Реферат на тему:
Крапельні системи — найбільш прогресивний спосіб зрошення
лин грибними і бактеріальними хворобами; q можливості поєднання
поливання, дозованого внесення елементів живлення і засобів захисту
кореневої системи від хвороб і шкідників; q підвищенню врожайності і
якості продукції до планованих показників; q зниженню залежності врожаю
від стану грунту і погодних впливів; q зниженню засміченості бур`янами;
q зменшенню ущільнення грунту. Для забезпечення надійної роботи
крапельних трубок потрібні якісні водяні фільтри і з’єднувальна
арматура. Перші на радянських ще теренах крапельні трубки почали
виготовляти за американською ліцензією у вісімдесяті роки минулого
сторіччя, проте широкого застосування вони тоді не набули передусім
через відсутність надійного фільтрування води. За відносно невеликої
вартості крапельних трубок істотну частину вартості зрошувальної системи
становлять саме затрати на фільтрування води. Тому й виникають подекуди
такі прецеденти, коли господарства, заощаджуючи на підготовці води,
серед сезону залишаються без поливання, оскільки трубки забиваються
водоростями або солями. При розрахунку затрат на придбання системи слід
враховувати те, що термін служби вузла водопідготовки та арматури у 3—5
разів більший, ніж у крапельних трубок, тож за правильної комплектації і
експлуатації затрати окуповуються вже першого сезону. Вимоги до води і
норми поливання Під час організації крапельного зрошення слід
враховувати якість поливної води. Вхідні отвори крапельниць надійно
працюють за вмісту у воді мікрочасточок розміром не більше 130 мікрон.
Поливну воду, особливо для теплиць, слід перевірити на вміст солей
кальцію, магнію, натрію, хлору, бору і важких металів, а також сульфатів
і фтору. Не повинно бути у поливній воді природних органічних кислот,
сполук фенолу, пестицидів. У грунтових водах спостерігається високий
вміст заліза. У поливній воді кількість цього металу не повинна
перевищувати 1 мг/л. Оптимальна величина рН — 6—7. За величини рН понад
7 у воду потрібно додавати азотну або фосфорну кислоту для нейтралізації
бікарбонатів. Їх вміст у поливній воді не повинен перевищувати 350 мг/л.
Для деяких інших домішок визначено такі допустимі межі, мг/л: кальцій —
350, калій — 60, марганець — 2, фтор — 0,6, нітрати — 0,2, феноли — 50.
У непроточній воді часто нагромаджуються сірководень і сульфіди: їх
вміст понад 20 мг/л погіршує якість води. Норми поливання визначають
залежно від таких факторів: виду й стану грунту, виду й фази розвитку
рослин, кількості атмосферних опадів та глибини залягання грунтової
води, вирощування культури у відкритому чи закритому грунті. Наступне
поливання після попереднього слід виконувати за зниження вологості
грунту на 20—25%; тривалість поливання має бути такою, за якої грунт
промокає на глибину нижньої кореневої системи (20—25 см). Прийнято
вважати, що для більшості овочевих культур вологість грунту має в
середньому становити 70% НВ. Поливаючи — удобрюй Крапельні системи є
дуже ефективним засобом для забезпечення рослин поживними елементами.
Внесення добрив за посередництвом крапельної системи підвищує коефіцієнт
її використання на 25—30%. Проте добрива, що вносяться у такий спосіб,
мають бути цілком розчинними; як найліпший варіант тут можна розглядати
безсолеві рідкі комплексні добрива (РКД). У Бориспільському районі
Київської області крапельні трубки ТСХ 510-20 за використання РКД
експлуатувалися чотири роки, а за використання розчинних добрив, навіть
на тепличних комбінатах, система потребувала промивання кислотами вже
через 2—3 місяці. Спрощені рекомендації щодо вирощування овочів з
використанням РКД Підживлення рослин проводиться протягом усього періоду
їх вегетації залежно від фази розвитку шляхом періодичного
багаторазового внесення поживних речовин. Подані у таблиці нормативи
внесення добрив коригуються залежно від погляду на бажаний урожай,
наявного грунту, погодних умов тощо. Часто виникають сумніви щодо
ефективності використання і доцільності застосування крапельних систем у
північних широтах країни. Ці сумніви зникли при використанні крапельного
зрошення у закритому грунті. Адже завдяки його впровадженню з’явилася
можливість поліпшити систему живлення і в результаті підвищити
врожайність з 1м2 на 10 і більше кілограмів. Як приклад ефективного
застосування крапельного зрошення у відкритому грунті на Півночі України
розглянемо вирощування цвітної капусти на площі 2,2 га у селищі
Чубинському Київської області. На багаторічному пустирі, водночас з
висівом насіння у касети, виконано оранку і фрезерування грунту. За
результатами аналізів, виснажений піщаний грунт з рН 5,7 містив (мг/л):
азоту — 14, фосфору — 0, калію — 108, кальцію — 64, магнію — 3. Добрива
в грунт не вносили. Перед висаджуванням розсади з касет виконано ще одне
фрезерування грунту з формуванням рядків і укладанням крапельних трубок.
Висадження розсади з касет виконано 25 липня з попереднім зволоженням
грунту і внесенням добрив через крапельну систему. Одержано 100%
укорінення розсади. Через два тижні температура повітря сягнула майже
40°С і протрималася на такому рівні 15 днів. Капуста, висіяна 20 червня
на іншій ділянці (без крапельного зрошення) прямою сівбою у добре
підготовлений грунт, загинула від спеки. Кореневе живлення виконували
рідкими комплексними добривами. Засоби захисту вносили одночасно з
позакореневим підживленням добривами родини “Еколист”. Завдяки
подвійному фрезеруванню і одному прополюванню, гербіциди не
застосовувалися. Через ранні холоди одержали врожай 25 ц/га. Проте
затрати на вирощування розсади і придбання крапельної системи, готової
до експлуатації і у наступні роки, було окуплено. Витрати добрив проти
традиційної технології були уп’ятеро меншими. Висновки з цього досліду
можна зробити такі: q у Північному регіоні висаджувати розсаду слід не
пізніше 10 липня; q крапельні системи за комплексного їх використання
можуть бути ефективними в усіх регіонах країни; q за правильного
використання крапельних систем затрати на їх впровадження окупляються
вже першого року експлуатації, у подальшому господарство одержує чистий
прибуток.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
