Реферат на тему:

Нова генерація сортів озимої пшениці

Пройде зовсім небагато часу, і на зміну жнивам прийде осіння посівна
кампанія. Яке зерно ляже в землю під урожай 2007 року? Пропонована
публікація містить багатий матеріал для роздумів на цю тему.

В Україні зусиллями академії аграрних наук, селекційних закладів
створено багатющі генетичні ресурси озимої пшениці. Вітчизняні її сорти
за основними господарсько цінними ознаками і властивостями не тільки не
поступаються зарубіжним, а й займають лідируючі позиції в світі. Досить
високим генетичним потенціалом і рекордними для нашої країни врожаями
відзначається нова генерація сортів. Найновіші з них — Балківська,
Смуглянка, Попелюшка, Володарка, Фаворитка, Золотоколоса, Трипільська,
Ремеслівна, Ліона — в 2004–2005 роках формували врожайність 100,2–115,2
ц/га. У Вінницькому (Крижопіль) і Запорізькому обласних центрах
експертизи сортів рослин, Маньківській сортодослідній станції (Черкаська
область), Центрі сортознавства та сортовивчення Українського Інституту
експертизи сортів рослин (Біла Церква) сорти Смуглянка і Золотоколоса
(Інститут фізіології рослин і генетики НАН України) за всю історію
державного сортовипробування дали рекордні врожаї — 115,2 і 117,3 ц/га,
відповідно.

Щороку в Україні реєструють для використання значну кількість сортів,
які пройшли конкурс у державному сортовипробуванні. Тільки за 2004–2005
роки Реєстр поповнився 41 новим сортом, а всього допущено до
використання 117 сортів озимої пшениці. Зареєстровані сорти за
найважливішими ознаками і властивостями належать до різних типів
інтенсивності, реакції на агрофон і умов вирощування. Вони
характеризуються неоднаковими адаптивними властивостями, висотою, часом
дозрівання, стійкістю до вилягання тощо.

Наявний значний сортимент, видання й поширення Держсортослужбою реєстрів
і каталогів із характеристиками нових сортів, з одного боку, полегшують
й надають товаровиробникам широкі можливості в доборі та маневруванні
сортами в різних агроекологічних зонах, підзонах, рівнях господарювання,
з різним ресурсним забезпеченням, агротехнологічними можливостями.
Проте, з іншого, проблема добору сортів є надзвичайно складною. Адже
навіть у невеликих господарствах обмежуватись одним, навіть
найдосконалішим сортом, не варто, бо жодний із них не може повністю
задовольнити потреби ринку.

Кожний сорт, володіючи певними морфоагробіологічними ознаками й
властивостями, може реалізувати свій генетичний потенціал лише в разі
створення для нього відповідних умов і певного режиму використання.
Напівінтенсивний або екстенсивний сорт не стане високоінтенсивним після
розміщення його на високому агрофоні чи внесення підвищених доз добрив.
І навпаки, високоінтенсивні сорти не доцільно використовувати в умовах,
де їх потенціал реалізовується на 30–40%, тобто за низького агрофону,
гірших попередників, недостатнього ресурсного забезпечення. Треба
усвідомити, що низькозимостійкий сорт не стане високозимостійким, хоч би
скільки під нього вносили фосфорних і калійних добрив, а низькоякісний
сорт не стане високоякісним хоч би скільки давали йому азоту.

На практиці до добору сортів часто підходять однобоко. Почувши про добрі
показники окремого сорту, приміром Смуглянки чи Володарки, намагаються
будь-якою ціною придбати насіння. А от агробіологічними властивостями
сорту не цікавляться. Не всім відомо, що це високоінтенсивні сорти, для
яких потрібний високий агрофон, кращі попередники, інтенсивні
технології. Без цього вони не тільки не забезпечать збільшення
врожайності, а й, навпаки, можуть її знизити порівняно з
напівінтенсивними сортами. Втрачається віра в сорт.

Отже, головним критерієм у доборі сортів для різних рівнів
господарювання, агрофонів та попередників є ступінь їхньої інтенсивності
та реакції на умови вирощування. За цими чинниками сорти можна поділити
на кілька типів — високоінтенсивні, напівінтенсивні та проміжні (або
універсальні). Подаємо характеристики та агробіологічні властивості
різних типів найновіших сортів озимої пшениці, які заслуговують на
впровадження у виробництво.

І. Високоінтенсивні короткостеблові та напівкарликові сорти для високих
агрофонів, кращих попередників, інтенсивних технологій, доброго
ресурсного забезпечення

Дослідженнями встановлено, що до цього типу належать нові сорти
Смуглянка, Ремеслівна, Володарка, Кірія, Дріада 1, Ліона, Вдала,
Краснодарська 99, Золотоколоса, а із попередніх Одеська 162, Скіф’янка
тощо. Ця група сортів характеризується високим потенціалом
продуктивності (понад 10 т/га), поліпшеними морфоагробіологічними
властивостями рослин, широкою нормою реакції на оптимізацію умов
вирощування; сорти сильні або цінні за якістю. Вони переважно
напівкарликові або низькорослі, мають товстішу соломину, що зумовлює
досить високу стійкість до вилягання (7–9 балів) і здатність засвоювати
вищі дози добрив, які добре окуповуються (табл. 1).

Зарубіжні сорти Ренан і Фарандоль, які занесено в Реєстр 2006 року,
мають високий потенціал продуктивності, і їх теж можна зарахувати до
високоінтенсивних, але в цих сортів низька зимостійкість, тому висівати
їх ризиковано.

Серед нових сортів, які здатні формувати рекордну врожайність зерна з
високими продовольчими якостями, на більшу увагу заслуговують такі.

Смуглянка (Інститут фізіології рослин і генетики НАН України). Різновид
— еритроспермум, напівкарликового типу, висота рослин — 64–79, а за
сприятливих умов — майже 85 см. Навіть на високих агрофонах, підвищених
дозах азоту, добрих агроекологічних умовах стійка до вилягання.
Стійкість до посухи висока, зимостійкість середня-вищесередня. Стійка
проти основних грибних хвороб: борошнистої роси і бурої іржі. Довший
час, ніж інші сорти, утримує в чистому стані листкову поверхню, що
забезпечує активнішу асиміляцію, накопичення сухої речовини, підвищення
врожайності та високу прибутковість. Хлібопекарські властивості добрі й
відмінні, сильна пшениця. В Центрі сортознавства та сортовивчення в
2004–2005 роках сформувала врожайність 112,7 і 115,2 ц/га, у Вінницькому
обласному центрі експертизи сортів рослин — 114,1 на Маньківській
сортодослідній станції — 108,8 ц/га. Це сорт для добрих господарів, він
має високе ресурсне забезпечення. Придатний для вирощування в усіх зонах
України.

Володарка (Інститут фізіології рослин і генетики НАН України).
Напівкарликового типу, висота — 70–85, за сприятливих умов — майже 88
см, одна з найстійкіших до вилягання. Середньостигла. Потенційна
продуктивність — 100,6–110 ц/га. Має вищу за середню та підвищену
зимостійкість і холодостійкість. Борошномельні та хлібопекарські
властивості добрі, цінна пшениця. Рекомендовано вирощувати в
лісостеповій і поліській зонах.

gd`\y

). Різновид — еритроспермум. Низькоросла: висота рослин — 77–92 см,
стійка до вилягання, має добру зимостійкість. Може уражуватись
борошнистою росою та бурою іржею, а тому потребує хімічного захисту.
Сильна пшениця. Має високий потенціал продуктивності, врожайність під
час випробувань становила 64,4–74,1 ц/га, максимальна врожайність —
106,0 ц/га. Рекомендовано для вирощування в Степу й Лісостепу.

Сорт Землячка одеська (сортовласник — закрите акціонерне товариство
“Селена”). Різновид — еритроспермум. Короткостеблового типу, висота
рослин — 79–89 см, високостійка до вилягання. Середньорання. Схильна до
ураження грибковими хворобами, потребує обробки посівів фунгіцидами.
Зимостійкість вища за середню й підвищена. За інтенсивних технологій
забезпечує високу продуктивність. За роки досліджень урожайність на
сортодослідних станціях Степу й Лісостепу становила 66,7–71,4, в Центрі
сортознавства та сортовивчення — 96,0 ц/га. Сильна пшениця.
Рекомендовано для вирощування в лісостеповій і степовій зонах.

Дуже цінною властивістю сортів Смуглянка та Ремеслівна є їхня стійкість
проти комплексу хвороб: борошнистої роси, бурої іржі та септоріозу
колосу. В них листки в чистому й здоровому вигляді зберігаються
триваліший час — аж до воскової стиглості зерна, що забезпечує активнішу
асиміляційну діяльність та підвищення врожайності. Відпадає потреба в
обробці посівів фунгіцидами.

Високоінтенсивні сорти: Володарка, Вдала, Землячка одеська, Смуглянка
—відзначаються також доброю посухостійкістю, що сприяє формуванню
високої продуктивності в посушливі роки.

Ці та інші високоінтенсивні сорти доцільно розміщувати на високих
агрофонах, після кращих попередників, суворо дотримуючись кожної ланки
інтенсивних технологій. За висівання після гірших попередників,
порушення агротехніки, недостатнього забезпечення ресурсами вони можуть
мати врожайність нижчу, ніж інші типи сортів.

ІІ. Сорти універсального (проміжного) типу для добрих попередників,
інтенсивних і звичайних технологій, високих і середніх агрофонів

Сорти цього типу за основними господарсько цінними властивостями є
проміжними між високоінтенсивними та напівінтенсивними, правильніше їх
назвати інтенсивними. Вони мають оптимальні параметри висоти (85–105
см), які дають змогу формувати високу врожайність і добру стійкість до
вилягання, мають кращі, ніж високоінтенсивні сорти, пристосувальні
властивості (табл. 2).

Найціннішою властивістю цих сортів є те, що вони здатні забезпечувати
добру врожайність як на високому агрофоні, так і на нижчому, але в разі
відхилення чи порушення агротехніки або неналежних ресурсів формують
досить високу нижню межу продуктивності. Ці сорти позитивно реагують на
внесення добрив, високі агрофони, інтенсивні агротехнології, але, на
відміну від високоінтенсивних, вони менш вимогливі до попередників.

З цієї групи сортів для виробництва найбільшу цінність мають такі.

Фаворитка (Інститут фізіології рослин і генетики НАН). Різновид —
лютесценс. Висота рослин — 85–95 см, стійкість до вилягання добра.
Середньостигла. Середня врожайність по сортодослідних станціях —
67,1–73,0 ц/га. В Центрі сортознавства та сортовивчення в агротехнічних
дослідах в 2004 році сформувала врожайність 114,3, в 2005 році — 104,8
ц/га. Хлібопекарські властивості добрі, зарахована до цінних пшениць.
Рекомендовано для лісостепової та поліської зон, добрі результати має
також у Степу.

Дальницька (Селекційно-генетичний інститут УААН). Різновид — лютесценс.
Короткостеблова, висота — 90–95 см, стійкість до вилягання добра.
Високоврожайна, середній урожай — 60,4–69,5 ц/га. Сильна пшениця.
Рекомендовано для степової та лісостепової зон.

Столична (Інститут землеробства УААН). Різновид — еритроспермум. Висота
рослин — 101–105 см. Зимостійкість добра. Стійкість до вилягання — 7–9
балів. Відзначається високою врожайністю на сортодослідних станціях
лісостепової та поліської зон, гарантована прибавка становить 15,6–18,8
ц/га. У виробничих умовах Тернопільської області забезпечує врожайність
близько 90 ц/га. Цінна пшениця. Рекомендовано для вирощування в
Лісостепу та Поліссі.

Либідь (Білоцерківська дослідно-селекційна станція ІЦБ УААН). Різновид —
лютесценс. Середньоросла, висота рослин — 100–107 см, стійка до
вилягання. Зимостійкість добра. Слабо уражується борошнистою росою та
бурою іржею. Врожайність за роки випробування становила в зоні Степу —
60,1, Лісостепу — 70,0, в Центрі сортознавства та сортовивчення — 87,0
ц/га. Сильна пшениця. Рекомендовано для всіх грунтово-кліматичних зон.

ІІІ. Напівінтенсивні сорти з добрими адаптивними властивостями для
середніх і гірших агрофонів, добрих та задовільних попередників за
недостатнього ресурсного забезпечення

Сорти цього типу мають нижчий генетичний потенціал продуктивності (80–90
і більше ц/га), вони вищі — 105–115 і більше см, але володіють кращими
адаптивними властивостями й агроекологічною пластичністю. Вони
відзначаються доброю регенераційною здатністю після перезимівлі та інших
стресових явищ, кращою кущистістю, зимостійкістю (табл. 3).

Внаслідок широкої агроекологічної пластичності та пристосувальних
властивостей, ці сорти (в різні за погодою роки) забезпечують
стабільнішу врожайність. На високих агрофонах і в кращих умовах можуть
вилягати, тому їх доцільно висівать на середніх агрофонах, нижчому рівні
родючості грунтів, після посередніх і задовільних попередників, у разі
відхилень чи порушень агротехніки, вимушених ранніх чи пізніх строків
сівби, за недостатнього агротехнологічного забезпечення.

Як бачимо, значне зростання сортименту різнотипових сортів озимої
пшениці розширює можливості вибору, але й ускладнює сам процес добору та
прийняття конкретного рішення. Вибираючи сорти, варто врахувати рівень
родючості грунтів, агрофон, ресурсне забезпечення, можливість
застосування новітніх інтенсивних агротехнологій. Ці моменти цілком
можна передбачити. Але слабким місцем системи вибору сортів є
непередбачуваність агротехнологічних умов і погоди. Завжди існує
вірогідність несприятливих умов узимку та у весняно-літній період,
можливі стресові явища, посуха, підвищувана захворюваність, під
час якої один сорт може вистояти, а інший ушкодитись чи загинути.

Поради науковців та досвід виробничників свідчать про доцільність
упровадження системи взаємодоповнюючих сортів: у кожному господарстві
висівати по 3–4 різнотипові сорти з різними генетичними потенціалами,
типами реакції на умови вирощування, строками дозрівання, рівнями
зимостійкості, посухостійкості, іншими адаптивними властивостями. За
вдалого поєднання вони повинні доповнювати один одного, нівелювати і
пом’якшувати фактори негоди, несприятливі умови й стресові явища,
недоліки агротехніки, раціональніше використовувати попередники,
родючість грунтів, агроекологічні умови, ресурсні можливості.

Похожие записи