Тема: Комплексна підготовка виробництва до заміни продукції
(технології).

План.

1.Організаційно – економічна підготовка виробництва:

а) організаційна;

б) економічна.

2.Організація промислового освоєння продукції.

1.Організаційно – економічна підготовка продукції.

Організаційно – економічна підготовка виробництва включає комплекс мір
по організації і плануванню виробництву нової продукції і забезпечення
процесу її виготовлення всім необхідним. Вона складається з таких
стадій:

складання плану – графіку і кошторису розходів на технічну підготовку
виробництва;

визначення потреби в додатковому обладнанні, робочих кадрах,
матеріальних і енергетичних ресурсах;

розробка планових калькуляцій на нові деталі, вироби;

оформлення договірних відносин з постачальниками, споживачами;

створення нормативної бази;

організація праці і зарплати;

визначення економічної ефективності нової продукції.

Існують економічні і соціальні критерії нової продукції.

Економічні – економія праці ( зниження трудомісткості, ріст
продуктивності праці):

економія матеріальних ресурсів;

технічний рівень і якість продукції;

корисний ефект на одиницю потужності;

окупність;

прибутковість.

Соціальні – показники, які характеризують поліпшення умов праці, безпеку
і вигоду в експлуатації, охорона навколишнього середовища, створення
кращих умов для життєдіяльності людей, підвищення кваліфікації
працівників, рівня механізації праці в виробництві і при експлуатації
нової продукції.

На всіх стадіях вирішуються питання спеціалізації і кооперації цехів і
виробничих участків, визначаються календарно – планові нормативи для
оперативно виробничого планування, проектується організація і
обслуговування робочих місць основного і допоміжного виробництва,
вибираються найбільш раціональні форми і системи оплати праці,
розраховуються відповідні матеріальні, трудові і фінансові параметри,
проектуються організація ремонтного, інструментального, енергетичного,
транспортного і складського господарства.

Економічна підготовка виробництва передбачає також розробку необхідних
нормативів для планування конструкторського і технічного підготовкою
виробництва. Вона здійснюється паралельно і виконується всіма
функціональними підрозділами підприємства.

Економічні аспекти – це перегляд планово – економічної інформації, норм
і нормативів, форм документації, діючої системи планування, облік і
оцінка діяльності підприємств з врахуванням специфіки нової продукції і
розробка нормативів трудових затрат по періодах освоєння.

На етапі організаційно – економічної підготовкивиробництва проводяться
роботи соціально – психологічного характеру,які забезпечують соціально –
психологічну підготовку працівників до створення нової продукції. Ця
робота заключається в роз’ясненні в колективі про необхідність створення
і освоєння нової продукції для виживання і стабільної роботи
підприємства в умовах ринку, в інформуванні працівників про необхідність
проведення професіональних, кваліфікаційних і організаційних перетворень
при створенні і освоєнні нової продукції, в мобілізації адміністрацією
всього підприємства його творчих можливостей на створення і випуск нових
конкурентноспроможних виробів в наймеш короткі терміни і при найменших
затратах живої праці. Проведення цих робіт створює благополучний
соціально – психологічний клімат в колективі і підвищує ефективність
виробництва.

В оцінці якості виробу, що проектується все більше значення набирає
ергономічна характеристика.

Ергономіка – дисципліна, яка комплексно вивчає трудову діяльність людини
в системі людина – техніка – середовище СЛТС з метою забезпечення
безпеки, ефективності і комфорту.

Передумови виникнення і розвитку ергономіки послужили проблеми зв’язані
з впровадженням і експлуатацією нової складної техніки і технології.

Предметом ергономіки являється трудова діяльність людини в процесі
взаємодії з технічними системами і в умовах впливу факторів зовнішнього
середовища.

Основний об’єкт вивчення ергономіки система людина – техніка –
середовище СЛТС. Признаками ергономічної якості являється повна безпека
для людини, висока ефективність і задоволення працівника змістом,
характером і результатом своєї праці.

2.Організація промислового освоєння нової продукції.

Важливу роль в прискоренні технічної підготовки виробництва, скорочення
затрат і циклу створення і освоєння нової продукції повинна зіграти
реалізація мір і економічних програм по переходу підприємств на роботу в
умовах ринку.На всіх еиапах технічної підготовки виробництва напрямками
прискорення є:

1) стандартизація;

2) уніфікація;

3) нормалізація;

4) типізація технологічних процесів;

5) застосування автономіки і електроніки;

6) планування і управління.

Стандартизація – вимоги до виробів повинні бути такі, що при
проектуванні нових виробів повинні в першу чергу використовуватися
стандартні деталі і вузли, які виготовлені на спеціальних заводах.

Уніфікація – раціональне скорочення конструкцій виробів, розмірів і
параметрів, різновидів технологічних операцій і процесів, номенклатури
обладнання інструменту, матеріалів при зниженні трудомісткості її
розробки, оформлення, обліку і зберігання.

Нормалізація – це використання в конструкціях відомих і раніше
розроблених деталей нормальній – болти, гайки, шайби, шпильки, винти –
які в широкому асортименті виготовляються по інших заводах або в власних
цехах підприємства.

Типізація технологічних процесів – це використання типових технологічних
процесів, які освоєні раніше.

Застосування автоматики і електроніки скорочує затрати на підготовку
виробництва, знижує трудомісткість і дає змогу підприємству в найкоротші
строки вийти на ринок з комерційною конкурентноспроможною продукцією.

Необхідний етап підготовки виробництва являється освоєння нової
продукції, яка являє собою сукупність різних процесів і робіт, в процесі
яких здійснюється перевірка і відробка конструкцій і технлогій до
встановлення типічних вимог, освоєння нових форм організації
виробництва. Під час освоєння нової продукції досягаються планові об’єми
виробництва, застосовуються намічені економічні показники і техніко –
економічні параметри нової продукції.

Період освоєння нової продукції починається з виготовлення дослідного
зразку і завершується серійним виробництвом продукції.

Періоди освоєння нової продукції:

1) перевірка нової конструкції – це сукупність робіт по перевірці,
наладці і доведення конструкції виробу і технології її виготовлення до
вимог, зафіксованих в технологічній документації з внесенням необхідних
змін і уточнень;

2) наладка виробництва – це перехід від дослідного зразка до серійного
виробництва. В цей період проводиться робота по стабілізації виробництва
і праці;

3) в період досягнення проектних економічних показників виконуються
роботи зв’язані з доведенням норм розходу матеріальних ресурсів,
трудомісткості, с/в до проектного рівня за рахунок кваліфікації
працівників, зниження витрат від браку.

В процесі освоєння випуску нових видів продукції є три види освоєння:

Технічне освоєння – початком являється отримання виробничими
підрозділами технічної документації і дослідного зразка одночасно з
завданням приступити до промислового виготовлення.

Закінчення — досягнення технічних параметрів конструкції, визначеної
стандартами або технічними умовами.

Виробниче освоєння – здійснюється в процесі наладки виробництва і
закінчується в умовах, коли всі виробничі ланки підприємства
забезпечують виконання встановлених об’ємів випуску продукції при
заданій якості і необхідній стійкості виробництва.

Економічне освоєння нової продукції – це досягнення основних проектних
економічних показників. Затрати на виробництво перших виробів в декілька
раз перевищують затрати на серійну партію продукції. Дальше проходить
різке зниження затрат. З часом темпи зниження уповільнюються і стають
незначними.

Характер наростання витрат ОА – розходи на конструкторську підготовку
до точки РКПП на технологічну підготовку, яка додається до попередньої
РКТ і організаційна підготовка сумується до двох попередніх РТПП. В
результаті повного і високоякісного проведення підготовки виробництва і
відносно невисокої початкової собівартості починається освоєння.
Зниження собівартості іде по пологій кривій КОС і планова собівартість
точка Е досягається відносно швидко, період освоєння DE.

При неправельній організації і підготовці виробництва має місце
передчасне освоєння нової продукції точка С. Підготовка ще повністю не
завершена, а вже має місце передчасне освоєння. На початку собівартість
S’ вища від собівартості S крім того проходить різьке коливання
собівартості. Крива освоєння К’ОС. Планова собівартість досягається не
в точці Е, а пізніше. Період освоєння розтягується і він рівний СР. При
переході на випуск виробів існує дві основні форми:

З зупинкою

Без зупинки

В кожній з цих форм існує по три методи переходу на нову продукцію:

послідовний;

паралельний;

паралельно – послідовний.

виробництво

РКПП

РКТ

РТПП

К’ОС

КОС

Похожие записи