Реферат на тему:

Наукове забезпечення — виноградарству України

???????????ноження клонів з тепличним комплексом площею 1 га,
лабораторія вірусології та мікробіології, 4 опорних пункти і виробничий
підрозділ з 8 базовими розсадниками у різних екологічних зонах
республіки — від Закарпаття до Криму. Наукові підрозділи Центру мають
необхідну матеріально-технічну і приладну базу. Підготовлені
висококваліфіковані спеціалісти. Розроблено генно-інженерні та
молекулярно-біологічні методи діагностики бактеріального раку й вірусних
захворювань, які захищені чотирма авторськими свідоцтвами на винаходи. У
результаті багаторічного (з 1969 року) клонового і санітарного добору
виділено понад 30 високопродуктивних клонів столових, технічних і
підщепних сортів винограду, 5 із них уперше передано на державну
реєстрацію. Створено базові маточники перспективних клонів в інституті,
дослідних господарствах і деяких базових розсадниках Центру клонової
селекції винограду на загальній площі понад 100 га. Освоєно ефективні
технології вирощування сертифікованих саджанців у польовій шкілці й
теплицях. Для закладення виноградників України власним сертифікованим
посадковим матеріалом у повному обсязі вважаємо за необхідне, крім 8
базових, відновити 12–15 промислових розсадників, що змінили свою
спеціалізацію, за рахунок коштів одновідсоткового збору забезпечити їм
фінансування на закладення сертифікованих маточників прищепи і підщепи,
будівництво зрошування, реконструкцію прищепних комплексів та їх
матеріально-технічне забезпечення. Виноградне розсадниківництво
залишається однією з найбільш трудомістких галузей сільського
господарства, трудозатрати на вирощування саджанців сягають 500–600
люд.-днів на 1 га шкілки. Учені інституту створили комплекс машин для
виробництва щеплень, висадки їх у шкілку, викопування саджанців, а також
універсальну машину з догляду за шкілкою. Застосування комплексу машин
дає змогу знизити затрати праці більш ніж на 40%. На жаль, сьогодні
жодну машину не поставлено на серійне виробництво. В експериментальній
майстерні інституту є всі можливості, за умови достатнього фінансування,
виготовити ці машини й забезпечити ними всі розсадники України. Одним з
основних напрямів діяльності інституту є поліпшення сортименту винограду
методами інтродукції, імуноселекції та клонового відбору. Останніми
роками створено понад 60 технічних, столових і підщепних сортів
винограду, 20 із них занесено до Реєстру сортів рослин України. Це
становить п’яту частину всіх районованих сортів винограду. Багато сортів
таїровської селекції увійшли до районованих сортиментів Молдови, Росії,
Чехії та інших країн. У нашій країні ці сорти культивуються на площі
понад 6,5 тис. га. Серед районованих сортів винограду селекції інституту
половина (3 столових, 2 — універсального використання і 5 технічних) —
сорти з груповою стійкістю до морозів і грибних хвороб. Вони
характеризуються високою продуктивністю, доброю якістю продукції,
адаптовані до місцевих умов і можуть служити генетичною основою
стабільного ведення виноградарства. Нині вживають заходи щодо
прискореного розмноження в культурі in vitro, зеленим живцюванням
великогронових та великоягідних стійких столових сортів, таких як
Аркадія, Оригінал, Лора, Загадка, Устойчивий Докучаєвої, а також
найкращих стійких технічних сортів — Іллічівський ранній, Мускат
одеський, Загрей та високопродуктивних клонів винограду. Інтенсивні
технології вирощування винограду характеризуються витратою (що дедалі
зростає) антропогенної (викопної) енергії, а не підвищенням використання
рослинами космічної (сонячної) енергії. Енергоємність таких технологій
досягає 120–150 тис. мДж/га і наближається до верхньої межі екологічної
безпеки. Сьогодні у виноградарстві на одну калорію енергії, споживаної з
їжею, витрачається 2,4–2,6 калорій викопної енергії. Отже,
енергоресурсозаощадження є важливою умовою стійкого ведення
виноградарства. Сучасні технології вирощування винограду мають
відповідати, якнайменше, трьом основним вимогам:

— екологічної безпеки;

— високої ефективності;

— економічності. Енергозаощадження має здійснюватися шляхом виключення
втрат по всьому технологічному ланцюжку та раціонального (економічного)
використання ресурсів. Джерела цих втрат добре відомі. Назвемо лише
основні:

— неправильний вибір ділянки, сортового складу і схем посадки;

— закладення винограднику рядовим (нерідко випадковим) посадковим
матеріалом, що спричинює зрідженість насаджень, засмічення їх
маловрожайними та хворими клонами;

— практика установлення шпалери з використанням залізобетонних опор та
оцинкованого дроту, що супроводжується величезною витратою енергії і
становить 34% всіх енергозатрат на створення виноградника;

— недоформованість кущів і, отже, штучне зниження навантаження врожаєм.
Через недосконалість застосовуваних у виноградарстві й розсадниківництві
технологій марно втрачається від 35 до 50 і більше відсотків води,
тепла, ПММ, добрив, пестицидів тощо. Із загальної кількості
антропогенної енергії, що витрачається на врожай, працює лише її
четверта частина. Впровадження системи адаптивного виноградарства дасть
змогу збільшити використання енергії, підвищити екологічну безпеку
ампелобіогеноценозів. Для стабілізації й дальшого розвитку
виноградарства важливе значення має вирішення низки питань
організаційно-економічного характеру, що пов’язані з реформуванням
підприємств, які спеціалізуються на виробництві винограду. У цьому
зв’язку інститутом підготовлено й передано органам виконавчої влади
проекти нормативно-правових документів з формування орендних та
акціонерних підприємств, пропозиції з удосконалення організації та
оплати праці у виноградарстві й розадниківництві, а також використання
коштів одновідсоткового збору на розвиток виноградарства. Щороку
уточнюються нормативи капітальних вкладень на закладення виноградників,
орієнтовні ціни на виноград технічних сортів і виноградні саджанці. І,
нарешті, неможливо забезпечити стабільне й ефективне функціонування
галузі без систематичного інформаційного забезпечення й навчання кадрів.
Останнім часом не проводиться перепідготовка виноградарів та
розсадниківників — спеціалістів середньої ланки. Постала нагальна
потреба у відновленні на договірній основі перепідготовки агрономів,
бригадирів-виноградарів і розсадниківників, щепіїв, наладчиків прищепних
машин, механізаторів, а також фермерів. Це дасть змогу піднести
професійний рівень спеціалістів, які працюють у галузі, що позитивно
позначиться на продуктивності праці, технологічній дисципліні, якості
продукції.

Похожие записи