Реферат на тему:

Комплексний захист ріпаку від шкідників

Ріпак є джерелом рослинної олії, яку використовують у багатьох галузях
промисловості, а також цінним кормом для худоби (насіння його містить
40–47% жиру, 20 — білка, 5,5–6,5% клітковини). Одержувана при переробці
ріпакового насіння олія надзвичайно корисна для людини, оскільки до її
складу входить значна частина гліцеритів ненасичених жирних кислот, що
зменшують можливість тромбування, ефективно протидіють серцево-судинним
захворюванням, зменшують і регулюють вміст холестерину в крові.

Вирощування озимого та ярого ріпаку в Україні доволі вигідне. Тому є всі
підстави вважати, що в недалекому майбутньому продукти його переробки
посядуть одне з чільних місць як у структурі вітчизняного виробництва,
так і на світовому аграрному ринку. Сприятливі умови для розширення
посівних площ обох форм ріпаку мають господарства Вінницької,
Волинської, Житомирської, Івано-Франківської, Київської, Львівської,
Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької, ярого —
Кіровоградської, Полтавської, Сумської та більшості південних областей.

На ріпаку мешкає близько 50 видів шкідників, з яких найбільшої шкоди
завдають багатоїдні (озима совка, капустянка та ін.), а також комплекс
олігофагів, що живляться на капустяних культурах та бур’янах.

Сходи й молоді рослини озимої форми в осінній період пошкоджує ріпаковий
пильщик. Його личинки інколи повністю об’їдають листя, залишаючи самі
жилки й черешки. На цьому етапі розвитку культури шкодять також
капустяні (хрестоцвіті) блішки та інші комахи-фітофаги.

Навесні значної шкоди ярому ріпакові завдають капустяні блішки (за
масової появи вони зріджують сходи), а також матовий мертвоїд.

Протягом вегетації листя ріпаку пошкоджують гусениці капустяного й
ріпакового біланів, личинки ріпакового пильщика, жуки й личинки
ріпакового листоїда. У стеблах живуть личинки капустяного
прихованохоботника.

Украй небезпечними є шкідники генеративних органів. Бутони й квітки
пошкоджують ріпаковий квіткоїд, квіткові бруньки — жуки ріпакового
прихованохоботника. Стручки й насінини пошкоджуються личинками
стручкової (опаленої) вогнівки, капустяної стручкової галиці.

Значної шкоди завдає ріпакові бурякова нематода. За значного зараження
нею грунту врожай знижується на 50 і більше відсотків.

Останніми роками на посівах озимого і ярого ріпаку в господарствах
країни найбільш поширеними й шкодочинними були капустяні блішки,
ріпаковий квіткоїд, ріпаковий пильщик, стебловий капустяний
прихованохоботник, чисельність яких часто перевищувала економічні пороги
шкодочинності (табл.). Траплялися й капустяні (хрестоцвіті) клопи, які в
господарствах Вінницької, Київської, Чернігівської, інших областей
заселяли від 5 до 60% рослин, пошкоджуючи їх у слабкому та середньому
ступенях. В Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Чернівецькій
областях також виявлялися пошкодження культури капустяною стручковою
галицею — 6–14% рослин, 5–25% стручків за чисельності 5–10 личинок у
стручку. В цих умовах, поза сумнівом, мали місце значні недобори врожаю
насіння.

Отже, захист посівів ріпаку від шкідників — це складова технології
отримання високих його врожаїв кращої якості. Найефективнішими є
інтегровані системи захисту, що раціонально поєднують
організаційно-господарські, агротехнічні, хімічні й біологічні заходи.

Істотне значення в обмеженні чисельності шкідників ріпаку мають
організаційно-господарські та агротехнічні заходи.

gd?TJ

вернення ріпаку на те саме поле після капустяних культур чи цукрових або
кормових буряків раніше ніж через 5 років у зв’язку із загрозою
розмноження спільного для цих культур небезпечного шкідника — бурякової
нематоди. Своєчасна боротьба з бур’янами на всіх культурах сівозміни
забезпечує знищення дикорослих видів капустяних, які є джерелом
розмноження шкідників ріпаку.

Протруєння очищеного й каліброваного насіння ріпаку Чинуком, 20% т.к.с.
(2 л/т), або Космосом 250, т.к.с. (8 л/т), сприяє обмеженню чисельності
шкідників на сходах.

Висівати ріпак слід в оптимальні строки, не допускаючи надранніх — для
озимого й пізніх — для ярого. У першому випадку посіви густо заселяються
шкідниками, у другому — дуже чутливі до пошкоджень капустяними блішками
та іншими шкідниками сходів. На переважній частині території України
найоптимальніші строки сівби озимого ріпаку припадають на 15–30 серпня.
Ярий же ріпак найкраще сіяти одночасно з ранніми зерновими культурами
або відразу після їх висівання.

Важливу роль у підвищенні стійкості рослин до пошкоджень шкідливими
комахами відіграє дотримання оптимальних норм висівання, глибини
загортання насіння, системи удобрення.

Сходи озимого та ярого ріпаку проти капустяних блішок можна обприскувати
Децисом (Штефесином), 2,5% к.е. (0,3 л/га), Фастаком, 10% к.е. (0,1–0,15
л/га), Ф’юрі, 10% в.е. (0,1 л/га), Сумі-альфа, 5% к.е. (0,3 л/га),
Альфагардом 100, к.е. (0,15 л/га), а в період утворення 2–4 листків на
озимій формі проти ріпакового пильщика, ріпакового листоїда, гусениць
капустяного білана, капустяного прихованохоботника — Золоном, 35% к.е.
(1,5–2 л/га), або Децисом (Штефесином, 0,3 л/га), або Ф’юрі (0,1 л/га).

Навесні під час відновлення вегетації озимого ріпаку проти капустяних
блішок посіви обробляють тими самими інсектицидами, що й сходи.

У період фази 4–6 листків — початку бутонізації проти ріпакового
квіткоїда, ріпакового листоїда, ріпакового клопа, ріпакового пильщика,
стеблового капустяного й ріпакового прихованохоботників і капустяного
білана посіви обробляють Децисом (Штефесином), 2,5% к.е. (0,3 л/га),
Золоном, 35% к.е. (1,5–2 л/га), Карате 050 ЕС, к.е. (0,1–0,15 л/га),
Сумі-альфа, 5% к.е. (0,3 л/га), Фастаком, 10% к.е. (0,1–0,15 л/га),
Ф’юрі, 10% в.е. (0,1 л/га) або Бульдоком, 2,5% к.е. (0,3 л/га). На ярому
ріпаку проти квіткоїда рекомендований також Фуфанон, 57% к.е. (0,6–0,8
л/га).

Для захисту ріпаку як медоносної культури від шкідників і запобігання
негативному впливові пестицидів на бджіл і ентомофагів у період фази
бутонізації — цвітіння проти капустяної совки й біланів, замість
хімічних обробок, випускають трихограму два-три рази з інтервалом 5–7
днів: перший — на початку відкладання яєць (20 тис. особин/га), наступні
— з розрахунку 1 самка на 20 яєць лускокрилих шкідників.

Не пізніш як за 20 днів до збирання врожаю проти капустяної попелиці,
прихованохоботників і ріпакового квіткоїда за їх чисельності понад
економічні пороги шкодочинності застосовують ті самі інсектициди, що й
перед фазою бутонізації.

Застосування хімічних засобів захисту дозволено на посівах ріпаку,
призначеного для використання на технічні та насіннєві цілі.
Забороняється використання ріпакової олії на харчові цілі, а соломи й
макухи — на фуражні, якщо обробки здійснювалися Децисом (Штефесином),
Золоном, Фастаком, Карате 050 ЕС.

Для недопущення або обмеження пошкодження ріпаку стручковою (опаленою)
вогнівкою й капустяною стручковою галицею та ураження насіння хворобами
збирання врожаю треба проводити в стислі строки прямим комбайнуванням у
фазу технічної стиглості насіння або роздільним способом у два етапи —
скошування у валки за побуріння стручків на центральному стеблі з
наступними операціями — підсушуванням, очищенням і калібруванням.

Після збирання ріпаку поле треба вчасно задискувати й здійснити глибоку
(до 30 см) оранку.

Економічні пороги шкодочинності деяких інших видів шкідників ріпаку
такі: ріпаковий листоїд — 3 личинки/м2; капустяна попелиця — 60
особин/рослину (перед цвітінням) або 100 особин/10 см стебла рослин
(період від закінчення цвітіння і надалі протягом 7 днів); капустяна
стручкова галиця — 1 яйцекладна самка на 2–4 рослини; капустяна совка —
2 гусениці/м2; капустяний, ріпаковий та гірчичний білани — 2
гусениці/м2.

Похожие записи