Реферат на тему:

Нагул великої рогатої худоби: дешево і прибутково

gd-°

атися таких умов: 1. Не допускати випасання дуже рано навесні. 2. Не
пасти худобу протягом сезону на тій самій ділянці часто. 3. Не випасати
угіддя до дуже пізнього часу восени. Великою спокусою є бажання вигнати
на випас худобу якомога раніше, надто коли запаси кормів закінчуються і
худоба марніє на очах. У дослідах на 2 ділянках одержано такі
результати: на першій ділянці траву скошували (начебто її стравлювала
худоба), коли вона досягала 5 см висоти, на другій — 16 см. Трава першої
ділянки до того часу (через 3 тижні після першого скошування) досягла 6
см. За цей час від двох скошувань першої ділянки одержано сіна 1/3 від
того, що одержано від скошування другої. Через 3 тижні трава другої
ділянки знову відросла на 16 см. Далі обидві ділянки скошували через
кожних 3 тижні і щоразу друга давала кращий результат. За весь період
вихід сухої маси з другої ділянки, де траву почали скошувати за
досягнення нею висоти 16 см, був у 2,4 раза більшим. Пояснюється це тим,
що раннє скошування трави, так само як і раннє стравлювання її худобою,
знесилює рослини, що не встигають розвинути достатньо потужну кореневу
систему, яка забезпечила б швидке наростання зеленої маси. Крім того,
ранньої весни грунт вологий, легко ущільнюється худобою і втрачає свою
структуру, коренева система пошкоджується. З настанням спеки такий грунт
тріскається і пересихає. Наукові джерела свідчать, що стравлювання
пирійного пасовища 4–5 разів за сезон з місячним інтервалом призводить
до майже повної загибелі рослинності через 3 роки. Особливо негативно
реагують на інтенсивне випасання злакові трави, що мають мичкуваті
кореневу систему і кореневища. Часте витоптування худобою краще
переносять рослини, що мають веретеноподібний головний корінь. Тому
рекомендують випасати одну ділянку не більше 3 разів за сезон. Це
особливо важливо сьогодні, коли щороку орендують багато земель, не
дбаючи про їх збереження, не кажучи вже про поліпшення. Прийоми нагулу
Питання розподілу часу протягом доби між випасом і відпочинком гуртів є
актуальним. Тут усе залежить від пори року, погоди, характеру пасовища,
вгодованості худоби та інших складових. Гурт виганяють з тирла для
випасання зі сходом сонця. Якщо пасовище багате на соковиту рослинність,
худобу випускають на пасовище після того, як зійде роса, щоб запобігти
тимпанії тварин, особливо там, де в пасовищній траві є багато бобових.
Підняту після ночівлі худобу переганяють на пасовище, по дорозі
розвертаючи її в одну лінію. Таким розвернутим строєм пастухи і ведуть
весь свій гурт вперед, завертаючи тварин, що забігають наперед і
підганяючи тих, що відстають. Гурт у 200 голів займає по фронту до 300 і
в глибину — до 100 м. Після 2,5–3-годинного (залежно від травостою)
випасання худоба починає лягати і їй потрібно дати 1–1,5-годинний
відпочинок на цьому ж таки стравленому місці. Після відпочинку гурт
знову випасають, підганяючи його до водопою. Напившись, худоба попасом
іде до тирла, де її вкладають на відпочинок на 2–3 години. Після
обіднього відпочинку худобу гонять в інший бік і, описуючи дугу,
спрямовують до водопою, потім пасуть до напасання і знову вкладають на
відпочинок. Підняту худобу ввечері, в темноті, помалу підганяють попаски
до тирла, де вона й ночує. Наводимо й інший розпорядок: на просторих
пасовищах худобу виганяють у степ о 6 годині ранку і пасуть до 9 години,
підганяючи її до водопою. Після водопою худоба попаски іде до тирла,
куди вона потрапляє об 11 годині і де відпочиває до 4-ї. З 4-ї по 7-му
худоба пасеться, о 7-й після водопою повертається попасом до тирла, куди
вона потрапляє о 9-й вечора. Практикують навіть нічне, з 12-ї ночі,
випасання худоби, з 3-ї по 6-ту худоба знову відпочиває. У середньому
худобу слід випасати не менше 10–12 годин. На дослідній станції
“Ворзель”, враховуючи свої специфічні умови, худобу абердин-ангуської
породи, в основному маточне поголів’я з приплодом і телиць, випасають з
8-ї ранку до 6–7-ї вечора, напуваючи її з канав пойми та влаштовуючи на
відпочинок прямо на пасовищі з 12-ї до 15-ї. Вночі худоба відпочиває на
вигульному майданчику біля корівника, де влаштований навіс для
підгодівлі телят на підсисі. Такий режим випасання впродовж багатьох
років (попри велике навантаження на пасовища) забезпечує на кінець
сезону високу вгодованість маток, незважаючи на 8-місячний підсисний
період і своєчасне їх парування. Пастухи повинні забезпечити, аби худоба
в період випасання рухалася помалу, “з ноги на ногу”, долаючи в день до
10 км. Якщо пасовища погані, худоба може проходити в день до 16 км. Це
мають врахувати господарства, що не мають досвіду випасання м’ясної
худоби і, як показала практика, не мають передового пастуха (бо
економлять), який весь час стримував би енергійний поступальний рух
гурта. Це призводить до того, що худоба вибирає кращу траву, постійно
стравлюючи її, не даючи відрости, що спричинює її випадання, інші ж
трави вона не споживає, просто витоптує. Помітно впливають на результати
нагулу і погодні умови. Дощова погода або надмірна жара приводять до
зменшення приростів. У вітер і спеку худобу треба пасти проти вітру, у
холодну погоду — за вітром. Не менше значення має й напування. Худобу
достатньо поїти 1–2 рази чистою, проточною, холодною водою (у жару — 3
рази): до 60 л на голову на день, у холодну пору року — 1 раз. В Україні
основні випаси лежать у поймах річок Дніпро, Десна, Ворскла, Дністер,
Сейм, Тетерів, Уж, Здвиж та інших, малих, річок. Доступ до водопою має
бути постійним. Впровадження нагулу великої рогатої худоби значно
зменшить затрати праці, витрати концентратних кормів та енергетичних
ресурсів, істотно вплине не здешевлення виробництва та поліпшення якості
яловичини.

Похожие записи