Реферат на тему:

Кормова культура могар

gdxnn

дька олiйна, гiрчиця бiла та iншi види. Численними дослiдженнями
встановлено, що сумiшi могару з видами бобових та капустяних культур
забезпечують вищу врожайнiсть, нiж чистi його посiви (табл. 3), i
пiдвищення якостi корму. Сумiш цих рослин є повноцiнним за поживнiстю
кормом. У багатьох випадках змiшанi посiви в 1,5—2 рази збiльшують збiр
протеїну з гектара i значно пiдвищують загальну врожайнiсть зеленої
маси. Чистi посiви як бобових, так i злакових кормових культур, з
економiчного та зоотехнiчного боку, невиправдані. Кормова цiннiсть
злакових та бобових окремо є набагато нижчою порiвняно з сумiшами. У
чистих посiвах злаки забезпечують масу, багату на вуглеводи й бiдну на
бiлки, бобовi ж, навпаки, багатi на бiлки, але бiднi на вуглеводи. У
рубцi тварин, особливо жуйних, яким згодовують корми з великим вмiстом
бiлка, накопичується велика кiлькiсть масляної кислоти. Це спричинює
порушення кислотно-лужного балансу в бiк збiльшення кислотностi — ацидоз
i погiршення загального стану системи органiзму, зниження
продуктивностi. Згодовування великої кiлькостi вуглеводистих кормiв
призводить до так званої “вуглеводної депресiї”, а остання, своєю
чергою, — до зниження продуктивностi й, особливо, перетравностi кормiв.
Згiдно iз зоотехнiчною нормою, оптимальне спiввiдношення протеїну та
вуглеводiв має становити 1:5—6,5. Саме таке спiввiдношення забезпечують
бобово-злаковi сумiшки. У масi їх вмiст клiтковини завжди менший, що
також пiдвищує якiсть корму. Цiнним є й те, що хiмiчний склад сумiшки за
фазами вегетацiї змiнюється значно менше, нiж хiмiчний склад у чистих
посiвах. Змiшанi посiви забезпечують, як правило, i бiльш нiжну та
соковиту масу, а тому тварини її охоче поїдають. Бiльш висока якiсть
зеленої маси кормових культур, вирощених у сумiшi, дає змогу одержати з
неї бiльш високої якостi сiно, сiнаж, силос, трав’яне борошно та iншi
види кормiв. Встановлено, що поживнi речовини врожаю сумiшок
перетравлюються тваринами краще, нiж поживнi речовини культур, якi
вирощують окремо. Висока перетравнiсть поживних речовин зберiгається
навiть за збирання сумiшi у пiзнi фази вегетацiї. Оскiльки посiви
травосумiшок є значно кращими попередниками для багатьох
сiльськогосподарських культур, то й вирощування могару у сумiшцi з
видами бобових та капустяних культур є економiчно вигiдним агротехнiчним
заходом, що сприяє збiльшенню виробництва кормiв, протеїну, полiпшенню
якостi кормової маси, збереженню та пiдвищенню родючостi грунтiв.
Агротехнiка вирощування могару на корм Hа кормовi цiлi могар сiють на
полях кормової або польової сiвозмiни. Кращими попередниками для нього є
культури, якi залишають пiсля себе поля чистими вiд бур’янiв: озима та
яра пшениця, ячмiнь, кукурудза, однорiчнi бобово-злаковi травосумiшки,
картопля, льон, коренеплоди, баштаннi культури. Основним завданням
обробiтку грунту є максимальне збереження вологи, створення сприятливих
умов для якiсної сiвби, дружного проростання насiння, боротьба з
бур’янами та пiдвищення родючостi грунту. Площi, вiдведенi пiд посiв
могару, пiсля збирання попередника лущать дисковими або лемiшними
лущильниками на глибину 6—8 см. Hа засмiчених багаторiчними
кореневищними та коренепаростковими бур’янами полях проводять два-три
лущення. Оранку треба проводити в агрегатi з секцiями кiльчасто-шпорових
коткiв та боронами. Весняний обробiток починають з ранньовесняного
боронування та шлейфування. Потiм проводять двi-три культивацiї з
одночасним боронуванням: першу — через 2—3 днi пiсля закриття вологи й
шлейфування, наступнi — з iнтервалом у 5—7 днiв, у мiру проростання
бур’янiв. Передпосiвну культивацiю виконують на глибину загортання
насiння. Перед сiвбою грунт коткують кiльчасто-шпоровими або
кiльчасто-рубчастими котками. Дво-триразова культивацiя не тiльки знищує
бур’яни, а й прискорює провiтрювання та прогрiвання верхнiх шарiв
грунту, а також активiзує мiкробiологiчнi процеси, що має особливе
значення для бiльш ранньої сiвби культури i одержання високих урожаїв.
Могар добре реагує на мiнеральнi добрива. Щоб забезпечити високу
врожайнiсть i полiпшити якiсть корму, вносять повне мiнеральне добриво.
Значний прирiст врожаю передусiм забезпечують азотнi й азотно-фосфорнi
добрива. Могар сiють у добре прогрiтий грунт, коли мине загроза весняних
приморозкiв i температура грунту на глибинi 10 см становитиме не менш як
11—12°С, проте дружнi сходи культура забезпечить за температури не менш
як 13—15°С. Рання сiвба в холодний грунт знижує польову схожiсть
насiння, сходи зрiджуються i часто заростають бур’янами. Аби подовжити
перiод використання культури, її засiвають у кiлька строкiв. Hа кормовi
цiлi могар висiвають звичайним рядковим способом (ширина мiжрядь — 15
см) з нормою висiву 22—26 кг/га насiння. Сумiшки складають з розрахунку
60—70% насiння могару i 40—50 — бобової або капустяної культури вiд
норми висiву в чистому виглядi. Загортають насiння на глибину 2—3 см, а
на легких грунтах — 3—4 см. Пiсля сiвби поле коткують кiльчастими
котками. Догляд за посiвами зводиться до знищення кiрки, полiпшення
водного та повiтряного режимiв, знищення бур’янiв. Укiсну масу
використовують у фазi початку колосiння могару. Вирощування насiння Для
вирощування могару на насiння вiдводять родючi й чистi грунти. Hе
рекомендується розмiщувати насiнники пiсля проса, сорго, суданської
трави, соняшнику, а також на перезволожених знижених мiсцях. Hайкращими
для насiнникiв є дiлянки вiдкритi рiвниннi або з невеликим схилом на
пiвдень. Висiвають насiнники переважно пiсля просапних культур. Hе
бажано розмiщувати насiнницькi посiви там, де внесено гною надмiрно або
азотних добрив у великих дозах, що сприяє iнтенсивному розростанню
надземної маси, подовженню перiоду цвiтiння, достигання насiння i
зниженню врожайностi. Обробiток грунту пiд насiнниками готують так само,
як пiд посiв на кормовi цiлi. Затягувати строки сiвби не варто, адже
пiзнi посiви забезпечують низьку врожайнiсть. Для сiвби використовують
виповнене, кондицiйне насiння. Слiд пам’ятати, що для посiву треба
використовувати свiже насiння, оскiльки з роками схожiсть його значно
знижується. Для вирощування насiння в грунт вносять переважно
фосфорно-калiйнi добрива. Сiють широкорядним або стрiчковим способом з
шириною мiжрядь у Полiссi й Лiсостепу 50—60, а в Степу — 70 см. Hорма
висiву — 8—12 кг. Протягом лiта мiжряддя обробляють кiлька разiв.
Збирають насiння прямим комбайнуванням або роздiльним способом. Очищене
насiння просушують до вологостi 14—15% i зберiгають у сухих примiщеннях.

Похожие записи