конкретним умовам, рівневі технологічного процесу,
матеріально-ресурсного забезпечення, економічним можливостям. У нашому
Центрі розроблено рекомендації щодо формування сортового складу озимої
пшениці для окремих грунтово-кліматичних зон (господарств), у яких
передбачено вирощування чотирьох-шісти найбільш продуктивних сортів. Із
них один-два високоінтенсивних сорти — для сівби по високих агрофонах і
кращих попередниках, два-три універсальних сорти — по добрих
попередниках (горох, вико-овес, багаторічні трави) і один-два
напівінтенсивних — для сівби по задовільних попередниках (кукурудза на
силос, гречка, просо, колосові, тощо). Один із них — ранньостиглий, який
достигає на 6–8 днів раніше, два-три середньоранніх, один-два
середньостиглих і один-два середньопізніх. У цьому складі є сорти з
доброю і середньою зимостійкістю та посухостійкістю, різні за стійкістю
до умов зимівлі, посухи, вилягання, хвороб і шкідників. Наприклад, для
господарств лісостепової зони України можна рекомендувати такий сортовий
склад. Після кращих попередників (чисті та зайняті пари, горох,
зернобобові) — Колумбія, Палма, Ремеслівна, Київська 8, Харус, Ятрань
60, Переяславка; після добрих попередників (багаторічні трави на 1 укіс,
однорічні трави, кукурудза на зелений корм) — Подолянка, Крижинка,
Повага, Куяльник, Миронівська 65, Застава, Перлина Лісостепу; після
задовільних попередників (кукурудза на силос, гречка, тощо) — Куяльник,
Венера, Подолянка, Миронівська ранньостигла, Крижинка, Циганка.
Стерньові попередники є малоцінними, і висівання озимої пшениці після
них — неефективне, проте коли виникне така потреба, то краще висівати
сорти Венера, Куяльник. Для зони Степу можна рекомендувати таку схему
розміщення сортів. Після кращих попередників (чорні пари) — Одеська 162,
Колумбія, Харус, Ятрань 60, Ремеслівна, Дріада 1, Смуглянка, Пріма,
Кірія; після добрих попередників (багаторічні трави на один укіс,
вико-овес, горох, соя, кукурудза на зелений корм) — Подолянка, Колумбія,
Зустріч, Знахідка одеська, Пошана, Застава одеська, Ніконія, Селянка,
Повага, Херсонська безоста, Куяльник; після задовільних попередників
(кукурудза на силос, гречка, просо тощо) — Куяльник, Подолянка, Одеська
267, Любава, Застава. Слід також усвідомити, що використання старих
сортів, які введено до Реєстру понад 8–10 років тому, призводить до
збитків, і варто добирати нові, зареєстровані в останні 3–5 років, адже
кожна сортозміна дає прибавку врожайності у 5–8 ц/га. Лауреат
Нобелівської премії, один із найвидатніших селекціонерів світу, творець
“Зеленої” революції в рослинництві Норман Борлауг цілком слушно
зазначав, що сорт у виробництві затримується більше п’яти років тільки
там, де селекція ведеться на низькому рівні або є серйозні недоліки у
веденні насінництва чи нерозуміння вчасної сортозаміни. Тому, на нашу
думку, доцільно відмовитися від сортооновлення, яке проводиться через
2–4 роки на користь радикальної сортозаміни кожні 4–5 років. Крім того,
торік, внаслідок загибелі значної частини озимини, на висівання подекуди
не вистачало доброякісного насіння високоврожайних сортів, а сівбу
провели насінням низьких сортових і посівних кондицій, а то й товарним
зерном, частину насіннєвих посівів апробували на ту саму репродукцію, а
частина господарств завезла нерайоновані сорти з близького зарубіжжя.
Тому цього року є можливість виправити становище, відновити сортові
посіви озимої пшениці новими вітчизняними високопродуктивними сортами,
провести висівання насінням еліти і високих репродукцій. Кілька слів про
сорти Краснодарського і Донського селекцентрів, насіння яких останніми
роками завозять незаконним шляхом. Частина з них в умовах України не
тільки не має переваг, а здебільшого поступається вітчизняним за
продуктивністю та іншими господарсько-цінними ознаками та властивостями.
Так, сорти краснодарської селекціі Побєда 50, Уманка, Половчанка, Ехо,
Офелія вивчалися в державному сортовипробуванні раніше і зняті з
подальшого дослідження. Нині деякі з них знов подані у випробування.
Завезені до України сорти Купава, Дельта, Руса, Княжна, Красота,
Половчанка, Ехо, Краснодарська 90, Дея, Горянка мають середню або низьку
морозостійкість, а в Україні краще висівати сорти принаймні з вищою за
середню морозостійкістю. Крім того, всі вони за якістю не відповідають
сильним, а є тільки цінними. Гадаю, що впровадження їх має відбуватися
законним шляхом, тобто через дослідження в Державній системі
сортовипробування та через реєстрацію в установленому порядку.

І ще одне. Про некоректну поведінку на ринку сортів. Зустрічаються
ділки, які, підтасовуючи й підробляючи документи, реалізують насіння, що
не відповідає зазначеним репродукціям і навіть сортам і подекуди
характеризується низькими посівними якостями. Тому краще купувати
насіння в науково-дослідних і селекційних закладах та на
сортовипробувальних станціях. Особливий попит у хліборобів останнім
часом мають сорти Інституту фізіології рослин і генетики НАН,
Селекційно-генетичного інституту УААН. Є й ще прикріші випадки. Частина
господарств багатьох областей торік придбала втриче дорожче і посіяла
так званий сорт пшениці “Житниця”, який усіляко рекламують і нав’язують
працівники Розівської селекційно дослідної станції та їхні дилери. Це
справжній обман, бо цей сорт — не пшениця, а тритикале, якісні показники
та хлібопекарські властивості його низькі. Урожайність також не тягне на
100 ц, як намагаються переконати селекціонери, а удвічі нижча. При цьому
оригінатор порушує Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” (
ст. 36 ), згідно з яким сорти, не внесені до Реєстру сортів,
забороняється поширювати в Україні. Далі. У масовому інформаційному
журналі “Пропозиція” ФГ “Сонячне” пропонує до продажу найкращі
районовані сорти пшениці, у тому числі Розівську 6, що є знов-таки не
пшеницею, а тритикале і притому нерайонованим. У цьому ж номері журналу
інша фірма, “Долинка”, пропонує до реалізації сорти Краснодарської
селекції Побєда 50, Віта, Дельта, Красота, які в Україні не
зареєстровані, причому перші два мають низьку зимостійкість. Вважаємо,
що Державна інспекція з охорони прав на сорти рослин мусить втрутитися в
цю справу.

Відповідно добраний сортовий склад пшениці та запровадження сортових
технологій дадуть змогу максимально реалізувати потенціал сортів і
отримувати високі й стабільні врожаї в кожному господарстві.

Похожие записи