Реферат на тему:

Нагул великої рогатої худоби

gd[j?

и стійловому утриманні, різко зменшуються затрати на доставку зелених
кормів до годівниць (часом вони зовсім відсутні), зменшуються затрати
робочої сили та зовсім не доводиться витрачати кошти на прибирання гною.
У разі підгодівлі худоби концентратами виробники часто випускають на
пасовища разом з гуртами ВРХ невелику кількість свиней, які успішно
використовують не тільки зелену масу, а й неперетравлені частки
концентратів у калі худоби, даючи прирости більші, ніж за стійлового
утримання. Дослідження показали, що інтенсивний нагул на хороших
пасовищах з відгодівлею концентратами забезпечує середньодобовий приріст
ВРХ 800–1000 г залежно від статево-вікового стану гуртів, тоді як без
підгодівлі концентратами одержуємо тільки 60–75% цього приросту. Якщо
традиційний нагул потребує 7–8 місяців, то комбінований метод
(згодовування 165–195 кг концентратів на голову) дає змогу зменшити
термін нагулу до 55–60 днів, а кількість випасної площі — на 2/3 проти
норми випасу при звичайному нагулі. Упродовж перших двох місяців при
комбінованому нагулі приріст живої маси збільшується на 17,5–17,6% до
постановочної маси тварин, а короткочасність нагулу здешевлює вартість
пасовищ. Це особливо важливо сьогодні, коли земельні паї потрібно брати
в оренду, наймати для обслуговування гуртів робочу силу, виплачувати
вартість банківського проценту за позику. Бажано, щоб на період
започаткування цієї роботи держава допомогла в пільгових або
безпроцентних кредитах. Комбінований нагул худоби може більше підійти
для господарств лісостепової зони, які мають обмежені пасовища і
запровадили інтенсивніший спосіб ведення сільськогосподарської галузі.
Ефективне проведення нагулу худоби досягається виключно вмінням вести цю
справу. Термін нагулу для молодих тварин триває до 240 днів, для
дорослої худоби — до 200 днів. За цей період тварини додають у масі по
1–1,2 ц м’яса й жиру (молоді тварини дають чудову першосортну яловичину,
а старі часто накопичують до 60 кг жиру. У науково-виробничому досліді,
проведеному на телицях 14–16-місячного віку у ТОВ ім. Шевченка
Ріпкинського району Чернігівської області, за 209 днів пасовищного
періоду без будь-якої підгодівлі одержано 531,5 ± 17,6 г
середньодобового приросту живої ваги. При цьому на телицях чорно-рябої
породи (n = 47) — 524,3 ± 19,47 г, а абердин-ангуської (n = 12) — 559,4
± 41,6, або на 6,7% більше, що характеризує їх пристосованість до
пасовищного утримання. Понад 68% поголів’я телиць за пасовищний період
мало середньодобовий приріст більше 500 г, 15% поголів’я — 650 г, а
окремі тварини — по 750–950 г. На дослідному поголів’ї за весь
пасовищний період одержано в середньому по 112 кг приросту живої ваги на
одну голову (чорно-ряба — 109, абердин-ангуська — 116 кг). Із усього
поголів’я 69,5% тварин мали приріст більш ніж 100 кг. У досліді на
коровах живою вагою 4,7 ц нижче середньої вгодованості навесні протягом
першого місяця одержували на кожній голові 49 кг приросту, або по 1400 г
за добу, другого, — відповідно, 26,6 кг і 900 г; третього — 13 кг і 430
г, четвертого — лише 4 кг приросту живої ваги. Усього за 4 місяці
одержано 85,6 кг приросту живої ваги корів на нагулі, або по 713 г за
добу. Забійний вихід становив 54%, на кожних 16 кг м’яса одержано 1,5 кг
жиру. Формування і підбір гуртів Час заготівлі худоби для нагулу є
важливим чинником, що визначає вигідність операції. Найдешевшою худоба
буває восени, коли кожний господар, зваживши свої кормові можливості,
виставляє на ринок зайве поголів’я. Продовження на стор. 72 ШШШ
Заготівельні організації різних форм власності повинні мати або достатню
кількість кормів для перезимівлі худоби, або стабільні джерела
надходження кормів (жому, браги, силосу, соломи та ін.) з урахуванням
їхньої вартості та доставки (колишні відгодівельні пункти при цукрових,
спиртових та крохмалевих заводах лісостепової зони), а також можливість
пізньої осені та ранньої весни випускати худобу на випас на пасовища до
лісу (на території ліквідованих окремих колгоспів поліської зони) з
підгодівлею худоби до вигулу покупними концентрованими кормами. У
кожному конкретному випадку закупівля худоби восени для утримання її
взимку може бути по-господарському економічно вигідна. Якщо ж попередні
підрахунки не дають чіткої картини прибутковості осінньої заготівлі
худоби, її слід купувати взимку або ранньої весни. Що раніше проводиться
заготівля худоби, то вона вигідніша, оскільки ціни наприкінці зими
нижчі, ніж у період виходу на пасовища (появи зеленої маси). Потрібно
враховувати реальність відсутності поголів’я та його дефіцит у весняний
період, коли з’являється зелена маса. У будь-якому разі заготівельник
худоби повинен мати повний запас кормів, приміщень і, певна річ, коштів.
Щоб зафрахтувати певне поголів’я худоби в селян, варто повернутися до не
такої далекої практики договорів (угод), зацікавивши селянина в
утриманні поголів’я в зимовий та весняний допасовищні періоди з
гарантією для заготівельника, що це поголів’я буде поставлене саме йому.
Варіантів таких угод можна навести безліч, вони будуть різними залежно
від зони, пори року та інших об’єктивних причин. Наведемо приклад такої
угоди. Угода Про вирощування молодняку ВРХ приватним сектором від
народження (листопад-квітень) до травня — початку пасовищного періоду
Заготівельник зобов’язується: 1. Контрактацію вести через сільську раду,
виплативши їй (раді) до 10 грн за 1 реально закуплену голову. 2.
Виплатити приватнику аванс (55 кг живої ваги по 5 грн/кг) 275 грн у разі
укладення угоди. 3. Безплатно видати приватнику 150 кг концентратів на 1
голову (вартістю 75 грн) для утримання поголів’я до випасання. 4.
Виплатити 20 грн на лікування 1 голови. 5. При передачі поголів’я
приватнику виплачується по 4 грн за 1 кг приросту понад 55 кг живої ваги
(4 грн х 70 кг = 280 грн). Отже, приватник за 1 голову молодняку живою
вагою 125 кг, з урахуванням вартості кормів та медикаментів, одержить
усього 650 грн, або по 5,2 грн за 1 кг живої ваги. Якщо приватник має
достатню кількість кормів та приміщення для утримання молодняку до
пасовищного періоду, в угоді зазначаються тільки термін передачі
поголів’я заготівельникові та ціна за 1 кг живої ваги, яка може
становити близько 5 грн, а сільська рада повинна само собою одержати
своїх 10 грн за 1 голову і в цьому разі. Не претендуючи на досконалість,
такий договір може бути канвою у врегулюванні стосунків між приватником
та заготівельником. Ця справа може мати майбутнє тільки за умови
обопільної вигідності такої угоди.

Похожие записи